2.Укладання зтк.

3. 2.1. Проведення попередніх переговорів.

   2. Складання протоколу про наміри та попереднього контракту.

   3. Скдадання та підписання ЗТК.

3. Організація контролю та виконання зовнішньоторгового контракту.

3.1. Виконання контрактних зобов’язань: поставка товарів, надання послуг, технічне та гарантійне обслуговування продукції, розрахунково-платіжні операції.

3.2. Контроль за виконанням контрактних зобов’язань.

3. Розгляд можливих претензій та рекламацій з експорту та подання таких з імпорту.

8.2.Підготовка зовнішньоторгових операцій..

Встановлення ділового контакту з партнером супроводжується оформленням цілої низки згаданих вище документів: пропозиція (оферта), акцепт, контракт, замовлення та підтвердження замовлення, запит, рахунок-проформа, - та деяких інших:

• замовлення на інструкції з поставки - документ, що видається постачальником з проханням до покупця повідомити інструкції відносно умов поставки замовлених товарів;

• тендер - пропозиція оферента, який бере участь у торгах, яка відповідає конкретним вимогам замовника, викладеним у його технічних вимогах та підтверджує згоду оферена взяти на себе виконання позначених у ньому робіт ті містить запропоновану ціну або вартість робіт;

• лист про наміри - документ, за допомогою якого покупець інформує продавця про прийняття у принципі пропозиції та намір почати переговори щодо укладання контракту;

• тендерна документація – визначає вимоги замовника відносно змісту очікуваних пропозицій на торгах і містить тендерні умови, проформу тендера, умови проведення торгів, техніко-економічну документацію, перерахування видів та обсягів робіт тощо. Тендерні умови містять конкретні вимоги замовника до учасника торгів: назва та кількість товару, його техніко-економічні характеристики, основні комерційні та технічні умови. Проформа тендера – формуляр, який має бути заповнений та підписаний офе рентом, якщо він згоден взяти на себе зобов'язання з виконання робіт відповідно до загальних і спеціальних умов тендерної документації.

Після того, як контрагенти вибрали який-небудь спосіб укладання зовнішньоторгового контракту і здійснили усі передбачені цим способом кроки, вони здійснюють проробку запитів та пропозицій з такими цілями:

• визначити найкращого партнера по майбутній угоді;

• визначити оптимальний рівень ціни експортного/імпортного товару.

Причому експортери повинні проявити максимум оперативності та чіткості у роботі, щоб не випускати із своїх рук ініціативи і вести справу до укладання контракту. Імпортери можуть дозволити собі деяку затримку у відповідях, щоб не показати надто великої зацікавленості у роботі з конкретним продавцем, яка може стати причиною ускладнень в уторгуванні комерційних умов контракту.

Постачальник може звернутися до майбутнього покупця з проханням дати імена та адреси його фінансових гарантів і відомих поручителів, якщо перед тим у майбутніх контрагентів не було контактів. У такому випадку замовнику необхідно послатися на партнерів, котрі працюють у тій самій галузі (комерційна відсилка), та на фінансистів (відсилка банківська) з метою переконати постачальника у платоспроможності партнера. Для перевірки платоспроможності майбутнього покупця продавець може звернутись із письмовим запитом про його фінансовий стан та платоспроможність до:

• фірм, котрі рекомендують покупця;

• свого уповноваженого банку . Банк надає конфіденційну інформацію про фінансовий стан свого клієнта тільки по запиту від уповноваженого банку експортера або імпортера;

• спеціалізованих фірм з перевірки платоспроможності, які за винагороду надають накопичену ними інформацію про фінансовий стан потенційного клієнта.