6.2. Титульний аркуш

Титульний аркуш у його сучасному вигляді з’явився в книзі лише в кінці ХV ст. До цього титульні відомості вміщались або вгорі першої сторінки, або в кінці книги (так званий колофон). Сучасний титульний аркуш із тими відомостями, які ми вважаємо для нього обов’язковими, стандартизований відносно недавно. Композиційна побудова титульного аркуша може бути різною. Як і обкладинка, титульний аркуш буває симетричним та асиметричним, може бути побудований за схемою „золотого перетину” або англійською схемою, може мати прапорову будову і т.д.

Порівняно з обкладинкою, титульний аркуш, як правило, оформлюється світлішими шрифтами менших кеглів. Це пояснюється, крім традиційно більшого текстового навантаження титулу, ще й тим, що функції титульного аркуша й обкладинки різні.

У титульного аркуша практично відсутній „плакатний” момент, яскраво виражений у ряді обкладинок, які можуть розглядатися на іншій відстані, ніж текст (вітрина, книжкова шафа і т.д.). Крім того, титульний аркуш, будучи невід’ємною частиною книжкового блока, повинен оформлятися за тими ж композиційними принципами, що й текстові смуги. Неприємне враження справляє титул вільної композиції у випадку академічного оформлення тексту.

Головний титульний аркуш – титульний аркуш, який має всі найбільш суттєві для ідентифікації видання вихідні відомості, є основним джерелом для створення його бібліографічного опису.

Авантитул – перша сторінка видання, розташована перед титульним аркушем, яка вміщує зазвичай видавничу марку, епіграф, посвяту, надзаголовкові дані, вихідні дані.

Фронтиспис – (фр. frontispise, лат. fronts (frontis) – чоло та aspicere – дивитись) – ілюстрація в книзі, вміщувана на лівому боці розвороту титульного аркуша; зазвичай – портрет автора або малюнок, що відбиває головну ідею або найбільш характерні моменти змісту книги.

6.3. Формули

Набір математичних і хімічних формул у виданні повинен бути одноманітним з огляду на застосовані шрифти й знаки, спосіб виключки формул, набраних окремими рядками (червоним, ліворуч, з певним відступом від лівого краю), застосування індексів, приставних знаків та лінійок. Формули, як правило, набирають шрифтом тієї самої гарнітури й кегля, що й текст, якого вони стосуються. Дво- і багаторядкові частини формул у тексті кегля 10 пунктів набирають шрифтом кегля 8 пунктів. Середина кегля всіх символів без урахування індексів і показників, а також всі основні роздільні лінійки мають бути розташовані по середній лінії формули. У багаторядкових формулах має суворо витримуватись середня лінія формули й середні лінії чисельників і знаменників.

Для набору формул використовують спеціальні програми. Якщо формули набирають у Microsoft Word, то використовують додаток Microsoft Equation. Математики-професіонали використовують для набору формул програми MikTEX LaTex.

У правильно набраному дробові чисельник і знаменник вирівнюються за верхнім і нижнім краєм звичайної цифри. Типографські символи дробів у більшість гарнітур не входять. Тому набирати дроби доводиться вручну.

Для складного набору формул, таблиць або тексту з нестандартним форматуванням часто використовують програму Adobe Frame Maker. Гарні результати з текстового набору можна отримати в програмному пакеті Open Office.