3. Редакційний колектив у системі соціальних зв’язків

Редакційний колектив багатий на ділові зв’язки. Їх можна розділити:

• на зовнішні і внутрішні;

• підпорядковані, керуючі та координаційні.

Зовнішні зв’язки редакційного колективу дуже широкі. Це однин із небагатьох видів колективів, що має таку кількість соціальних зв’язків. Власне, вся його діяльність будується на постійних контактах із численними соціальними інститутами, окремими особами. Саме вони, ці зв’язки, дозволяють працівникам редакції отримувати журналістську інформацію. Чим більше зв’язків із різними джерелами інформації, тим різнобічніші, тематично і фактологічно багатші інформаційні тексти, які продукує колектив. Щоб якомога краще виконати своє завдання, газета повинна шукати й знаходити потрібні їй зв’язки.

У процесі взаємодії з іншими колективами редакція виступає в ролі суб’єкта й об’єкта управління. З видавцем вона знаходиться в підпорядкованих зв’язках, з авторським колективом, читацькою аудиторією – в керуючих та підпорядкованих, з редакційними колективами інших засобів масової комунікації – у координаційних.

Підпорядковані зв’язки. У радянський період видавцями газет здебільшого були партійні комітети, які безпосередньо керували діяльністю засобів масової інформації та пропаганди. Від стилю керівництва парткому багато в чому залежала ефективність діяльності редакційного колективу. Практика показала, що найбільшу шкоду роботі редакції завдавало дріб’язкове піклування з боку видавця, втручання у внутрішньоредакційні процеси. Це позбавляло керівництво редакційного колективу можливості самостійно приймати відповідальні рішення.

Після прийняття в Росії закону про засоби масової інформації підпорядковані зв’язки редакції змінилися. Було введено статус засновника, який утверджував статут редакції та укладав із нею договір, у якому було сказано, що засновник має право зобов’язати редакцію безкоштовно і в означений термін подати повідомлення або матеріал від його імені. Водночас засновник не має права втручатися в діяльність редакції за винятком випадків, передбачених законом про ЗМІ, статутом редакції, договором між засновником та головним редактором. Засновник міг передати свої права та обов’язки третій особі зі згоди редакції та співзасновників. У випадку ліквідації або реорганізації засновника – об’єднання громадян, підприємства, організації, державного органу його права та обов’язки в повному обсязі переходять до редакції (якщо інше не передбачене редакційним статутом).

За новим законом редакція із самого початку може виступати як засновник видання, а також видавець, поширювач, власник редакційного майна.

На жаль, у законі не було прописано роль власника газети. Його вплив на долю газети й редакційного колективу є вирішальним. Він може продати видання, закрити його, якщо воно збиткове або «не вписується» у подальші плани власника, замінити в ньому керівництво, взагалі поводити себе як власник. Його підпорядковуючі зв’язки набагато жорсткіші, ніж ті, що були в радянський період. Партійний комітет міг змінювати керівництво газетою, але не міг її закрити, перепродати і т.ін, оскільки був підпорядкований партійній дисципліні більш високої партійної організації. Крім того, газети відкривалися за спеціальними постановами ЦК КПРС і ніхто, крім нього, не міг закрити їх, злити з іншими, зробити ще щось.

Крім власника, засновника, редакційний колектив підпорядковується (приховано) своїм рекламодавцям. Особливо в регіонах, де їх мало і за них іде боротьба між ЗМІ. Велике підприємство, яке може постійно давати рекламу в місцеву газету, є для неї суттєвим джерелом фінансування, і його втрата може негативно відбитися на подальшій долі видання. Тому рекламодавець на його сторінках знаходиться поза критикою. Усі його умови й вимоги редакція намагається враховувати.

Керівні зв’язки. Суб’єктом управління редакційний колектив виступає відносно аудиторії, авторського активу. Щоб досягнути найбільшого успіху в читачів, журналісти повинні знати їх інтереси, запити. Чим точніший і глибший будуть ці знання, тим ефективніша буде діяльність газети. Цей зв’язок дає уявлення про те, якою є повнота освоєння аудиторією газетної інформації, які особливості сприйняття її різними прошарками читачів, їх тематичні, жанрові переваги, ступінь ефективності й дієвості публікацій.

Зазвичай основним засобом здійснення зворотного зв’язку є листи, дзвінки читачів у редакцію – відгуки на виступи газети. Сюди слід віднести й офіційні відповіді установ, організацій, підприємств на критичні публікації. Відомості можна отримати й з інших каналів – на читацьких конференціях, у ході соціологічного дослідження, оперативних опитувань, через консультаційні та довідкові служби редакції.

Взаємодія з аудиторією здійснюється через основні редакційні підрозділи – відділи. Інформація кожного відділу розрахована на певні кола читачів. Масштаб і склад його аудиторії відрізняється професійними, соціальними, територіальними та іншими характеристиками. Читацька аудиторія галузевих відділів, таких як промисловий, сільськогосподарський, більш вузька, якщо її порівнювати з аудиторією жанрових відділів (нарису, репортажу, фейлетону), публікації яких розраховані на всіх читачів видання.

Розділення загальної аудиторії газети на більш вузькі читацькі аудиторії відділів, які, однак, не варто розуміти як відокремлені групи, оскільки їх інтереси багато в чому перетинаються, дає можливість задовольняти більш диференційовані й різноманітні запити читачів, ніж це можна зробити іншими засобами масової інформації. Цей висновок підтверджують соціологічні опитування, які свідчать, що інтереси аудиторії з певних тем більше орієнтовані на газету, а не на радіо чи телебачення.

Аудиторія є багатим джерелом інформації для редакції. Соціальні інститути – установи, організації, від яких журналісти отримують факти для майбутніх виступів, є частиною читацької аудиторії. Листи, що надходять у редакцію від окремих читачів, де розповідається про цікавих людей, їх справи або викриваються недоліки суспільного життя, даються відгуки на опубліковані матеріали, також використовуються газетою. Часто співробітники редакції самі організують приплив листів, звертаючись до читачів з анкетою, опитуванням, де пропонують повідомити їм факти на ту чи іншу тему.

Отримуючи від редакційного колективу інформацію, аудиторія шляхом зворотного зв’язку дає йому нову, виступаючи її творцем, а також суб’єктом впливу через газету на суспільні процеси, соціальні інститути, редакцію, стимулюючи підвищення рівня діяльності журналістів. Таким чином, зв’язок редакційного колективу з аудиторією має подвійний характер, його можна визначити як керівний у прямому й зворотному напрямі.

Основним організатором авторського колективу газети виступає творчий підрозділ редакції. Зазвичай головним керівником позаштатних авторів у невеликих газетах є відділ листів, оскільки одна з його функцій – організація масової роботи редакції. Найбільш яскраво це проявляється в редакціях районних і міських газет. Водночас кожен відділ створює власне коло позаштатних авторів. Чим більший актив, тим легше й оперативніше журналісти збирають необхідну інформацію, тим різноманітніші факти, якими вони оперують. Актив кожного відділу, так само, як і його аудиторія, неоднаковий. Він складається залежно від різновиду творчого підрозділу. Автори сільськогосподарського відділу, наприклад, зазвичай агрономи, механізатори, керівники господарств. У коло авторів науки входять працівники наукових установ. Газетна практика накопичила великий досвід роботи з позаштатними кореспондентами. З великого арсеналу форм участі в газетній роботі кожен відділ бере те, що найбільше відповідає його профілю. Робота консультативних рад знаходить місце в роботі галузевих відділів. Для відділів науки, літератури й мистецтва характерні зустрічі „за круглим столом”, редакційні „четверги”, клуби та ін.

Поширення в редакційній роботі отримали поради авторського активу при відділах, що складаються зі спеціалістів. Їх мета – допомагати журналістам практичними порадами з тих чи інших проблемно-тематичних напрямів, актуальних питань, у плануванні та організації конкретних матеріалів. Члени рад і самі активно пишуть матеріали.

Є люди, що активно співпрацюють одразу з кількома відділами редакції. Найбільш дієві результати, однак, досягаються при тісних контактах з якимось певним підрозділом. У відділу з’являються свої постійні автори – експерти, спеціалісти відповідної галузі, на сили яких журналісти розраховують при створенні редакційних планів. Якщо тема важлива або наявні кілька постійних авторів, що висвітлюють її, при відділі може бути створений позаштатний творчий підрозділ.

Особливого значення набуває зв’язок з авторським активом у роботі редакційних колективів дитячих газет. Діти – серйозні і вимогливі читачі, для них писати треба цікаво, інакше вони просто не будуть читати газету, а тим більше писати в неї. Не повчальний тон, а захоплююча ігрова форма викладення матеріалів приваблює їх до газетної сторінки. Якщо таку форму знайдено, у них з’являється інтерес, активність, бажання поділитись своїми думками й почуттями. Саме через ігри, турніри, конкурси, вікторини діти залучаються до суспільно корисних справ. Завдяки такій формі спілкування з читачами газета отримує велику пошту, спонукаючи дітей до активного цілеспрямованого відпочинку, пізнання оточуючого світу, сприяючи розвитку здібностей.

Координаційні зв’язки. Редакція газети часто вступає у зв’язки з іншими засобами масової інформації. Це диктується різними причинами – обміном інформацією, кооперуванням у висвітленні якоїсь теми, сумісним проведенням кампанії і т.д. Кооперування може відбуватися в межах одного виду інформаційного каналу, наприклад між газетами різних рівнів (виступ районної газети на сторінках обласної преси, спільні виступи споріднених відділів обласних газет сусідніх областей та інші варіанти). Можливе співробітництво й різних видів ЗМІ – газети й радіо, газети й телебачення. Такі зв’язки можуть мати як разовий, так і систематичний характер. Наприклад, щомісяця в один і той самий день у газеті, програмах радіо і телебачення області може з’являтися спільна рубрика, під якою редакційні колективи спільно виносять на суд громадськості певну проблему. Кожен з інформаційних каналів доповнює один одного, розвиває тему специфічними засобами відображення дійсності. Одна й та сама проблема в газеті, ефірі, телеекрані збирає аудиторію набагато ширшу, ніж виступи ЗМІ окремо, зосереджує та актуалізує увагу в необхідному напрямі, активізує громадську думку. Завдяки багатоплановості й широті охоплення матеріалу, журналісти досягають великої дієвості виступів.

У ході функціонування редакційного колективу структурні підрозділи знаходяться в постійній взаємодії, що продиктоване специфікою журналістської діяльності: газета створюється спільними зусиллями співробітників. Усі внутрішні зв’язки підрозділів і співробітників між собою, у ході яких вони виступають суб’єктами та об’єктами управління, також можна розподілити на три різновиди: керівні (підрозділи, співробітник виступає суб’єктом управління), підпорядковуючі (підрозділ, співробітник є об’єктом управління) і координаційні зв’язки (підрозділи, співробітники взаємодіють між собою як рівні на основі координації та кооперації праці).

На рівні творчого підрозділу керівні зв’язки здійснює редактор (завідувач) відділу, його заступник. Завдання управління полягає в плануванні, нормуванні та обліку, координуванні, стимулюванні роботи співробітників, контролі за виконанням ними своїх обов’язків, регулюванні соціально-психологічного клімату.

На рівні редакційного колективу головним суб’єктом управління виступають редакторат, редколегія і секретаріат. Редактор і члени редколегії спрямовують діяльність творчих підрозділів у русло спільних завдань видання, секретаріат здійснює щоденний контроль за роботою відділів, взаємодіє з ними щодо планування, випуску номера.

Виступаючи при взаємодії з ланкою управління у підпорядкованих зв’язках, відділ редакцій наділений керівними зв’язками стосовно власних кореспондентів (відділ місцевої кореспондентської мережі), громадського активу редакції.

Координаційні зв’язки здійснюються в ході спільної творчої роботи підрозділів: участь у спільних кампаніях, кооперування у висвітленні різних проблем та ін.

Тема 6. Організація роботи журналістів у редакційних підрозділах

1.Функції співробітників управлінської ланки.

2.Відділ у системі редакційного апарату.

3.Різновиди відділів, їх ділові зв’язки.

4.Організація роботи журналіста.

1. Функції співробітників управлінської ланки

Як уже зазначалось, редакція газети складається з двох основних частин – керівної ланки та виконавчої. До першої входять керівники редакційного колективу та його структурних підрозділів. Від прийнятих ними рішень залежить ефективність функціонування редакції, стиль роботи й життя журналістського колективу, якість інформаційного продукту, створюваного цим колективом. Відомо, що високоякісну продукцію може виробляти лише те підприємство, на якому налагоджені всі виробничі процеси, безперебійно працює весь технологічний механізм. Те ж можна сказати й про редакцію. У колективі, де слабка організація праці, низька виробнича дисципліна, поганий соціально-психологічний клімат, важко випускати якісну газету. Колектив журналістів значною мірою сам є творцем певного психологічного клімату в соціумі. Адже продукт, який виробляє ЗМІ, слугує формуванню тих чи інших переважаючих і відносно стійких настроїв у суспільстві, що виражаються поняттям „соціально-психологічний клімат”. Створювати ж здоровий суспільно-політичний клімат можуть лише ті соціальні інститути, всередині яких панує позитивна атмосфера. Ось чому керівна діяльність у редакції є такою важливою.

Керівником редакційного колективу є головний редактор – особа, яка очолює редакцію (незалежно від найменування і посади) і приймає остаточні рішення щодо виготовлення й випуску ЗМІ. Головний редактор здійснює свої повноваження на основі статуту редакції і договору між засновником та редакцією. Головний редактор представляє редакцію у стосунках із засновником, видавцем, поширювачем, громадянами, організаціями, державними органами, а також у суді. Він несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності ЗМК.

Статут визначає правовий і юридичний статус редакції, вміщує основні відомості про редакцію (повна й скорочена офіційна назва, місце знаходження, організаційно-правова форма, розмір статутного капіталу, структура й компетенція органів управління та порядок прийняття ними рішень, інформація про філії та представництва редакції). Якщо редакція зареєстрована як акціонерне товариство, то в статуті вказується кількість, номінальна вартість, категорії (звичайні, привілейовані) і типи привілейованих акцій; права акціонерів – власників акції кожної категорії (типу); порядок підготовки і проведення загальних зборів. Крім того, статут регламентує взаємні права та обов’язки засновника, головного редактора, редакційного колективу, порядок передачі й збереження прав на назву, можливі юридичні наслідки зміни засновника, зміни складу співзасновників та ін. До статуту можна включити будь-які умови, що відбивають специфіку діяльності редакції та не протирічать вимогам законодавства. Практика показує, що чим детальніше розроблений цей документ, тим менше виникає питань між співзасновниками та іншими партнерами редакції.

Статут редакції приймається на загальних зборах колективу журналістів – штатних співробітників редакції більшістю голосів за наявності не менше двох третин його складу й затверджується засновником. У статуті редакції повинні бути відбиті:

1) взаємні права та обов’язки засновника, редакції, головного редактора;

2) повноваження колективу журналістів – штатних працівників редакції;

3) порядок призначення (обрання) головного редактора, редакційної колегії та (або) інших органів управління редакцією;

4) підґрунтя та порядок припинення й призупинення діяльності ЗМК;

5) передача та (або) збереження права на назву, інші юридичні наслідки зміни засновника, зміни складу співзасновників, припинення діяльності ЗМК, ліквідації або реорганізації редакції, зміни її організаційно-правової форми.

Головний редактор тепер не може бути знятий вольовим рішенням видавця – партійного комітету, як це було в радянський період. Його звільнення має вирішуватися відповідно до статуту.

Функції головного редактора складаються з кількох частин. По-перше, це адміністративно-господарська діяльність, як і у будь-якого керівника, що повинен піклуватися про розвиток матеріально-технічної бази видання, задоволення повсякденних потреб колективу. По-друге, це організаційно-адміністративна робота, що поділяється на внутрішньоредакційну та позаредакційну. Усередині редакції керівник здійснює планування та контроль, добір і розстановку кадрів, підготовку й випуск номера. Позаредакційна діяльність спрямована на укріплення та розширення зв’язків із читацькою аудиторією, різними соціальними інститутами. По-третє, це творча робота, яка складається з редакторської та літературної. У першому випадку головний редактор править матеріали своїх співробітників, у другому – пише власні.

Редактор у редакційному колективі – це не лише адміністративна особа. Це ще й творчий лідер, матеріали якого повинні бути зразком для інших співробітників. Він завжди має бути готовий написати сам. Такий керівник власним прикладом піднімає творчу активність, а з нею покращується й соціально-психологічний клімат. І навпаки, колективний настрій знаходиться на низькому рівні, якщо редактор професійно безпорадний, якщо віддає перевагу правці, а не написанню, якщо він править матеріал не тому, що цього потребує рукопис, а тому що „так треба”. У газетах різних рівнів функціональні обов’язки редактора помітно відрізняються. Так, у невеликій районній газеті редактору з огляду на малу кількість співробітників часто доводиться займатися літературною працею. У великих виданнях із великою кількістю працівників він зосереджує свої зусилля на організаторській, редакторській діяльності.

У ринкових умовах головний редактор відповідає за бюджет газети, розробкою якого під його керівництвом займаються економіст, бухгалтер, інші фахівці. У деяких редакціях, залежно від їх організаційно-правової форми, редактор бере на себе й виконання посади генерального директора або виконавчого директора. У документах, що стосуються господарської діяльності редакційної організації, він виступає як генеральний директор, а в документах творчого характеру – як головний редактор газети. Спеціалісти підкреслюють: якщо назва посади керівника звучить як редактор, це означає, що випуск періодичної продукції є єдиним або основним видом діяльності редакційної організації. Якщо ж замість указаного слова або поряд із ним використано інше (генеральний директор, виконавчий директор), це означає, що продукція ЗМК є різновидом редакційної продукції. Суміщення двох різних по суті професій має на меті економію коштів. У деяких редакціях головні редактори делегують частину своїх повноважень із редагування газети або з фінансової діяльності іншому працівнику редакції (наприклад, своєму першому заступнику).

У великих виданнях контроль за цією стороною справи здійснює комерційний директор редакції. Бюджет газети складається з двох частин – видаткової та прибуткової. Перевага другої дає колективу прибуток, відкриває шлях до подальшого розвитку газетного підприємства. І навпаки, переважання видаткової частини викликає дефіцит фінансів, газета стає збитковою і, якщо керівництво не буде шукати додаткових коштів для покриття дефіциту, вона просто закінчить своє існування.

Видатки редакції поділяються на загальноредакційні та видавничі. До загальноредакційних входять:

• виплати по фонду оплати праці (заробітна плата, утримання власкорів у країні та за кордоном);

• фонд матеріального заохочення (премії, додаткові оклади, підвищений гонорар, цінні подарунки та ін.);

• страхування життя журналістів (у відрядженнях, „гарячих точках”);

• фонд соціального розвитку (харчування, лікування, проїзд на міському транспорті співробітників та ін.);

• видатки на відрядження (оплата проїзду, проживання, харчування);

• поштові видатки, оплата телефонів, інших технічних засобів зв’язку);

• представницькі видатки (для укріплення й розширення зв’язків редакції з активом, гостями редакції);

• оплата маркетингу, реклами газети;

• оренда приміщення редакції (якщо газета не є власником свого приміщення), меблів, техніки;

• страхування будівлі та майна редакції;

• утримання приміщень, поточний ремонт, амортизаційні витрати;

• транспортні видатки (утримання редакційних автомашин, ремонт, паливо і т.ін.);

• купівля матеріалів, необхідних для діяльності редакції (технічні засоби, оргтехніка, фотоматеріали);

• передплата на газети й журнали;

• відрахування в держбюджет (податки на додану вартість, на прибуток, виплати за соцстрахом та ін.);

• виплата коштів засновникам газети й обслуговуючому її видавництву;

• відрахування у фонд розвитку газети;

• відрахування в резервний фонд газети.

До видавничих видатків входять:

• вартість паперу;

• вартість типографських робіт;

• оплата транспортування й поширення газети;

• вартість прямої розсилки газети;

• гонорарна вартість номера;

• оплата матеріалів інформаційних агентств;

• податок на рекламу.

Прибуткова частина бюджету складається з:

• виторгу від реалізації газети (передплата, роздріб);

• виторгу від публікації реклами та оголошень;

• прибутку від видавничої діяльності редакції (створення інформаційних агентств, відеоредакцій, терагентств, завантаження комп’ютерного цеху побічними замовленнями, продаж або оренда шпальт номера).

Редакційна колегія складається з керівників редакційного колективу – головного редактора, його заступників, відповідального секретаря, редакторів відділів (або завідувачів головних відділів), деяких провідних журналістів. Її мета – колективне обговорення й прийняття рішень з усіх найважливіших питань життя редакції. Редколегія виконує керівні й контролюючі функції щодо виробничо-фінансової діяльності редакції. Вона затверджує плани роботи редакції, контролює їх виконання, вирішує кадрові питання (прийом, переміщення, звільнення співробітників), заслуховує звіти керівників відділів, оцінює діяльність власкорів, приймає рішення про створення нових творчих підрозділів редакції, зміну її структури. Редколегія затверджує всі основні внутрішньоредакційні документи, приймає рішення з публікування найважливіших матеріалів, тримає під постійним контролем процес випуску номера газети (по кожному номеру чергову групу очолює член редколегії).

В обов’язки колективного органу управління входять організація редакційних летючок, на яких обговорюють номери газети, що вийшли за певний період, організація масової роботи редакції та творчої діяльності журналістів, її стимулювання й контроль.

Існує 2 види редколегії – керівна й дорадча. Перша цілком несе відповідальність за роботу редакції, друга виступає як дорадчий орган при керівникові газети, остаточне ж прийняття рішень залишається за головним редактором.

Секретаріат редакції здійснює оперативне керування газетою. У його обов’язки входить:

• планування роботи редакції;

• випуск номера газети;

• керування роботою власкорів, спецкорів, технічних служб редакції;

• організація творчої роботи відділів, координація їх діяльності.

Секретаріат недарма називають „штабом” редакції: сюди сходяться всі нитки планування й випуску номера газети, контролю за роботою творчих підрозділів. Тут макетуються й оперативно формуються шпальти видання, вносяться зміни в ході випуску газети. У секретаріаті, як ніде в редакції, концентруються всі види журналістської діяльності. Відповідальний секретар, його заступники (у великих газетах) є найбільш досвідченими журналістами. Вони чудово володіють літературним редагуванням, технікою верстки й оформлення газети, знанням поліграфії, усім процесом підготовки й випуску номера. Чим більша газета (більший обсяг, часта періодичність), тим більше співробітників у секретаріаті. Кожен заступник відповідального секретаря виконує своє коло обов’язків. Один спостерігає за проведенням газетних кампаній, роботою групи випуску, плануванням поточних номерів. Другий здійснює тижневе планування, підготовку спеціальних шпальт, підбір, керівництво відділом перевірки, коректорською, іншими редакційними службами. Ще кілька заступників у певній послідовності чергують по номеру. У невеликій районній газеті відповідальний секретар самостійно виконує весь обсяг функцій секретаріату – редагує матеріали й макетує шпальти, керує процесом випуску номера.

Під безпосереднім керівництвом секретаріату здійснюються всі види редакційного планування, починаючи від довготермінового й закінчуючи планом номера газети, контролюючи якість текстових матеріалів, терміни їх підготовки. Секретаріат фактично керує відділом ілюстрацій, замовляючи фотокореспондентам оперативну зйомку, відбираючи фотографії та інші ілюстрації для шпальт. Він же стежить за графіком верстки шпальт, випуску номера. У його підпорядкуванні знаходяться всі технічні служби редакції – машинописне бюро (комп’ютерний центр), коректорська, бюро перевірки, довідкова служба, архів. Крім того, секретаріат керує творчою роботою в редакції – скликає творчі наради, що є формою навчання та обміну досвідом, організує творчі звіти окремих журналістів за певний період їх діяльності, проводить творчі конкурси серед співробітників – на кращий нарис, репортаж. Від ступеня ефективності організації роботи секретаріату залежить й ефективність роботи всієї редакції.