4. Аналіз ліквідності (платоспроможності)
Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.
Можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.
До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.
Ліквідні активи в залежності від швидкості перетворення в кошти розділяють на такі групи:
1. Високоліквідні активи - кошти підприємств і короткострокові фінансові вкладення.
2. Швидкореалізуємі активи - дебіторська заборгованість.
3. Інші ліквідні активи - запаси, витрати, готова продукція, товари
Платоспроможність (ліквідність) підприємства визначається його можливістю і спроможністю своєчасно і цілком виконувати платіжні зобов'язання, що випливають із торгових, кредитних і інших операцій грошового характеру. Платоспроможність впливає на форми та умови комерційних справ, у тому числі на можливість одержання кредиту.
Для оцінки платоспроможності підприємства проводиться аналіз ліквідності балансу та розраховуються фінансові коефіцієнта ліквідності. Для цього проводиться порівняння активів згрупованих по степені їх ліквідності з зобов’язаннями по пасиву.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):
Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.
Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.
Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.
Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.
Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.
Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.
Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).
Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.
Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.
У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.
Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.
Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.
Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.