Тема 4. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті

План

1. Форми міжнародних розрахунків.

2. Порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями.

3. Операції щодо купівлі-продажу іноземної валюти та порядок їх здійснення.

4. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

1. Згідно з Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки “Лоро” та “Ностро”.

Схематично механізм міжнародних розрахунків можна представити наступним чином (рис. 4.1.)

імпортер

експортер

2

1 3

банк імпортера

банк – кореспондент експортера

банк експортера

5 4

1 – імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

2 - імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 – експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

4 - банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

5 – отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Рис. 4.1. Механізм міжнародних розрахунків.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями інших країн є банківський переказ, акредитив, інкасо, розрахунки чеками.

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ – це доручення банка своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми (рис. 4.2.).

Експортер переказоодержувач (бенефіціар)

Імпортер - переказодавець

Контракт

Т овар

Заява на

Платіж переказ

Банк імпортера

Банк експортера

Платіжне

доручення

Рис.4.2. Порядок проведення розрахунків банківським переказом.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на основі заяви на переказ.

В заяві на переказ обов’язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон – застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Документарний акредитив – це угода, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж особі (бенефіціару) або оплатити (акцептувати чи негоцювати) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.

Порядок розрахунків в формі документарного акредитиву наведено на рис. 4.3.

Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальником. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням останнього шляхом подання заяви на відкриття акредитиву.

1

Імпортер (наказодавець)

Експортер (бенефіціар)

) укладення контракту

2) повідомлення про готовність відвантаження

1 0) товар 7) транспортні

документи

6

Пункт призначення

Пункт відвантаження

) відвантаження

3) заява на відкриття 5)авізування

а кредитиву

Банк імпортера (інкасуючий, представляючий банк)

Банк експортера (банк-ремітент)

4) акредитив

8 ) транспортні документи

9 ) платіж

Рис.4.3. Порядок розрахунків документарним акредитивом.

Найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоекономічній діяльності є документарне інкасо.

Інкасо – це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер в одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні. Схема розрахунків наведена на рис. 4.4.

Імпортер (платник)

1

Експортер (довіритель)

) укладення контракту

6) комерційні 3) транспортні

документи документи

2

Пункт призначення

Пункт відвантаження

) відвантаження товару

4) комерційні документи

7) доручення інкасове доручення

з дійснити платіж

9)виписка

б анку

Банк імпортера (інкасуючий, представляючий банк)

Банк експортера (банк-ремітент)

5) комерційні документи, інкасове доручення

8 ) платіж

Рис. 4.4. Розрахунки у формі інкасо.

В зовнішньоекономічній діяльності використовується документарне інкасо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зобов’язання одержати платіж від іноземного покупця.

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов’язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку – чекового депозиту.

Чек – грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред’явнику.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає передачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 180 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента.

Відповідно до статті 7 Декрету України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” до 01.01.2012 року у розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту використовувалася як засіб платежу іноземна валюта. Законом від 20.12.2011 р. № 4205-VІ внесені зміни у вказану статтю Декрету та передбачено, що розрахунки в межах торгівельного обороту між резидентами та нерезидентами можуть здійснюватися як в іноземній валюті, так і в грошовій одиниці України – гривні.

2. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортних та імпортних контрактів встановлено Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 № 185/94-ВР (із змінами), нормами якого передбачена обов’язковість зарахування валютної виручки резидентів на їх валютні рахунки в уповноважених банках у встановлені терміни.

Терміни здійснення розрахунків в іноземній валюті:

виручка резидентів в іноземній валюті за експорт товарів, робіт, послуг повинна надходити		- у терміни виплати заборгованості, зазначені в контракті, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної митної декларації) продукції, що експортується, а вразі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, послуг;
надходження товарів (робіт, послуг) за імпортом на умовах відстрочки поставки повинне здійснюватися		- не пізніше 180 календарних днів з дати здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника товарів (робіт, послуг), а за документарним акредитивом – з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента;
розрахунки за експортно-імпортними операціями суб’єктами космічної діяльності повинні здійснюватися		- у строк до 500 календарних днів після перерахування авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів, космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів.

Згідно з роз’ясненнями ДПА України (лист від 13.06.02 № 9433/7/23-5317) початком відліку законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті є:

при експорті товарів (робіт, послуг)		- наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, (дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт);
при імпорті		- наступний календарний день після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), а при розрахунку в формі документарного акредитива – після дати здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Контроль за дотриманням вказаних строків покладений на уповноважені банки, які зобов’язані інформувати податкові органи і НБУ про суб’єктів, що порушили встановлені строки розрахунків.

Якщо перевищення термінів розрахунків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації.

В Україні заборонено застосування у зовнішньоекономічної діяльності операцій з уступки вимог та переведення боргу незалежно від наявності угод і фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами України.

Перевищення вищевказаних термінів за окремими видами контрактів потребує дозволу центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 6 Закону „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що в разі перевищення встановлених термінів розрахунків резидентами за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, може надаватися дозвіл на подовження строків розрахунків. Віднесення зовнішньоекономічних договорів до означених здійснюється на підставі Постанови КМУ від 29.12.2007 р. № 1409. Загальна характеристика таких договорів наведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Віднесення зовнішньоекономічних контрактів

до певних видів та їх ознаки

№ з/п	Вид договору	Зміст операцій (договорів)
1.	Договір виробничої кооперації	Операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування, пов’язаних з виготовленням та реалізацією кінцевої продукції
2.	Договір консигнації	Операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.
3.	Договір комплексного будівництва	Операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі „ноу-хау” в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів за схемою „будувати – експлуатувати - передавати” (Build-Operate-Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (надання послуг), а також з поставки машин і
Продовження таблиці 4.1.
		механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання (надання) зазначених робіт (послуг).
4.	Договір поставки складних технічних виробів	Операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.
5.	Договір поставки товарів спеціального призначення	Операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
6.	Договір гарантійного обслуговування	Експортні операції з поставки товарів (виконання робіт), умовами яких передбачено проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробування, монтажу, налагодження) товарів (послуг), а також проведення остаточних розрахунків після завершення відповідного гарантійного періоду.

Висновок щодо віднесення операцій до вищезазначених договорів надається Мінекономіки за зверненням резидента протягом десяти днів з дня реєстрації пакета встановлених документів.

Резидент про звернення за висновком до Мінекономіки повідомляє податковий орган за місцем його державної реєстрації. Про видачу висновку Мінекономіки інформує протягом п’яти робочих днів з дати його видачі Національний банк та державну податкову службу.

Висновки не надаються резидентам, якщо подані не всі необхідні документи, чи порушені строки подання.

Порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями тягне за собою стягнення з резидентів пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за валютним курсом НБУ на дату виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Резидент може подати позовну заяву у суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з президента заборгованості за недотримання термінів розрахунків. У разі прийняття заяви вказаними органами нарахування пені зупиняється.

У разі задоволення судом позову, пеня не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або залишенні позову без розгляду, пеня сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який нарахування пені було призупинено.

Оподаткування експортно-імпортних операцій здійснюється згідно з нормами розділів ІІІ, V, VI Податкового кодексу України, які регламентують порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку та податку на прибуток. Слід враховувати, що в окремих випадках можуть надаватися органам митного контролю податкові векселі на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Так, вітчизняні підприємства суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, для використання у господарській діяльності, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати митному органу (а митний орган зобов'язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у такій митній декларації. Перелік устаткування, обладнання та комплектуючих, що ввозяться вітчизняними підприємствами суднобудівної промисловості та не виробляються в Україні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.

Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.

Податковий вексель видається на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахованого за митною декларацією.

Сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково - коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов'язання окремо за кожною митною декларацією.

Датою видачі векселя є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку в національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:

- перший примірник податкового векселя - оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;

- другий і третій примірники податкового векселя - ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;

- усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (крім порядкового номера примірника).

У митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день від дати надання векселя органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.

Строк погашення векселя настає на дату виникнення податкових зобов'язань по постачанню збудованого судна, для будівництва якого були ввезені устаткування, обладнання та комплектуючі, із застосуванням вексельної форми розрахунків з податку на додану вартість.

Погашення податкового векселя здійснюється виключно шляхом перерахування коштів до Державного бюджету України.

Не дозволяється часткове погашення податкового векселя.

Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

У разі нецільового використання устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платник податку зобов'язаний погасити податковий вексель у податковому періоді, на який припадає їх нецільове використання, а також сплатити пеню відповідно до Податкового кодексу України.

У разі несвоєчасного погашення податкового векселя до платника податку, який видав податковий вексель, застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку на додану вартість, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.

До податкової декларації з податку на додану вартість платник податку на додану вартість додає перелік та копії податкових векселів, виданих протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.

3. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати у відповідності до Постанови НБУ від 10.08.2005 р. № 28.

Міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами.

Суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Суб’єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ.

Суб'єкти ринку в разі наявності в їх клієнтів зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті мають право за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта купівлю іншої іноземної валюти, яка надалі на підставі договору банківського рахунку, що передбачає надання клієнту комісійних послуг, використовуватиметься для обміну на потрібну клієнту іноземну валюту на міжнародному валютному ринку. Ця вимога поширюється також на купівлю іноземної валюти для погашення зобов'язань за кредитними договорами, укладеними клієнтами з суб'єктами ринку з метою виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами в цій валюті.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торгівельними операціями вважаються такі документи:

- заява про купівлю іноземної валюти;

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;

- акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами - юридичними особами та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (крім постійних представництв нерезидентів) при здійснені неторговельних операцій вважаються такі документи:

а) заяви про купівлю валюти з розрахунком витрат:

- на відрядження за межі України;

- на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за межі України;

- для оплати праці працівникам - нерезидентам тощо;

б) документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

- для оплати за використання творів зарубіжних авторів та інших прав інтелектуальної власності;

- для оплати навчання, лікування, патентування;

- для сплати митних платежів;

- для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав тощо;

в) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

г) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти за операціями, пов’язаними з рухом капіталу є такі документи:

- заяви про купівлю іноземної валюти

- оригінал кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), та його копії;

- копія кредитного договору (договору позики), засвідчена уповноваженим банком - агентом Кабінету Міністрів України або іншим обслуговуючим банком, що підтверджує потребу виконання зобов'язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), залученими державою або під державні гарантії, та її другого примірник;

- оригінал реєстраційного свідоцтва (додатка), індивідуальної ліцензії (додатка) Національного банку на одержання резидентом кредиту, позики в іноземній валюті від іноземного кредитора та його копія;

- оригінал зовнішньоекономічного договору та його копія - у разі використання купленої іноземної валюти для обміну на іншу іноземну валюту.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов’язань за операціями, що потребують отримання індивідуальних ліцензій (дозволів), є індивідуальні ліцензії НБУ та документи, передбачені умовами цих ліцензій.

Іноземна валюта, що придбана в установленому порядку через уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) на міжбанківському валютному ринку України, має бути використана резидентом не пізніше ніж за десять робочих днів після дня зарахування її на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти. При цьому в заяві про купівлю іноземної валюти резидентом – покупцем іноземної валюти має бути зазначено, що він доручає уповноваженому банку (уповноваженій фінансовій установі), якщо придбана іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у вищезазначений строк, продати цю іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України. У разі порушення резидентами вказаного строку іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У разі повернення на адресу резидента коштів в іноземній валюті, що були куплені на міжбанківському валютному ринку України та перераховані на користь нерезидента, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані, ці кошти не можуть використовуватися з іншою метою і підлягають продажу протягом п’яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок. Курсові різниці враховуються у вищезазначеному порядку.

Якщо у клієнта після оплати його зобов’язань в іноземній валюті залишається невикористана безготівкова іноземна валюта в загальній сумі до 1000 (однієї тисячі) доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, яка раніше була придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, вона може бути зарахована на його поточний рахунок.

Якщо у клієнта залишається невикористана готівкова іноземна валюта, що була раніше куплена, обміняна для витрат на відрядження за межі України та/або на експлуатаційні витрати на транспортні засоби за межами України, то вона підлягає зарахуванню на його поточний рахунок (без зарахування на розподільчий рахунок) протягом п'яти робочих днів з часу оприбуткування до каси суб'єкта господарювання, з якого вона за бажанням клієнта може бути продана. Така валюта може надалі використовуватися лише на відрядження та/або на експлуатаційні витрати на транспортні засоби за межами України.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

Суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнтів ті надходження на їх користь в іноземній валюті, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі.

Такі надходження підлягають продажу протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримають комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

4. Статтею 153 (п.153.1) Податкового кодексу України визначено правила податкового обліку операцій, що пов’язані з розрахунками в іноземній валюті.

Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом, що діяв на дату визнання таких доходів, а в частині раніше отриманої оплати - за курсом, що діяв на дату її отримання.

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Статтею 153 пп. 1.5. передбачено, що облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів, які здійснюються за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.

При проведенні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів за дорученням та за рахунок клієнтів до доходів банку включаються суми комісійних, брокерських та інших подібних видів винагород, отриманих (нарахованих) банком у зв'язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду, а до витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду.

Доходи або витрати від здійснення операцій з продажу або купівлі валюти та банківських металів за рішенням банку визначаються банками за правилами бухгалтерського обліку, встановленими Національним банком України.

Іноземна валюта, отримана платником податку на окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги, не враховується під час проведення перерахунків у національну валюту в цілях оподаткування.

Для цілей оподаткування до складу доходів та витрат, визначених цією статтею, не включаються доходи та витрати у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті.

Облік операцій в іноземній валюті відповідно до положень Податкового кодексу України наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2.

Визначення доходів (витрат) іноземної валюти

№ з/п	Зміст операції	Порядок врахування операції в оподаткуванні
1.	Виручка в іноземній валюті від продажу товарів (робіт, послуг) у частині, що не була сплачена в попередніх звітних періодах	Перераховується в національну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на дату визнання таких доходів, а в частині раніше отриманої оплати – за курсом, що діяв на дату отримання.
2.	Придбання у звітному періоді товарів (робіт, послуг)	Перераховується в національну валюту за офіційним обмінним курсом, що діяв на дату визначення таких витрат, а в частині раніше проведеної оплати – за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
3.	Придбання іноземної валюти	До складу витрат або доходів включається позитивна або від’ємна різниця між курсом іноземної валюти за яким вона придбавається та курсом, за яким визначається її балансова вартість.
4.	Продаж іноземної валюти за гривні	До складу доходів або витрат включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

Питання для самоконтролю

1. В які терміни повинні здійснюватися розрахунки між резидентами та нерезидентами за експортно – імпортними контрактами?

2. Перерахуйте суб’єктів міжбанківського валютного ринку.

3. Що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями?

4. Що є підставою для купівлі іноземної валюти при здійсненні резидентами неторговельних операцій ?

5. У який термін повинна бути використана резидентом іноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку на міжбанківського валютного ринку ?

6. Як можуть бути використані кошті в іноземній валюті у разі їх повернення на адресу резидента, якщо вони були придбані на міжбанківському валютному ринку?

7. У який термін повинні бути зараховані на рахунок власника кошти у гривнях від продажу належної йому іноземної валюти?

8. Який порядок використання коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи – резидента?

9. Дайте визначення поняття «балансова вартість іноземної валюти».

10. Охарактеризуйте порядок врахування курсових різниць по операціях з іноземною валютою з метою оподаткування.