Дослідження особливостей композиції різних видів друкованої продукції з аналізом варіантів оформлення продукції. Загальні відомості

Основні вимоги до поліграфічного відтворення текстової інформації: точне передавання змісту, легкість для читання, добре зорове сприйняття та економічність.

Легкість для читання тексту залежить від гарнітури, кеглю та накреслення шрифта, довжини рядка, кваліфікації та навичок читача, а також дотримання технічних правил складання: однакова довжина рядків (окрім кінцевих рядків та абзаців), рівномірність та визначену величину міжсимвольних пробілів, однаковий розмір абзацного відступу, мінімально допустимий розмір кінцевих рядків, відсутність «коридорів», а також правил зі складання заголовків, формул, таблиць тощо.

Економічність (ємність) складання — число символів у полосі, яке залежить від групи оформлення видання, гарнітури та кеглю шрифта. Зі зменшенням кеглю ємність полоси значно збільшується, проте знижується легкість для читання тексту. Тому використання шрифтів кеглем 6-8 п. використовують здебільшого для довідкових видань.

Шрифт — це графічне відображення літер будь-якого алфавіту з знаками та цифрами, які до нього відносяться.

Поліграфічний шрифт — комплект літер, цифр та знаків, які призначені для поліграфічного відтворення будь-якого алфавіту. Для відтворення тексту в поліграфії застосовуються різноманітні шрифти, які відрізняються між собою не тільки приналежністю до того чи іншого алфавіту, але й рисунком, накресленням та розмірами.

Рисунок шрифту є витвором графічного мистецтва і характеризується особливостями окремих елементів, що формують літеру. Кожна літера складається з основних (вертикальних) шрифтів, додаткових (з’єднувальних) штрихів, та зарубок. В залежності від співвідношення товщини основних та додаткових штрихів — контрасту, а також від форми зарубок поліграфічні шрифти поділяються на шість основних груп та одну додаткову:

1. Група, що немає зарубок та контрасту.

2. Група, що відрізняється від попередньої деяким потовщенням кінців вертикальних штрихів.

3. Група з зарубками, які нагадують трикутники, з помірним контрастом.

4. Група з довгими тонкими зарубками та контрастними штрихами.

5. Група з довгими потовщеними зарубками та неконтрастними або малоконтрастними штрихами.

6. Група з довгими стовщеними зарубками (переважно із заокругленими кінцями) та малоконстрастними штрихами

Накреслення шрифтів — кожна графічна відозміна вічка шрифту у межах однієї групи, поділяється за трьома основними ознаками:

— за насиченістю вічка (за відношенням товщини основного штриху до внутрішньо літерному просвіту):

а) світлі — коли товщина штрихів малих літер у 2,5-3,5 разів менша за внутрішньо літерний просвіт;

б) напівжирні — значення менше або рівне;

в) жирні — товщина штриха більша ніж внутрішньо літерний просвіт.

— за нахилом основних штрихів: прямі, курсивні та нахилені. Малі літери курсивного накреслення імітують рисунок рукописного шрифту, а нахилені мають рисунок прямого шрифту;

— за щільністю вічка — за відносними розмірами ширини та висоти літери: нормальні (співвідношення між шириною та висотою 3:4), вузькі та широкі.

Розмір шрифту — характеризується розміром його кеглю, що виражається у пунктах. Кегль визначає висоту відбитка літери з невеликими проміжками зверху та знизу, які необхідні для утворення міжрядкового проміжку, а також для розміщення надрядкових та підрядкових елементів. Шрифти різного кегля мають свої назви:

Нонпарель — 6 п. (2,25 мм), петіт — 8 п. (З мм), боргес — 9 п. (3,37 мм), корпус — 10 п. (3,75 мм), цицеро — 12 п. (4,5 мм) тощо.

Всередині кожної із шести груп шрифти поділяються на гарнітури (підгрупи). Гарнітура — сукупність шрифтів одного рисунка у всіх накресленнях та кеглях.

За цільовим призначенням всі поліграфічні шрифти поділяються на чотири групи: текстові шрифти, які застосовуються для книжкового, журнального та газетного текстів (шрифти прямого світлого накреслення кеглем від 6 до 12 п.); видільні шрифти (застосовуються для виділення у тексті окремих слів, речень тощо., кеглем від 6 до 12 п.) нахиленого, курсивного, а також напівжирного та жирного накреслення; титульні шрифти (для заголовків та титульних аркушів, кеглем від 16 до 48 п.); афішно-плакатні шрифти кеглем більше ніж 48 п.

Мета роботи: ознайомитись із особливостями композиції внутрішніх елементів різноманітних видань, визначити переваги та недоліки різних варіантів оформлення книжкової продукції.

Хід роботи:

1. Виконайте, розміщення колонтитулу та колонцифри для трьох варіантів оформлення видання з вказуванням відстані елементів від полоси складання.

2. Виконайте схематичне зображення початкової та кінцевої полоси з вказуванням розміщення колонцифри (колонтитула).

3. Складіть у програмі MS Word одну полосу для вибраного вами видання відповідним кеглем з використанням шрифтів різних гарнітур (три варіанти). Визначне кількість знаків для кожної з гарнітур та порівняєте їх ємність. Отримані результати занесіть у табл. 3.1.

4. Складіть у програмі MS Word одну полосу для вибраного вами видання відповідним кеглем з використанням шрифтів різних гарнітур (три варіанти) та для різних варіантів оформлення (MS Word/Файл/Параметры страницы/Поля).

5. Розрахуйте обсяг видання (сторінки), якщо текст буде набрано шрифтами різних гарнітур та при різних варіантах оформлення. Отримані результати занесіть у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Порівняння ємності шрифту різних гарнітур та варіантів оформлення

№ п/п	Назва шрифту (гарнітури кегля)	Варіант оформлення (формат видання та полоси складання)	К-ть знаків/знаків у рядку/рядків (у стандартної полоси)	К-ть знаків у рядку/рядків (у зміненої полоси)
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.

Контрольні запитання

1. Поясніть принципи вибору варіанту оформлення виходячи з характеристик видання та читацької аудиторії.

2. Поясніть призначення колонтитулів, колонлінійок та колонцифр. Наведіть класифікацію колонтитулів (з прикладами).

3. Розкрийте принципи конструювання полоси складання та суміжних полос на основі систем книжкових пропорцій.

4. Поясніть принципи вибору гарнітури та кеглю шрифта.

5. Поясніть як змінюється обсяг видання при виборі різного варіанту оформлення видання, а також при використанні шрифтів різних накреслень.

Література:

1. Мильчин А. Э. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление издания / А. Э. Мильчин, Л. К. Чельцова. — М.: Олимп; АСТ, 1999. — 688 с.

2. Сава В. Основи техніки творення книги: Рекоменд. Міносвіти України / Василь Сава. — Львів: Каменяр, 2000. — 136 с.

3. Техническая инструкция по набору и верстке книжных, журнальных и газетных изданий с использованием компьютерных технологий. — М.: ВНИИ Полиграфии, 1999. — 224 с.

4. Справочник технолога-полиграфиста: В 3-х ч. Ч.1. Наборные процессы / М. В. Шульмейстер, Г. А. Таль. — М.: Книга, 1981. — 255 с.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПІДГОТОВКИ

ТЕКСТОВО-ІЛЮСТРАЦІЙНИХ АВТОРСЬКИХ ОРИГІНАЛІВ

ДО ПОДАННЯ У ВИДАВНИЦТВО

Загальні відомості

Складання тексту здійснюється за допомогою програмного забезпечення, , наприклад, текстового редактора MS Word — одній з найбільш поширених програм складання тексту. Головне призначення цієї програми — створення текстового файлу для подальшої верстки. Відповідно до цього призначення, програма має у своєму розпорядженні потужний редактор з різноманітними функціями: вибір гарнітури і кегля шрифту, включаючи декоративні і символьні гарнітури; зміна зображення шрифту і додаткові ефекти виділення; автоматичне перенесення рядків по словах, встановлення заборони на перенесення певних слів, маркування дискреційних (м'яких) перенесень; встановлення абзацних відступів і міжрядкових інтервалів; вибір стилів заголовку; складання змішаних видів тексту, включаючи віршовані і драматичні твори, тексти на іноземних мовах і бібліографічні описи.

Розбиття деяких знаків і чисел тонкими шпаціями, не може бути здійснене на стадії складання. Відбиття в текстовому процесорі рівнозначне стандартному міжслівному пробілу, який є атрибутом гарнітури шрифту і рівний напівкруглій шпації. Важливо відзначити, що у програмі верстки можна регулювати як міжслівні пробіли, так і міжсимвольні відстані (останні — за допомогою ручного кернінгу). Тому розстановка пропусків, відповідних тонкій шпації, переноситься на стадію верстки.

За способом поліграфічного оформлення розрізняють два види табличного матеріалу: таблиці і висновки.

Таблиці є сукупністю вертикальних і горизонтальних граф, на перетині яких утворюються осередки, заповнені текстом або цифрами і розділені лінійками (лінійки при друці іноді не виводяться, за винятком заголовної частини). Відповідно до термінології, прийнятої у комп'ютерному складанні, горизонтальні графи, у тому числі і заголовна частина, іменуються рядками таблиці (при цьому в рядку може бути декілька строчок), а вертикальні — стовпцями таблиці.

Висновки є продовженням тексту, що складаються із списку-переліку і однієї або декількох колонок, розділених пропусками.

Для набору таблиць і висновків використовуються програмні засоби, що відрізняються великою універсальністю і гнучкістю. У програмі MS Word спочатку створюється модульна сітка, що містить необхідне число рядків і стовпців. Осередки, що утворюються при цьому, за бажанням користувача, можуть об'єднуватися, або відокремлюватися для зміни конфігурації таблиці. Введення вмісту осередку (тексту або цифрового матеріалу) здійснюється в позицію маркера, наявного в кожному осередку, з дотриманням всіх правил складання і форматування тексту.

У програмі MS Excel таблиця створюється за допомогою готової модульної сітки. В осередки вводяться текст, числа, формули, відповідно до яких проводиться обробка даних. Розміщення матеріалу в полі осередку (вирівнювання, установка пропусків по відношенню до її меж, обрамлення лінійками і т.д.) може проводитися одночасно у вказаному діапазоні осередків.

Загальні вимоги складання формул: у всьому виданні оформлення формул повинне бути одноманітним по застосуванню шрифтів і знаків, за способом вирівнювання, по застосуванню індексів і т.п.; у однорядкових формулах основний рядок (без урахування індексів і приставних знаків) складають шрифтом того ж кегля, що і основний текст видання; дворядкові і багаторядкові частини формул складають розміром кегля шрифту на 2 пт менше, ніж основний текст і однорядкові формули; середина кегля всіх символів (без урахування верхніх і нижніх індексів і т.п.), також, основні ділильні лінійки повинні розміщуватися точно по середній лінії формули, а у багаторядкових формулах повинні строго витримуватися середня лінія формули і середня лінія чисельників і знаменників.

У науково-технічних і учбових виданнях рекомендується застосовувати професійних програм формульного складання (XMatch або інші). У науково-популярній літературі можливо застосування програми FrameMaker. У виданнях з обмеженим змістом формул може бути використаний редактор формул MathTypе і його версії (Equation), які настроєні для використання в MS Word як об'єкти, що вставляються в основний текст. Складні формули можна створити за допомогою вибору символів і шаблонів на панелі інструментів. При створенні формул розмір шрифтів, інтервали і формати автоматично регулюються для збереження відповідності математичних типів.

Структурні хімічні формули рекомендується набирати з використанням спеціалізованої програми. Символи і шаблони такої програми повинні бути аналогічні системі елементів «Хімія-245» (див. Довідник технолога-поліграфіста: Частина 1, Набірні процеси — М: Книга. 1981). За відсутності подібної програми і обмеженому вмісті хімічних формул в тексті видань використовують автофігури і символьні гарнітури програми Word.

Мета роботи: ознайомитись із правилами складання різних видів авторських оригіналів та дослідити існуючі особливості підготовки авторського оригіналу до подання у видавництво.

Хід роботи:

1. Підготуйте авторські оригінали до подання у видавництво:

— текстові (рукописні, машинописні та складені на ПК);

— ілюстраційні (тонові, штрихові, однофарбові, кольорові) на прозорій та непрозорій основі (фотографії, діапозитиви або слайди);

— змішані;

— текстові з фізичними (хімічними, математичними) формулами, що складені на ПК та вписані від руки.

— текстові з таблицями, графіками.

Підготовку оригіналів виконати у відповідності до вимог чинних НД (з вказуванням пунктів стандарту).

2. Оцініть якість підготовки авторських оригіналів іншої групи та вкажіть недоліки у їх виконанні.

3. За наданими вимогами підготуйте оригінал в електронному виді за допомогою програми MS Word.

4. Оцініть якість підготовки авторських оригіналів інших груп та вкажіть недоліки у їх виконанні.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення основних понять, що застосовуються у поліграфії: оригінал; ілюстраційний оригінал; штриховий оригінал; тоновий оригінал; оригінал для прямого відтворення.

2. Наведіть узагальнений технологічний процес редакційно-видавничого процесу підготовки авторських оригіналів.

3. Назвіть основні вимоги, що висуваються до підготовки та складання текстових оригіналів.

4. Назвіть основні вимоги, що висуваються до підготовки та складання рукописних оригіналів.

5. Наведіть основні вимоги, що стосуються підготовки та складання авторських оригіналів з формулами і таблицями.

Література:

1. Мильчин А. Э. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление издания / А. Э. Мильчин, Л. К. Чельцова. — М.: Олимп; АСТ, 1999. — 688 с.

2. Сава В. Основи техніки творення книги: Рекоменд. Міносвіти України / Василь Сава. — Львів: Каменяр, 2000. — 136 с.

3. Техническая инструкция по набору и верстке книжных, журнальных и газетных изданий с использованием компьютерных технологий. — М.: ВНИИ Полиграфии, 1999. — 224 с.

4. Справочник технолога-полиграфиста: В 3-х ч. Ч.1. Наборные процессы / М. В. Шульмейстер, Г. А. Таль. — М.: Книга, 1981. — 255 с.

5. Стефанов С. Полиграфия как сумма технологий / С. Стефанов, В. Фидель. — М.: УНИСЕРВ, 2006. — 312 с.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5