Ознаки наявності здібностей до певного виду діяльності

Науковці не мають єдиної точки зору стосовно походження здібностей та умов їх формування. Історично склалось три концепції з цього питання:

Рис. 3.7.2. Концепції походження здібностейКоріння теорії успадкованих здібностей сягає френології. Дана концепція була теоретично обґрунтована Френсісом Гальтоном, послідовником Ч. Дарвіна. Згідно цієї теорії, здібності - біологічно детерміновані властивості людини. Якщо дитина здібна, то де б вона не зростала і виховувалась, її здібності все одно проявляться. На основі досліджень видатних талановитих сімейств музикантів, письменників Гальтон хотів створити високообдаровану расу, яка б походила від шлюбів талановитих людей. Змістом цих ідей цікавився і А. Гітлер, прагнучи вдосконалити арійську расу.Слід відмітити, що дана теорія не позбавлена доказів. Особливо вражає історія родини німецьких музикантів Бахів. Вперше видатні музичні здібності в ній проявилися в 1550 році. Родоначальником родини був булочник В. Бах, який заспокоював душу після роботи музикою і співами. У нього було два сини, з яких і починається безперервний ряд музикантів, відомих в Німеччині протягом двох століть. В родині Бахів було 60 музикантів, з них більше 20 - видатних. Теорія придбаних здібностейзаснована у XVIII ст. французьким просвітником К. Гельвецієм, який вважав, що здібності цілком визначаються впливом середовища, а зокрема вихованням дитини. Гельвецій стверджував, що правильним вихованням можна сформувати геніальність будь-якої психічно здорової дитини. Свого часу теорія стала дуже популярною через свою демократичність, до того ж, здійснювались численні спроби перевірки її на практиці. Так, на початку XIX ст. німецький пастор Карл Вітте підтверджував цю теорію вихованням власного сина. На момент його народження у пастора вже була укладена система виховання, реалізація якої щодо хлопчика мала відповідні наслідки. Однак, противники цієї теорії дорікали Карлу Вітте за те, що виховавши такого здібного сина, пастор сам був талановитим і передав свої можливості хлопцеві.- У 10 років Карл Вітте-молодший вступив до Лейпцизького університету,- через рік він його блискуче закінчив,- у 13 років захистив докторську дисертацію з філософії,- у 15 років став доктором з юриспруденції,- у 18 років отримав звання професора,- з 23 років і до смерті очолював університетську кафедру, проживши 83 рокиУ вітчизняній психології проблемою здібностей займалися такі відомі науковці як Б. М. Теплов, В. Д. Небиліцин, О. М. Леонт'єв та . ін.Теорія діалектики спадкового та набутого в здібностях. Її представники вважають, що здібності поєднують в собі як спадкові прояви - задатки, так і їх розвиток за рахунок впливу середовища, виховання.Сучасна вітчизняна психологія спирається на сутність саме цієї теорії.

33. Мала соцiальна група i колектив. Структурн] формування в серединi груп.

МАЛА ГРУПА - це контактна спільнота, яка взаємодіє на основі смислу спільності, має певний ступінь згуртованості, організованості й соціальної зрілості й володіє неповторною соціальною психікою.Малі соціальні групи, фактично, є цеглинами, з яких вибудовується наше суспільство.мала соціальна група утворюється на основі смислу спільності. Саме смисл спільності - той інтеріоризаційний елемент, що б в основі формування групи як цілісного, певною мірою згуртованого й організованого, а також своєрідного соціуму. Він забезпечує утворення соціально-психологічної структури групи, а потім (у разі наявності відповідних умов) - і колективу.Отже, смисл спільності - це утворення в соціальній психіці малої групи (колективу), яке поєднує єдині стійкі цілі життєдіяльності, що розміщені в соціальному просторі й часі, та спонукає до відповідної ідентифікованої соціальної траєкторії.Мала група проходить певні стадії свого розвитку від найнижчого до найвищого рівня, перетворюється на колектив.КОЛЕКТИВ — це організована, згуртована, взаємодіюча, соціально зріла група людей, яка утворилася на основі дії визначального смислу спільності та має своєрідну, неповторну соціальну психіку.Зі сприйняттям певних смислів спільності, як найважливіших, визначальних для всіх членів групи, починається її трансформація в колектив. На цій основі виникає і зміцнюється спільність змісту та форм діяльності групи, а також виникають певні соціально-психологічні явища, спрямовані на внутрішню групову інтеріоризацію та інтеграцію, на зміцнення спільності та розвиток групової свідомості й соціальної психіки. Спільна думка характеризує єдність поглядів і позицій усієї групи.Структурн] формування в серединi групп?????????????

34. Уява i дiяльнiсть. Уява i творчiсть.

???????????????????

Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.Функція уяви – створення образів нових об’єктів, випереджальне відображення реальності.Види уявиЗалежно від участі волі в роботі уяви її поділяють на мимовільну та довільну.Мимовільна уява – створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети або події.Довільна уява – процес уяви спрямовується спеціальною метою на створення образу певного об’єкта, можливих ситуацій, на те, щоб уявити або передбачити сценарій розвитку подій.Залежно від характеру діяльності людини уяву поділяють на творчу та репродуктивну або відтворювальну.Творча уява – супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи.Репродуктивна уява – супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми і створення образів нових речей на підставі їх усного опису та графічного зображення.Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, наукову, художню.Технічна уява – створення образів просторових співвідношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об’єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх в різні ситуації. Образи технічної уяви частіше об’єднуються у кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові машини, предмети.Наукова уява – находить свій вияв під час створення гіпотез, проведення експериментів, узагальнень для створення понять.Вона має велике значення для плідної творчої діяльності вченого. Без уяви його праця може перетворитися на нагромадження наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.Художня уява – має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи – надзвичайно яскраві та детальні.Особливою формою уяви є мрія.Уява — уявлення, при відсутності реального предмета, або необгрунтоване припущення, або діяльність, що породжує дане уявлення чи припущення.Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик твор­чої особистості.