Цілі, завдання та напрями діяльності підприємства
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці прийнято називати місією.
На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:
по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень;
по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування;
по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;
по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.
Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лише правильно сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення.
У практиці господарювання кожне підприємство, що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, які за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі напрямки (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Напрямки діяльності підприємств
Напрямки діяльності взаємопов'язані й у сукупності характеризують стратегію функціонування й розвитку підприємства, механізм його господарювання.
Підприємство має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності.
Проблеми, що виникають при здійсненні господарської діяльності підприємств в Україні, регулюються Господарським кодексом України.
Згідно з Кодексом будь-яке підприємство може бути створене:
1) відповідно до рішення власника (власників) майна чи вповноваженого ним (ними) органу, організації-засновника;
2) внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством;
3) через виокремлювання зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів з рішення їхніх трудових колективів і за згодою власника майна (уповноваженого органу).
Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем перебування у відповідному виконавчому комітеті Ради народних депутатів за певну плату. Для цього підприємство подає органу місцевої влади заяву рішення засновника про створення, статут та інші визначені Кабінетом Міністрів України документи. Дані про державну реєстрацію повідомляються Міністерству економіки і Держкомітету статистики, саме підприємство заноситься до державного реєстру України згідно зі своїм ідентифікаційним цифровим кодом.
Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випадках:
1) прийняття відповідного рішення власником майна;
2) визнання його банкрутом;
3) заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов.
Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, створюваною власником або вповноваженим ним органом, а за банкрутства – судом. Про таку акцію повідомляється в пресі із зазначенням строків претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розраховуватись з кредиторами, скласти й передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з державного реєстру України.