Медицина стародавнього сходу
1. Джерела з історії медицини Стародавнього Сходу.
2. Медицина в державах Месопотамії.
3. Медицина Стародавнього Єгипту.
4. Медицина Стародавньої Індії.
5. Медицина Стародавнього Китаю.
6. Висновки і контрольні запитання.
1. Джерела з історії медицини Стародавнього Сходу
Стародавнім Сходом називають країни і держави, що виникли на світанку письменної історії людства. Спочатку вони склалися в долинах великих річок – Нилу, Євфрату, Інду і Хуанхе. Спекотний клімат, родючий мул, який приносили щороку розливи річок, сприяли розвитку землеробства на їхніх берегах. У окремих общин і племен почали накопичуватися надлишки продуктів. Найбільш багаті старійшини почали захоплювати общинні землі, а військовополонених і бідних сородичів перетворювали на рабів і примушували їх працювати на себе. Виникла експлуатація людини людиною, склалися перші суспільні класи, з’явилася держава.
Як відомо, першими такими державами стали міста-держави шумерів у Міжріччі Тигру та Євфрату та Стародавній Єгипет в долині Нилу, які виникли в ІV – ІІІ тис до н.е. На два тисячоліття пізніше сформувалися рабовласницькі деспотії Мохеджо-Даро і Хараппи в долині Інду, Шан і Чжоу
в низинах Хуанхе. Розвиток цих цивілізацій відбувався дуже повільно, багато разів переривався війнами і природними катастрофами. Але за кілька тисячоліть народи цих країн накопичили величезний обсяг практичних навичок і теоретичних знань у всіх галузях життя. Були створені вічні загальнолюдські цінності в природознавстві, техніці, філософії, літературі і мистецтві, якими людство користується вже багато віків
Складовою частиною культури давніх цивілізацій стало лікарювання як цілісна система медичних уявлень і лікарської практики. На безцінній спадщині лікарів прадавнини були закладені основи медичних знань нових цивілізацій, побудований фундамент стрункої будівлі сучасної наукової медицини.
Якою була медицина Стародавнього Сходу? Про це нам розповідають письменні і матеріальні джерела, що збереглися з того часу і знайдені згодом археологами й істориками багатьох країн.
Письменні дані з історії медицини вчені збирали й узагальнювали протягом століть. Спочатку це були окремі згадки й уривчасті відомості про лікувальну справу у античних авторів. Гомер, Геродот, Берос, Діодор, Страбон, Йосиф Флавій, Тацит та інші античні історики, географи, філософи, поети VІІІ – І ст. до н. е. в своїх творах іноді переказували більш ранні свідоцтва шумерів, вавілонян, єгиптян, фінікійців, євреїв та інших прадавніх народів. Пізніше, завдяки археологічним розкопкам, історикам медицини стали доступні справжні письменні джерела народів Стародавнього Сходу, від окремих надписів із кількох слів до об’ємних трактатів і творів.
До свідоцтв першого роду належать, наприклад, короткі надписи на кістках для ворожіння, на ритуальних предметах, на стінах храмів і пірамід, на саркофагах і похованнях. До свідоцтв другого роду треба віднести всю письменну спадщину давнини – від епосу «Поема про Гільгамеша» до історичних, географічних, філософських та економічних творів і законодавчих постанов. У славетному «Кодексі Хаммурапі» (сер. ХVІІІ ст. до н. е.) з 282 статей частина має відношення безпосередньо до медицини. Вони містять важливі відомості та згадки про лікарювання у стародавніх вавілонян.
Особливо цінними джерелами з історії медицини є збірники рецептів і медичні трактати, написані шумеро-вавілонським клинописом на глиняних табличках і єгипетськими ієрогліфами на папірусі, індійськими письменами та «китайською грамотою» на пергаменті й папері.
До матеріальних свідоцтв життєдіяльності стародавніх народів належать кістки людей зі слідами вилікуваних за життя ран, ушкоджень, хірургічних втручань.
Про стан гігієни у Стародавньому Світі свідчать залишки водогонів, каналізаційних систем, що були побудовані забагато раніше подібних споруд античного світу.
Ці та інші джерела дають можливість сучасним історикам медицини робити висновки щодо стану лікарняної справи в країнах Стародавнього Сходу.