Вирішіть зазначені ситуації
№ 1. ТОВ «Зима» та ВАТ «Квітка» уклали договір про надання послуг, який містив положення про те, що у разі несвоєчасної оплати належним чином наданих послуг Замовник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 1 % розміру несплачених коштів за кожен день прострочення платежу. 10 березня Виконавець надав За- мовникові послуги в повному обсязі, що було зафіксовано в Акті виконаних робіт (наданих послуг). Вартість послуг становила 10 000 грн. Замовник, відповідно до умов договору, узяв на себе зобов’язання оплатити послуги не пізніше, як через п’ять днів з моменту оформлення Акту виконаних робіт (наданих послуг). 1 грудня того самого року Виконавець подав позов до суду про стягнення основного боргу та пені.
Обчисліть розмір пені, обґрунтуйте свою відповідь.
Визначте ціну позову.
До якого виду господарсько-правових санкцій належить пеня?
№ 2. Платник податку на додану вартість несвоєчасно перерахував ПДВ у розмірі 5000 грн до відповідного бюджету. Податкова інспекція під час перевірки прийняла рішення про накладення на платника податку штрафу.
Чи правомірні дії податкової інспекції?
До якого виду господарсько-правових санкцій належить штраф?
Визначіть поняття та значення господарсько-правової відповідальності.
Перелічіть підстави притягнення до господарсько-правової відповідальності.
У чому полягає принцип вини?
Охарактеризуйте позадоговірні господарські правопорушення.
Назвіть типові договірні господарські правопорушення.
Дайте визначення поняття «господарсько-правова санкція».
Розкрийте значення відшкодування збитків.
Хто має право застосовувати штрафні санкції?
Чи можна одночасно застосовувати такі господарсько-пра- вові санкції, як відшкодування збитків і штрафні санкції?
Розкрийте сутність оперативно-господарських санкцій.
Назвіть відмінності між такими господарсько-правовими санкціями, як оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Хто має право застосувати господарсько-правові санкції?
Правове регулювання відносин, пов’язаних з відновленням платоспроможності боржника та банкрутством. Поняття неплатоспроможності. Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банк- рутства. Характеристика сторін процедури банкрутства. Суб’єкт банкрутства. Учасники провадження у справі про банкрутство. Конкурсні та поточні кредитора: правова характеристика. Правовий статус комітету кредиторів, порядок його формування. Роль арбітражного керуючого в процедурі відновленням платоспро- можності боржника чи визнання його банкрутом. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника. Позасудові процедури. Підстави порушення справи про банкрутство. Провадження у справах про банкрутство, характеристика його основних стадій. Санація. План санації: порядок складання та затвердження. Особливості визнання банкрутом окремих видів суб’єктів господарювання. Ліквідаційна процедура. Наслідки визнання боржника банкрутом. Черговість задоволення претензій кре- диторів. Мирова угода у справі про банкрутство. Припинення провадження у справі про банкрутство. Роль господарського суду в процедурі відновленням платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Однією з підстав ліквідації юридичної особи в примусовому порядку є визнання її банкрутом. Ст. 104 ЦК України визначає, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення його платоспроможності або визнання його банкрутом встановлюється законом. На сьогодні цим законом є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII.
Чинне законодавство містить такі визначення:
неплатоспроможність — неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого стро- ку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, зокрема й із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності;
банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під час опанування цієї теми студенти мають дослідити зміст поняття «неспроможність» і порівняти його з поняттями «неплатоспроможність» і «банкрутство».
У чинному законодавстві поняття «неплатоспроможність» без- посередньо пов’язане з поняттям «грошове зобов’язання». Тому сту- дентам необхідно з’ясувати зміст останнього й дослідити склад грошових зобов’язань.
Сторонами у справі про банкрутство є кредитори та боржник (банкрут).
Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, зокрема й зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язко- вих платежів), упродовж трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Слід звернути увагу, що боржником може виступати як юридична, так і фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності.
Кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встанов- леному порядку підтверджені документами вимоги щодо грошо- вих зобов’язань до боржника, виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за пра- вильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язко- вих платежів). Кредитори поділяються на конкурсних і поточних.
Конкурсні кредитори — це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Поточні кредитори — це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Сторону у справі про банкрутство слід відрізняти від суб’єкта банкрутства (боржника, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлено господарським судом).
Студенти мають з’ясувати, які утворення не можуть виступати суб’єктами банкрутства.
У процедурі банкрутства виділяють також категорію учасників провадження у справі про банкрутство, до яких належать сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий са- нацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управ- ляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених за- коном, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.
Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають як боржник, так і кредитор.
Наведемо основні стадії процедури відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом.
Порушення провадження у справі.
Виявлення кредиторів і санаторів.
Попереднє засідання господарського суду.
Прийняття рішення про санацію.
Визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Укладання мирової угоди.
Припинення провадження у справі про банкрутство.
Студенти мають з’ясувати, які особи беруть участь у кожній із зазначених стадій, які дії вчиняються на кожній стадії, а також які документи повинні бути оформлені на кожній із стадій.
Студентам слід ознайомитися з наслідками, які тягне за собою визнання боржника банкрутом:
підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), від- сотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
укладання угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження май- ном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійс- нюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Усі кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, встановленій законом.
Студенти мають з’ясувати кількість черг, а також перелік вимог, які задовольняються в межах кожної черги.
Слід приділити також увагу порядку задоволення вимог у межах однієї черги.
Під час вивчення цієї теми важливо враховувати те, що недосконалість чинних нормативно-правових актів створює сприятливі умови для значної кількості зловживань, іноді процедура банкрутства використовується лише з метою уникнути відповідальності та невиконання взятих на себе зобов’язань.
Саме тому Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за вчинення таких злочинів, як фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Студенти мають опрацювати відповідні статті Кримінального кодексу, з’ясувати склад злочинів, а також дослідити положення інших нормативно-правових актів, що встановлюють юридичну відповідальність за правопорушення, вчинені у ході процедури банкрутства.
Правове регулювання відносин, пов’язаних з відновленням платоспроможності боржника та банкрутством.
Поняття неплатоспроможності.
Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банкрутства.
Характеристика сторін процедури банкрутства.
Суб’єкт банкрутства.
Учасники провадження у справі про банкрутство.
Конкурсні та поточні кредитора: правова характеристика.
Правовий статус комітету кредиторів, порядок його формування.
Роль арбітражного керуючого в процедурі відновленням платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Заходи щодо запобігання банкрутству боржника.
Позасудові процедури.
Підстави порушення справи про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство, характеристика його основних стадій.
Санація. План санації: порядок складання та затвердження.
Особливості визнання банкрутом окремих видів суб’єктів господарювання.
Ліквідаційна процедура.
Наслідки визнання боржника банкрутом.
Черговість задоволення претензій кредиторів.
Мирова угода у справі про банкрутство.
Припинення провадження у справі про банкрутство.
Роль господарського суду в процедурі відновленням платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Жук Л. А. Господарське право: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. — К.: Кондор, 2003.
Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знамен- ский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Мамутова. — К.: Юринком Интер, 2002.
Щербина В. С. Господарське право: Підручник / В. С. Щербина. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
Біла Р. Л. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України: Автореферат канд. юрид. наук. — Одесса, 1995.
Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины: Учеб. пособие. — Х.: Эспада, 2001.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року. — К., 1997.
Господарський процесуальний Кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-IV.
Постанова КМУ «Про Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій» від 25 листопада 1996 року № 1403.
Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій «Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій» від 27 червня 1997 року № 81.
Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств» від 12 вересня 1996 року № 02-5/334.
неплатоспроможність; неспроможність; банкрутство; боржник; банкрут; кредитор; конкурсний кредитор; поточний кредитор; комітет кредиторів; арбітражний керуючий; санація; план санації; ліквідаційна процедура; мирова угода.
Дайте визначення поняттям «неспроможність» і «неплатоспроможність», порівняти їх.
Проаналізуйте положення Господарського кодексу України про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом.
Назвіть осіб, які беруть участь у процедурі банкрутства.
Охарактеризуйте заяву про порушення справи про банкрутство.
Розтлумачте термін «безспірні вимоги».
Чим обсяг прав поточних кредиторів відрізняється від обсягу прав конкурсних кредиторів?
Ознайомитеся з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регламентують порядок створення та повноваження комітету кредиторів.
Назвіть позасудові процедури.
Які дії вчиняються на попередньому засіданні господарського суду?
У чому полягає відмінність попереднього та підготовчого засідань господарського суду?
Назвіть підстави для застосування процедури санації.
Охарактеризуйте план санації.
У чому полягає специфіка процедури банкрутства фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності?
Які дії вчиняються в межах ліквідаційної процедури?
Назвіть черги задоволення вимог кредиторів.
Охарактеризуйте зміст і форму мирової угоди.
Охарактеризуйте строки в провадженні у справі про банкрутство.