Складання робочих програм

У Запорізькому національному університеті в рамках ви­вчення курсів "Методи викладання соціології" та "Методи викла­дання суспільних дисциплін" студентам було запропоновано як домашнє завдання розробити робочі програми для викладання різ­номанітних навчальних дисциплін, що вивчаються у вузах. У лек­ції, спеціально присвяченій темі розробки робочих програм навча­льних дисциплін, було роз'яснено, з яких розділів складається ро­боча програма, що потрібно знати і як грамотно її скласти.

Студенти творчо підійшли до виконання цього домашнього завдання. Вони розробили робочі програми для таких курсів: "Філософія", "Філософія права", "Політологія", "Соціальна психологія", "Соціологія сім'ї", "Електронна кібернетика", "Соціологія політики", "Соціальна робота", "Основи менеджменту" Менеджмент соціальної роботи", "Культурологія", "Конфліктологія", "Основи демографії" та ін.

Назва курсів, за якими повинні були розробляти робочі програми, заздалегідь не зазначалась, щоб не сковувати ініціативу студентів. Саме тому подані робочі програми були різноманітні та оригінальні за своїм виконанням.

Якими методами користуються педагоги вищої школи України при проведенні практичних занять, які вивчають навчальні предмети? Що можна було б порекомендувати для того, щоб активізувати студентство, змусити його творчо підходити до проблем, які розглядаються. І це далеко не весь перелік запитань, які хвилюють викладачів вищої школи.

"Круглий стіл"

До нетрадиційних методів викладання можна зарахувати: проведення "круглого столу". Відомо, що вперше про "круглий стіл" було згадано в середині XII ст. у творі англо-нормандського трубадура Васа: "збираючись навколо нього, рицарі короля Артура розповідали про свої подвиги та пригоди. Круглий стіл символ рівності, за ним немає перших чи останніх місць'" (1,с 279). Англійський король Артур сидів за "круглим столом” зі своїми рицарями. Він також мав право голосу, як і його рицарі. Іншими словами, "круглий стіл" забезпечував рівніст_{Ь не} тільки згідно із становищем, але й рівність при голосуванні.

Сама ідея "круглого столу", де всі мають однакові права, дає змогу на рівних проводити діалоги-дискусії за участю різних людей: студентів, асистентів, викладачів, доцентів, професорів адміністрації вузів, представників ЗМІ, священиків, державних службовців, представників органів самоврядування регіонів або інших осіб. Усі вони сидять за “круглим столом “, де ніхто не скривджений місцем розташування, ніхто не встає, коли говорить, і відбувається дивний за відвертістю обмін думками з якоїсь проблеми.

З навчальною метою для "круглого столу" обирається одне проблемне питання, досліджуване навчальною дисципліною. Да­ється час не тільки студентам, але й усім учасникам "круглого столу" для підготовки. Висловлювані судження особами, які бе­руть участь у роботі "круглого столу", дають можливість з різних поглядів розкрити обговорювану проблему. Неоднаковий статус особистостей, які беруть участь у такому діалозі-дискусії, дає можливість з різних позицій оцінити обговорюване питання. Ви­ходить цікаво, жваво, незвичайно і повчально. Використання цієї форми є особливо прийнятним замість останнього підсумкового семінару, але може бути використане й усередині семінару з будь-якої дискусійної проблеми [2; 3; 4; 5; 6].