Зубожіння сімей як причина бездоглядності дітей

Низький рівень реальної заробітної плати, зростання виробничої ти побутової зайнятості дорослих членів сім'ї, руйнування суспільної системи утримання й виховання дітей (зокрема, скорочення мережі до­шкільних установ та навчально-виховних закладів, які компенсували негативний вплив дисфункційних сімей), оздоровчих та позашкільних шкладів призводять до того, що у багатьох сім'ях не забезпечуються не лише умови для належного становлення молодого покоління, а й елементарні умови виживання.

Аналіз контингенту дітей, які перебували у притулках у 1999 р., і'иідчить, що майже половина з них (понад 12 тис.) виховувались у малозабезпечених, неповних сім'ях, понад 9 тис. (36,6 %) - у функціо-ншп.но-неспроможних сім'ях. Збільшується кількість бездоглядних дітей із сільської місцевості (майже 36% загальної кількості).

Можна назвати такі причини, зумовлені зубожінням сімей, що при­водять до позбавлення дітей батьківського піклування:

• безробіття обох чи одного з батьків або їх жебрацтво, коли батьки неспроможні матеріально забезпечити сім'ю і вимушені віддавати дітей до інтернатів або дитячих притулків (певна кількість вихованців притулків потрапили туди з ініціативи батьків, які самі приводять дітей, знімаючи з себе таким чином батьківські обов'язки);

• відсутність постійного місця роботи у батьків або залученість до так званого "човникового бізнесу", що вимагає частої і довгострокової їх відсутності, внаслідок чого діти на довгий час залишаються бездоглядними і можуть потрапити до дер­жавних навчально-виховних закладів;

• відсутність постійного житла (Останнім часом значно почаст­ішали випадки, коли малозабезпечені сім'ї продають свої оселі для того, щоб забезпечити собі хоча б мінімальні засоби існу­вання. Відомі випадки, коли батьки продають або обмінюють житло, заздалегідь виписуючи дітей на будь-які адреси, зали­шаючи їх без даху над головою, тим самим штовхаючи дітей на шлях бродяжництва та жебрацтва.);

• розлучення батьків, викликане причинами матеріального ха­рактеру - безробіттям, матеріальними нестатками, відсутні­стю житла. Значна кількість дітей з неповних сімей страждає на неврози та інші нервові захворювання, вони дратівливі без видимих причин, агресивні або ж депресивні. Все це може ве­сти до девіантної або ж асоціальної поведінки, втеч з дому, бродяжництва. Крім того, після розлучення батьків дитина здебільшого залишається з матір'ю, яка не завжди спроможна забезпечити належний догляд за нею, тому що змушена пра­цювати повний день, щоб забезпечити сім'ю.

Морально-етичні чинники життя сім'ї, що призводять до безвідповідального батьківства

Крім причин соціально-економічного характеру, є й морально-етичні чинники, що ведуть до розпаду сімей і безвідповідального бать­ківства, хоча вони також певною мірою є наслідком соціально-еконо­мічної і духовної кризи, в якій перебуває країна.

Дослідження контингенту батьків, позбавлених батьківських прав, показують, що 46% з них - хронічні алкоголіки, а 34% - ведуть амо­ральний спосіб життя, 17% - скоїли злочин і перебувають в місцях позбавлення волі. Асоціальна поведінка дорослих членів сім'ї (про­ституція, участь у злочинній або протизаконній діяльності і тим більше втягування в них дітей, насильство в сім'ї) деформує психіку особис­тості, викликає проблему девіантності, "важкого", "неблагополучно-го" дитинства.