3.2. Реконструкція другорядної прогулянкової алеї

Алея - посаджені у ряд дерева або кущі (часто вздовж дороги або стежки). Широка алея посередині вулиці має назву бульвар.

Типи алей — прямі в регулярних і криволінійні в пейзажних парках і садах — визначаються архітектурним задумом, що диктує їх побудову: дворядні і багаторядні, одноярусні і багатоярусні, з роздільною смугою, арочні (так звані перголи), з живоплотом і інші.

Дерева і кущі можуть бути такими, що вільно ростуть, або формованими. Для алей застосовують дерева з компактною кроною, довговічні і стійкі проти несприятливих умов зростання; з хвойних — модрину, ялину, ялицю, кипарис і інші, з листяних — липу, дуб, в'яз, березу, бук, граб, платан, клен і інші.

Середня відстань між деревами у ряду — 5 м, між рядами — 10 м; залежно від розмірів і форми крони вона може бути збільшена або зменшена.

Обрана під реконструкцію алея простягається через всю територію парку від вулиці Алма-Атинська і до житлового масиву. Загальна довжина алеї 120.0 метрів, ширина 3.0 м. стан алеї відрізняється по всій її довжині. Найкраще збереглась біля житлової будівлі (дерева збереглися з обох сторін доріжки), найгірше – біля вул. Алма-Атинська (дерева майже повністю збереглися з правої сторони, з лівої – тільки посередині всієї довжини.). Алея створена з Гіркокаштану звичайного в першій половині та Клену гостролистого в другій. В ході створення проекту реконструкції були винесені наступні пропозиції:

1. Досадити недостаючі дерева великомірним садивним матеріалом;

2. Під пологом дерев висадити в два ряди Форзицію пониклу через 2.0 м в ряду та Спірею японську ‘Lіttle Prіncess’ через 0.8 м від неї та 1.0 м в ряду.

3. Через близькість жилого масиву, великої кількості дітей та наскрізного проходження алеї через парк провести електрифікацію, та встановити лави з урнами в шаховому порядку через 10.0 м.

Використані види:

Клен гостролистий — Acer platanoides l.

Ареал поширення лежить межах лісової зони Європи від південної частини Скандинавії до Середземного моря, а також на Кавказі. У Росії досить звичайний у лісовій зоні європейської частини від Петрозаводська до Саратовскої і Волгоградської областей, де зустрічається в лісах по балках. На схід доходить до Предуралья. Відособлена частина ареалу перебуває в межах Краснодарського й Ставропольського країв, де він піднімається до субальпійського пояса. Поширений майже по всій Україні. Культивують у парках і захисних насадженнях. Високе (25-30 м заввишки), струнке дерево з колоноподібним стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно-сірою корою, з густою розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і сочевичками. На пагонах супротивно розміщені притиснуті бруньки, прикриті чотирма-шістьма шкірястими лусками. Верхівкова брунька більша і оточена двома боковими. Листки великі (5-15 см завдовжки, 8-15 см завширшки), 5-7-пальчастолопатеві, при основі серцеподібні. Лопаті загострені, виїмки між ними тупі; молоді листки по жилках волосисті, у кутках жилок з борідкою волосків. Квітки правильні одностатеві або двостатеві з подвійною оцвітиною, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щіткоподібних голих суцвіттях на коротких квітконосах. Чашечка п'ятироздільна (5-7 мм завдовжки, 3-4 мм завширшки), пелюсток п'ять, вони жовтувато-зелені, трохи вужчі і довші за чашолистки, оберненояйцеподібні, тупі, звужені. Тичинок 5-12, маточка одна, зав'язь верхня з двома стовпчиками.

Плід — блідо-зелена двокрилатка (8-11 см завдовжки), крила її розходяться під тупим кутом. Росте в другому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала, досить морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні.