Л. В. Білецька, О. В. Білецький, В. І. Савич

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

(ПОЛІТЕКОНОМІЯ. МІКРОЕКОНОМІКА. МАКРОЕКОНОМІКА)

2-ге видання, перероблене та доповнене

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури» 2009

ББК 65.01я73 УДК 330(075.8)

Б 61

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18-Г-1469 від 29.06.2005)

Рецензенти:

Буян І. В. — доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, завідувач кафедрою економічної теорії Хмельницького економічного університету;

Данилюк М. О. — доктор економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедрою економіки підприємства Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

Козюк В. В. — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою еконо­мічної теорії Тернопільського національного економічного університету.

Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І.

Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка). Б 61 Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури,

2009. — 688 с.

ISBN 978-966-364-932-0

Посібник містить системний виклад концептуальних положень економічної тео­рії у контексті сучасних вимог економічної освіти. З’ясовується сутність і специфіка основних механізмів ринкової економіки, а також фактори, які впливають на мікро- і макроекономіку, методи та засоби економічного регулювання.

Посібник включає окрім основного викладу теоретичних положень економіч­ної теорії та їх графічно-математичної інтерпретації також розгорнуту довідково- допоміжну частину (економічний словник, іменний покажчик, лауреати Нобелівської премії з економіки за 1968-2008 роки, список англійських скорочень, покажчик анг­лійських термінів).

Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, науков­ців, бізнесменів, всіх тих, хто цікавиться економічною теорією.

ББК 65.01я73 УДК 330(075.8)

ISBN 978-966-364-932-G

© Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І., 2009 © Центр учбової літератури, 2009

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ 1

(ПОЛІТЕКОНОМІЯ. МІКРОЕКОНОМІКА. МАКРОЕКОНОМІКА) 1

ЧАСТИНА І 7

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ РОЗУМІННЯ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ 7

1. Економічний зміст власності. Типи і форми власності 35

2. Продукт виробництва. Потреби і економічний вибір 44

1. Натуральне виробництво 48

2. Причини виникнення та суть товарного виробництва 49

3. Товар та його властивості 52

1. Закономірності виникнення і суть грошей 55

2. Функції грошей 57

3. Теорії грошей 60

4. Грошова маса та її агрегати 63

5. Закон грошового обігу 66

6. Система грошового обігу та її типи 68

7. Інфляція і дефляція 70

РОЗДІЛ II 74

МІКРОЕКОНОМІКА 74

РИНОК, ЙОГО ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРА 75

1. Система і структура ринків. Ринковий механізм і його елементи. Попит, пропозиція і ціна 78

1. Концепція корисності і споживацький вибір 80

1. Підприємницька діяльність 101

2. Менеджмент фірми 107

Форми і методи наукового управління підприємством 111

3. Сутність та основи маркетингу 113

Фонди підприємства та їх рух у виробництві 122

1. Монополістична конкуренція і олігополія 137

2. Антимонопольне регулювання 140

1. Ринок праці. Проблема зайнятості 142

Форми безробіття. Закон Оукена 146

Кредит та його форми 162

ГРАФІКИ ТА ФОРМУЛИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 306

ми₁ _ ми ₂ _ ми₃ Р _ Р2 _ Рз 320

tc = f Q) 336

Т 390

7 393

7 393

7 393

ЧАСТИНА III 401

Подобається це чи ні, але основні про­блеми сучасної політики дійсно є чисто економічними і не можуть бути зрозумі­лими без знання економічної теорії. Лише людина, яка розуміється в основних пи­таннях економічної теорії, здатна виро­бити незалежну думку з розглядуваних проблем.

Людвіг фон Мізес

ПЕРЕДМОВА

Економіка — основа існування і розвитку людської цивілізації. При цьому історичний поступ суспільства характеризується постій­ним ускладненням економічних процесів, які з часом стають предме­том наукового вивчення. Це зумовило зародження економічної думки і згодом економічної теорії. Пізнання законів ринкової економіки — велике досягнення людства. Воно дає змогу приборкувати стихій­ність і некерованість економічних змін, вносить свідоме і планомірне начало у весь соціально-економічний розвиток суспільства.

Відкриття економічних закономірностей видатними вченими-економістами Д. Рікардо, А. Смітом, Ж. Б. Сеєм, Д. С. Міллем, К. Марксом, А. Маршалом, Дж. М. Кейнсом, М. Фрідменом, І. Фішером та іншими відображає історичний розвиток економіки, складає теоретичну скарбницю, за допомогою якої людству в ціло­му вдається підтримувати економічне зростання, долаючи на цьому шляху складні теоретичні і практичні проблеми, постійно оновлю­ючи і вдосконалюючи ринкові відносини та економічну діяльність.

Тому економічна теорія є однією з найважливіших навчальних дисциплін для студентів-економістів. Без опанування теоретичних проблем, які вона вивчає, не можна стати висококваліфікованим фахівцем, досвідченим управлінцем, господарником, науковцем і державним діячем сучасного рівня. Особливо важливого значення знання з економічної теорії набувають у сучасній Україні, коли ви­рішення складних завдань у розвитку ринкових відносин вимагає формування нової особистості — носія світоглядних засад суспіль­ства ринкової економіки та демократії.

Пропонований навчальний посібник містить системний виклад концептуальних положень теоретичної економіки, які допомагають

студенту з’ясувати сутність і специфіку основних механізмів рин­кової економіки, а також фактори, які деформують мікро- і макроекономіку, методи та засоби економічного регулювання. Крім цього, студенти мають можливість ознайомитися з вченнями найбільш видатних представників економічної думки.

Зміст навчального посібника згрупований таким чином, щоб студент міг легко знайти необхідний (відповідно до навчальної програми курсу) довідковий матеріал і тему. Перша частина міс­тить п’ять розділів: вступ в економічну теорію; мікроекономіка як частина сучасної економічної теорії; роль держави у ринковій еко­номіці; макроекономіка; світова економіка. У другу частину увійш­ли графіки та формули економічної теорії. Третя частина містить: економічний словник, іменний покажчик, лауреати Нобелівської премії з економіки за 1968—2004 роки, назви держав, їх столиць та офіційні назви валют, список англійських скорочень, покажчик ан­глійських термінів.

Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми, ре­комендованої Міністерством освіти і науки України.

При написанні посібника його автори посилаються на досвід викладу положень основ економічної теорії в зарубіжній літературі навчального характеру, які доступні українському студентству: Самуэльсон П. Экономика. В 2-х томах М., 1992; Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. К., 1995; Фишер С., Дорнбуш., Шмалэнзи Р. Экономика. М., 1997; Піндайк Р., Рубінфельд Д. Мікрое­кономіка. К., 1996; Хайман Д.Н. Современная экономика: анализ и применение. В 2-х томах. М., 1992; Чемберлин Э. Теория монопо­листической конкуренции. М., 1996; Хейне П. Экономический об­раз мышления. М.,. 1992; Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х томах. М., 1992; Долан Э. Дж., Линдсей Д.Э. Рынок: микроэкономическая модель. С.-Пб., 1992.

Використано ряд енциклопедичних словників: СOLLINS. Сло­варь по экономике. — С.-Пб., 1998; Современный экономический словарь. — М., 1998; Фінансовий словник. — К., 2000; Новий ро­сійсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фі­нансової, бухгалтерської та економічної сфери. — К., 1998; Еконо­мічна енциклопедія. — К., 2000, т. 1—3.

Колектив авторів використав наукові роботи і підручники ро­сійських вчених-економістів: Экономика. Учебник / Под ред. А. О. Бу­латова. — М., 1996; Современная экономика. Многоуровневое уче­бное пособие / Под ред. О. Ю. Мамедова, Ростов-на-Дону, 1998; Журавлева Г. П. Экономика. Учебник. — М., 2001; Курс экономи­ческой теории. Учебник. — Киров, 1998; Введение в рыночную экономику. Учебное пособие / Под ред. А. Я. Лившица,

И. Н. Никулиной. — М., 1994; Экономика переходного периода. М., 1995; Барр Р. Политическая экономия. В 2-х томах. — М., 1995; Агапова Т. А., Серёгина С. Ф. Макроэкономика. — М., 1997.

В роботі над посібником його автори також посилалися на дос­від викладання основних положень економічної теорії українськи­ми вченими: Мочерный С. В., Симоненко В. К., Секретюк В. В., Устенко А. А. Основы экономической теории. Учебник. К., 2000; Устенко О. А., Мочерний С. В. Основи економічної теорії. Терно­піль, 2001; Малий І. И. Теорія розподілу суспільного продукту. — К., 2000; Загальна економічна теорія. Політична економія. Підруч­ник. У 2-х частинах. / За ред. Буяна І. В. Тернопіль, 1999; Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г. Н. Климко. — 5-те вид., випр. — К., 2004; Ніколенко Ю. В. Політекономія: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2003; Політична економія. Навчальний посібник. / За ред. д. е. н., проф. Г. І. Башнянина і к. е. н., доц., Є. С. Шевчук. 3-тє вид., перероблене і виправлене. — Львів, 2004; Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки. Теоретич­на економіка. Тернопіль, 1998; Мікроекономіка. Опорний конспект лекцій. Базилевич В., Лук’янов В., Пісаренко Н., Квіцинська Н., Мікроекономіка і макроекономіка. У 2-х частинах, 1997; Будагов- ська С. М., Кілієвич О. І., Лукіна І. О. та ін. К., 1998; Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. К., 1996.

Функціонування економіки України за умов поступової інтегра­ції до світового економічного простору потребує підготовки фахів­ців, які були б здатні до переосмислення сучасних господарських реалій, вироблення нових підходів до аналізу трансформаційних процесів, виходячи із загально-цивілізованих засад еволюції світо­вої економіки.

Цей посібник допоможе студентам вивчити і осмислити насам­перед теоретичні аспекти економічного життя сучасного суспільст­ва, озброїть їх науковим інструментарієм економічного аналізу. Посібник буде корисним і всім тим, хто в сучасних умовах займа­ється практичною діяльністю — від політики до бізнесу, тому що успіх їх діяльності також залежить і від оволодіння економічним стилем мислення.

ЧАСТИНА І

РОЗДІЛ I

ПОЛІТЕКОНОМІЯ

Методологічні підходи розуміння світового розвитку

Економічні реформи, покликані формувати в Україні сучасну, ефективну соціально-орієнтовану економіку з ринковими принци­пами і методами господарювання. Тому з’явилась об’єктивна необ­хідність теоретичного осмислення процесів ринкових перетворень і відповідних змін у навчальному курсі економічної теорії. Навчаль­ний курс, який раніше повністю орієнтувався на марксистське еко­номічне вчення, пояснюючи всі економічні явища і відносини з класових позицій, відривав економічну теорію від свого предме­ту — об’єктивного аналізу економічних явищ і процесів.

У нашому курсі ми розглядаємо саме сучасну економіку — ту, в якій господарює споживач, а не продавець, в якій дефіцит товарів змінився їх надлишком, де економічний добробут сприяє соціаль­ному миру.

Для того, щоб будувати нову економіку, потрібно вивчити і зна­ти світовий досвід, досягнення світової економічної теорії, серед яких проблеми ринку і ринкового механізму знаходяться на пер­шому плані. Економічна теорія — це понятійно-визначена наука: вона базується на складному понятійному апараті, здатна вимірю­вати економічні процеси, використовує методи моделювання і про­гнозування. Ринкова економіка складна. У ній одночасно беруть участь багато самостійних виробників, економічні процеси незу- пинні, суспільство постійно змінюється. Враховуючи це, економіч­на теорія вимушена будувати логічні моделі економічних процесів. Для економічної науки такі моделі (графіки і рівняння) замінюють експерименти, які проводяться в природничих науках. По суті, вся історія економічної науки — це безперервна боротьба наукових і неправдивих економічних моделей.

Будь-яка економіка і в тому числі ринкова завжди вибухова і проблемна. Але ринкова економіка має один «плюс» — в ній вирі­шення багатьох проблем забезпечується опорою на здоровий глузд учасників виробництва, який, однак, не може замінити науковий аналіз економічних процесів.

Світовий досвід свідчить, що без знань розвитку суспільства не можна зрозуміти складні соціально-економічні процеси, уникнути системних криз. Стало очевидно, що прагнення досягти передових рубежів світової цивілізації нездійсненне без всебічного критично­го освоєння сучасної теорії та практики і без гранично точного вра­хування національної специфіки.

Все це вимагає парадигмальної революції, цивілізаційного ме­тоду дослідження людського суспільства і використання нової па­радигми в суспільно-економічній практиці. Тому в умовах ринко­вого трансформування економісти світу (у тому числі і українські вчені) пропагують ідею заміни «старої» парадигми (гр. Рагаdeigma — теорія, модель) економічної теорії на нову.

У нових історичних умовах, коли ринковий механізм саморегу­лювання, який А. Сміт назвав «природнім порядком» (розуміючи під ним теоретичну модель економіки вільного підприємства, що ґрунтується на принципах «природної свободи» — вільної гри рин­кових сил і конкуренції), перестав функціонувати, його замінила ринкова влада, яка заперечувала конкуренцію як основу функціо­нування ринкового механізму. Це призвело до ряду світових еко­номічних криз, і як наслідок — до першої світової війни 1914— 1918 років, соціалістичного перевороту в Росії 1917 року, станов­лення фашизму і комунізму в Європі та Азії, великої депресії в США, Великій Британії, Франції та інших країнах, що поставило світ на грань катастрофи, породило соціальні і політичні катаклізми, результатом яких стала друга світова війна.

Саме такі кризові процеси дали поштовх для розвитку економі­чної теорії, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку системи економічних відносин, а також діяльності економічних суб’єктів і економіки в цілому. Завдяки цій науці вдалося допомог­ти відновити ринкові відносини у суспільстві, зберегти ринковий механізм, який базується на законах ціноутворення, вартості, попи­ту, пропозиції і автоматично встановлює економічну рівновагу ли­ше за умови існування конкуренції.

В той же час конкурентне функціонування суб’єктів ринкової еко­номіки об’єктивно штовхає її до монопольності, граничною формою якої є чиста монополія, яка здійснює ринкову владу, заперечуючи конкуренцію. Ринковий механізм за таких умов перестає доцільно фу­нкціонувати, що вимагає заперечення монополії. Цього можна досягти втручанням держави через антимонопольне регулювання в економічні процеси, стимулювання конкуренції, яка на новому етапі ринкових ві­дносин набуває нової форми — стає обмеженою, недосконалою.

Важливу роль у відновленні економічної рівноваги на новому етапі розвитку ринкової системи відіграв англійський теоретик Дж. М. Кейнс.

Завдяки теоретичному аналізу економічної діяльності і науко­вому пізнанню економічних форм життя Дж. М. Кейнс зумів нада­ти загальних рекомендацій, які стали основою поведінки економіч­них суб’єктів і економічної політики держави щодо створення суспільства загальної зайнятості, тобто створив макроекономічну модель рівноваги.

Спираючись на вчення цього великого теоретика, проблеми ро­зширення державного впливу на ринкову економіку продовжили такі видатні економісти-вчені ХХ ст. як А. Хансен, С. Харріс, Дж. М. Кларк, Д. Хікс, Р. Гаррод, О. Домар, П. Самуельсон, О. Філліпс та ін.

Однак після кризи кейнсіанського регулювання у 60—70 роках ХХ ст. у нових формах розпочалося відродження економічного лі­бералізму. Сучасна ліберальна економічна концепція представлена неолібералізмом і сучасним монетаризмом. З’явилася так звана но­ва класична теорія. Було поєднано два основні напрями сучасної економічної теорії — кейнсіанство і неокласичну теорію — у єди­ній течії «неокласичного синтезу».

Практичним втіленням деяких висновків цих теорій стала в 80-х роках ХХ ст. економічна політика у формі «рейганоміки» і «тетчеризму» в США та Великобританії. Здійснення цієї політики дозво­лило призупинити наростання кризових явищ і підвищити темпи економічного зростання. Однак у наступні роки в умовах подаль­шого поглиблення процесів глобалізації світового економічного ро­звитку продовжували загострюватися економічні і політичні супе­речності, що призвело до посилення конфліктів в ряді регіонів світу і продовжує сьогодні загрожувати можливим непередбачуваним ходом подій і дестабілізацією існуючого світового порядку (іс­нуючої системи міжнародних відносин). Про це свідчать події 11 вересня 2001 року (терористичний акт в Нью-Йорку, війна і су­часний стан в Іраку, проблеми Близького Сходу тощо).

Тому сьогодні, в умовах вступу людської цивілізації в третє ти­сячоліття, коли досить виразно постали ознаки її кризи, надзвичай­но актуальним стає всеохоплюючий науково-філософський аналіз самих підвалин нинішнього способу існування людства, і в цьому контексті — сучасної системи економічних відносин з метою вияв­лення її недосконалості і невідповідності імперативам грядущої епохи.

Як свідчить історичний досвід, економістам-теоретикам потрі­бен певний час для подолання застарілих догм і стереотипів. Гли­бокі всесвітньо-історичні зміни в розвитку людської цивілізації вже не можна пояснити в межах традиційних економічних і соціальних теорій. Новий етап суспільно-економічного розвитку потребує но­вої парадигми економічної теорії. Нову стадію цивілізаційного про­гресу, що з точки зору класового чи формаційного підходів, стало неможливим пояснити, тому що на перший план вийшли загально­людські цінності, які змінюють обличчя соціальних систем і класи суспільства та їх роль.

Саме життя вимагає глибокої теорії, яка б увібрала в себе досяг­нення людської думки і синтезувала її, узагальнила світовий розви­ток. Перед економічною теорією постало завдання розкрити сут­ність і внутрішню структуру суспільного розвитку, зв’язки і закономірності процесів, пов’язаних з переходом людства до нової епохи.

У західному світі широко визнаною сьогодні є теорія «постіндустріального» або «інформаційного» чи «технотронного» суспі­льства. За цією теорією постіндустріальна економічна система, в основі якої лежить новий технологічний спосіб виробництва, на­самперед інформаційно-інтелектуальні технології, знання, що до­корінно змінює становище людини в суспільстві, підносить її роль і значення. Ця система заснована на загальнолюдських цінностях і створює всі умови для всебічного розвитку людини. Панування сфери послуг нематеріального виробництва поставило людину в якісно нове становище, звільнило її від пут економічного і соціа­льного гноблення. Таким чином, у новому суспільстві головною формою багатства стає багатство людської особистості, зростання її інтелектуального потенціалу, що визначає розвиток економіки і суспільства.

Тому сьогодні, на наш погляд, для реформування суспільства велике значення має такий напрям в політекономії як неоінституціоналізм. Він є методологічним ключем для аналізу сучасного світу і повинен стати новою теорією для розробки глобальної методоло­гічної парадигми.

Новий напрям доводить, що основою економічного розвитку в постіндустріальному (інформаційному) суспільстві є людина, а ме­тою економічної системи — всебічний розвиток людини (Р. Коуз, Майєр, Р.Познер). Представники неоінституціоналізму на відміну від інституціоналізму (який досліджував в основному роль колек­тивних інститутів-профспілок, корпорацій, держави), вивчають роль і поведінку окремого індивіда. Переваги неоінституціонально-еволюційної теорії як новітнього напряму сучасної економічної на­уки, порівняно з іншими концепціями, полягають у значно ширшо­му розумінні як об’єкта аналізу (соціально-економічні та соціаль­но-психологічні основи економічної діяльності), так і методології (вивчення інститутів у процесі їх еволюційного розвитку — конку­ренції, монополії, держави, профспілок, податків, сталого способу мислення, юридичних норм, правил, постанов, системи відносин між господарюючими суб’єктами, прав окремих соціальних верств і груп тощо)¹.

Роль інститутів у тому, що «інститути становлять структуру, яку люди накладають на свої взаємовідносини, визначаючи таким чином стимули, поряд з іншими обмеженнями (бюджетними, тех­нологічними тощо), що окреслюють межі вибору, а вони, у свою чергу, задають межі функціонування економіки й суспільства про­тягом того чи іншого періоду часу)².

Прагнення до охоплення у процесі дослідження якомога більшої кількості явищ економічного і неекономічного порядку в їх дина­міці породжує необхідність застосування загального всеохоплюючого соціально-філософського підходу, основою якого є теорія дія­льності. Тому виникає унікальна можливість використати теорію діяльності для формування ринкових відносин, відповідно до якої «ринок може бути представлений як набір спеціально організова­них поведінкових виборів, навколо пропонованих різноманітних товарів і послуг з високою різноманітністю»³.

Використання методологічного потенціалу теорії діяльності є особливо значущим як для країн перехідної економіки, де існує по­треба в першу чергу у формуванні власне ринкової поведінки суб’єктів ринкової діяльності, так і для країн з розвинутою ринко­вою економікою, які стоять на порозі нового техноекономічного укладу, в основі якого «будуть лежати біотехнології, молекулярна електроніка, бази знань і експертні системи, композитні матеріали з ієрархічно організованими структурами, ядерна енергетика (ймові­рно, термоядерна)»¹.

Саме на рубежі цього (шостого, на думку ряду теоретиків) ук­ладу «створення нового продукту пов’язане з усвідомленим проек­туванням і конструюванням нових форм організації діяльності», ві­дбуватиметься перехід від парадигми «організація виробництва на основі вивчення законів природи» до парадигми «організація виро­бництва на основі проектування взаємозв’язків різних систем дія­льності та конструювання діяльно-природних систем»².

Із теорією діяльності пов’язана також розробка методології інституціонального проектування, що дозволяє розробляти різні варі­анти раціональної реконструкції прогресу, свідомого формування соціально-економічних інститутів, а також практичного створення механізмів функціонування різних сфер економіки. Розробка й обґрунтування принципів такої діяльності передбачає, в свою чергу, вивчення самої масової діяльності щодо створення нових інститу­тів, оскільки вона — «частина економічної реальності, своєрідний «метаінститут», і в такому вигляді цілком може служити об’єктом економічного аналізу існуючих тут правил, домовленостей, тради­цій і норм»³.

На сучасному етапі розвитку економічної теорії у контексті до­сягнутого людством історичного рівня соціально-економічної ор­ганізації суспільства набуває ідея Маркса про якісні особливості суспільного поділу і розподілу діяльності (праці) у кожній історич­но конкретній соціальній системі в «суспільно пропорційній мірі», тому що кожний історичний тип життєдіяльності являє собою осо­бливий історично визначений спосіб організації суспільної життє­діяльності, виступає як система видів і форм людської діяльності (і в першу чергу економічної діяльності).

З цього погляду соціально-економічний розвиток, перехід від одного якісного рівня до іншого необхідно, на нашу думку, розгля­дати як новий перерозподіл людської діяльності в масштабах сус­пільства. Інакше кажучи, розробка теоретичних моделей соціально-економічної трансформації суспільства повинна бути науковим пошуком оптимальної системи розподілу діяльності з точки зору можливого.

Тому суттєві недоліки сучасного ринкового господарства (еко­номічні кризи, безробіття, різка соціальна диференціація, контраст­ний розподіл обмежених економічних ресурсів, екологічні пробле­ми тощо), які є предметом критичної уваги провідних вчених світу, слід розуміти як недосконалість існуючого розподілу суспільної ді­яльності.

У зв’язку з викладеним дедалі більшої цінності набувають дос­лідження останнього часу, в яких цілеспрямовано розробляють різ­ні аспекти проблеми розподільчих факторів розподілу діяльності — розподільча природа інститутів¹, способів (форм) організації еко­номічної діяльності, параметрів і структури міжгалузевих та внут­рішньогалузевих трансформувань², регіонального перерозподілу³ тощо.

Згідно із сучасним науковим баченням економіку розглядають як діяльну, еволюційновідкриту систему, що зазнає постійного впливу зовнішнього середовища (всіх інших сфер суспільного жит­тя, природи) і здатну реагувати на них. Тому «сучасна наука дедалі більше стає теорією процесу послідовних змін, які розуміють як зміни, які самопідтримуються і саморозвиваються, які не мають кі­нцевої цілі» . Це вимагає адекватних такій природі економіки ме­тодів наукового дослідження і проектування розвитку у перспекти­ві майбутнього.

Таким чином, нова парадигма економічної теорії має на меті по­яснити як приходять до трансформації економічні системи, спосіб функціонування та зміна інститутів всередині існуючих економіч­них устроїв, безперервний процес нових кількісно-якісних, сутнісних змін та перетворень.

З початком процесів економічного та соціального перетворення у східноєвропейських країнах в економічній науці набуває актуа­льності проблема теоретичного пояснення процесів ринкової тран­сформації.

Досвід кризових станів і труднощів постсоціалістичного розви­тку майже трьох десятків держав, у тому числі України, коли в різ­них національно-історичних і соціально-економічних умовах було випробувано різноманітні варіанти економічної політики й досяг­нуто певних результатів, а також досвід величезної кількості країн, що розвиваються протягом останніх 25 років, надають надзвичайно цінний матеріал для теоретичних узагальнень. І хоча політико-економічний аналіз глибоких криз свідчить, що проведення ради­кальних реформ призводить до позитивних результатів, їх здійс­нення починається, як правило, із суттєвою затримкою.

Серед комплексу економічних, політичних, соціально-психоло­гічних, моральних та інших чинників такої затримки велику роль відіграють також труднощі й обставини методологічного характеру у формуванні стратегічних цілей і загальної методології проведен­ня макроекономічної трансформації суспільства. До особливо нега­тивних і руйнівних наслідків, як свідчить, зокрема, досвід України, призводять спроби здійснювати господарські й ринкові перетво­рення за умов теоретико-методологічної невизначеності та непо­слідовності вищого державного керівництва не на базі фундамен­тальних соціально-філософських і економічних досліджень та розробок, а на основі спрощених, поверхневих і несистемних під­ходів, на що неодноразово звертали увагу провідні вітчизняні і за­рубіжні вчені⁴.

Хибними виявилися застосування методів «шокової терапії», відмова від державного управління економікою та її регулюванням, надія на саморегулюючі дії «невидимої руки» ринку. Загальний ре­зультат такої «політики» — безлад і дезорганізація в проведенні реформ, гострі кризові явища. Тому досягнення справді позитивних зрушень у соціально-економічній сфері, а тим більше визначення чітких стратегічних орієнтирів розвитку України на майбутнє у контексті поступу цивілізації людства вимагає подальшого розши­рення й поглиблення теоретичного пошуку і в першу чергу — в на­прямку виявлення нових всеохоплюючих підходів у розробці такої економічної стратегії.

Як вже зазначалося вище, сучасний світ, світова економіка ха­рактеризуються переходом від індустріальної стадії, яка панувала майже два сторіччя, до нової, вищої стадії людського суспільст­ва — постіндустріальної.

Перехід від індустріальної стадії суспільно-економічного розви­тку визначає головні риси перехідного періоду в Україні. Це особ­ливо виявляється в характері кризи, яку переживає Україна. При цьому важливо пам’ятати, що Україна відстала на цілу технологіч­ну епоху, перебуває на індустріальній стадії розвитку. Для того, щоб стати повноправним членом світового співтовариства, необ­хідно переоснастити виробництво на основі новітньої техніки і те­хнологій, тобто перейти на новий технологічний спосіб виробницт­ва. Лише у такий спосіб будуть створені умови для всебічного розвитку людини, забезпечені пріоритетне зростання соціальної сфери, поліпшення умов праці та життя, що відповідають новій стадії соціально-економічного розвитку.

При переході від адміністративної до ринкової економіки криза має дуже глибокий і складний характер. Цьому періоду, на думку багатьох авторів, властива системна трансформаційна криза¹.

Оскільки Україна перебуває на стадії індустріального розвитку, для її входження до світового співтовариства, про що йшла мова вище, потрібно забезпечити гідні умови праці та життя людей, по­долати відставання, перейти до нового технологічного способу ви­робництва, на нову стадію суспільно-економічного розвитку. Пере­дусім це подолання спаду виробництва, інфляції, забезпечення загальноекономічної стабілізації, оновлення капіталу.

Подолання економічної ізоляції України, входження її до між­народного поділу праці, створення відкритої ринкової національної економіки визначає глибоку взаємодію загального й особливого, загальнолюдського і національного². Для цього потрібно врахувати тенденції та закономірності світового і соціально-економічного ро­звитку України.

Що може дати вивчення даного курсу? Навчити тому як діяти в кожній конкретній економічній ситуації неможливо, а можна до­помогти оволодіти логікою економічного мислення і економічними знаннями, які мають безпосереднє відношення до кожного; про платоспроможний попит, таємницю ціноутворення, грошовий обіг, інфляцію, ринкову поведінку споживача, про те, як формувати і пе­рерозподіляти доходи, як їх збільшувати, в чому виражається соці­альний захист. Опановуючи такі знання, ви тим самими оволодієте економічною культурою якої так потребує наше суспільство. Еко­номічні моделі в графіках і формулах допоможуть вивчити сучасну економічну теорію.

Історичний досвід ХХ ст. свідчить, що застосування універса­льних схем економічної стабілізації, які не враховують специфіч­них умов тієї чи іншої країни, є малопродуктивними. При цьому мають на увазі не тільки економічні, виробничі характеристики конкретної країни, а й не менш важливі для зростання такі показ­ники як історичні традиції, духовно-психологічний стан населення, системи ціннісних установок, звичок і стереотипів мислення та ін­ші складові соціально-економічної системи.