9.4.Торгові звичаї (custom in trade), торгові або ділові звички (usages, узанс)

Суттєво впливають на зміст зобов’язань за ЗТК торгові звичаї, які склались у практиці міжнародної торгівлі та які відіграють вирішальну роль при розгляді суперечок між сторонами та арбітражем.

Торговий звичай (custom in trade), торгова або ділова звичка (usages, узанс)- це однаманітність, яка склалась у міжнародній торгівлі, загальновизнане правило, яке містить у собі ясне та визначене положення з питання, якого воно стосується та яке не є нормою права і класифікується як умова договору, яка мається на увазі ("а ми завжди так робимо").

Торгові звичаї визначають зміст деяких умов ЗТК (частіше при наявності у контрактах неясностей та неточностей або відсутності узгодженої сторонами умови). У тих випадках, коли у ЗТК є пряма вказівка про застосування торгових звичаїв, вони можуть заміняти відповідну норму права, яка регулює певне питання контракту, якщо ця норма носить диспозитивний характер (тобто коли у тексті самої норми зазначено, що вона може застосовуватись лише у разу відсутності іншого узгодження сторін).

Звичай має відповідати таким вимогам:

• мати характер загально правила (використовуватись у всіх або у переважній кількості випадків, до яких він застосовується);

• бути достатньо відомим у відповідній галузі торгівлі, визначеним за своїм змістом та зрозумілим.

Важливою умовою застосування торгового звичаю є знання його сторонами, які укладають контракт. Якщо обидві сторони знають про наявність звичаю, проблем не виникає. Вони виникають тоді, коли один із контрагентів заперечує своє знання звичаю і необхідно вирішувати проблему, чи мала би сторона знати про його існування. Найбільш характерним прикладом поширення дії звичаю на осіб, які з ним не знайомі, є такі:

• звичай (узанс), який існує на певному ринку, може бути застосований до осіб, які укладають угоди на цьому ринку, незалежно від знання його такими особами;

• якщо особа виступає на ринку не самостійно, а через агента, мається на увазі, що вона дала свойому агенту повноваження здійснювати свою діяльність згідно звичаїв, чинних на цому ринку, хоча б принципалу ці звички і не були відомі.

На перший план виходить не суб’єктивний критерій - фактичне знання чи незнання звичаю даною особою ,- а об’єктивний - відомість звички.

Загальні правила застосування торгових звичаїв зводяться до наступного:

• сторони зв’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились та практикою, яку вони встановили у взаємних відносинах;

• у разі відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їхнього договору або до його укладання звичаю, про який вони знали або повинні були знати та який широко відомий і постійно дотримується сторонами у договорах даного роду у відповідній галузі торгівлі.

Торгові звичаї викладаються у біржових правилах, у спеціальних збірниках ТПП, в матеріалах робочих комісій Комітета сприяння зовнішній торгівлі та інших організацій ООН, у типових контрактах, у рішеннях третейських судів з окремих питань.