- •1 Елементи теорії похибок
- •1.1 Задачі обчислювальної математики
- •1.2 Абсолютна і відносна похибки
- •Значуща цифра числа. Вірна значуща цифра
- •1.4 Оцінка похибки функції (Загальна задача теорії похибок)
- •1.5 Оцінка похибки математичних дій
- •1.6 Обернена задача теорії похибок
- •1.7. Запитання для самоперевірки знань з теми 1
- •2 Наближені методи розв‘язування нелінійних (алгебричних і трансцендентних) рівнянь
- •2.1 Загальні відомості
- •2.2 Відокремлення коренів
- •2.3 До запитання про розв‘язання алгебричних рівнянь
- •2.4 Уточнення коренів
- •2.5 Запитання для самоперевірки знань з теми 2
- •3 Методи розв‘язування систем лінійних алгебричних рівнянь
- •3.1 Форми запису систем лінійних алгебричних рівнянь
- •3.2 Розв‘язання матричних рівнянь
- •3.3 Про методи розв‘язування слар
- •3.4 Прямі методи розв‘язування слар
- •3.5 Ітераційні методи розв‘язування слар
- •3.6 Запитання для самоперевірки знань з теми 3
- •4 Методи розв‘язування систем нелінійних рівнянь
- •4.1 Метод ітерацій
- •4.2 Метод Ньютона
- •4.3 Запитання для самоперевірки знань з теми 4
- •5 Наближення функцій
- •5.1 Способи завдання функцій
- •5.2 Формулювання задачі наближення функцій
- •5.3 Інтерполяція функцій
- •5.4 Апроксимація функцій
- •5.5 Запитання для самоперевірки знань з теми 5
- •6 Чисельне інтегрування і диференціювання
- •6.1 Чисельне інтегрування
3.2 Розв‘язання матричних рівнянь
Розглянемо три види матричних рівнянь і способи їх розв‘язання.
Матричне
рівняння виду
.
Для розв‘язання такого рівняння
помножимо зліва обидві його частини на
обернену матрицю
:
.
Але
добуток
(одиничній матриці), отже,
,
звідки
.
(3.5)
Матричне
рівняння виду
.
Помножимо справа обидві його частини
на
:
.
Виходить
,
звідки
.
(3.6)
Матричне
рівняння виду
.
Помножимо
обидві частини рівняння – зліва на
,
а справа на
;
тоді одержимо
,
або
,
звідки
.
(3.7)
3.3 Про методи розв‘язування слар
Методи поділяють на прямі, які використовують для обчислення невідомих кінцеві співвідношення (формули) і чисельні, які, в загальному випадку, поділяються на ітераційні методи і методи мінімізації.
Прямі методи дають розв‘язок після виконання заздалегідь відомої кількості операцій. Ці методи прості і універсальні. Разом з тим їм властиві такі недоліки:
– вони потребують зберігання в оперативній пам‘яті відразу всієї матриці – зайнято багато місця в пам‘яті ЕОМ;
– не враховують структуру матриці – нульові елементи також зберігаються в пам‘яті і над ними проводяться арифметичні дії;
– відбувається накопичення похибок в процесі розв‘язування (хоч прямі методи і називають точними), тому що обчислення на будь-якому етапі використовують результати попередніх операцій.
У зв‘язку з цим прямі методи використовують для порівняно невеликих (n<200) систем із щільно заповненою матрицею і не близьким до нуля визначником.
Ітераційні методи – це методи послідовних наближень. Вони потребують деякого наближеного розв‘язку – початкового наближення. Далі за визначеним алгоритмом виконується ряд ітерацій до одержання розв‘язку з необхідною точністю. Методи мають перевагу перед прямими в наступному:
– потребують зберігання не всієї матриці системи, а лише декількох векторів з n компонент; іноді елементи матриці можна зовсім не зберігати, а обчислювати їх при необхідності;
– похибки кінцевих результатів не накопичуються, тому що в кожній ітерації використовується результат тільки попередньої і не використовуються раніше виконані обчислення.
Але при цих перевагах збіжність ітераційних методів може бути дуже повільною.
3.4 Прямі методи розв‘язування слар
Прямі методи розглядаються у вузівському курсі «Вища математика» і в даному курсі про них тільки нагадаємо.
Отже, перший з прямих методів – це метод, що використовує формули Крамера, де невідомі визначаються як відношення визначників.
Найбільш поширеним прямим методом розв‘язання СЛАР на ЕОМ є метод послідовного виключення невідомих (метод Гаусса) і його модифікації.
Розглянемо один з різновидів методу Гаусса (компактну схему Гаусса) – метод LU–перетворення.
Компактні схеми Гауса використовуються для СЛАР із розрідженими матрицями довільної структури. В цих схемах застосовується тріангуляція матриць (трикутна декомпозиція) – суть якої полягає в перетворенні матрично-векторного рівняння (3.4) в рівняння з трикутними матрицями (методику перетворення квадратної матриці на добуток двох трикутних наведено нижче).
Порядок дій в методі LU–перетворення наступний:
1) виконується заміна матриці А на добуток двох трикутних матриць L і U; (в матриці U діагональні елементи дорівнюють одиницям);
2)
розв‘язується відносно Y
рівняння
;
3)
розв‘язується відносно X
рівняння
.
Методика розкладання матриці на добуток двох трикутних матриць
Квадратну матрицю можна розкласти на дві трикутні (квадратні, в яких елементи, що розташовані вище (нижче) головної діагоналі, дорівнюють нулю) і це розкладення буде єдиним, якщо діагональним елементам однієї з трикутних матриць заздалегідь дати не рівні нулю значення (наприклад, такі, що дорівнюють одиницям).
Нехай
,
де Т1
і Т2
– трикутні матриці в одній з котрих
діагональними елементами є одиниці.
Інші елементи матриць Т1
і Т2
знаходять наступним чином:
1) перемножують матриці Т1 і Т2 (їх елементи – літерні позначення);
2) прирівнюють відповідні елементи матриці-добутку Т1Т2 елементам матриці А – одержують рівняння: одночленні, двочленні і т. д.;
3) розв‘язують одержані рівняння – спочатку одночленні, далі двочленні і т.д.
