2. Стратегія імпорту, експорту та розміщення міжнародного виробництва

Міжнародна стратегія діяльності складається з:

а)стратегії визначення джерел забезпечення (стратегія імпорту);

б)стратегії розміщення виробництва;

в)стратегії збуту виробленої продукції (стратегія експорту).

2.1. Стратегія імпорту

Стратегія імпорту передбачає, що фірма, перш ніж орієнтуватись на світові ринки сировини і матеріалів, повинна максимально використати місцеві ресурси для свого виробництва.

Переваги використання національних ресурсів:

• низькі транспортні витрати;

• одна валюта;

• відсутність митних формальностей;

• однакові соціально-культурні умови.

Необхідно враховувати також вплив зовнішніх факторів:

• зниження витрат виробництва;

• підвищення якості товарів;

• лінії забезпечення;

• рівень запасів;

• коливання валютних курсів.

Конкретні фактори, які впливають на розробку імпорту сировини:

• рівень цін на сировину і матеріали;

• якість сировини і матеріалів;

• недоступність певних сировини і матеріалів в країні виникнення;

• якість обслуговування;

• прискорення і безперервність поставок сировини і матеріалів;

• сучасна технологія;

• можливість підтримувати зв’язок материнської компанії зі своїми філіалами.

Основні ризики, які пов’язані з зовнішнім джерелом забезпечення

1. Подовженість ліній забезпечення.

2. Таможні витрати.

3. Складності експедиторського супроводження матеріалів.

4. Політичні та соціальні проблеми.

5. Складність оцінки якості роботи іноземних постачальників.

6. Система міжнародних розрахунків.

7. Брак і рекламації на поставлену сировину і матеріали.

Нові форми стратегії імпорту – створення зон для зовнішньої торгівлі – проміжкове звено між імпортом і кінцевим споживанням товарів.

Мета створення зон: зменшення витрат, пов’язаних з імпортом сировини і матеріалів.

Суть: спеціальні зони, встановлені державою, де митні збори можна виплачувати з затримкою або не виплачувати взагалі.

Варіанти використання товарів в зонах для зовнішньої торгівлі

1. Іноземні товари, які знаходяться в зоні для відгрузки в ІІІ країни.

2. Іноземні товари, які підлягають певній обробці і потім відправляються в ІІІ країни.

3. Іноземні товари, які використовуються на збиральних лініях в цих зонах з залученням матеріалів внутрішнього виробництва, а потім – реекспортуються.

4. Товари, які виробляються в цих зонах повністю з імпортуючи матеріалів і направляються на експорт.

2.2. Стратегія розміщення міжнародного виробництва

Міжнародне виробництво – це створення і функціонування господарських суб’єктів на території і за межами країни місцезнаходження їх основного власника.

Зміст стратегії розміщення міжнародного виробництва полягає в визначенні оптимального варіанту розміщення господарських суб’єктів в рамках світового господарства.

Фактори, які визначають структурний розвиток міжнародного виробництва

Внутрішні:

1. Відносне значення виробничої спеціалізації (виготовлення вина лише в певній країні, місці).

2. Місцезнаходження ринків сировини і збуту.

3. Величина витрат (транспортні дуже великі).

4. Оцінка виміру рівня ризику.

5. Репутація країни (розвинена, розвиваюча).

Зовнішні:

1. Митні умови.

2. Зовнішні ризики.

3. Місцеві стимули розвитку виробництва.

4. Ємність ринку.

5. Вартість транспортировки сировини і готової продукції.