6.4.4. Інкасова форма розрахунків

Розрахунки по інкасо. Вони регулюються міжнародним документом "Уніфіковані правила по інкасо" (редакція 1995 р.). Розрахунки у формі інкасо - це угода між банком та клієнтом, за якою експортер направляє до банку, де у нього відкритий рахунок (банк-ремітент, банк експортера), інкасове доручення у комплекті із обумовленим у ЗТК набором документів та доручає цьому банку здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок імпортера (інкасуючий банк/представляючий банк), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні фінансових або комерційних документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим банком тільки після згаданих платежа або акцепта.

Інкасове доручення містить такі дані:

• номер контракту;

• найменування товару;

• повна адреса платника або його довіреної особи, якій повинні бути надані на акцепт комерційні документи;

• зазначення, що платіж має бути здійснений без затримки (або у інший строк);

• зазначення, що товаророзпорядчі документи повинні бути видані імпортеру лише проти платежу;

• якщо ЗТК передбачає поставку товару партіями - то дозвіл на здійснення часткових платежів;

• зазначення про розділ оплати комісії банкам, які беруть участь в операції;

• інструкції банкам відносно здійснення протесту у випадку відмови покупця від платежу.

Послідовність розрахунків по інкасо наступна:

1 - продавець та покупець укладають ЗТК, який передбачає інкасову форму розрахунків;

2 - імпортер (платник) звертається за банківською гарантією платежу до інкасуючого банку (банк-імпортера);

3 - інкасуючий банк надає гарантію платежу експортеру, який її перевіряє;

4 - експотер відвантажує товар покупцю або зазначеному ним вантажоотримувачу і направляє у банк-ремітент (банк експортера) інкасове доручення (тобто, письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів), до якого додає комплект комерційних та фінансових документів, які аналогічні тим, які були перераховані при розгляді варіанта платежу банківським переказом проти поставки товару;

5 - банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму, але він не зобов’язаний перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності;

6 - банк-ремітент пересилає інкасове доручення та комплект документів до інкасуючого банку;

7 - інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму;

8 - інкасуючий банк здійснює переказ грошей через банк-ремітент експортеру та передає документи імпортеру (платнику) для перевірки;

9 - імпортер докладно перевіряє відповідність змісту документів контрактним умовам і, переконавшись, що поставка здійснена згідно умов ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи згоду на вже здійснений платіж;

10 - інкасуючий банк ставить на документах зазначку про оплату;

11 - інкасуючий банк направляє документи імпортеру в якості товаророзпорядчих документів для отримання вантажу у перевізника;

12 - інкасуючий банк направляє банку-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;

13 - банк-ремітент зараховує кошти на рахунок експортера;

14 - банк-ремітент повідомляє експортера, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на його рахунок надійшла така-то сума у виконання такого-то інкасового доручення. На цьому розрахунок закінчений.

Якщо покупець при розгляді переданих йому документів виявить допущені продавцем порушення контрактних зобов’язань з поставки товару, він має право заявити протест та відмовитись від акцепта. Тоді інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання раніше виплаченої суми з його коррахунка, відновлює її на рахунку покупця і згідно інструкції, яка є в інкасовому дорученні, направляє через банк-ремітент або безпосередньо продавцю обгрунтування відмови від платежу.

Врегулюванням розбіжностей між собою з причин неплатежу займаються безпосередньо продавець та покупець.

Причини відмови покупця від платежів:

• помилки продавців при складанні документів. Продавець вносить відповідні зміни і знов направляє у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні витрати несе сторона, яка допустила помилки;

• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець направляє у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв’язку усіх комерційних питань.

У тих випадках, коли покупець відмовився від платежу з причини фінансових утруднень або іншої неправомірної причини, продавець подає до оплати гарантію банку, який її видав.

При інкасо з попереднім акцептом, коли банк здійснює перерахування коштів тільки з погодження імпортера, послідовність операції змінюється:

8 - інкасуючий банк видає покупцю для ознайомлення під розписку комплект документів. Власність на них залишається за продавцем;

9 - покупець протягом певного терміну (термін попереднього акцепту), ознайомившись із документами, підтверджує банку (акцептує) свою згоду на здійснення платежу. Отже, він викуповує документи і може отримати товар у перевізника;

10 - інкасуючий банк здійснює переказ грошей через банк-ремітент експортеру;

11 - інкасуючий банк направляє банку-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;

12 - банк-ремітент зараховує кошти на рахунок експортера;

13 - банк-ремітент повідомляє експортера, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на його рахунок надійшла така-то сума у виконання такого-то інкасового доручення. На цьому розрахунок закінчений.

У контракті встановлюється тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює 30 дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди.

Розрахунки по інкасо існують у двох формах:

• документарне інкасо, коли операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу;

• чисте інкасо - це інкасо тільки фінансових документів - засобів розрахунку (векселів, чеків); воно використовується при кредиті або коли товар потрібен покупцю негайно та відправляється повітряним або наземним транспортом і не виключено, що він надійде раніше ніж документи, відправлені поштою. Тоді документи висилаються разом із товаром, але на адресу банку покупця. Цей банк одержує розпорядження та інструкції від банку продавця шляхом телексу, факсу або через комп'ютерну мережу.

Приклад формулювання контрактних умов при інкасовій формі:

"Розрахунки за товари за цим Контрактом будуть здійснюватись документарним інкасо через банки кореспонденти (офіційні назви). Платіж готівкою (або акцепт векселів/тратт) буде здійснений проти подання Продавцем наступних документів:(перелік документів). Інкасуючий банк передасть товаророзпорядчі документи Покупцю лише після списання з його рахунку суми платежу та акцепту ним векселів (тратт)".

Інкасо - це недорога банківська операція. Частіше витрати по її оплаті розподіляють між сторонами навпіл, або кожний з контрагентів несе їх на своїй території. Якщо ж у контракті умови оплати послуг банку не зафіксовані, то вони покладаються на продавця.

Інкасо є формою розрахунків, яка більш вигідна вигідна покупцю, оскільки на пересилання документів потрібний час, і іноземний банк може затримати платіж понад нормативні 10 днів. Продавець оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь не потрібна валюта, і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.

Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Справа у тому, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні залізнична станція тощо. А документи при інкасо можуть бути одержані при неодмінному здійсненні платежу.

Інкасо має й очевидні для продавця недоліки.

1. У деяких країнах, перш за все неєвропейських, не завжди є гарантія того, що інкасуючий банк передасть покупцю документи тільки проти платежу;

2. Є ризик невикупу товарних документів після того, як товар вже відправлений імпортеру. Це може статися при зміні кон'юнктури ринку, якщо товар купувався для перепродажу і імпортеру стає вигідніше оплатити витрати, або ж під час транспортування вантажу з'ясовується, що покупець виявився неплатоспроможним;

3. Тривалий термін одержання платежу після поставки товару.

Для захисту своїх інтересів від затримок у виплаті грошей, продавець може узгодити з покупцем та включити у ЗТК додаткові умови:

• встановити граничну кількість днів на оплату після отримання документів інкасуючим банком і ввести штрафні санкції до покупця за затримку платежів понад встановлені граничні терміни;

• передбачити оплату товару банком-ремітентом з наступним повідомленням інкасуючого банка телеграфом, факсом, e-mail, про прийняття ним на інкасо документів продавця та про відсилання їх інкасуючому банку.

Усі вище перераховані додатки, крім умови надання банківської гарантії, повинні бути у підготовленому продавцем інкасовому дорученні.

Отже, в інтересах продавця прискорюється платіж, і він має час, щоб при виникненні ризику неплатежу повернути вже відвантажений товар (особливо якщо він ще не перетнув кордону) або якось інакше ним розпорядитись.

Експортеру рекомендується використовувати інкасо тільки, якщо він впевнений у гарному фінансовому становищі покупця. Більшість розрахунків по інкасо здійснюється з наданням банківських гарантій (їх роль та зміст викладені нижче). При розрахунках по інкасо не зайвим для продавця є попередній підбір іншого можливого покупця.

Розрахунки у формі документарного інкасо застосовуються і при нетоварних платежах:

• при виплаті авансу;

• при розрахунках по взаємних претензіях, що має бути передбачено умовами ЗТК з зазначенням, проти яких документів здійснюються платежі (рахунки-фактури, товаросупровідні документи при поставках запчастин, протоколи узгодження претензій).

Як вже відзначалося, основна частина платежів у міжнародній торгівлі здійснюється по інкасо та акредитиву (практично, вибір форми розрахунків відбувається між ними). Простіші форми розрахунків (відкритий рахунок та банківський переказ) використовуються у зовнішній торгівлі порівняно рідко і специфічні галузі їх застосування викладені нижче.

Вибір між інкасо та акредитивом у кінцевому рахунку визначається співвідношенням сил учасників угоди, обумовленим кон'юнктурою ринку та рівнем їх професійної підготовки. При цьому слід враховувати складену практику або звичаї міжнародної торгівлі.

У розрахунках приблизно у однакових частках використовується інкасова та акредитивна форми платежів. При цьому при значній сумі угоди (тому, що тут продавцю особливо важливо застрахувати себе від ризику) і коли покупець не готовий платити авансом або виставляти гарантію банку, експортери прагнуть використати безвідкличний та підтверджений акредитив.

При експорті товарів у країни, що розвиваються, застосовуються акредитиви як найнадійніший фінансовий інструмент, тому що при інкасо тут немає гарантії оплати товару у валюті.

У торгівлі з африканськими країнами використовуються акредитиви надійних для продавця видів і, крім того, приймаються зобов'язання тільки перевірених банків.

У торгівлі з екс-соціалістичними країнами при взаємних розрахунках у ВКВ найкращою формою також стає акредитив. У майбутньому, коли платежі стабілізуються і сторони краще пізнають одна одну, ймовірним є перехід до розрахунків по інкасо.