10. Відповідальність сторін (суб'єктів лізингу).

11. Дата та місце укладення договору.

Права та обов'язки лізингодавців і лізингоодержувачів визначені чинним законодавством України.

Лізингодавці мають право:

1. Контролювати умови експлуатації та цілеспрямованість використання об'єкта лізингу лізингоодержувачем.

2. Вимагати повернення переданого в лізинг майна в разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків лізингу.

3. Вимагати від лізингоодержувача покриття збитків, завданих внаслідок його помилкових дій чи бездіяльності.

Лізингодавці зобов’язані:

1. Передати лізингоодержувачу майно, що належить йому за правом власності.

2. Не втручатися в процес вибору лізингоодержувачем продавця майна та визначення специфікації об'єкта лізингу.

3. Своєчасно й у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання щодо збереження об'єкта лізингу згідно з договором.

4. Прийняти об'єкт лізингу після строку дії договору, якщо такий об’єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувачі мають право:

1. Відмовлятися від прийняття об'єкта лізингу в разі порушення строків договору та затримувати лізингові платежі до усунення порушення.

2. Вимагати від лізингодавця покриття збитків, завданих внаслідок його помилкових дій чи бездіяльності під час виконання договірних зобов'язань.

Лізингоодержувачі зобов’язані:

1. Прийняти і належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його згідно з погодженими умовами договору, з урахуванням фізичного спрацювання і зміни стану майна.

2. Своєчасно сплачувати лізингові платежі.

3. У разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу.

4. Надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан.

5. Повернути об'єкт лізингу в разі відмови від реалізації свого права викупу об'єкта лізингу.

Об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору залишається власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає свою правочинність відносно нового власника. Якщо ж лізингоодержувач стає банкрутом, то об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна банкрута і має бути повернений лізингодавцю, який може розпоряджатися таким майном на власний розсуд.

Майно, продане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з відповідною поміткою («взято у фінансовий лізинг»). Майно, що береться за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця з відповідною поміткою та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача з поміткою про отримання майна в лізинг.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п'ять суб’єктів:

1) виробник (постачальник, продавець);

2) лізингодавець;

3) лізингоодержувач;

4) банк;

5) страхова установа.

Усі витрати на утримання лізингового майна несуть або лізингодавець (за оперативним лізингом), або лізингоодержувач (за фінансовим лізингом). При цьому основними витратами останнього є лізингові платежі.

Елементний склад лізингових платежів:

• амортизаційні відрахування, тобто сума, що відшкодовується з кожного платежу у вигляді частини вартості об'єкта лізингу, який амортизується протягом періоду внесення лізингових платежів;

• плата за користування кредитними ресурсами (сума, яка сплачується лізингодавцю у вигляді відсотка за залучений їм кредит для придбання майна, що передається в лізинг);

• комісійна винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно (у відсотках до його балансової вартості);

• відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт застраховано лізингодавцем;

• компенсація інших витрат лізингодавця, передбачених договором лізингу.

За здійснення операцій міжнародного лізингу сплачується державне мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ввезення об'єктів лізингу на митну територію країни.

Можливі методи нарахування лізингових платежів:

• метод фіксованої загальної суми, за яким сума лізингових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;

• метод авансу, який передбачає виплату авансової суми в узгодженому між сторонами розмірі. Решта суми розподіляється рівномірно чи іншим способом на весь строк дії договору лізингу;

• метод мінімальних платежів, під час застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні відрахування від вартості об’єкта лізингу, плату за залучені кошти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодавця; вартість лізингового майна.