5.1.5. Базисні умови поставок

Частіше за усе визначення базисних умов поставки (БУП), так само як і кількість не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)" або "Предмет та кількість."

Поняття "базисна умова поставки" визначає зобов"язання продавця та покупця з доставки товару та встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу – базис (тому і умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов"язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.

Більш докладно базисні умови поставки викладені у темах 1, 3.

5.1.6. Ціна та загальна сума контракту

У даному роздiлi контракту фiксується:

• базисна умова поставки;

• валюта цiни;

• рiвень та спосiб фiксацiї цiни товару;

• чи включенi у цiну вартiсть тари, упаковки, маркірування;

• загальна сума контракту.

Характеристика базисних умов поставки та проблеми їх вибору розглядаються у темах 1, 3.

Валюта цiни – це валюта, у якiй зафiксована цiна товару у контрактi. Специфiка вибору валюти цiни у зовнiшнiй торгiвлi держав, які вийшли із карбованцевої зони (України, зокрема), випливає з факту неконвертованості нацiональної валюти, у зв'язку з чим у розрахунках ними використовуються вiльно конвертована валюта (ВКВ), а також спецiальнi мiжнароднi та регiональнi валютнi одиницi – SDR та EUR (SDR Special Drawing Rights – Спецiальнi права запозичення; EUR – євро - валютна одиниця 15 країн ЄС). СДР використовується для безготiвкових мiжнародних розрахункiв шляхом запису на спецiальних рахунках країн у Мiжнародному валютному фондi (МВФ). Вартiсть цих мiжнародних валют становить загальна середня вартiсть валют, якi входять до так званого "валютного кошика". Для СДР "валютний кошик" складають долар США, марка ФРН, французький франк, англiйський фунт стерлiнгiв, японська iєна. Для ЕКЮ "валютний кошик" становить валюти країн, що входять до Європейського Союзу.

Теоретично валютою цiни товару може бути будь-яка ВКВ. Але на практицi в iмпортних контрактах при купiвлi продукцiї у розвинених країнах, валюта яких є конвертованою, цiни, як правило, встановлюються у нацiональнiй валютi цих країн. Тут необхiдно пам'ятати, що режим конверсiї валют постiйно змiнюється. Інформацiя про це публiкується у виданнях МВФ. При iмпортi з країн, що розвиваються, якi мають замкненi валюти, цiни фiксуються у ВКВ iз 5-6 валют основних промислово розвинених країн, це долари США, євро, швейцарськi франки, англiйськi фунти стерлiнгiв, японськi iєни. Серед них провідне мiсце посiдає долар США, потiм йдуть євро та англiйський фунт стерлiнгiв.

Визначення валюти цiни є важливою умовою контракту. Справа у тому, що валюти не рiвноцiннi за своєю якістю: є сильнi, стiйкi валюти зi стабiльною купiвельною спроможнiстю, малозмiнюванi у часi за своїм змiстом, та слабкi валюти, курс яких нестабiльний. Тому вiд вибору валюти цiни залежить ризик валютних втрат, тобто можливiсть не отримати еквiвалент вартостi, передбачений у момент пропозицiї цiни та пiдписання контракту.

Так, експортери повиннi прагнути фiксувати цiни товарiв у ВКВ, курс яких стабiльний або має тенденцiю до пiдвищення. Це забезпечить одержання бiльшої суми валюти платежу. Оскiльки iнтереси iмпортерiв та експортерiв протилежнi, то в iнтересах iмпортера фiксувати цiни товарiв у валютi, яка має тенденцiю до знецiнення. У цьому випадку iмпортер зможе розрахуватися за товар тiєю ж кiлькiстю, але знецiнених грошових одиниць. Наприклад, нехай українське пiдприємство продає у Західну Європу товар, цiна якого становить 100 000 дол. США. Курс долара США становить 1,1000 євро за долар США на момент укладення угоди; на момент платежу вiн становить 1,1200. Ця угода буде вигiднішою українському партнеровi, оскільки європейський партнер йому бiльше заплатить: якби платiж здiйснювався у момент укладання угоди, то європейський партнер заплатив би 110 000 євро, але на момент платежу курс валюти цiни пiднявся i вiн має заплатити вже 120 000 євро.

Через цi обставини, якщо цiна iмпортного контракту буде встановлена у сильнiй валютi, імпортеру для компенсації втрат слiд вимагати вiд експортера зробити знижку з цiни або ж поступку за iншими умовами контракту. В експортному ж контрактi, якщо цiна встановлена згідно з iнтересами iмпортера, тобто у слабкiй валютi, продавцю слiд пiдвищити цiну товару.

Для практичної реалiзацiї викладених вище iнтересiв необхiдно встановити, де сильна валюта, а де слабка. Вiдносно точно це може бути зроблено для поточних розрахункiв, коли платежi здiйснюються протягом року, тому що саме на такий перiод прогнози руху валютних курсiв найімовiрніші. Проблема виникає при значному розривi мiж часом розрахунку цiни i пiдписанням контракту та строком закiнчення розрахункiв, тобто при продажу у кредит. Тут коливання курсу валют можуть бути значними, а ймовiрнiсть довгострокових прогнозiв невисока. У такому випадку використовуються спецiальнi методи страхування валютних втрат. Вони розглядаються у роздiлi "Умови платежу".

У торгiвлi готовими виробами валюта цiни є предметом угоди мiж продавцем та покупцем; у торгiвлi сировиною та продуктами харчування застосовуються типовi умови, якi містять послідовність визначення цiн, платежiв та розрахункову документацiю.

Рiвень цiни товару – це основне питання зовнiшньоторгової угоди. Контрактна цiна має базуватися на рiвні свiтової цiни. Практично свiтовi цiни – це експортнi цiни основних постачальникiв даного товару та iмпортнi цiни у найважливiших центрах iмпорту цього товару. Це цiни, за якими здiйснюються значнi експортно-iмпортнi операцiї, якi достатньо повно характеризують стан торгiвлi даним товаром. Наприклад, на пшеницю та алюмiнiй свiтовими цiнами є експортнi цiни Канади; на пиломатерiали – експортнi цiни Швецiї; на каучук – цiни Сінгапурської бiржi; на хутро – цiни С.-Петербурзького та Лондонського аукцiонiв; на чай – цiни аукцiонiв у Калькуттi, Коломбо та Лондонi. Якщо по сировинних товарах свiтову цiну визначають основнi країни-постачальники, то вiдносно готових виробiв та обладнання головну роль вiдiграють провiднi фiрми, що випускають та експортують певнi типи та види виробiв.

Визначення свiтової цiни для конкретного товару є важким завданням, що пов'язано з чинниками, якi впливають на цiни, постiйними коливаннями цiн i рiзноманiтними знижками та надбавками, що застосовуються продавцями вiдповiдно до ринкової кон'юнктури. Крiм того, навiть цiни аналогiчних товарiв змiнюються залежно вiд сорту, якостi, комплектацiї тощо.

Для визначення контрактної цiни використовується метод вивчення цiн на аналогiчнi товари, що поставляються на ринок конкурентами, з внесенням у них необхiдних поправок, якi враховують рiзницю у комерцiйних та технiко-економiчних умовах угоди.

Цiни, якi можуть бути основою при визначеннi контрактної цiни, за ступенем наближення до дiйсного рiвня свiтової цiни поділяються на:

1. базиснi цiни;

2. цiни фактичних угод.

До базисних цiн належать:

• довiдковi, які даються по сировинi та напiвфабрикатах;

• прейскурантнi (цiни прейскурантiв, каталогiв, проспектiв, рекламних оголошень), які даються по готових виробах. Але прейскурантнi цiни є тiльки по виробах масового та серiйного виробництв. При цьому по унiверсальних та стандартних виробах виробничого призначення – це цiни прейскурантiв, а по споживчих товарах – цiни каталогiв.

• офiцiйнi цiни продажу;

• цiни окремих великих пропозицiй та запитiв.

Рiвень базисних цiн прив'язаний до певних (базисних) параметрiв запропонованого товару (виду, сорту, типорозмiру, моделi тощо), а також до умов його поставки. Перевагою прейскурантних цiн є те, що вони регулярно публiкуються у нацiональних загальноекономiчних та промислових статистичних виданнях провiдних країн свiту (США, Японiї, ФРН, Великобританiї, Францiї), у спецiальних галузевих виданнях та зберiгаються у автоматизованих базах даних. Але прейскурантнi цiни мають номiнальний характер i завжди завищенi. За деякими розрахунками їх завищення у середньому становить 30%, але залежить вiд конкретних товарiв i за деякими може досягати 40%. Також завищуються i цiни пропозицiй та запитiв, тому що в них передбачаються резерви на уторгування. Розмiр завищення цих цiн у середньому становить 10%.

Цiни фактичних угод вiдбивають реальний рiвень ринкових цiн. До них належать:

• контрактнi цiни;

• розрахунковi (середньостатистичнi) цiни;

• фактичнi цiни аукцiонiв та торгiв, бiржовi котировки.

Одержанi з цін фактичних угод свiтовi цiни на готову продукцiю вiдбивають можливi контрактнi цiни реальних угод. Але вiдомостi про рiвень контрактних цiн є, як правило, предметом комерцiйної таємницi i досить рiдко потрапляють до вiдкритого друку. Навiть якщо вiдомостi про укладенi контракти i публiкуються у рiзних економiчних та галузевих виданнях, то, як правило, без зазначення багатьох суттєвих умов контракту (якiсних показникiв, умов платежу тощо), що, зрозумiло, знижує цiннiсть такої iнформацiї. Саме через це при встановленнi цiни використовують iншi типи цiн.

По багатьох товарах споживчого призначення, цiни на якi хоча i змiнюються залежно вiд сорту, якостi та iнших показникiв, але все ж вiдносно визначенi та зiставимі, одержання iнформацiї не є важкою справою – тут можуть використовуватись цiни реалiзацiї цих товарiв на ринку.

Найскладнiше одержати зiставиму iнформацiю вiдносно машин та обладнання, особливо продукцiї машинобудування виробничого призначення. Інформацiя про них малодоступна, нерегулярна та вiдносна, навiть при порiвняннi цiн на однотипне обладнання необхiдно мати докладну технiко-економiчну характеристику порiвнювальних позицiй. До того ж технiко-економiчнi параметри машин та обладнання часто змiнюються.

При нестачi iнформацiї про цiни, у крайньому разi, можна зробити запит про бажання купити товар для того, щоб дiзнатися про цiну пропозицiї, до фiрм, якi є основними виробниками аналогiчної продукцiї, i, вiдповiдно, якi є лiдерами у цiнах.

Ступiнь наближеностi комерцiйних умов угод та технiко-економiчних характеристик товару до тих умов, на яких укладається контракт, i до характеристик товару, для якого розраховується цiна, визначає ступiнь складностi розрахункiв, яка виявляється у кiлькостi поправок до даних, що мiстяться у конкурентних матерiалах: вiд простого обгрунтування цiни по конкурентних матерiалах на аналогiчнi товари, якi реалiзуються на подiбних умовах, до складних розрахункiв з викладенням обгрунтування використаних методик. Але у всiх випадках використовуються однi i тi ж принципи зведення цiн.

Розрахунок цiни середньої складностi, коли необхiдно внести невелику кiлькiсть поправок на вiдмiнностi у комерцiйних та технiко-економiчних умовах поставки, здiйснюється у формi конкурентного листа. Методика та приклад такого розрахунку наведені у темі 9 "Послідовність підготовки, укладання, виконання та припинення ЗТУ" у розділі "Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін".

Спосiб фiксацiї цiни визначає, коли фiксується цiна у контрактi: у момент його укладання, протягом строку його дiї або у момент його 86 виконання.

За способом фiксацiї у контрактi можуть бути такi види цiн:

1) тверда цiна, яка встановлюється у момент пiдписання контракту i протягом строку його дiї не пiдлягає змiнi. Тверда цiна встановлюється у виглядi конкретної цифри. Цi цiни використовуються при короткострокових угодах, найчастiше при негайних поставках (вiд 1 до 14 днiв). У контрактi в цьому випадку робиться застереження: "цiна тверда, змiнi не пiдлядає". Наприклад, у контрактi може бути такий запис: "Цiна за проданий за цим контрактом товар встановлюється у доларах США, 123 долари за метротонну i розумiється ФОБ французький порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи вартiсть тари, упаковки, маркірування, а також витрати на навантаження та складання товарiв у трюмi судна та вартiсть сепарацiйних матерiалiв. Цiни зазначаються у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною до даного Контракту. Цiни твердi, не пiдлягають змiнi";

2) цiна з наступною фiксацiєю у контрактi не вказується, а лише описується спосiб встановлення цiни у майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначенi договором строки на основi узгоджених джерел. Цi цiни застосовуються при поставках товарiв з тривалим строком виготовлення, товарiв, вартiсть яких ставиться у залежнiсть вiд їх якостi (в основному при продажу металiв або хiмiкатiв з певною часткою домiшок або корисних речовин), а також товарiв, цiна яких значно залежить вiд кон'юнктурних коливань, при продажу продукцiї з тривалим строком поставки або наданням кредиту.

Джерелом цiн можуть бути: бiржовi котировки, наприклад, на день поставки товару; цiни, що публiкуються у рiзного роду журналах довiдниках; цiни, якi реально складаються на свiтовому ринку, якi визначаються по конкурентних матерiалах. Умову (тбто джерело та момент визначення ціни) встановлює, як правило покупець.

Якщо у контрактi цiна ставиться у залежнiсть вiд змiни ринкових цiн, то у текстi контракту це зазначається застереженнями 3-х видiв:

• застереження "hausse" (пiдвищення), яке означає, що будь-яке пiдвищення ринкової цiни веде до пiдвищення контрактної цiни;

• застереження "baisse" (пониження), яке означає, що будь-яке зниження ринкової цiни веде до зниження контрактної цiни, а будь-яке пiдвищення ринкової цiни до уваги не береться;

• застереження "hausse-baisse", яке ставить змiну контрактної цiни у залежнiсть вiд вiдповiдної змiни ринкової цiни.

Наприклад, у контрактi може бути такий запис: "Цiна на мiдь визначається за котировкою Лондонської бiржi металів на день, що передує поставцi", або "...опублiкований на момент здiйснення платежу";

3) ковзна цiна розраховується у момент виконання угоди перегляданням базисної цiни з урахуванням змiни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукцiї, яка має тривалi строки поставок (як правило, понад рiк), головним чином складного комплектного обладнання, яке є складним єдиним технологiчним комплексом.

При цих цiнах у контрактi встановлюються: базисна цiна та її структура, момент початку змiни цiни, границя ковзання (на практицi iмпортеру не слiд погоджуватися на границю, що перебiльшує 15-20% базисної цiни).

Базисна цiна розраховується продавцем на основi конкурентних матерiалiв або iнших джерел та узгоджується з покупцем при пiдписаннi контракту.

Структура базисної цiни – це відсоткова частка у нiй постiйних витрат (прибуток, накладнi витрати, амортизацiйнi вiдрахування тощо) та змiнних витрат на сировину, матерiали, оплату працi. Саме останнi i визначають ковзання цiни, тому що із змiною цiн на сировину, податкової полiтики держави, рiвня оплати працi у галузi i будуть зв'язанi додатковi витрати на виконання даного контракту. Структура базисної цiни має такий вигляд:

(5.1)

де – базисна цiна; A – коефiцiєнт гальмування, тобто незмінна частка у змiнній частині ціни; A=10-20% та відбиває частину вартості основних фондів, яка переноситься на вартість продукції, запланований прибуток тощо; продавцi зацiкавленi у зменшеннi цього коефiцiєнта, а покупцi, навпаки, - в його збiльшеннi з тим, щоб зменшити вплив на цiни iнфляцiйного зростання ставок заробiтної плати та цiн на сировинні матеріали; B – частка у цiнi витрат на заробiтну плату; D – частка у цiнi затрат на сировину та матерiали.

Якщо у вартостi продукцiї суттєву частку становлять витрати на паливо або iншi компоненти, то змiнна частина наведеної формули (10.1.1) може бути розширена на необхiдну кiлькiсть складових елементiв. При цьому сума усiх часток цих елементiв повинна завжди дорiвнювати одиницi (або 100%).

У мiжнароднiй торговiй практицi точкою вiдрахування початку змiни ковзних цiн є дата комерцiйної пропозицiї експортера, рiдше – дата пiдписання контракту.

На дату пропозиції ціна є комплексом складових:

(5.2)

Після вручення пропозиції послідовність укладання ЗТК та його виконання складається із таких етапів: переговори, укладання ЗТК, проектування, закупка матеріалів, виготовлення, відвантаження, поставка товару покупцю.

Весь період від вручення оферти до поставки товару покупцю незміння частина ціни зберігає свою величину.

Змінна частина ціни В, яка є часткою вартості матеріалів, змінюється до їх закупки виробником товару. Індекс береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початок виготовлення.

Періодом зміни змінної частини ціни D, яка є часткою заробітної плати, прийнято вважати час від початку ковзання до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції. Індекс береться після закінчення 2/3 часу, коли найбiльш iнтенсивно використовується робоча сила, зайнята виготовленням товару та доведенням його до вимог покупця.

На дату поставки товару покупцю остаточна величина ковзної ціни буде становити суму таких складових:

• постійної - ;

• вартості матеріалів на дату їх закупки - ;

• вартості робочої сили через 2/3 часу від початку виготовлення - .

Остаточна цiна ( )при такому способi фiксацiї цiни розраховується за формулою:

(5.3)

де – iндекси заробiтної плати у галузі, яка випускає дану продукцію, відповідно на періоди перерахунку ціни та встановлення базової ціни; – iндекси цін на матерiали, які використовуються для виготовлення даної продукції, відповідно на періоди їх закупівлі постачальником та встановлення базової ціни.

Індекси цiн на товари та індекси ставок зарплати публiкуються у бiльшостi промислово розвинених країн. При угодах купiвлi-продажу використовують iндекси країн-постачальникiв. При пiдрядному будiвництвi промислових об'єктiв на обладнання застосовуються iндекси країн-постачальникiв, а на роботи, що виконуються нацiональними пiдрядниками, iндекси країн, де споруджуються об'єкти. В Українi в експортних контрактах використовують iндекси цiн країн – основних постачальникiв машин та обладнання, подiбних до експортованих з України.

У контрактi зазначається тiльки загальний порядок фiксацiї цiни. Наприклад, робиться таке застереження: "Якщо на момент поставки товару змiняться фактичнi витрати виробника, про що вiн у письмовому видi повiдомить покупця з додаванням документiв, пiдтверджуючих збiльшення витрат, то цiна на товар збiльшиться вiдповiдно до збiльшення затрат".

Приклад повного формулювання даної статті:

"Ціни тверді і не підлягають зміні. Ціни розуміються ФОБ порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи, зокрема, вартість морського експортного упакування, маркування, докові, портові, кранові та митні збори, вартість ліхтерування, переміщення вантажу на причалі, з виконання стивідорних робіт та митних формальностей, навантаження на борт та у трюм судна з укладанням у трюмі (штивка)."