Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна

фінансова академія

Валютне регулювання в сфері оподаткування

та валютний контроль

Конспект лекцій

Дніпропетровськ – 2012

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПОДАТКІВ

Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль

Конспект лекцій

для студентів, які навчаються

за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр

за галуззю знань 0305 “Економіка та підприємництво”

за напрямом підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит”

Дніпропетровськ – 2012

ББК 65.261.411 -2

УДК 336.2.027:336.743

М25	Маркова Л.Г.
	Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль: конспект лекцій для студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за галуззю знань 0305 “Економіка та підприємництво” за напрямом підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит”. - Дніпропетровськ. – Дніпропетровська державна фінансова академія: 2012. – 86 с.

Конспект лекцій розроблено відповідно до програми навчальної дисципліни „Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль” і містить організаційні аспекти валютного регулювання в державах з ринковою економікою та список рекомендованої літератури.

Мета видання конспекту лекцій – надання допомоги студентам у вивченні дисципліни „Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль”.

Автор:	Л.Г.Маркова		- старший викладач кафедри податків Дніпропетровської державної фінансової академії
Рецензенти:	В.Я. Олійник		– к.е.н., доцент, головний науковий співробітник Дніпропетровська державна фінансова академія
	Л.Ф. Новікова		– к.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту Академії митної служби України
Відповідальний за випуск:		Т.О. Дулік		– к.е.н., доцент, завідувач кафедри податків Дніпропетровської державної фінансової академії

Розглянуто та схвалено

Вченою радою фінансового факультету

Протокол № 5 від 06.02.2012 р.

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри податків

Протокол № 6 від 16.01.2012 р.

З М І С Т

Передмова			4
Тема 1.	Загальні питання зовнішньоекономічної діяльності		6
Тема 2.	Іноземні інвестиції, їх суть, значення та порядок оподаткування		21
Тема 3.	Операції з валютними цінностями та валютний контроль		29
Тема 4.	Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті		49
Тема 5.	Порядок регулювання бартерних (товарообмінних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності		64
Тема 6.	Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності		70
Тема 7.	Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання та валютного контролю		77
Тема 8.	Світовий досвід та напрямки вдосконалення валютного регулювання в Україні		80
список використаної літератури			82

ПЕРЕДМОВА

Вивчення навчальної дисципліни «Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль» є важливою складовою підготовки компетентних спеціалістів. Умови роботи майбутніх спеціалістів будуть значно відрізнятися від тих умов, у яких працювали й працюють їх попередники. Організації сучасного і майбутнього будуть знаходитись у стані постійного оновлення, що обумовлює перманентне підвищення вимог до організаційної культури фахівців, їх професійної підготовки та особистісних якостей.

Конспект лекцій з дисципліни «Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль» розроблений згідно з програмою й призначений для студентів, які навчаються за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво” за напрямом підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит”.

Метою підготовки даного конспекту є надання допомоги студентам щодо вивчення теоретичних і практичних основ валютного регулювання в країнах з ринковою економікою, організації та змісту валютного контролю, повноважень окремих державних органів щодо його здійснення.

Опрацювання інформації, наведеної в конспекті, дозволить студентам сформувати певні системні та спеціальні компетенції, зокрема:

• здатність застосування знання з питань валютного регулювання та валютного контролю у практичній діяльності;

• здатність аналізувати проведення міжнародних розрахунків та валютного контролю;

• здатність аналізувати зміни в податковому, митному та валютному законодавстві;

• здатність здійснювати контроль за дотриманням валютного законодавства резидентами та нерезидентами.

Конспект лекцій має відповідну структуру, яка визначена змістом навчальної програми з дисципліни «Валютне регулювання в сфері оподаткування та валютний контроль». На початку кожної теми наводиться перелік основних питань, відповідно до яких систематизовано теоретичний матеріал. Конспект також містить літературу, яку доцільно опрацювати під час вивчення дисципліни.

Конспект лекцій рекомендується використовувати одночасно з навчально-методичним посібником з дисципліни, який містить методичні рекомендації до самостійної роботи. Такій підхід забезпечить системність у вивченні програмних питань та більш якісне їх засвоєння.

Тема 1. Загальні питання зовнішньоекономічної діяльності

План

1. Зовнішньоекономічні зв’язки, як форма господарської діяльності, їх правове регулювання.

2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

1

Зовнішньоекономічна діяльність

діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

.

____

Основними нормативними документами щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання є (рис. 1.1.):

Рис. 1.1. Законодавча база регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність будується на певних принципах, визначених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

а) принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

б) принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

в) принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- заборони будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законодавством;

г) принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

д) принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

є) принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність може бути здійснена в різних формах (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Форми зовнішньоекономічної діяльності

В міжнародній торгівлі розрізняють такі основні види зовнішньоторговельних операцій (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Види зовнішньоторговельних операцій.

Основою здійснення міжнародних економічних операцій є угода між сторонами операції - експортером та імпортером, кредитором і позичальником.

Зовнішньоекономічний договір укладається відповідно до законів України з урахуванням міжнародних угод за участю України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономічного контракту (договору), мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Зовнішньоекономічний договір укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічної угоди може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать чинному законодавству. Дії, що здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом такої діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного контракту суб'єктові ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління чи вищої організації за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних угод, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів за участю України.

У зовнішньоекономічних відносинах можуть укладатися такі види угод: купівлі-продажу; майнового найму; ліцензійний договір про використання виключних або аналогічних прав; зберігання; комісії (консигнації); доручення; перевезення; транспортно-експедиторського обслуговування; страхування; кредитування; дарування; поруки; застави; про виробниче співробітництво, спеціалізацію та кооперування; виконання будівельно-монтажних робіт; про створення спільного підприємства та ін.

Найбільшого поширення в ЗЕД набув контракт міжнародної купівлі-продажу — договір поставки товару, погоджений і підписаний експортером та імпортером. Обов'язковою умовою угоди купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цією умовою вона відрізняється від усіх інших видів договорів — орендного, ліцензійного, страхування тощо.

Зовнішньоекономічні договори мають специфічні особливості, які відрізняють їх від внутрішніх угод. Однією з особливостей зовнішньоекономічного договору є валютний ризик, пов'язаний із зміною реальної вартості платежу, вираженого в іноземній валюті, через коливання її курсу.

Валютні ризики поділяються на курсові (пов'язані з коливанням курсу валюти) та інфляційні (зумовлені знеціненням валюти в результаті інфляції).

У міжнародній практиці діє так званий принцип «номіналізму», через який боржник зобов'язаний сплатити ту саму кількість грошових одиниць, яка була нарахована на момент виконання зобов'язання, незважаючи на подальші зміни купівельної чи платіжної сили грошей. Тому на практиці сторони встановлюють різні способи страхування валютних ризиків.

Найчастіше застосовується валютне застереження — умова в тексті договору, відповідно до якої сума платежу змінюється в тій же пропорції, в якій відбувається зміна курсу валюти платежу по відношенню до курсу стабільнішої валюти. Такі застереження бувають односторонніми (діють на користь однієї сторони) і двосторонніми (діють на користь обох сторін). Одним з прикладів двостороннього валютного застереження може служити встановлення ціни контракту в кількох валютах, які мають тенденцію до підвищення та зниження (це викликано протилежними інтересами експортера й імпортера відносно стійкості валюти).

Згідно з українським законодавством права та обов’язки сторін по зовнішньоторговельному контракту визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо така угода між сторонами відсутня, до контракту застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності відповідна сторона, що є:

• продавцем – у контракті купівлі-продажу;

• наймодавцем – у контракті майнового найму;

• комітентом (консигнантом) – у контракті комісії (консигнації);

• довірителем – у контракті доручення;

• перевізником – у контракті перевезення і т. і.

Згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) для останніх виділено 12 істотних умов.

1. Назва договору, дата та місце його складання.

2. Преамбула, в якій зазначається повна назва сторін, що є учасниками зовнішньоекономічної операції; країна, в якій зареєстровані сторони зовнішньоекономічного договору; скорочена назва сторін (контрагентів), що використовується в тексті договору; посилання на документи, на підставі яких діють сторони.

3. Предмет договору. Предмет контракту, як правило, містить повне визначення товару у відповідності з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.

4. Базисні умови поставок (приймання-передачі виконаних робіт або наданих послуг):

• вид транспорту, за допомогою якого буде здійснюватись поставка товару;

• базисні умови поставки (правила “Інкотермс”);

• строк поставки товару (можливе розбиття строку на частини для поставки товару декількома партіями).

Якщо за договором поставляються товари різної якості та асортименту, ціна вказується окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а загальна вартість договору визначається окремим пунктом.

5. Ціна та загальна вартість договору.

6. Умови платежів: спосіб, порядок, строки фінансових розрахунків, гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань.

7. Умови приймання-передачі товару (робіт, послуг): місце фактичної передачі товару, строки передачі товару, перелік супровідних документів. Приймання - передача товарів проводиться за кількістю та за якістю.

8. Пакування та маркірування.

9. Форс-мажорні обставини.

Форс-мажорні обставини – це непередбачувані та непереробні події, які тягнуть за собою порушення договірних зобов’язань (стихійні лиха, військові дії, втручання з боку влади, страйки).

Підтвердженням дії форс-мажорних обставин в Україні є довідка Торгово-промислової палати країни, на території якої з’явилися ці обставини.

10. Санкції та рекламації: види та порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування шкоди, пред’явлення рекламацій (у вигляді акту) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням однією з сторін взятих на себе зобов’язань. В цьому розділі повинні встановлюватись:

• розміри штрафних санкцій;

• строки сплати штрафів;

• строки рекламацій;

• способи врегулювання претензій.

11. Арбітраж. Сторони визначають місце арбітражного суду, його повну назву, країну та майнове право, яке буде застосовуватись у випадку розгляду суперечок, а також випадки, в яких сторони можуть звертатись до суду.

12. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва банку).

При необхідності включається додатковий розділ. В ньому рекомендується зазначити кількість примірників договору (контракту) та мову укладання.

Фінансові та платіжні умови є важливими складовими договору.

Вибір фінансових і платіжних умов договорів залежить від багатьох чинників, зокрема, від характеру відносин між контрагентами: ступеня довіри, терміну співробітництва, додержання дисципліни поставок та розрахунків.

Залежно від призначення зовнішньоторговельних документів і участі органів контролю в їх обороті, ці документи можна поділити на дві великі групи:

• комерційні документи;

• спеціальні документи.

Залежно від особливостей інформації, що міститься у зовнішньоекономічних документах, їх можна поділити на сім основних категорій:

• розрахункова документація — зовнішньоторговельна документація, на основі якої проводять розрахункові операції за поставлені товари;

• транспортна документація — зовнішньоторговельна документація, що становить основу для оформлення договірних відносин, які виникають у процесі транспортування вантажів, і визначає умови та порядок доставки товарів вантажоотримувачу;

♦ товаросупровідна документація — зовнішньоторговельна документація, що містить кількісну та якісну характеристику товарів, поставки і супроводжує товари на всьому шляху їх прямування;

♦ страхова документація — зовнішньоторговельна документація, що засвідчує страхування товару та визначає розмір страхового відшкодування і страхової премії;

• документація про відповідність спеціальним вимогам — зовнішньоторговельна документація, яка засвідчує відповідність товарів, що перевозяться, спеціальним вимогам міжнародних договорів, законодавчим вимогам, умовам договору або характеристикам, заявленим органами, уповноваженими на здійснення контролю;

• дозвільна документація — зовнішньоторговельна документація, що служить дозволом на перетин митного кордону певними товарами (різного роду ліцензії);

• митна документація — зовнішньоторговельна документація, що оформляється з приводу ввезення, вивезення та транзиту вантажів через державний кордон.

Комерційна документація охоплює розрахункові, транспортні, товаросупровідні та страхові документи.

До спеціальної документації належать документи про відповідність спеціальним вимогам, дозвільна та митна документація.

Спеціальна документація охоплює різноманітні сертифікати й свідоцтва, які засвідчують певні характеристики товарів, що перетинають митний кордон і країни.

Сертифікат про походження (certificate of origin) — документ, що посвідчує країну, в якій товар був вироблений. У деяких випадках сертифікат про походження містить також інформацію про частку використання місцевих матеріалів і місцевої робочої сили.

Країна походження— це країна, в якій товар був вирощений, повністю виготовлений або підданий достатній переробці чи обробці.

Сертифікат відповідності (compliance certificate) — документ, який підтверджує, що продукція, яка підлягає контролю відповідності технічним стандартам, відповідає встановленим вимогам конкретного технологічного регламенту, стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Митна документація складається з вантажної митної декларації; екологічної декларації, декларації про вантаж, декларації про небезпечний ватаж, загальної митної декларації та ін.

Вантажна митна декларація (customs declaration) — заява розпорядника вантажу, що переміщується через кордон, яка містить відомості про товари, інші предмети і транспортні засоби, а також про мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму відносно цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Вантажна митна декларація складається, як правило, з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та уніфікованого адміністративного документа форми МД-3 на такій самій кількості зброшурованих додаткових аркушів різного кольору.

Оформлена вантажна митна декларація засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у певний митний режим і підтверджує права та обов'язки вказаних у декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Екологічна декларація (ecological declaration) — документ, що містить відомості про гарантії екологічної безпеки вантажу, що перевозиться, види екологічного контролю та суму сплачених за їх здійснення зборів.

Загальна митна декларація — документ, що використовується в оформленні іноземних суден закордонного плавання і в якому наводяться відомості про наявність у членів екіпажу товарів та інших предметів, валюти і цінностей.

Акт про проведення митного огляду — документ, що посвідчує проведення митними органами огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів з метою встановлення законності їх переміщення через митний кордон, а також визначення розміру належних до сплати мита і митних зборів.

Митний огляд є етапом процедури митного контролю. Проведення митного огляду здійснюється тільки в присутності представника підприємства, що здійснює переміщення транспортних засобів, товарів та інших предметів через митний кордон.

2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності також визначаються Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (рис. 1.4.).

Рис. 1.4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

3. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється певними методами (рис. 1.5.).

Рис. 1.5. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

В економічно розвинутих країнах митно-тарифному регулюванню підлягає лише імпорт.

Митний тариф на експорт може бути доцільним у тому випадку коли ціна на якийсь продукт знаходиться під адміністративним контролем держави й утримуються на рівні, нижчому від світового, шляхом виплати відповідних субсидій виробникам (характерно для країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються).

Обмеження експорту шляхом застосування мита спрямовано, таким чином, на підтримку достатньої пропозиції на внутрішньому ринку і запобігання надлишкового експорту субсидованого продукту. Квоти і ліцензії бувають декількох видів (див. нижче).

Згідно з Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органів виконавчої влади щодо надання дозволу на здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування здійснюється у формі автоматичного та неавтоматичного ліцензування (рис. 1.6.).

Рис. 1.6. Форми ліцензування.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- експорту золота та срібла, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів, необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на недискримінаційній основі;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);

- різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- імпорту золота та срібла, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому можливість відновити його прибутковість;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Ліцензії та квоти на зовнішньоекономічні операції бувають декількох видів (рис. 1.7., 1.8.).

Рис. 1.7. Види ліцензій.

Рис. 1.8. Види квот.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення зовнішньоекономічної діяльності.

2. Що таке зовнішньоекономічний контракт.?

3. Що слід розуміти під валютними коштами?

4. Дайте визначення імпорту; експорту.

5. Що таке квота та які бувають види квот?

6. Що є ліцензія; які види ліцензій бувають?

7. У яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?

8. Хто може бути суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності?

9. Чим обумовлена необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

10. Визначте основні принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності?

11. На яких принципах будується митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? Як вони враховуються при оподаткуванні?