Тема 3. Операції з валютними цінностями та валютний контроль

План

1. Поняття валютних цінностей та валютних операцій. Валютне регулювання та валютний контроль.

2. Ліцензії НБУ та порядок їх видачі.

3. Відкриття рахунків в іноземній валюті.

4. Зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

5. Використання готівки іноземної валюти на території України.

6. Відповідальність підприємств, організацій та банків за порушення валютного законодавства.

1. Визначення валютних цінностей та валютних операцій наведено в Декреті Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (із змінами).

До валютних цінностей відносяться:

валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом не території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи). виражені в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали – золото, срібло і метали платинової групи, доведені до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Рис. 3.1. Види валютних цінностей.

НБУ затверджує Класифікатор іноземних валют, який регулює режим застосування кожної валюти і визначає ступень конвертованості окремих видів валют. Відповідно до Класифікатора іноземних валют України всі вони поділені на 3 групи.

Рис. 3.2. Види валютних операцій.

Валютні операції в Україні підлягають державному регулюванню.

Валютне регулювання являє собою комплекс заходів щодо регламентування порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті та операцій з валютними цінностями. Валютне регулювання спрямовано на стримування вивозу та стимулювання повернення валютних коштів в державу з метою підтримки стабільності грошової системи і валютних резервів і є невід’ємною складовою перехідної економічної політики. Валютне регулювання дозволяє обмежити коливання відсоткових ставок та обмінних курсів у малих відкритих економіках поки не буде сформована розгорнута ринкова інфраструктура з можливістю регулювання руху капіталу та обмінного курсу шляхом впливу на рівень відсоткових ставок.

Валютне регулювання здійснюється за допомогою валютних обмежень та валютного контролю.

До валютних обмежень відносяться ліцензування валютних операцій, обмеження термінів здійснення окремих видів операцій з розрахунками в іноземній валюті, механізм обов’язкового продажу частини експортної виручки в іноземній валюті і т. і.

Основними завданнями валютного контролю є:

• контроль за дотриманням резидентами та нерезидентами встановленого законодавством порядку здійснення операцій з валютними цінностями (отримання необхідних ліцензій, дотримання правил здійснення операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку, проведення обов’язкового продажу валютної виручки експортерами та інші).

• контроль за дотриманням встановлених термінів розрахунків щодо зовнішньоекономічних контрактів і обґрунтованістю платежів в іноземній валюті;

• контроль щодо виконання рецензентами зобов’язань щодо декларування валютних цінностей та майна за кордоном;

• контроль за здійсненням бартерних операцій та операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності.

Розрахунки в іноземній валюті і операції з іноземною валютою здійснюються через уповноважені банки.

Уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

2. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування (рис. 3.3.).

Рис. 3.3. Види ліцензій НБУ.

На окремі види валютних операцій отримання ліцензії не потрібно. До них відносяться:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами – резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежі у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав;

- платежі у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

- відкриття фізичними особами – резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків в іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торгівельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті для збереження тимчасово вільних валютних коштів.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні торгівельних і неторговельних поточних операцій. Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент (фізична особа – резидент, фізична особа – нерезидент, представництво юридичної особи – нерезидента тощо) надає заяву та пакет інших документів. Порядок відкриття поточних валютних рахунків та режим функціонування юридичних та фізичних осіб – резидентів схематично наведено на рис. 3.4., 3.5., 3.5.

Рис. 3.4. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті.

Рис. 3.5. Режим функціонування поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи-резидента.

Рис. 3. 6. Режим функціонування поточного рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента.

Про всі здійснені операції банк повідомляє власників валютних рахунків шляхом видачі їм виписок банку. Виписки банку даються окремо по кожному валютному рахунку. Облік операцій на валютних рахунках ведеться на підставі виписок банку і доданих до них рахунково-платіжних документів, які отримані від інших підприємств і організацій, виписані самим власником рахунку або банком.

Фізичні особи-нерезиденти можуть відкривати рахунки в національній та іноземній валюті на території Україна за умови надання нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави, громадянином якої є фізична особа, якщо це передбачено угодами, укладеними між Національним банком України та центральними банками іноземних держав.

У разі відкриття рахунків фізичним особам-нерезидентам, які тимчасово прибули в Україну з метою навчання, стажування, лікування, оздоровлення, у відрядження або в приватних справах, договори між банком та цими особами укладаються виключно на термін їх перебування в Україні. Після закінчення терміну перебування в Україні фізичної особи-нерезидента банк закриває рахунок у порядку, передбаченому умовами договору.

4. З метою комплексного вирішення питань, пов’язаних з поверненням в Україну валютних цінностей, які було вивезено з держави незаконно, з 1995 року введено декларування валютних цінностей, доходів та майна за межами України. Декларування проводиться суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які мають валютні цінності чи майно за кордоном у строки, встановлені для подання квартальної та річної звітності (рис. 3.7.).

Строки подання декларації про валютні цінності, доходи та майно за кордоном

квартальна

річна

- до 25 числа наступного за звітним кварталом місяця;

- до 20 лютого наступного за звітним року.

Рис. 3.7. Строки декларування майна та валютних цінностей за кордоном.

Декларація має певну форму, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.95.

Декларація про валютні цінності складається з п’яти розділів.

Перший розділ - інформаційний. У ньому повинні бути відбиті реквізити підприємства, а також інформація про всі його рахунки в національній і іноземній валюті, відкриті як в українських, так і іноземних банках.

Другий розділ призначений для віддзеркалення інформації про фінансові вкладення підприємства в іноземній валюті. Цей розділ заповнюється за наявності у підприємства операцій, перерахованих в рядках 1 – 14 декларації. При цьому, до декларації про валютні цінності в обов'язковому порядку додаються копії платіжних документів, на підставі яких здійснювалося відповідне перерахування коштів. При заповненні графи 6 цього розділу, згідно приведеній в декларації примітці, її показник формується з використанням курсу НБУ, встановленого на звітну дату.

Крім того, при заповненні цього розділу декларації про валютні цінності суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що не здійснюють справжніх фінансових вкладень в іноземній валюті, необхідно звернути увагу на наявність в ньому рядку 13 «Сума коштів, перерахованих за межи України, і виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищені встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів». Тобто, даний рядок заповнюється у разі порушення підприємством термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій, передбачених нормами Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Третій розділ цієї форми призначений для віддзеркалення інформації про наявність майна і товарів за кордоном. За наявності показників цього розділу до декларації про валютні цінності в обов'язковому порядку додаються копії вантажних митних декларацій, на підставі яких був здійснений відповідний вивіз. Графа 6 цього розділу, як і попереднього, заповнюється з використанням курсу НБУ, встановленого на звітну дату. У цьому розділі також будуть відбиті дані про товари (роботи, послуги), які були експортовані резидентами (вивезені як давальницька сировина) і по яких на звітну дату не поступила у встановлений законодавством термін валютна виручка (або готова продукція при переробці давальницької сировини).

У четвертому розділі відбивається інформація про доходи резидентів, отриманих в іноземній валюті за межами митної території України. При необхідності, до цього розділу декларації додаються документи, перераховані в приведеній до нього примітці.

П'ятий розділ має назву «Інформаційні відомості». Як правило, саме його заповнюють звичайні підприємства, що представляють цю форму і що не здійснюють операцій, які передбачені в розділах II - IV. У даному розділі будуть відбиті відомості про всі експортно-імпортні операції та операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності, що проводяться підприємством протягом року (наростаючим підсумком з початку року). Надаються ці відомості в розрізі тих іноземних валют, в яких здійснювалися операції (окремо по кожній валюті). Тобто, якщо підприємством були, наприклад, здійснені операції відвантаження товарів на експорт , вартість яких визначена в рублях, доларах тощо, то такі операції відображаються в розділі V окремо (і цифрами, і словами).

Декларація в 2 екземплярах подається в орган державної податкової служби за місцем знаходження платника. Один екземпляр залишається для контролю в податковому органі, а другий зі штампом та підписом начальника податкового органу надається в територіальне управління НБУ. На підставі декларації територіальним управлінням НБУ надається довідка про проведення декларування встановленого зразка, яка підписується також начальником податкового органу. Ця довідка є підставою для митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками.

Якщо суб’єкт планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність та не має валютних цінностей чи майна за межами України, він надає до податкового органу за місцем знаходження довідку про відсутність таких цінностей, яка підписується начальником податкового органу і є підставою для проходження митних процедур, проведення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками тощо.

За порушення термінів та встановленого порядку декларування валютних цінностей та майна за кордоном передбачені штрафні санкції (див. нижче).

При відсутності майна та валютних цінностей за кордоном неподання декларацій не тягне за собою накладання штрафу. Крім того, якщо допущені помилки в розділі V декларації (неповне відображення чи невідображення відомостей щодо зовнішньоекономічних операцій), штрафні санкції також не застосовуються, оскільки цей розділ є довідковим.

5. Розрахунки між резидентами та нерезидентами здійснюється як правило, в безготівковій формі через уповноважені банки. Використання готівки іноземної валюти на території України є обмеженим. Правилами використання готівки іноземної валюти на території України (Постанова Правління НБУ від 30.05.2007 № 200) передбачено декілька напрямків її використання.

Рис. 3.8. Використання готівки іноземної валюти на території України

З поточних рахунків валюта використовується для:

• забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон;

• забезпечення витрат працівників іноземних дипломатичних, консульських, торгівельних та інших представництв, міжнародних організацій на відрядження за кордон;

• забезпечення експлуатаційних витрат транспортних засобів (власних, орендованих чи зафрахтованих) для виконання рейсів за кордон (оплата палива, послуг лоцмана, митних та інших послуг);

• оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні по контракту.

В якості засобу платежу валюта використовується:

1) на території митниць для:

• сплати мита, митних зборів фізичними особами;

• сплати нерезидентами консульських зборів за відкриття віз для в’їзду в Україну;

• оплати нерезидентами послуг з обов’язкового медичного страхування та інших послуг;

• оплати товарів та послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків;

• сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних вантажів;

• сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

• оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими службами контролю.

• оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків;

2) на території вокзалів, аеропортів та портів:

• при реалізації нерезидентам паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та послуг з обслуговування іноземних транспортних засобів та пасажирів, якщо транспортні засоби здійснюють нерегулярні рейси (чи зайшли в порт на території України).

3) використання готівкової іноземної валюти дозволяється також у випадках:

• надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі з застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб’єктам підприємницької діяльності надаються Кримським республіканським чи обласними управліннями Національного банку України за наявності агентської угоди між суб’єктом підприємницької діяльності та уповноваженим банком;

• виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками міжнародних платіжних систем в уповноважених банках;

• здійснення розрахунків у готівковій валюті між юридичними особами-резидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особами) на території України за наявності індивідуальної ліцензії, наданої Національним банком України.

Іноземна валюта, яка отримана за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських, річкових судах, потягах та автобусах, за послуги по міжнародним пасажирським перевезенням підлягає митному декларуванню під час її ввезення в Україну у касах цих транспортних засобів. Уповноважений банк зараховує суму готівки на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи – резидента, а на митній декларації робиться відмітка при прийманні валюти.

До інших випадків використання готівкової іноземної валюти відносяться:

• отримання її в якості благодійного внеску нерезидента (з зарахуванням коштів на рахунок юридичної особи резидента);

• сплата фізичними особами – резидентами і нерезидентами державного мита згідно з діючим законодавством;

• сплата фізичними особами – нерезидентами зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Крім того, уповноважений банк може прийняти готівку іноземної валюти від повноважного представника нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності для зарахування на рахунок резидента – суб’єкта підприємницької діяльності при дотриманні певних умов.

Уповноважені банки та інші фінансові установи, які мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, мають право відкривати на території України власні пункти обміну валюти. Зазначені пункти обміну валюти повинні бути зареєстровані уповноваженими банками в територіальному управлінні НБУ.

Інші юридичні особи-резиденти, що не допускали порушення валютного і податкового законодавства, можуть відкрити обмінний пункт тільки на основі агентського договору з уповноваженими банками, з реєстрацією в територіальному управлінні НБУ.

Після реєстрації пункту обміну іноземної валюти в територіальному управлінні НБУ необхідно зареєструвати в податковій інспекції за місцем розташування пункту сертифіковану комп’ютерну систему чи РРО.

Робота пунктів обміну іноземної валюти регламентується Інструкцією про порядок організації і здійснення валютно-обмінних операцій на території України (Постанова НБУ від 12.12.2002 р. № 502).

До валютно-обмінних операцій відносяться:

• купівля та продаж іноземної валюти за готівкові гривні;

• приймання на інкасо готівкової іноземної валюти та іменних чеків;

• купівля та продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також за національну валюту;

• зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаної готівки на готівкову іноземну валюту.

У пункті обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація:

• назва банку (фінансової установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назва агента, якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентського договору;

• копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;

• перелік операцій, які здійснює цей пункт обміну валюти;

• повідомлення про обов'язковість здійснення касиром будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, а також операцій з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції;

• зразок квитанції (довідки) про здійснену валютно-обмінну операцію з повідомленням про потребу її отримання фізичною особою;

• повідомлення українською та іноземними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами - нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою № 377;

• витяг з наказу про встановлення тарифів комісійної винагороди за операціями, які здійснює цей пункт обміну валюти, що засвідчується підписом керівника банку (фінансової установи) та скріплюється печаткою банку (фінансової установи);

• режим роботи пункту обміну валюти;

• телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

В пункті обміну валюти в наявності повинні бути такі документи:

• копія довідки про реєстрацію пункту обміну валюти в територіальному управлінні НБУ з печаткою банку (фінансової установи);

• витяг з наказу банку (фінансової установи) про відкриття пункту обміну валюти за підписом керівника банку так печаткою;

• торговий патент;

• журнал обліку валютно-обмінних операцій у разі виходу з ладу РРО.

Операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності в пунктах обміну іноземної валюти, підлягають патентуванню (за винятком операції по торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються банківськими установами у власних операційних залах) зі сплатою збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями визначається статтею 267 п.267.3.5 Податкового кодексу України й дорівнює 1,2 розміру мінімальної заробітної плати на календарний місяць.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, яка містить наступну інформацію:

а) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи);

б) юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, - місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди);

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;

г) вид торгового патенту;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту обміну іноземної валюти;

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);

є) період, на який придбається торговий патент.

Для провадження діяльності з торгівлі валютними цінностями для кожного відокремленого підрозділу, який не є платником податку на прибуток, торгові патенти придбаються суб'єктами господарювання за місцем реєстрації такого відокремленого підрозділу. Торгові патенти придбаваються окремо для кожного пункту обміну іноземної валюти.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб’єкт господарювання вносить суму збору за один календарний місяць (квартал). На цю суму зменшується розмір збору, який підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.

Суми, сплачені за патент, враховуються при визначенні податку на прибуток агента.

З метою організації роботи пунктів обміну валюти банк (фінансова установа) встановлює для них розмір авансу у готівковій іноземній валюті та гривнях і до початку робочого дня забезпечує обмінні пункти готівкою. Протягом дня операції здійснюються також за рахунок придбаної іноземної валюти та отриманої національної валюти. Банк повинен також встановлювати максимальну суму залишків іноземної валюти і гривень в касах в неробочий час для забезпечення роботи пунктів обміну впродовж робочого дня. Залишки валюти, які перевищують цю суму підлягають інкасації. В пунктах обміну агентів валютних коштів в неробочий час не повинно бути.

Обмін валюти здійснюється з обов’язковим оформленням квитанцій форм № 377, 377-А, які є бланками суворого обліку.

Фізичній особі-нерезиденту, що здійснює обмін іноземної валюти, видається довідка форми № 377, примірник якої залишається в документах обмінного пункту. У разі невикористання або неповного використання національної валюти України, яка отримана в обмінному пункті при обміні іноземної валюти, фізична особа-нерезидент має право зробити зворотний обмін при поданні першого примірника довідки форми № 377 про обмін іноземної валюти в будь-якому пункті обміну України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, який зазначено у довідці обмінного пункту.

Фізичній особі-резиденту, що здійснює обмін валюти, чи фізичній особі-нерезиденту, що здійснює зворотний обмін невикористаної готівки в гривнях, видається довідка форми № 377-А. В залежності від змісту операції застосовуються також форми № 377-І, 377-К.

На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій облік валютних операцій здійснюється вручну не більш 72 годин з веденням реєстрів установленої форми.

В реєстрі купівлі іноземної валюти відображаються: найменування валюти, суми валюти, курс купівлі, сума до видачі в гривнях, номер виданої довідки.

В реєстрі продажу іноземної валюти зазначається: номер довідки, сума отриманих гривень, найменування валюти, сума валюти, курс.

Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють уповноважені банки.

Податковий облік операцій з іноземною валютою уповноважених банків здійснюється у відповідності до пп. 1 статті 153 Податкового кодексу України. Якщо пункт обміну валюти відкрито на підставі агентської угоди, агент отримує винагороду за виконання доручення банку щодо валютно-обмінних операцій. Ця винагорода є доходом агента від здійснення посередницьких операцій. У склад витрат агента включаються всі витрати, які понесені їм у зв’язку з виконанням такої діяльності. Податок на прибуток визначається у загальному порядку та зменшується на вартість придбаного торгового патенту.

Діяльність пунктів обміну валюти підлягає перевірці. Порядок організації і проведення перевірок пунктів обміну валюти встановлює НБУ. Ці перевірки можуть здійснюватись сумісно з податковими чи правоохоронними органами. Правилами проведення перевірок пунктів обміну іноземної валюти України (Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України: Постанова Правління НБУ від 21.09.2007 року № 338) передбачено, що перевіряючий має право:

• доступу у приміщення пункту обміну без представника уповноваженого банку чи агента;

• отримання від касира необхідних документів (копії довідки про реєстрацію пункту обміну валюти в територіальному управлінні НБУ; первинних та іншіх бухгалтерськіх і розрахункових документів ; даних про операції операційного поточного дня; документів про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та інших);

• ознайомлення з роботою організаційно-технічних засобів, які використовуються в даному пункті, зокрема, з можливостями подальшого анулювання проведеної операції;

• вимагати від касира перерахувати готівку, яка є в наявності.

За результатами перевірки складається акт в загальному порядку. Про виявлені під час перевірки порушення повинні бути повідомлені уповноважений банк (агент).

6. Відповідальність за порушення валютного законодавства визначається наступними нормативними актами:

• Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”;

• Указом Президента України “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.99р.;

• Положенням про валютний контроль: Постанова Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 (зі змінами).

Передбачені цими документами санкції застосовуються:

• до комерційних банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв’язку – НБУ;

• до інших резидентів і нерезидентів - податковими органами.

Відповідальність за порушення наведена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Відповідальність за порушення валютного законодавства

№ з/п	Види порушень	Види та розмір санкцій
1	2	3
1.	Порушення, що допущені резидентами та нерезидентами:
1.1.	Отримання резидентом кредиту від нерезидента в іноземній валюті	Штраф у розмірі 1% одержаного кредиту чи позики,
Продовження таблиці 3.2.
	без отримання реєстраційного свідоцтва НБУ (крім кредитів, отриманих під гарантію Кабінету Міністрів України)	перерахованій у національну валюту за курсом НБУ на дату одержання кредиту (позики)
1.2.	Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ, без отримання такої ліцензії	Штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій
1.3.	Здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків в валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ (виключенням є ситуації, коли нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу “Н” чи “П” у валюті України)	Штраф на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовуються при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій
1.4.	Порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та майна за кордоном	Штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період
1.5.	Порушення резидентом порядку декларування валютних цінностей та майна за кордоном (подання недостовірної інформації або перекручення даних, якщо такі дії свідчать про приховування валютних цінностей та майна за межами України).	Штраф в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
1.6.	Несвоєчасне подання або перекручення встановленої НБУ звітності про валютні операції. Перекрученням звітності є допущення і не виправлення у встановлені строки помилки у розмірі 5 та більше відсотків будь-якого з показників (але не менше ніж сума, еквівалентна 25000 грн. за однією формою звітності)	Штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Продовження таблиці 3.2.
1	2	3
2.	Порушення, що допущені банком:
2.1.	Здійснення комерційними банками (фінансовими установами) операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБУ	Штраф в сумі, еквівалентній сумі валютних цінностей, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення з Державного реєстру банків
2.2.	Торгівля іноземною валютою банками, фінансовими установами) та національним оператором поштового зв’язку без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України
2.3.	Невиконання уповноваженим банками зобов’язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок клієнтів резидентів	Позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф в розмірі 25% від суми іноземної валюти, що зафіксована у дорученні резидента, чи від суми валютних операцій (перерахунок валюти здійснюється за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства)
2.4.	Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю.
2.5.	Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у встановленому порядку відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами валютного законодавства	Порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів – штраф у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день порушення, від 11 до 30 днів – штраф у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів; понад 30 днів – штраф у розмірі 3 відсотка від суми валютної операції. Порушення порядку інформування – штраф у розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Штрафні санкції застосовуються в кожному виявленому випадку порушення за окремим протоколом.

Підставою для застосування санкцій Національним банком і його територіальними управліннями можуть бути:

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку;

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю;

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю;

- інші матеріали, які свідчать про факти порушення.

Органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції до резидентів і нерезидентів за винятком банків та інших фінансових установ. Матеріали про порушення валютного законодавства розглядає та приймає рішення про застосування санкцій начальник (заступник) податкового органу в регіоні. Якщо сума штрафу перевищує 100 тис. дол. США (до 1 млн. дол. США) рішення приймається за згодою голови (заступника) ДПС в АРК., областях, мм. Києві та Севастополі; якщо сума штрафу перевищує 1 млн. дол. США – за згодою голови Державної податкової служби України.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «валютне регулювання».

2. Охарактеризуйте сутність валютного контролю.

3. Які операції, відповідно до чинного в Україні законодавства, вважаються валютними?

4. Скільки рахунків в іноземній валюті може бути відкрито клієнту та у яких банках?

5. Для яких цілей можуть бути відкриті рахунки в іноземній валюті?

6. Які операції можуть здійснюватися з валютних рахунків:

а) резидентів – фізичних та юридичних осіб;

б) нерезидентів?

7. У яких випадках готівка іноземної валюти може бути використана як засіб платежу на території України?

8. У яких випадках дозволяється використання готівки іноземної валюти з власних рахунків резидентів та нерезидентів?

9. Згадайте організаційні засади діяльності пунктів обміну валюти.

10. Визначте порядок оподаткування діяльності, що пов’язана з обміном (купівлею – продажем) іноземної валюти.

11. У якому порядку проводяться перевірки пунктів обміну валюти?

12. Які міри відповідальності застосовуються до резидентів та нерезидентів за порушення валютного законодавства?