5. Стильові особливості оформлення сучасної преси

Широке використання техніки в усіх видах видавничої справи, застосування систем автоматизованої підготовки видавничого оригіналу, інформаційного забезпечення та керування потребують не лише впровадження сучасних комп’ютерних технологій у процес виготовлення видання, але й відповідної підготовки всіх спеціалістів, зайнятих у видавничій сфері, навчання їх навичкам ефективного використання сучасних методів переробки інформації.

Нові технічні можливості, з одного боку, полегшують виготовлення друкованих видань, а з іншого – потребують уважного ставлення до застосування різних ефектів. Визначення стилю оформлення газети є запорукою її функціонування. А стиль – це сукупність характерних ознак, особливостей, властивостей прийомів, індивідуальна особливість, спільність засобів художньої виразності, обумовлена єдністю ідейно-художнього змісту. Отже, газета має власний стиль оформлення, коли в ній визначені характеристики всіх складників, їх просторово-графічні ознаки й співвідношення.

Основа моделювання періодичного видання полягає в чіткому розумінні проблем комунікації – від мети до можливої реакції читача. Процес конструювання видання передбачає попереднє вивчення й аналіз характеру візуального матеріалу (шрифтового та графічного); його кількість, порядок і тривалість виконання, оптимальні для відтворення задуму; ступінь виразності, необхідний для кожного з елементів газети. Не лише кількість слів та зображень, а ступінь їх виразності визначає якість візуальної комунікації. Саме цим пояснюється відмінність у відображенні одних і тих же подій у різних засобах масової комунікації.

Однієї форми газети не може бути, вона залежить від змісту, тематики, структурної специфіки, конфігурації текстових та зображальних матеріалів. Лише чітке дотримання раз прийнятих графічних та просторових характеристик видання стає тим зоровим поштовхом, який змушує читача купувати саме цю газету, за яким він відразу впізнає газету серед багатьох інших, не замислюється над тим, як розшукати потрібний матеріал або тематику.

Кожна газета обирає власний стиль подання візуальної інформації. Це виражається в сталих графічних параметрах складових елементів видання:

• гарнітура й кегль основного та додаткового шрифтів;

• розміри й способи відтворення зображень, а також їх кількість на сторінку та відсоткове відношення до текстових матеріалів;

• наявність і способи функціонування декоративних елементів (рамки, лінійки, плашки, підкладки);

• способи позначення початку та закінчення окремої публікації або добірки, а також розмежування матеріалів добірок;

• система рубрикації, яка включає наявність заголовків, рубрик, підзаголовків, шапок тощо, їх графічне (шрифтове, розмірне) і композиційне виконання, поєднання з декоративними елементами;

• склад елементів колонтитула і його оформлення;

• способи виділення та акцентування.

Газета без структури існувати не може, і для структури важлива постійність або стабільна періодичність застосування всіх елементів цієї структури, а також стійкі сполучення елементів у комплекси. Як будь-який предмет масового виробництва, газета підпорядкована певним технічним нормам і стандартам. Держстандартом установлені типи видань, формати, визначені складові елементи, малюнки шрифтів, засоби друку й відтворення ілюстрацій. У межах цих норм газета отримує власне обличчя. Формати, пропорції полів, сторінок та колонок, зображальний матеріал співвідносяться так, що з окремих, не пов'язаних між собою матеріалів утворюється значеннєве і художнє ціле – газета. Це особливо складно й важливо сьогодні, коли постійно оновлюються технічні засоби, технології обробки інформації та виробництва, з’являються нові програми, що змінюють більшість технологічних процесів і усталених естетичних уявлень та породжують нові зорові й емоційні уявлення про функціональну й конструктивну досконалість.

Системне застосування елементів перетворює розгляд газети сторінка за сторінкою, розворот за розворотом у єдине видання. Єдина композиція допомагає сприймати газету цілісно, а неузгодженість елементів створює відчуття роздробленості. Простір кожної сторінки, розвороту існує самостійно як значеннєва, декоративна, організаційна одиниця. При злитті в ритмічно й логічно організований ланцюг вони створюють загальну просторово-образну форму газети. Збіг зорового і значеннєвого або організаційного надає газеті логічності, розбіжність їх призводить оформлення до нелогічності, а композицію газети – до втрати властивостей архітектонічності.

Сучасні газети можна розділити на три типи відповідно до їх зовнішньої форми, стилю оформлення. В основу кожного типу покладено перевагу одного чи кількох складових елементів щодо інших або їх урівноваженість.

1. Експресивний тип характеризується великою кількістю декоративних елементів (понад 6), шрифтів, форматів набору. Площа зображень та заголовків у сукупності дорівнює 40% та більше, а текстові матеріали займають лише 50 – 60% площі набору. Динамічність структури, до 5 композиційних варіантів оформлення заголовків та зображень – основні риси газет цього типу: «Хрещатик», «Столиця», «Високий замок», «Київські відомості» та ін.

2. В інформативному типі 3 – 10 текстових матеріалів на сторінку (60 – 75% площі набору), заголовки займають 13 – 20%, але зображального матеріалу незначна кількість (1 – 2 зображення займають 5 – 10% площі). Інформативний тип характеризується широкими полями (17 – 24 мм), декоративні елементи застосовуються в газетах майже без зображень або навпаки; шрифтів не більше двох. Серед досліджуваних газет до цього типу належать «Вечірній Київ», «Демократична Україна», «Шлях перемоги», «Урядовий кур’єр», «Голос України» і т.д.

3. Урівноважений тип – зважений, світлий, зі стабільною структурою, обмежений кількістю форматів набору, закріпленими принципами побудови заголовного комплексу, чіткою системою рубрикації. Усі архітектонічні елементи органічно доповнюють один одного; текстовий шрифт один; площа заголовків, зображень має середні показники (7 – 13% площі набору); текстових матеріалів 2 – 5 на сторінку. Цей тип характеризується чіткими прямими лініями, утвореними декоративними чи пробільними елементами, кількість та ширина шпальт однакова, прямокутні зображальні матеріали на рівну кількість шпальт (не більше двох на сторінку); з декоративних елементів – лише лінійки та ініціали; характерною є симетричність розворотів. Якщо зображень 7%, їх заміняють декоративними елементами. До газет цього типу належать «Кіевскій телеграфъ», «Український форум», «Столичные новости» та ін.

Стильова відмінність базується на зв’язку всіх факторів для створення єдиної концепції видання, яка знаходить втілення в модульному принципі або макеті з точним розташуванням та графічними параметрами елементів газетного видання. Макет задає місця та розмірні характеристики постійних елементів, колонцифр, тексту, зображень, текстівок, заголовків, рядків із прізвищами авторів на початку або в кінці статті. Ширина та кількість колонок тексту звичайно залежать від обсягу матеріалу, стилю заголовків, розміру та кількості ілюстрацій, а все це разом пов’язано з модульною структурою, що встановлює залежність усіх елементів один від одного та від формату. Більшість газетних видань користуються спеціально сконструйованим жорстким макетом, що у видавничих програмах називається шаблоном. Для створення шаблону поле документа заповнюється пустими блоками й задаються всі стилі, що будуть використовуватися надалі.

При створенні макета спочатку настроюють його параметри, а саме задають його стандартні елементи, наприклад ширину полоси набору, гарнітуру та кегль основного шрифту тощо, що використовуються для всього видання. Художній проект та розробка модульної сітки – це перша ланка створення власного стилю оформлення видання. Газета верстається за модульною сіткою, що існує окремо для кожної сторінки й має жорстке розташування постійних елементів, певні шрифти та кеглі для основного тексту, заголовків, виділень, текстівок, прізвищ авторів, врізів. Крім того, редактор розміщує елементи структур залежно від редакційних, комерційних планів і плану художника-оформлювача.

Особливої виразності тексту надає пробіл або біле поле – частина сторінки, що залишається вільною від тексту та ілюстрацій для створення контрасту з основним матеріалом та для відпочинку очей читача. У структурі видання враховані також місця для таких елементів, як екстрені повідомлення, реклама, колонка новин.

Рекламні матеріали мають велике значення в оформленні газетної сторінки: вони повинні не заважати сприймати текстовий та ілюстративний матеріал, не порушувати смислову єдність сторінки. Значно виграють видання, що групують рекламний матеріал на окремих сторінках або збирають у прямокутні блоки.

Структурні системи газетного видання сприймаються як зовнішнє оформлення текстового та зображального матеріалу, і їх вивчення дозволяє так використовувати елементи та художні засоби, системи, щоб досягти бажаного ефекту при читанні газети. Образ, сюжет та їх структура завжди відіграють значну роль, незалежно від того, чи читаємо ми статтю, чи розглядаємо фоторепортаж. З просторово-пластичної позиції може бути розглянута будь-яка деталь газетної шпальти: від символу до рядка тексту як елемент, що має колір, вагу, обсяг, розташований у білому просторі сторінки. Декоративно-площинна характеристика складників знаходить своє відображення у шрифтових, зображальних, пробільних елементах.

Роль елементів оформлення в структурі газетного видання надзвичайно різноманітна. Для того щоб преса знайшла своє місце в сучасному житті людини, вона повинна не лише інформувати, але й приваблювати. Висока якість видання залежить від його структури та оформлення – продумане поєднання текстових матеріалів із зображальними: шрифтом, ілюстраціями, інформативною графікою та білими проміжками. Постійність у використанні елементів структури видання – основне правило оформлення газети й запорука тривалого життя.

Тема 5. Структурно-функціональні характеристики редакційного колективу

1.Структура редакції періодичного видання.

2.Структура редакції як трудового колективу.

3.Редакційний колектив у системі соціальних зв’язків.

1. Структура редакції періодичного видання

Виступаючи елементом системи масової інформації, редакційний колектив, у свою чергу, являє собою складну соціальну систему, в яку входять численні структурні елементи.

Основна функція редакційного колективу – вироблення соціально значущої інформацій для певної аудиторії, яка має в ній потребу, – конкретизується у функціях структурних підрозділів редакції, а ті, у свою чергу, у функціях окремих співробітників. Утворюється своєрідна функціональна драбина, на вершині якої – цільова функція суспільства або його частини (соціальної або політичної групи, прошарку, класу), що визначає характер усіх функцій (цільова функція суспільства – функція системи ЗМІ – функція редакційного колективу – функція підрозділу редакції – функція журналіста).

Відповідно до функцій, покладених на редакційний колектив, створюється його структура. Поняття „структура” означає певний взаємозв’язок, взаєморозташування складових, що характеризують будову чогось. Можна сказати, що структурою редакції є певний взаємозв’язок її творчих і технічних підрозділів. Мета видавця і редакції – знайти таку структурну форму колективу (кількість і взаєморозташування редакційних ланок, кількість співробітників у них та ін.), яка б оптимально сприяла поставленим перед виданням завданням. Однак структура – це не тільки спосіб розташування елементів об’єкта у просторі, але й побудова певного процесу в часі, це чітка послідовність і ритм зміни процесу. Структура, що розглядається, функціонує в суспільстві, а не у світі речей; тому в якому б вигляді вона не виступала, вона обов’язково в кінцевому підсумку виявляється в діяльності людей. Структура редакції залежить від функцій, виконуваних її співробітниками, складається з їх дій, які становлять послідовний робочий процес, з їх соціальних та індивідуальних особливостей.

Прообраз сучасної структури редакції почав формуватися після винаходу друкарського станка І.Гутенбергом. На відміну від середньовічної редакції рукописної газети, багатолюдної через велику кількість переписувачів новин, апарат редакції друкованого видання складався лише з кількох осіб – видавця, який часто виконував і функції редактора, і його помічників, які збирали та опрацьовували інформацію. З розвитком газетної справи при капіталізмі, із збільшенням конкуренції між виданнями редакційний колектив газети суттєво розширив свою структуру за рахунок збільшення співробітників зі збору та обробки інформації, що спеціалізувалися на конкретних темах і жанрах, а також за рахунок технічних працівників, поступово перетворюючись на приватнокапіталістичне підприємство.

Редакційна структура українських газет складалась протягом багатьох років. У них поєднувались структурні елементи дореволюційних видань, газет радянського періоду й пострадянського часу. Більшість регіональних газет сьогодні дотримується структури, що встановилась у радянські часи.

Після Жовтневої революції перед робітничою пресою було поставлено нові завдання – економічне виховання мас, залучення їх у загальну роботу будівництва політико-господарського життя, які знайшли своє відображення у структурі редакцій. Для губернських та повітових міст була розроблена така програма: а) сільськогосподарське будівництво; б) фабрично-заводська промисловість; в) міське господарство; г) партійне життя; д) народна освіта; е) життя Червоної Армії. У перші роки радянської влади, незважаючи на докорінну зміну тематики видань, внутрішня організація редакцій знаходилась під значним впливом дореволюційної преси. Багато з газет, особливо провінційних, будували редакційну роботу не на галузевій (за відділами), а на жанровій спеціалізації окремих журналістів (фейлетоніст, репортер, хронікер, рецензент та ін.). Штатний розклад редакцій був дуже різним. Одним із перших підрозділів, який почав набувати рис творчої ланки, став робочий відділ. Для нього виділявся вже не один, а кілька співробітників, що складали невеликий колектив, де кожен брав на себе певну частину роботи.

У 20 – 30-х рр. творчі групи журналістів, які займалися близькими за тематикою, проблематикою питаннями, остаточно оформились як структурні ланки редакційного апарату. Кожен з керівників відділу отримував певне завдання, певну програму, у рамках якої він діяв досить самостійно. У відділах журналісти мали можливість більше проявляти свою ініціативу. Завданням редактора газети стає координація діяльності творчих підрозділів.

Після Великої Вітчизняної війни у зв’язку зі збільшенням обсягу газет була встановлена конкретна структура апарату редакції. У газетах союзних республік відкривали відділи партійного життя, пропаганди, радянського будівництва, промисловості й транспорту, сільського господарства, іноземної культури й побуту, внутрішньої інформації, листів трудящих, місцевої кореспондентської мережі. Був установлений штат власних кореспондентів із розрахунку один кореспондент на 2 – 3 райони. Кількість творчих підрозділів тут була меншою, оскільки відсутніми були відділи радянського будівництва, іноземної, місцевої кормережі.

За кілька років практика показала, що таке жорстке закріплення відділів за виданням недоцільне. Різні місцеві умови громадського життя, розвитку економіки вимагали перестановки кадрів, перегрупування творчих ланок для більш ефективної роботи редакції. Тому в 1967 р. редколегіям і редакторам газет була надана можливість самостійно затверджувати штати редакції в межах установлених планових щомісячних фондів заробітної плати за посадовими окладами працівників редакції, перебудовувати її структуру, щоб та краще відповідала завданням і функціям видання. Це дозволяло вчасно групувати творчі сили відповідно до цілей, що стояли перед газетою, укріплювати, коли це необхідно, ті чи інші ланки редакції. Так, свого часу в „Правді” за рахунок внутрішніх перестановок були сформовані відділи міжнародної інформації, зарубіжних зв’язків, тимчасові творчі підрозділи для проведення важливих газетних кампаній.

Структура редакційного колективу будувалась із урахуванням типу видання (загальнополітичні, ділові, галузеві, спеціалізовані, інформаційно-комерційні газети), його рівня (федеральні, республіканські, крайові, обласні, міські, районні, багатотиражні), періодичності виходу (від одного до семи разів на тиждень), обсягу номера, економічної специфіки регіону, де видається газета, національних, вікових та інших особливостей читацької аудиторії.

Одночасно редакційна практика виробила структурну основу, придатну для достатньо ефективної діяльності будь-якого апарату редакції. Вона складається з двох ланок: управлінська, куди входять редакторат (редактор та його заступники), редакційна колегія, секретаріат (відповідальний секретар та його заступники), і виконавча, що складалася з відділів редакції, технічних служб і корпусу власних кореспондентів. Залежно від цих факторів структурні ланки редакції можна було розвинути або, навпаки, скоротити. Так, у місцевих виданнях – міських і районних газетах – редакторат і секретаріат представлені лише редактором та відповідальним секретарями, технічні служби зведені до мінімуму, відсутні власкори.

У редакціях регіональних загальнополітичних газет сформувався певний склад творчих підрозділів, які в сукупності охоплювали основні сфери діяльності. Зокрема, у редакціях крайових та обласних газет це політичний, економічний, соціальний відділи, культури і побуту, листів, інформації, місцевої кореспондентської мережі. У кожному підрозділі під керівництвом завідувача працює 2 – 3 журналісти.

Чим складніші завдання стоять перед газетою, чим ширше охоплення суспільного життя, більший обсяг видання, частіша періодичність, тим розгалуженіша структура її редакції. Крім того, для проведення довготермінових політичних і господарських кампаній створюються тимчасові відділи.

У структурі редакцій якісних газет функціонують відділи з найважливіших проблемно-тематичних напрямів: політики, економіки, міжнародної інформації, внутрішньої інформації, науки, культури, спорту, листів, кореспондентської мережі. Вони прагнуть давати точну й широку інформацію, правильно формулювати проблеми для тих, хто приймає рішення.

Масові бульварні інформаційно-комерційні видання не ставлять за мету висвітлювати нагальні політичні й економічні проблеми. Навпаки, вони прагнуть наповнити сторінки розважальною, скандальною інформацією. У таких редакціях на першому місці відділи новин. Тут немає особливої спеціалізації співробітників, усі пишуть про все, глибоко аналізувати питання, про які йде мова, не треба, слід лише знайти, „обіграти„ якусь „родзинку„, курйоз.

Ділова, галузева, спеціалізована преса відрізняється структурною різноманітністю редакцій. Так, комп’ютерний тижневик „Комп’ютерра” має відділи: новин, розваг, листів, ілюстрацій, розповсюдження, реклами, верстки, літературну редакцію.

На структурі редакції безпосередньо відбиваються нові можливості електронно-паперових видань.