Комп`ютеризація освіти

Сучасний підхід до освіти немислимий без упровадження сучасних комп'ютерних технологій навчання, нових ефективних форм і методів організації всього навчально - виховного процесу. У системі освіти ми наближаємося до серйозних революційних перетворень. Заочна освіта майже практично себе вичерпала, вечірнє навчання також не має підтримки в більшості навчальних закладів. Їм на зміну приходить дистанційне навчання, що передбачається в системі внутрішніх європейських і світових університетів. Навчаючись в одному з таких дистанційних центрів можна вивчати курси у вищих навчальних закладах інших країн. Це дасть змогу одержати диплом віртуального університету навчального закладу, сертифікованого і визнаного в усьому світі. Адже не секрет, що майже всі українські дипломи за кордоном не визнаються. Але якщо програміст за рік-півтора може підтвердити "наш" диплом на Заході, то економісту, психологу додаткове навчання протягом майже десяти років [17, с.15].

Наприкінці 2002р. Україна перша з країн СНД одержала дозвіл на підключення до найбільшої в Європі освітньої і науково-дослідної GЕАNТ (GЕАNТ у перекладі з французького означає “величезний”). Щорічне фінансування досягає майже 300 млн. дол. США. До неї приєднано понад три мільйони користувачів і понад три тисячі університетів, провідних наукових установ Європи [18, с. 15]. Україна вперше одержала доступ до світової глобальної дослідної мережі. Використання методів і технологій, що має досить широкий розвиток в Україні, таких як система дистанційного навчання, системи аерохімічних засобів, створення розподільних банків даних, інформаційно – аналітичного моніторингу, дають можливість реально взяти участь в інтеграції і діагностуванні дослідних проектів європейського співтовариства. Можливості GEANT величезні. Володіючи в 1998р. ємністю усього лише 34 мегабіти за секунду, у 1999р. вона зростає до 155 мегабітів за секунду. А вже в 2001р. запущена мережа з колосальною ємністю 10 гігабіт за секунду, тому не випадково GEANT – символ об`єднаної Європи [19, с. 15].

Нова система може надати нашим громадянам дистанційні робочі місця, можливість виконання серйозних проектів, у яких беруть участь не тільки окремі дослідники, а й організації. Наші західні колеги можуть зацікавитися розробками українських учених, що знаходяться в мережі. Так можна створити робочі колективи, розташовані в різних місцях планети, щоб спільно досліджувати, розробляти, конструювати і тим самим перетворювати навколишній світ. На Заході вже працюють такі міжнародні народні наукові колективи.

“З підключенням до мережі GEANT ми реально одержуємо новий тип навчання в Україні. Це цілком співзвучно освітній реформі в нашій країні: відтепер діти зможуть формувати свої знання не тільки на основі того, що наявне в Україні, а й на фундаменті кращого, що є в Європі й у світі”, - свого часу сказав міністр освіти і науки України В.Кремень [20, с. 13]. А виступаючи ІІ Всеукраїнському з`їзді працівників освіти він звернув увагу на таке: “Створення потужної інформаційної бази навчального процесу у ВНЗ дає можливість перейти на нові педагогічні технології. Зокрема, упровадити: малими групами, систему кейсового навчання, інформатизацію, новітні способи візуального супроводу, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами нового покоління – лекції в Інтернеті, подача матеріалів на СD- ROM”.

У багатьох українських школах уже з`являються комп`ютери, але вони часто не підключені до Інтернету, а тому їх використовують лише як друкувальну машину або для ігор. До інтернету можна буде підключитися, якщо будуть виділені кошти з бюджету. Однак на 2005р. з бюджету передбачено виділення коштів на 50 млн. грн. менше, ніж це було в 2003р. Бюджет міністерства освіти і науки України на 2002р. становив лише 2 млрд 263 млн грн. [19,с.15]. В Ізраїлі на науку щорічно виділяється 3,5% ВВП, у Японії - 2,75%, у США - 2,05%. В Україні цей показник останнім часом не перевищує 0,3-0,4% [20, с.5]. Створення телекомунікаційної інфраструктури, забезпечення навчальних закладів комп'ютерною технікою, впровадження масових програм навчання є невід'ємною складовою реалізації загальнонаціональної програми інформатизації навчального процесу. Використання інформаційних технологій і, насамперед, можливостей мережі Інтернет має бути доступним максимально широким верствам населення України, особливо підростаючому поколінню. І якщо наша країна зорієнтована на побудову відкритого суспільства, на інтеграцію у світове співтовариство, то стимулом у розвитку інформаційних технологій може бути їх впровадження, насамперед, у сфері науки й освіти [21, с. 13].

Однак у питаннях комп'ютеризації навчального процесу наявні й істотні недоліки. По-перше, практично всі жителі сільської місцевості, малозабезпечені сім'ї, інваліди, люди похилого віку і навіть частина збіднілої інтелігенції, тобто кількість осіб, що становить 95% населення України, не мають комп'ютерів. Це є однією з причин глибокої соціально-економічної кризи суспільства, оскільки його переважна більшість відділена від світових знань, їх інформації і генерування [9, с. 17]. По-друге, провалена програма комп'ютеризації сільських шкіл, в Україні налічується всього 6688 загальноосвітніх шкіл І – ІІІ ступенів. З них комп'ютерні класи, причому не завжди сучасні мають лише 1564, чи 23,4%. На 2004 р. планувалось комп'ютеризувати 3369 шкіл, для чого було потрібновиділити з Держбюджету 189 млн грн, а виділено тільки 4 млн. Неважко підрахувати, скільки років узагалі буде потрібно для повної комп'ютеризації сільських шкіл і підключення їх до системи Інтернет [22, с. 13]. По-третє, нерівномірно розподілений інформаційний ринок, що сприяє загальному рівню економічного розвитку країн. Якщо на США припадає 34% світового інформаційного ринку, на Європу 29%, Японію - 12%, то на інші країни світу, до яких належить і Україна, - тільки 25% [9, с.17]. По-четверте, відставання в розвитку інформаційних мереж у майбутньому, на жаль, значно зросте, тому що, за даними Всесвітнього банку, 85% сукупних світових інвестицій у науку здійснюють розвинуті країни, 11% - Індія, Китай, Бразилія і нові про­мислово розвинуті країни Східної Азії і тільки 4% - інші країни світу, до яких належить і Україна [9, с. 17].

"Отже, інформатизація суспільства в цілому, у тому числі й у сфері освіти, надає людству нові можливості для вирішення йо­го головних проблем і подальшого розвитку. Але вона вимагає активної участі всього світового співтовариства в осмисленні і втіленні в життя нової парадигми. Тому важливо, щоб наша краї­на не відставала від цих світових процесів і повною мірою скори­сталася благами цивілізації XXI століття" [9, с. 17].

Інституціоналізація навчальних дисциплін

У зв'язку з інформаціоналізацією світового простору істотно зростає роль методологічних, системних, міждисциплінарних знань людини, необхідних для осмисленого оперування різними знаннями з метою вирішення нових проблем. Ця нова парадигма особливе мі­сце відводить інституціоналізації навчальних дисциплін.

Інституціоналізація навчальних дисциплін у вищій школі неминуче порушує питання про методику викладання, тому що досліджуваний предмет як наука і як навчальна дисципліна являє собою два різних феномени, які не можна ототожнювати. Це зу­мовлено цілою низкою факторів:

1. Досліджуваний предмет як наука за своєю суттю відо­бражає весь рівень розвитку цієї галузі знання. Навчальна дисци­пліна не охоплює всього багатства змісту досліджуваного пред­мета як науки, а включає найбільш істотні та важливі, але вже усталені положення, що включені в науковий обіг.

2. Чим більших висот спроможна досягти у своєму розвитку наука, тим повніше і всебічно вона відображає свій предмет до­слідження, тим глибше і послідовніше вона може бути розкрита методикою викладання.

3. Навчальна дисципліна являє собою дидактично і методи­чно перероблену систему знання, що призначена для оволодіння ним студентами, і представлена підручниками, навчальними по­сібниками і робочою програмою. Крім того, у багатьох ВНЗ України видаються на допомогу студентам навчально-методичні посібники, що включають у себе короткий зміст лекцій, розробку семінарів, питання для самостійної роботи, контрольних завдань та іспитів, перелік використовуваної літератури.

4. Навчальна дисципліна відстає за часом від розвитку науки до засвоєння знань і включення певної дисципліни в навчальний процес потребує певного часу.

5. У навчальну програму включаються, як правило, не тільки переказ змісту досліджуваного та інтеграція змісту досліджуваного предмета як науки але й питання навчально-виховного характеру, що необхідні для виховання і формування особистості, тому що освіта - інструмент формування людини майбутнього.

6. Рівень викладання залежить від особистості викладача: його знань, мовної культури, вміння володіти аудиторією, навичок викладацької діяльності. Саме викладач передає зміст і послідовність викладу досліджуваного курсу, його структуру, забезпечує логічний взаємозв'язок і взаємозумовленість актуальних розділів навчальної програми. Тому багато хто вважає, що викладання – «творчий процес, у певному розумінні мистецтво, що деякою мірою залежить від особистості викладача» [23, с. 88]. У сучасних умовах головне місце відводиться аналітичним здібностям, тобто його здатності шукати і знаходити необхідну інформацію, точно формувати проблеми і гіпотези, визначити серед сукупності даних певні закономірності, знаходити рішення складних проблем у рамках навчальної дисципліни і міждисциплінарних завдань. Один із засновників синергетики, чи теорії дисипативних систем, лауреат Нобелівської премії І. Пригожин аналізуючи "стан сучасної освіти в цілому", пише: "У ній фрагментарність, немає того синтетичного підходу, що компанує різні науки" [24, с. 3].

Велике значення має введення в навчальний процес нових дисциплін освоєння їх педагогічним колективом вищої школи, важливо, щоб не кафедри визначали спеціальні дисципліни навчання, орієнтуючись на підготовленість своїх кадрів, а самі обирали для себе коло тих предметів, що найбільше їх цікавлять. Педагогічним кадрам необхідно освоювати ті навчальні дисципліни, які є пріоритетними в студентських аудиторіях. Звичайно це не повинно стосуватися тих обов'язкових дисциплін, які для кожної спеціальності визначаються відповідним стандартом, ухваленим Міністерством освіти і науки України.

Наступним кроком вивчення дисциплін у ВНЗ має бути вибір не тільки предмета, а й викладача, який цей предмет буде їм викладати. Такий вибір зробить особливо гострою конкурентну боротьбу серед викладацького складу і змусить його постійно вдосконалювати свої знання, що зрештою дасть змогу позбутися посередності у ВНЗ України.