Тема 15 Правові засади обмеження монополізму й захисту економічної конкуренції в Україні
Поняття економічної конкуренції. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Антиконкурентні узгоджені дії. Антиконкурентні дії органів влади. Обмежувальна та дискримінаційна діяльність. Недобросовісна конкуренція. Розгляд справ про порушення законодавства щодо конкуренції. Відповідальність за порушення законодавства про конкуренцію. Правовий статус Антимонопольного комітету України.
Тема 16 Господарські організації у праві інших держав
Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-право- вих системах. Теорії юридичної особи. Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зару- біжних країн. Обсяг прав юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. Класифікація юридичних осіб у зарубіжних правових системах. Ознаки приватних і публічних юридичних осіб. Поняття корпорації за правом зарубіжних країн. Поняття установи за правом зарубіжних країн. Поняття та ознаки торгового товариства у праві зарубіжних країн.
Поняття господарського права. Суб’єкти господарського права: поняття та види. Господарські правовідносини: поняття та види. Характеристика складових господарських правовідносин. Методи правового регулювання господарських правовідносин. Суб’єкти господарських правовідносин: поняття та види. Господарсько-правові норми.
Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види. Система господарського законодавства. Колізії в господарському законодавстві. Господарське законодавство й господарське право, їх співвідношення. Проблеми вдосконалення господарського законодавства. Значення арбітражної практики в удосконаленні господарського законодавства.
Господарське право як галузь права є сукупністю норм права, що регулюють відносини, в які вступають підприємства, установи, організації, підприємці у процесі своєї господарської діяльності. Предметом господарського права є сукупність господарських відносин у сфері економіки України.
Під час вивчення цієї теми студентам слід з’ясувати сутність поняття господарські відносини, охарактеризувати їх складові.
Господарські відносини безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю, вивченню сутності якої студенту також слід приділити належну увагу.
Зауважимо, що чинне законодавство України містить кілька визначень поняття «господарська діяльність».
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить таке визначення: «господарська діяльність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару».
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» так визначає господарську діяльність: «будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, від- ділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».
У Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» знаходимо таке визначення: «господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт».
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність — це «діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність».
Під час вивчення цієї теми слід докладно проаналізувати наведені поняття, з’ясувати основні відмінності між ними та за результатами проведеного аналізу виділити основні риси господарської діяльності.
Значну увагу слід також приділити розгляду загальних принципів господарювання.
Господарські правовідносини — це врегульовані нормами права відносини між господарюючими суб’єктами (юридичними особами та фізичними особами — підприємцями), між господарюючими суб’єктами та органами управління, які складаються в процесі організації та здійснення господарської діяль- ності.
Особливу увагу необхідно приділити розмежуванню понять «господарсько-правові відносини» та «господарські відносини», оскільки студенти досить часто плутають ці поняття.
Господарські правовідносини, як і будь-які інші відносини, складаються з таких елементів: суб’єкта, об’єкта, змісту (суб’єк- тивних прав та обов’язків його учасників). Господарські правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України можна виділити два основні види власне господарських відносин:
господарсько-виробничі відносини;
внутрішньогосподарські відносини.
Під господарсько-виробничими відносинами розуміють майно- ві та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарюван- ня під час безпосереднього здійснення господарської діяльності.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Організаційно-господарські відносини не слід відносити до господарських відносин, оскільки вони належать до адміністративно-господарських. Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що складаються між суб’єктами гос- подарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Вивчаючи цю тему, студенти повинні зосередити увагу на ознаках господарських правовідносин.
Суб’єктами господарських правовідносин (суб’єктами господарювання), згідно з Господарським кодексом України, є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність госпо- дарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно й несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Дискусійним є використання в цьому визначенні словосполучення «господарська компетенція». Студентам слід з’ясувати сутність поняття компетенція, правосуб’єктність і визначити, який з цих термінів можна використовувати щодо суб’єкта господарювання.
У теорії існує також таке визначення суб’єктів господарських правовідносин: «юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську або управлінську діяльність на основі юридично відокремленого майна в межах своєї компетенції».
Господарський кодекс України поряд з поняттям «господарські відносини» використовує поняття «відносини у сфері господарювання». Друге поняття дещо ширше, оскільки поряд з власне господарськими відносинами передбачає й відносини організаційного та управлінського характеру.
Відповідно й коло учасників відносин у сфері господарювання є ширшим, аніж коло суб’єктів господарювання. До учасників відносин у сфері господарювання належать: суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Суб’єкту господарювання притаманні певні ознаки, зокрема:
здійснення господарської діяльності;
наявність господарських прав та обов’язків (господарської правосуб’єктності);
наявність відокремленого майна (фактична відокремленість від майна інших суб’єктів господарювання основних та оборотних засобів, коштів інших майнових цінностей, якими володіє, користується й розпоряджається суб’єкт на певному правовому титулі: праві власності, праві повного господарського відання, оперативного управління та ін.);
здатність відповідати за зобов’язаннями в межах свого май- на (крім випадків, передбачених законом).
Зазначимо, що вичерпний перелік суб’єктів господарювання визначений у ст. 55 Господарського кодексу України.
Суб’єктами господарювання є:
Господарські організації:
юридичні особи, створені відповідно до Цивільного ко- дексу України;
державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також
інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Наступним питанням, яке має бути вивчене, є питання про методи правового регулювання господарських правовідносин.
Студентам варто дати визначення поняттю «метод» і дослідити основні методи правового регулювання господарських правовідносин: метод автономного рішення, метод рекомендації, а також метод припису.
Застосовуючи знання, отримані під час вивчення інших юридичних дисциплін, зокрема «Теорії держави та права», студентам слід дати визначення поняття «господарсько-правова норма», зазначити елементний склад господарсько-правової норми та охарактеризувати всі елементи.
Важливим питанням цієї теми є питання, присвячене господарському законодавству. Останнє можна розглядати в кількох аспектах.
У широкому розумінні господарське законодавство є системою нормативних актів, які регулюють відносини в сфері господарювання. Таке законодавство включає в себе нормативні акти цивільного, адміністративного, фінансового, трудового, екологіч- ного та власне господарського законодавства.
У вузькому розумінні господарське законодавство — це система нормативних актів, що регулюють відносини з організації та здійснення виробничо-господарської діяльності.
Належне опанування знаннями з цього питання вимагає до- слідження господарського законодавства та виявлення його характерних ознак.
Наступним питанням є питання про нормативний акт господарського законодавства (його поняття та ознаки). Нормативний акт господарського законодавства — це офіційний документ, юри- дична форма правотворчої діяльності компетентного органу держави, який є джерелом господарського права.
Студенти мають виявити ознаки нормативного акту господарського законодавства, дослідити поняття «правова інформація».
Система господарського законодавства має горизонтальну та вертикальну будову.
Юридична сила нормативних актів господарського законодавства визначає вертикальну будову господарського законодавства. Господарське законодавство в цьому разі функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів, зумовлена структурою органів законодавчої та виконавчої влади, які мають законодавчі та нормотворчі повноваження в сфері регулювання госпо- дарської діяльності.
У вертикальній системі нормативних актів господарського законодавства за юридичною силою виділяють такі групи (блоки):
Господарське законодавство ґрунтується на положеннях Конституції України про власність, підприємництво тощо.
Господарський Кодекс України.
Господарські закони.
Законодавчі акти з господарських питань.
Підзаконні нормативні акти.
Локальні нормативні акти.
Горизонтальна система господарського законодавства визначається змістом норм господарського права, які встановлюють акти господарського законодавства.
Горизонтальна система господарського законодавства складається з низки інститутів.
Господарське законодавство перебуває нині в процесі становлення. Цим пояснюється наявність у цій галузі законодавства значної кількості колізій. Студентам слід знайти визначення поняття «колізія» та на підставі одержаних знань з інших юридичних дисциплін назвати види колізій та дати їх характеристику. Важливо також визначити співвідношення господарського права та господарського законодавства, зв’язки між ними.
Поняття господарського права.
Суб’єкти господарського права: поняття та види.
Господарські правовідносини: поняття та види.
Характеристика складових господарських правовідносин.
Методи правового регулювання господарських правовід- носин.
Суб’єкти господарських правовідносин: поняття та види.
Господарсько-правові норми.
Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види.
Система господарського законодавства.
Колізії в господарському законодавстві.
Господарське законодавство й господарське право, їх співвідношення.
Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
Значення арбітражної практики в удосконаленні господарського законодавства.
Жук Л. А. Господарське право: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. —К.: Кондор. — 2003.
Основи підприємницької діяльності суб’єктів господарювання: Навч. посіб. / Ред. Л. О. Одікадзе. — 2000.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Мамутова. — К.: Юринком Интер. — 2002.
Щербина В. С. Господарське право. Підручник / В. С. Щербина. — К.: Юрінком Інтер. — 2003.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII.
господарське
право; господарські правовідносини;
господарська діяльність; суб’єкт
господарських правовідносин; господарська
компетенція; господарська правосуб’єктність;
господарсько-правова норма; господарське
законодавство; нормативний акт; правова
інформація; колізія.
Дайте визначення поняття «господарська діяльність», що містяться в чинному законодавстві України.
Дайте визначення поняття «господарські відносини». Порівняйте його з поняттям «господарські правовідносини». Наз- віть їх спільні та відмінні риси.
Назвіть елементи господарських правовідносин.
Наведіть п’ять визначень поняття «компетенція».
Дослідіть правову норму ст. 2 Господарського кодексу Ук- раїни, виявіть та охарактеризуйте складові цієї правової норми.
Наведіть п’ять прикладів нормативних актів господарського законодавства.
Охарактеризуйте локальні нормативні акти, виявіть їх особ- ливості.
Дайте визначення поняття «колізія».
Дайте визначення поняття «господарське право».
Назвіть ознаки господарсько-правових відносин.
Охарактеризуйте зміст господарсько-правових відносин.
Дайте визначення та назвіть ознаки внутрішньогосподар- ських відносин.
Перелічіть осіб, які є суб’єктами господарювання.
Назвіть методи правового регулювання господарських відносин.
Дайте визначення поняття «господарсько-правова норма». Охарактеризуйте її складові.
Назвіть ознаки господарського законодавства.
У чому полягає відмінність між господарським правом і гос- подарським законодавством?
Що таке система господарського законодавства? У чому полягає специфіка будови господарського законодавства?
Назвіть способи вдосконалення законодавства.
У чому полягають перспективи розвитку господарського за- конодавства?
Назвіть основні колізії в господарському законодавстві.
Поняття та ознаки підприємницької діяльності. Поняття організаційно-правової форми підприємництва. Об- меження в підприємницькій діяльності. Суб’єкти підприємницької діяльності. Принципи підприємницької діяльності. Умови здійснення підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок внесення змін до установчих документів суб’єк- тів підприємницької діяльності.
Правова характеристика процедури ліцензування господарської діяльності. Ліцензія: поняття і види.
Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації чи без ліцензії. Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності. Роль держави в діяльності суб’єктів підприємництва.
Вивчення теми варто розпочати із з’ясування змісту поняття «підприємництво». Згідно зі статтею 42 ГКУ, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів й одержання прибутку.
Студентам слід виявити істотні ознаки підприємницької діяльності, які вирізняють її з-поміж інших видів господарської діяльності.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця (ст. 45 ГКУ).
Чинне законодавство не містить визначення організаційної фор- ми підприємництва. Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету Ук- раїни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97, містить лише визначення «організацій- но-правова форма господарювання», зазначаючи, що це — фор- ма здійснення господарської (зокрема підприємницької) діяль- ності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльнос- ті тощо.
До організаційних форм належать, зокрема такі: приватне підприємство, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, концерн, дочірнє підприємство, установа.
Підприємницька діяльність здійснюється на підставі таких принципів:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встанов- лення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільного найму підприємцем працівників;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Студентам слід докладно вивчити сутність цих принципів.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення еко- номічних і соціальних результатів і з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єктів підприємництва називають підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися й без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Під час вивчення цієї теми слід пам’ятати, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Студенти мають з’ясувати випадки, в яких особа набуває повної цивільної дієздатності.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Щодо юридичних осіб і громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення ГКУ застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Особа, яка має намір займатися підприємницькою діяльністю, повинна знати про обмеження щодо її здійснення. За своїм харак- тером такі обмеження — можна поділити на дві великі групи:
обмеження, пов’язані з суб’єктним складом підприємницької діяльності;
обмеження, що стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою ст. 64 Конституції України.
Студентам слід з’ясувати коло осіб, яким закон забороняє зай- матися підприємницькою діяльністю.
Обмеження, які стосуються здійснення окремих видів під- приємницької діяльності, встановлюються ст. 4 Закону України «Про підприємництво», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Деякі види підприємницької діяльності можуть здійснюватися лише певним колом суб’єктів, здебільшого — державними підприємствами та організаціями. Так, діяльність, пов’язана з виго- товленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначено у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-ме- дичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, зокрема й з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлює перелік видів підприємницької діяльності, здійснення яких потребує отримання ліцензії.
Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує пра- во суб’єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності впродовж визначеного терміну за умови виконання ліцензійних умов (ст.14 ГКУ).
Студентам слід з’ясувати, які є види ліцензій, і дати їх правову характеристику.
Ліцензуванню підлягають, наприклад, такі види діяльності:
пошук (розвідка) корисних копалин;
виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної та іншої зброї;
виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
видобування уранових руд;
видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;
виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;
виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;
виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;
медична практика та ін.
Ліцензування здійснюється органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженим виконавчим органом рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.
Важливою та обов’язковою умовою здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності. Державна реєстрація проводиться на підставі ГКУ та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — це засвідчення факту створення або припинення юри- дичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Положення цього Закону поширюються на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб — підприємців, за винятком об’єднань громадян (зокрема й професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (зокрема й кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Державна реєстрація останніх здійснюється на підставі окремих законів.
Студентам слід з’ясувати, який орган державної влади проводить державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, а також дослідити етапи державної реєстрації.
Студенти мають вивчити порядок формування необхідного для державної реєстрації пакета документів. При цьому з’ясу- вати, які документи необхідно подати для державної реєстрації юридичної та фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності.
Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, поданих для проведення державної реєстрації юридичної особи без розгляду, зобов’язаний перевірити ці документи.
Перевірка на відсутність підстав для відмови здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного реєстру.
Якщо підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відсутні, державний реєстратор повинен внес- ти до реєстраційної картки на проведення державної реєстра- ції юридичної особи ідентифікаційний код заявника, відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організа- цій України, та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.
Слід зазначити, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою її державної реєстрації.
Державна реєстрація юридичної особи має бути проведене у строк, не більше як три робочі дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію має бути оформлено не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи.
Особливу увагу студентам слід приділити підставам для відмови у проведенні державної реєстрації.
Поряд з державною реєстрацією юридичних осіб і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності проводиться держав- на реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.
Для належного опанування матеріалу важливо з’ясувати перелік підстав для внесення змін до установчих документів юридичної особи, а також охарактеризувати документи, які необхідно подати для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Зазначимо, що чинне законодавство України встановлює відповідальність за порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю. Господарський кодекс України визначає, що діяльність незареєстрованого суб’єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється, а всі доходи, одержані таким суб’єктом, стягуються до Державного бюджету України у встанов- леному законом порядку.
Поряд з цим ст. 164 КпАП установлює відповідальність за заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або заняття господарською діяльністю без ліцензії, якщо її отримання передбачене законом — накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва й сировини чи без такої.
Другою важливою умовою здійснення підприємницької діяльності є отримання ліцензії, якщо це необхідно для заняття конкретним видом діяльності.
Під час вивчення цієї теми варто зупинитися на питанні про гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності.
Усі гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності поділяють на:
загальні — полягають у гарантуванні державою всім суб’єк- там підприємницької діяльності рівних прав і можливостей для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція;
майнові гарантії регламентуються ст. 47 ГКУ. Так, держава гарантує недоторканність майна й забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого са- моврядування у підприємця основних та оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю від- повідно до цього Кодексу та інших законів. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт або послуг для державних потреб.
Поняття та ознаки підприємницької діяльності.
Поняття організаційно-правової форми підприємництва.
Обмеження в підприємницькій діяльності.
Суб’єкти підприємницької діяльності.
Принципи підприємницької діяльності.
Умови здійснення підприємницької діяльності.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
Порядок внесення змін до установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності.
Правова характеристика процедури ліцензування господарської діяльності.
Ліцензія: поняття і види.
Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації чи без одержання ліцензії.
Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності.
Роль держави в діяльності суб’єктів підприємництва.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: Наук.-практ. посіб. / І. М. Грущинський, В. М. Кравчук, Е. П. Пограничний. — Львів: Престиж-Інформ, 2000.
Жук Л. А. Господарське право: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. — К.: Кондор, 2003.
Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.: Под ред. В. К. Мамутова. — К.: Юринком Интер, 2002.
Щербина В. С. Господарське право.: Підручник / В. С. Щербина. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
Варналій З. С. Основи підприємництва: Навч. посіб. / З. С. Варналій. — К.: Знання-Прес, 2002.
Грущинський І. М., Кравчук В. М., Пограничний Е. П. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: Наук.-практ. посіб. — Львів, 2000.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року. — К., 1997.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV.
Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III.
Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року № 698-ХII.
Постанова КМУ «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» від 20 липня 1996 року № 781.
Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97.
Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затв. наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України і Міністерства юстиції України від 31 серпня 1993 року № 55/365/10/5.
підприємницька діяльність; організаційно-правова форма господарювання; суб’єкт підприємницької діяльності; державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності; установчі документи; статут; засновницький договір; ліцензування; ліцензія.
Наведіть визначення поняття «підприємницька діяльність», що містяться в чинному законодавстві України.
Порівняйте поняття «господарська діяльність» та «підприємницька діяльність». Назвіть їх спільні та відмінні риси.
Назвіть 10 організаційно-правових форм підприємництва.
Назвіть принципи підприємницької діяльності
Наведіть сім категорій осіб, яким заборонено займатися під- приємницькою діяльністю.
З’ясуйте обсяг повноважень державного реєстратора.
Дослідіть ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», охарактеризуйте свідоцтво про державну реєстрацію.
Назвіть підстави для відмови в проведенні державної реєстрації юридичної особи.
Наведіть 15 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Назвіть характерні риси ліцензії.
Назвіть види ліцензій та охарактеризуйте кожен з видів.
Перелічіть підстави, з яких суб’єкту підприємницької діяльності може бути відмовлено у видачі ліцензії.
Яку відповідальність нестиме фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без державної реєстрації?
Дайте визначення поняття «гарантія».
Дайте визначення поняття «суб’єкт підприємницької діяльності».
Назвіть ознаки підприємницької діяльності.
Охарактеризуйте основні групи обмежень у підприємницькій діяльності.
Дайте визначення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Перелічіть органи, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.
Назвіть етапи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Назвіть підстави для внесення змін до установчих суб’єктів підприємницької діяльності.
Назвіть ознаки ліцензії.
У чому полягає сутність процедури ліцензування?
Назвіть види юридичної відповідальності за здійснення під- приємницької діяльності без державної реєстрації.
Назвіть основні гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності.
Поняття та система господарських організацій. Загальна правова характеристика підприємницьких товариств. Правова характеристика господарських товариств. Акціонерне товариство: поняття і види. Харак- теристика акцій. Правова характеристика дивідендів. Порядок створення акціонерного товариства. Органи акціонерного товариства: порядок формування та повноваження. Правове положення товариства з обмеженою відповідальністю. Правове положення товариства з додатковою відповідальністю. Правове положення повного товариства. Правове положення командитного то- вариства. Правова характеристика виробничого кооперативу.
Загальна правова характеристика підприємств. Види та групи підприємств. Правове положення приватних під- приємств. Правове положення комунальних підприємств. Правове положення державних підприємств. Правове положення казенних підприємств. Характеристика інших видів підприємств. Особливості малих, середніх та великих підприємств. Особливості правового положення філій, представництв та інших структурних підрозділів. Правове положення об’єднань підприємств. Особливості правового становища промислово-фінансових груп. Поря- док створення господарських організацій. Припинення господарських організацій.
Господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені згідно із Господарським кодексом, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарські організації діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління. Вони ма- ють статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством і Господарським кодексом. Господарські організації ма- ють право створювати структурні підрозділи (філії представницт- ва тощо).
Під час вивчення цієї теми необхідно з’ясувати способи та умови створення господарських організацій.
Господарські організації поділяють на:
юридичних осіб, створених відповідно до ЦКУ (товариства: підприємницькі та непідприємницькі та установи);
юридичні особи, створені згідно з ГКУ (підприємства; об’єд- нання підприємств);
юридичні особи, створені згідно з іншими законами.
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи.
Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.
Господарське товариство належить до підприємницьких товариств. Це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділено на частки між учасниками.
Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Установчим документом повного й командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю й товариства з додатковою відповідальністю є статут.
Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, зокрема й перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.
Важливо з’ясувати, що може бути вкладом до статутного (скла- деного) капіталу господарського товариства та як цей вклад оцінюється.
Характеристика господарського товариства неможлива без з’ясу- вання таких близьких за змістом, але не тотожних понять, як засновник товариства та його учасник.
Господарське товариство, крім повного й командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Учасники товариства мають ряд прав та обов’язків.
Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язан- нями всім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’я- заннями товариства й несуть ризик збитків, пов’язаних з діяль- ністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.
До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками й не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та про- даватися на біржі.
Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Акція є неподільною.
Дивіденди — частина прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді доходу відповідно до кількості та видів акцій, що їм належать.
Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.
Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.
Процедура створення акціонерного товариства є сукупністю послідовних стадій, етапів, передбачених законом.
У процедурі створення ВАТ можна виділити такі етапи:
підготовка договору щодо створення акціонерного това- риства;
відкрита підписка на акції під час створення акціонерного товариства організовується засновниками;
проведення установчих зборів;
реєстрація акціонерного товариства в порядку, визначеного чинним законодавством України.
Діяльність акціонерного товариства організовується та забезпечується рядом органів, зокрема:
вищим органом акціонерного товариства — загальними збо- рами товариства;
в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства;
виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю (правлінням або іншим органом, передбаченим статутом).
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Товариством з додатковою відповідальністю — є таке товариство, яке засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділено на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники такого товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, встановленому статутом товариства, й є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від іме- ні товариства й солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями всім майном, що їм належить.
Командитним товариством є таке товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від його імені підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах сум, зроблених ними вкладів і не беруть участі в діяльності товариства.
Під час вивчення цих видів господарських товариств слід з’я- сувати коло їх учасників та обсяг їх прав та обов’язків, зміст і форму установчих документів, стадії створення певного господарського товариства, порядок формування статутного капіталу, склад органів управління, їх компетенцію та порядок формування тощо.
Наступним видом підприємницьких товариств є виробничий кооператив.
Отже, виробничий кооператив — це добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка ґрунтується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.
Правове положення виробничого кооперативу визначається ЦК України, ГК України та Законом України «Про кооперацію».
У процесі опанування цієї теми слід з’ясувати, зокрема таке: хто може бути членом кооперативу, яку відповідальність несуть його члени, які права та обов’язки вони мають, на підставі яких установчих документів діє виробничий кооператив, як формується майнова база виробничого кооперативу, які органи управляють його діяльністю, як вони формуються та приймають рішення.
Важливо також з’ясувати правовий статус непідприємницьких товариств та установ.
Поряд з товариствами й установами до господарських організацій належать підприємства.
Підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, ство- рений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення сус- пільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.
Підприємство може займатись як підприємництвом, так і некомерційною господарською діяльністю.
Підприємство діє на підставі установчих документів, здійснює господарську діяльність на базі майна, самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Управління підприємством здійснюється згідно з його установчими документами.
Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України підприємства поділяють на види, кожний з яких має свою специфіку.
Поряд з видами підприємств виділяють групи підприємств. Так, за ознакою кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік (незалежно від форм власності) воно може бути малим, середнім чи великим підприємством.
Ще одним видом господарських організацій є об’єднання підприємств — господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які, відповідно до положень Господарського кодексу України та інших законів, мають право утворювати об’єднання підприємств.
Об’єднання підприємств утворюються на невизначений термін або як тимчасові об’єднання. Вони є юридичними особами.
До видів об’єднань підприємств належать:
господарські об’єднання та державні чи комунальні господарські об’єднання;
договірні (асоціація та корпорація);
статутні (консорціум, концерн);
промислово-фінансова група;
інші форми об’єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені ст. 120 ГК.
Поняття та система господарських організацій.
Загальна правова характеристика підприємницьких товариств.
Правова характеристика господарських товариств.
Акціонерне товариство: поняття та види.
Характеристика акцій. Правова характеристика дивідендів.
Порядок створення акціонерного товариства.
Органи акціонерного товариства: порядок формування та повноваження.
Правове положення товариства з обмеженою відповідальністю.
Правове положення товариства з додатковою відповідальністю. Правове становище повного товариства.
Правове становище командитного товариства.
Правова характеристика виробничого кооперативу.
Загальна правова характеристика підприємств.
Види та групи підприємств.
Правове становище приватних підприємств.
Правове становище комунальних підприємств.
Правове становище державних підприємств.
Правове становище казенних підприємств.
Характеристика інших видів підприємств.
Особливості малих, середніх і великих підприємств.
Особливості правового положення філій, представництв та інших структурних підрозділів.
Правове становище об’єднань підприємств.
Особливості правового становища промислово-фінансових груп.
Порядок створення господарських організацій.
Припинення господарських організацій.
Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. — К., 1998.
Грущинський І. М., Кравчук В. М., Пограничний Е. П. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: Наук.-практ. посіб. — Львів, 2000.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: Наук.-практ. посіб. / І. М. Грущинський, В. М. Кравчук, Е. П. Пограничний. — Львів: Престиж-Інформ, 2000.
Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Ка- балкин. — М.,1997
Жук Л. А. Господарське право: Навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. — 2003.
Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины: Учеб. пособие. — Х.: Эспада, 2001.
Основи підприємницької діяльності суб’єктів господарювання: Навч. посіб. / Ред. Л. О.Одікадзе. — 2000.
Підприємницьке право України: Підручник / Ред. Р. Б. Шишка. — Х.: Еспада, 2000.
Підприємницьке право України: Підручник / Ред. Р. Б. Шишка. — Х., 2000.
Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств. — Харків: Право, 2000.
Правові основи підприємницької діяльності / Ред. Л. А. Жук. — 2002.
Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємства в Україні: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 1999.
Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знамен- ский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком Интер, 2002.
Щербина В. С. Господарське право: Підручник / В. С. Щербина. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV .
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV .
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-XII.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII.
Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV.
Постанова КМУ «Про Типовий статут казенного підприємства» від 16 червня 1998 року № 914.
Постанова КМУ «Про перетворення державних підприємств у казенні» від 30 червня 1998 року № 987.
Постанова КМУ «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» від 20 липня 1996 року № 781.
Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93.
Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затв. наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 року № 288.
господарська організація; товариство; ви- робничий кооператив; об’єднання підприємств; комерційне (фірмове) найменування; установчі документи; статутний капітал; акціонерне товариство; акція; дивіденди; товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство; меморандум; промислово-фі- нансова група; концерн; асоціація; корпорація.
Перелічіть законодавчі акти, що визначають перелік господарських організацій.
Наведіть основні відмінності між підприємницьким і непідприємницьким товариством.
Складіть перелік реквізитів акції.
Складіть проект засновницького договору.
Складіть проект статуту.
Складіть проект меморандуму.
Порівняйте систему органів управління господарського товариства та виробничого кооперативу.
Наведіть перелік нормативно-правових актів, що визначають правовий статус малих підприємств.
Назвіть основні етапи припинення господарської органі- зації.