5.1.17. Арбiтраж

Суперечки, що виникають мiж партнерами при виконаннi контрактiв, якi вони не змогли розв'язати договiрним шляхом пiд час переговорiв, вiдповiдно до мiжнародних традицiй, передаються на розгляд арбiтражiв. Цi суперечки можуть виникнути у таких випадках:

• у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за контрактом (строки, якiсть, розрахунки);

• у зв’язку iз рiзним тлумаченням сторонами умов контракту при його виконаннi.

Мiжнароднi арбiтражнi комерцiйнi суди порiвняно iз державними судами, де так само може бути розв'язана суперечка мiж учасниками угоди, мають ряд переваг:

• сторони, що беруть участь у суперечцi, можуть вибрати за взаємною домовленістю будь-який арбiтраж та тих арбiтрiв, яких вони вважають найкращими для розгляду даної суперечки, у той час як державний суд розглядає справи у межах своєї компетенцiї за зверненнями зацiкавлених осiб, незалежно вiд того, чи домовились сторони про звернення до суду, чи нi; у державному судi суддi призначаються, а не вибираються сторонами;

• арбiтражний розгляд вiдбувається в елементарнiй процесуальнiй формi та у короткi строки (iнодi сторони можуть навiть визначити у контрактнi строки винесення арбiтражного рiшення), тодi як судовий розгляд пов'язаний з багатьма формальностями та може тривати дуже довго;

• витрати на арбiтраж значно меншi від витрат на судовий розгляд;

• арбiтраж розглядає суперечки на закритих засiданнях, що перешкоджає вiдпливу секретної комерцiйної та виробничої iнформацiї сторiн, що беруть участь у суперечцi;

• державний суд застосовує матерiальне право своєї країни (цивiльно-процесуальний кодекс), арбiтраж використовує правила розгляду суперечок (регламент), затвердженi iнститутом, при якому вiн дiє, та матерiальне право, про яке домовились сторони;

• арбiтражне рiшення остаточне, оскарженню не пiдлягає та є обов'язковим для сторiн. До того ж рiшення арбiтражного суду легше виконати.

Мiжнародний комерцiйний арбiтраж (третейський суд) регулюється нацiональним законодавством, мiжнародними двостороннiми та багатостороннiми угодами. Одними iз найважливiших багатостороннiх договорiв з питань арбiтражу є Конвенцiя про визнання та виконання iноземних арбiтражних рiшень, пiдписана понад 80 країнами у 1958р. у Нью-Йорку, та Європейська Конвенцiя про зовнiшньоторговий арбiтраж вiд 1961р. Пiдписання Нью-Йоркської Конвенцiї про примусове виконання іноземних арбiтражних рiшень було викликане тим, що у мiжнароднiй торговiй практицi нерiдко траплялися випадки невиконання рішень арбiтрiв. За цiєю Конвенцiєю сторона, що одержала позитивне рiшення арбiтражу, може звернутися до нацiонального суду країни контрагента, який не виконує арбiтражне рiшення, з проханням про примусове його виконання. Суди країн, що пiдписали конвенцiю, зобов'язанi без розгляду сутi справи, тим бiльше без перегляду рiшення арбiтражу, прийняти рiшення про примушення контрагента до його виконання аж до арешту винної сторони та утримання сум на користь позиковця.

Розгляд суперечок в арбiтражних судах здiйснюється, як було сказано вище, на основi регламентiв цих судiв.

Арбiтражi, або третейськi суди iснують у двох видах:

• постiйно дiючий арбiтраж (iнституцiйний), який охоплює арбiтражнi суди, колегiї арбiтрiв, арбiтражнi комiсiї, що функцiонують при ТПП, асоцiацiях, бiржах. В них рогляд суперечок здiйснюється вiдповiдно до прийнятих у цих арбiтражах правил (регламентів);

• арбiтраж "adhoc": (iзольований, разовий, випадковий), який створюється кожного разу для розв'язання одного чи декiлькох спірних питань за конкретним контрактом. З метою одноманiтностi у процесуальнiй роботi арбiтражiв "adhoc" пiд егiдою ООН були розробленi три регламенти:

4. Арбiтражний регламент ЄЕК 1966р.

5. Правила Мiжнародного комерцiйного арбiтражу Економiчної Комiсiї ООН для Азiї та Далекого Сходу (ЕКАДС) 1966р. (з 1974р. ЕСКАТО – Економiчна та соцiальна комiсiя ООН для Азiї та Тихого океану).

6. Арбiтражний регламент Комiсiї ООН з права мiжнародної торгiвлi (ЮНСІТРАЛ) 1976р.

За першими двома регламентами у випадку розбiжностей стосовно кандидатур арбiтрiв та суперарбiтра вони можуть призначатися самими комiсiями. При застосуваннi ЮНСІТРАЛ таке призначення доручено Генеральному секретарю Постiйного третейського суду у Гаазi.

Мiжнародний комерцiйний арбiтраж залежно вiд характеру суперечок дiлиться на:

• загальний арбiтраж, який розглядає усi суперечки щодо зовнiш ньоекономiчних угод;

• спецiалiзований арбiтраж, до якого належать:

• арбiтражi, якi розглядають морськi суперечки (арбiтраж при комiтетi Ллойда у Лондонi, Морська арбiтражна палата у Парижi, Японський морський арбiтраж у Токiо, Морський третейський суд у Гамбурзi, Морська арбiтражна комiсiя у Москві та Києві);

• арбiтражi, якi розглядають суперечки, пов'язанi з торгiвлею конкретними товарами (арбiтраж Лондонської асоцiацiї по торгiвлi зерновими, арбiтражний суд при Федерацiї по торгiвлi вовною у Гдинi, арбiтраж при Комiтетi по торгiвлi зерновими у Роттердамi; арбiтраж при Бiржi по торгiвлi шкiрою та шкiряними виробами у Генуї, арбiтраж при Нiдерландськiй асоцiацiї по торгiвлi кавою).

У заключному актi загальноєвропейської наради у Гельсинкi, прийнятому 1 серпня 1975р., мiстяться рекомендацiї органiзацiям, пiдприємствам та фiрмам країн-учасниць передбачати у комерцiйних угодах та контрактах про промислове спiвробiтництво арбiтражнi застереження, вважаючи, що арбiтраж на основi взаємоприйнятого регламенту з одним iз вiдповiдних способiв швидкого та справедливого розгляду суперечок.

Мiжнароднi комерцiйнi арбiтражнi суди набувають компетенцiї на розгляд суперечок тiльки на пiдставi письмової згоди сторiн, що сперечаються. Арбiтражна угода може називатись:

• третейським записом -це угода відносно суперечки, що вже виникла;

• арбiтражним застереженням- угода вiдносно суперечок, якi можуть виникнути у майбутньому.

В арбiтражному застереженнi сторони повиннi домовитись про таке:

• якi предмети суперечки виносяться на розгляд арбiтражу;

• в якому арбiтражу буде розглядатися суперечка, чи буде використовуватися регламент цього суду;

• матерiальне право якої країни буде використане;

• у якому мiсцi та на якою мовою буде здiйснюватись розгляд;

• кiлькiсть арбiтрiв та порядок їх вибору;

• що будь-яка суперечка або розбіжність, які можуть виникнути із Контракта або у зв’язку з ним, підлягають, з виключенням (а не за виключенням) підсудності місцевим судам, передаванню на розгляд арбітражу.

Наприклад, арбiтражне застереження, яке рекомендує включати до контрактiв Мiжнародний комерцiйний арбiтражний суд при ТПП України, має такий вигляд:

"Будь-яка суперечка, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, пiдлягає передачi на розгляд та остаточне вирiшення у Мiжнародний комерцiйний суд при ТПП Украини.

Сторони погоджуються з тим, що у процесi розгляду та розв'язання суперечки буде застосовуватись Регламент Мiжнародного комерцiйного суду при ТТП України.

Правом, що регулює чинний договiр, є матерiальне право ____________ (країни).

Арбiтражний суд складається з одного (або трьох) арбiтра (арбiтрiв).

Мiсце проведення засiдань суду ________________(мiсто).

Мова (мови) арбiтражного розгляду _________(українська, росiйська тощо)".

Приклад формулювання арбітражного застереження згідно Правил арбітражу "ЮНСІТРАЛ":

"Арбітраж повинен складатись із трьох суддів, мати місце у Стокгольмі (Швеція) (або інша нейтральна держава), мова документів, рішення арбітрів тощо - англійська, регулювання та тлумачення Контракту - за допомогою положень Щведського права."

Якщо одна з сторiн вважає, що її права порушенi, то вона висуває претензiю виннiй сторонi. У випадку незадоволення претензiї та виникнення суперечки мiж сторонами сторона, що прагне врегулювання суперечки, може подати до вибраного сторонами арбiтражного суду заяву на примирення. Примирення здiйснюється мировим посередником, який призначається арбiтражним судом. Звичайно термiн узгодження суперечок становить 90 днiв з дня перших переговорiв.

Якщо примирення не приводить до згоди мiж сторонами, сторона, права якої порушенi, подає до арбiтражного суду позовну заяву. У позовнiй заявi зазначаються: цiна позову, вимоги позиковця, викладаються обставини, що лежать в основi позовних вимог, надаються документи, що пiдтвержують обгрунтованiсть позову та сум, що заперечуються.

Вiдповiдальний секретар суду повiдомляє позиковцю суму арбiтражного збору, направляє йому регламент суду та рекомендацiйний список арбiтрiв, з якого позиковець повинен вибрати одного арбiтра. Одночасно про позов повiдомляється вiдповiдачу, йому надаються копiї позовних документiв, регламент та список арбiтрiв, з якого вiдповiдач також вибирає одного арбiтра.

Якщо сторони встановили в арбiтражнiй угодi, що суперечка розглядається трьома арбiтрами, то арбiтри, вибранi сторонами повиннi вибрати третього арбiтра – голову даного складу суду (суперарбiтра). Якщо за арбiтражною угодою суперечка розглядається одним арбiтром, сторони повиннi домовитись, кого iз наданого списку вони вибирають. Арбiтрiв може призначати i керiвництво суду, якщо сторони добровiльно передають йому це право, або у випадку, коли сторони не визначили арбiтрiв протягом встановленого регламентом суду строку.

Пiсля одержання позовних документiв вiдповiдач повинен направити до арбiтражу свої пояснення (вiдгук на позовну заяву) або подати зустрiчний позов.

Якщо вiдповiдач не подає арбiтражному суду свої заперечення, не з'являється на засiдання суду, не подає документальних доказiв, суд все одно продовжує розгляд справи та виносить своє рiшення.

Арбiтражний суд розв'язує суперечки на основi норм права, зазначеного сторонами в арбiтражнiй угодi. Якщо таке зазначення вiдсутнє, суд сам на основi колiзiйних норм, якi вважає найприйнятнішими, вибирає право, що застосовує для розгляду суперечки. Як правило, у цьому випадку арбiтри виходять iз правових норм, що мiстяться як у внутрiшньому законодавствi країн, так i у мiжнародних угодах.

На роль арбiтрiв звичайно залучаються фахiвцi, якi є провiдними у тiй галузi, до якої належить конкретна угода. Ними можуть бути вченi, президенти провiдних фiрм, адвокати, службовцi державних органiзацiй. При необхiдностi арбiтри залучають технiчних експертiв.

Вартiсть послуг арбiтрiв, суперарбiтра та технiчних експертiв є дуже значною. Для проведення арбiтражу орендуються примiшення та залучаються технiчнi працiвники для ведення протоколу, оформлення експертиз, рiшень тощо. Тому в умовах контракту доцiльно уточнити, яка з сторiн i у якому розмiрi повинна вiдшкодовувати арбiтражнi витрати, а також авансувати роботи тривалих арбiтражiв. Контракти найчастіше передбачають, що витрати по арбiтражу несе сторона, яка програла, що є додатковим мотивом, який стримує передачу розгляду суперечок третейським судам. Проте може бути передбачено, що рiшення про те, яка з сторiн та у якому розмiрi буде оплачувати арбiтражнi витрати, приймає сам арбiтраж.

Про винесене рiшення арбiтраж повiдомляє сторони у письмовому виглядi. Рiшення є остаточним i не може бути оскаржене за суттю. Якщо рiшення арбiтражу не виконується добровiльно, воно може бути приведене до виконання примусово.

Держави, що пiдписали Нью-Йоркську Конвенцiю, повиннi приводити до виконання iноземнi арбiтражнi рiшення вiдповiдно до норм тієї країни, де має бути виконано рiшення арбiтражу. Рiшення арбiтражу приводяться до виконання на пiдставi екзекватури – наказу мiсцевого суду про виконання.

Конвенцiя передбачає також ряд пiдстав, за наявностi яких у виконаннi рiшення може бути вiдмовлено:

• якщо компетентнi органи мiсця виконання знайдуть, що предмет суперечки не може бути розглянутий в арбiтражі (має розглядатися у державному судi);

• якщо приведення рiшення до виконання суперечить публiчному порядку даної країни;

• якщо сторона, проти якої прийнято рiшення, доведе, що розгляд у арбiтражі вiдбувався з порушенням процедури (незалежне повiдомлення сторiн тощо) або що арбiтражна угода недiйсна або була вiдсутня взагалi.

Крiм багатьох конвенцiй, виконання рiшень арбiтражу регулюється двостороннiми угодами, якi також можуть передбачати пiдстави для вiдмови у виконаннi арбiтражних рiшень. Якщо країни, контрагенти iз яких вимушенi були звернутися до арбiтражу, мають двостороннiй договiр, який передбачає бiльшу кiлькiсть пiдстав для вiдмови у виконаннi рiшень арбiтражу, нiж, наприклад, Нью-Йоркська Конвенцiя, то сторона, проти якої прийнято арбiтражне рiшення, буде домагатися одержання екзекватури вiдповiдно до двостороннього договору, що дає їй бiльше пiльг.

У країнах, що не беруть участi у Нью-Йоркськiй Конвенцiї, одержання екзекватури здiйснюється вiдповiдно до двостоннiх договорів, а при вiдсутностi таких, вiдповiдно до нацiонального законодавства.

При виконаннi контрактiв на поставку та монтаж обладнання промислових об'єктiв виникають iншi умови розгляду розбiжностей мiж замовниками, постачальниками та субпiдрядниками. У зв'язку із загостренням конкуренції на свiтовому ринку частiшають випадки, коли замовники включають до торгiв обов'язковi для постачальникiв тексти майбутнiх контрактiв, що передбачать розгляд суперечок не в арбiтражах, а у нацiональних судах країн-iмпортерiв. Змагаючись за одержання замовлень, експортери товарiв та послуг вимушенi йти на такi нерiвноправнi умови угод, незважаючи на те, що, як свiдчить досвiд, цi умови прирiкають їх на тривалi та дорогі судовi процеси з важкопередбачуваними наслiдками.

З iншого боку, українськi експортери повиннi усвiдомлювати, що контракти з нацiональними транспортно-експедиторськими компанiями, пiдрядними фiрмами та субпостачальниками, що укладаються представництвами українських генпостачальникiв та генпiдрядникiв у країнах замовникiв, можуть пiдпадати пiд юрисдикцiю законiв цих країн та пiдлягати розгляду мiсцевими судами. Тому українськi зовнiшньоторговi органiзацiї, що працюють над укладанням та виконанням таких контрактiв, повиннi з самого початку залучати до розроблення їх умов солiднi адвокатськi контори у країнах iмпортерiв, резервуючи на їх послуги значнi суми.

Строк звернення до арбiтражу визначається кiлькiстю робочих днiв пiсля виникнення суперечки або кількістю мiсяцiв пiсля закiнчення визначеного у контрактi строку вiдвантаження.

Головним питанням цього роздiлу є питання про мiсце арбiтражу. Для вiтчизняного учасника угоди найвигiднішим є арбiтражний суд у Києвi при ТПП. Проте iноземна сторона може не погодитись на арбiтраж у Києвi, тодi, виходячи iз принципу паритету, може бути обраний арбiтраж у країнi вiдповiдача. Також можливий арбiтраж у третiй країнi. У цьому випадку найбажаніший для вiтчизняного учасника Берн (арбiтраж при МТП), потiм – Стокгольм i Лондон – арбiтражнi суди при ТПП цих країн). Якщо місцем арбiтражного суду обрано місце у країнi партнера або третiй країнi доцiльно ознайомитись з основними положеннями арбiтражу даної країни, щоб мати уявлення про можливi наслiдки.