3.3 Карта проектного поля

Цей розділ містить інформацію про вихідні дані курсової роботи. Необхідно описати всі показники, які характеризують умови вирощування культури, запланувати попередник, площу, номер поля, де розміщується культура, записати запрограмовану врожайність, створити модель поля з визначенням забур’яненості, заселеності шкідниками, зараження хворобами.

3.4. Оцінка ґрунтово-кліматичного і генетичного ресурсів та встановлення рівня програмованої врожайності

Програмування урожаю передбачає розробку комплексу взаємопов’язаних агротехнічних заходів, які дають можливість розкрити потенціальні можливості культури в конкретних умовах.

Уміння визначати науково обґрунтований рівень урожайності дає змогу підібрати сорти, встановити схеми чергування культур, розробити модель посіву, системи обробітку ґрунту, живлення та догляду за рослинами, за допомогою яких в господарстві можна досягти гранично можливого урожаю. Тому оцінка ґрунтово-кліматичного ресурсу господарства, стосовно вибраної для вивчення культури, виконується за чотирма показниками за:

• надходження ФАР (Уn);

• волого забезпеченням (Уdм);

• ефективною родючістю ґрунту (Уеф);

• продуктивністю районованих сортів.

Накопичення біомаси залежить від інтенсивності і тривалості фотосинтетичної діяльності рослин, тобто від кількості фотосинтетичної активності радіації (ФАР), що протягом вегетації досягає поверхні ґрунту, та коефіцієнта її використання рослинами (ККД ФАР).

Надходження сонячної енергії людиною не регулюється, тому даний фактор в кожній природній зоні є провідним при визначенні теоретично можливого урожаю.

Сучасний рівень аграрної науки дозволяє встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На основі таких даних (додатки П,Р,Ф) встановлюється потенційна врожайність культури за формулою 3.3.1

Уn = К · n · ∑Q , (3.3.1)

1000_g · (1000 - х)

де Уn – потенційний урожай основної продукції при стандартній вологості, т/га;

К – коефіцієнт використання ФАР, %;

n – коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

∑Q – сума надходження ФАР за період вегетації, ккал/га;

g – калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/кг;

х – стандартна вологість основної продукції, %;

1000 – коефіцієнт перерахунку врожаю в т/га.

Дійсно можлива врожайність (У дм) в т/га за кількістю продуктивної вологи визначається за формулою 3.3.2.:

У дм = n· (W n +W₀) ·10⁴ , (3.3.2)

Kв · (1000 – х)

де Удм – дійсно можлива врожайність основної продукції при стандартній вологості, т/га;

n – коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

W n – запас вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації, мм;

W₀ – сума опадів за вегетацію, мм;

Kв – коефіцієнт водоспоживання, 1 м³ води на 1 т абсолютно сухої речовини;

х – стандартна вологість основної продукції, %;

10⁴ – коефіцієнт перерахунку вологи з міліметрів у тонни, урожайності в т/га при стандартній вологості.

Для розрахунку У дм на основі даних найближчої метеостанції знаходиться середня за вегетаційний період кількість атмосферних опадів. Встановлюються запаси вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації (додатки С,Т,У).

Розрахунки відображають у таблиці «Рівні врожайності».

Урожайність за ефективністю родючості ґрунту (У еф) визначається за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію за формулою 3.3.3.:

У еф = П · Кm · Кn , (3.3.3)

В · 1000

де Уеф – урожайність основної продукції за вмістом одного з елементів живлення в ґрунті, т/га;

П – вміст азоту, що гідролізується за Тюріним і Кононовою, або рухомого фосфору за Кірсановим, або обмінного калію за Масловою, мг/100г ґрунту;

Кm – коефіцієнт переводу поживного елемента з мг/100 г ґрунту в кг/га (в нашому випадку дорівнює 30);

Кn – коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, %;

В – винос азоту або фосфору, або калію одним центнером основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг.

Довідковий матеріал для встановлення рівня урожайності за ефективною родючістю ґрунту наводиться в додатках Ч, Ш, Щ, Ю.

Четвертим показником, за яким визначається можливий рівень продуктивності культури, є генетичний потенціал районованих сортів (гібридів). Він встановлюється шляхом аналізу врожайності одержаної в найближчих науково-дослідних установах, державних сортовипробувальних станціях, сортодільницях, а також передових господарствах. Потенціали врожайності районованих сортів в зоні дії навчального закладу наведено в дод. Ц.

Далі в цьому розділі, студент повинен, на основі оцінки використання ґрунтових, кліматичних, генетичних та господарських ресурсів, намітити рівень програмованого врожаю (табл. 3.1.) з тим, щоб у наступному розділі розробити систему заходів з подолання невідповідностей

У факт .→ У еф → У дм → Уn

Таблиця 3.1