6.4. Таблиці

Таблиці завжди належали до складного набору. Є цілий ряд визначень, що стосуються таблиць.

Таблиця – форма організації матеріалу в тексті видання, при якій систематично подані групи взаємопов’язаних даних розташовуються в графах і рядках таким чином, що кожен окремий показник входить у склад і графи, і рядка.

Головка таблиці – верхня частина таблиці, в якій розташовуються заголовки граф.

Яруси голівки таблиці – заголовки граф, підпорядковані за змістом і розташовані в голівці таблиці одна під одною.

Хвіст таблиці – нижня частина таблиці, яка розподіляється на боковик і прографку.

Боковик таблиці – ліва графа таблиці, що містить дані про рядки таблиці.

Прографка – складова частина таблиці, що відображує відомості, які стосуються заголовка й боковика таблиці.

Графа таблиці – ряд даних у таблиці, розташований вертикально і зазвичай уміщений між вертикальними лінійками.

Рядок таблиці – ряд даних у таблиці, розташований горизонтально, зазвичай уміщений між горизонтальними лінійками.

Таблиці бувають таких різновидів:

1) закрита – обрамлена лінійками;

2) відкрита – не має лінійок по боках і знизу;

3) клаптикова – заверстана в облямівку;

4) поперечна – рядки ідуть перпендикулярно рядкам тексту;

5) повздовжня – рядки ідуть паралельно рядкам тексту;

6) багатополосна – займає кілька сторінок тексту видання;

7) розпашна – рядки розташовані на розвороті й переходять з парної сторінки на непарну;

8) здвоєна (строєна) – таблиця, розділена на 2 або 3 частини, що вміщуються одна під одною з повторюваним боковиком або одна поруч з іншою з повторюваною голівкою.

6.5. Правила акцидентного набору

Довідник поліграфіста пропонує такі варіанти групування рядків в акцидентному наборі:

а) відкрите трирядкове (класичне);

б) варіанти трирядкового групування;

в) у великій групі рядків кожні три мають бути одним із варіантів трирядкового групування;

г)ступінчасте;

д) симетричне блочне;

е) асиметричне блочне;

є) фігурне;

ж) змішане;

з) по лівій осі;

і) по правій осі;

ї) по правій осі або по двох осях;

к) із навскісними та овальними рядками.

7. Акцидентна продукція

До видавничої акциденції відносять шпальти палітурки, обкладинки, суперобкладинки, усі різновиди титульних смуг, книжкові, журнальні й газетні оголошення, проспекти, буклети, рекламні листки, екслібриси, візитки та ін. Оформлення видавничої акциденції цілковито визначається художником видавництва відповідно до вигляду самого видання.

Акциденція (від лат. аccidentia – випадковість) – друкована продукція або її елементи, виконані за допомогою акцидентного набору, тобто особливо складного набору із застосуванням шрифтів різних гарнітур, кеглів і накреслень, лінійок, рамок, набірних оздоблень. Акциденція, акцидентний набір – дрібні акцидентні роботи: поліграфічне відтворення афіш, ярликів, суперобкладинок, заставок та ін.

Види акциденції – набірні обкладинки, титульні аркуші, афіші, рекламні та інші оголошення, запрошення, вітання, адреси, заставки, портрети, кінцівки, орнаментика і т.д. Назву ця продукція отримала, очевидно, від випадкових дрібних друкарських замовлень.

Афіша (фр. afficer – вивішувати оголошення, оголошувати) – рекламне видання про спектаклі, фільми, виставки і под.

Бордюр (від фр. bordure – край), що часто застосовується в акциденції – це прикраса у вигляді облямівки зверху, збоку, внизу з орнаменту, що утворює ряд.

Віньєтка (зменш. фр. vigne – виноградна лоза) – елемент складного оздоблення, невеликий малюнок з орнаментальним рослинним плетивом (спочатку – виноградною лозою) на титульному аркуші, обкладинці, палітурці.

Рапорт – ритмічно повторюваний елемент орнаменту.

Факсиміле – (лат. simile – роби подібне) – точне відтворення рукописного тексту, підпису, документа.

Акцидентний набір – поліграфічне відтворення малих форм, афішно-плакатних, титульних, книжкових форм. До малих форм відносять атестати, грамоти, програми, ярлики та ін., до афішних – афіші.

Акцидентний набір титульних книжкових форм включає відтворення суперобкладинок, різних титулів, заставок, кінцівок, колонтитулів і т.ін. У акцидентному наборі широко використовуються машинний набір усього оригіналу або його окремих частин.

Стосовно акцидентного набору необхідно виконати головне завдання – компонування акцидентних форм.

Композиція – поєднання, зв’язок різних друкованих і пробільних елементів одного гармонійно цілісного друкованого видання. Процес створення художньої композиції індивідуальний, однак він підпорядкований певним вимогам, основними з яких є правильний вибір шрифтових, декоративних, зображувальних елементів, органічно пов’язаних між собою, і розташування їх в обраному форматі з урахуванням оптичних закономірностей.

Основними факторами, які слід ураховувати при втіленні композиційного задуму, є характер акциденції, формат видання, форма, використовувані матеріали та їх поєднання.

Акцидентна продукція здебільшого має форму прямокутника з певною набірною смугою, однак її оформлення (розмір полів) не завжди підпорядковується загальним правилам оформлення книжково-журнальних видань. Поля у видавничій акциденції є додатковим засобом оформлення.

У такій друкованій продукції можна виділити оптичний, геометричний і композиційний центри. При побудові композиції виділяється головний елемент – композиційний центр, що допомагає одразу виділити суть видання і є найбільш важливим у смисловому відношенні. Він виділяється кольором, розміром, обрамленням, іншими зображувальними засобами. Таким центром може бути ілюстрація або шрифтовий рядок, розташований на „найвиднішому місці”.

При цьому може виникнути зорова ілюзія: оптичний центр смуги не збігається з геометричним центром, розташовуючись вище нього й поділяючи смугу в пропорції 3:5. Саме через цю ілюзію нижнє поле смуги завжди робиться найбільшим, щоб набірна смуга знаходилась на оптичній середині сторінки. Найважливіші композиційні елементи зображення або головні рядки зазвичай розташовують у верхній частині смуги. Біле поле, що облямовує композицію, має бути меншого розміру над нею і більшого – під нею.

Характер, розміри й місцеположення композиційного центра практично визначають будову композиції в цілому, але неменшу роль відіграє і правильне положення окремих композиційних елементів на смузі відносно центра та один одного.

В оформленні видавничої акциденції велике значення має правильне групування тексту в рядках. У разі відкритого групування всі рядки центруються відносно формату набору (у червоний рядок). Класичним є відкрите трирядкове групування, за якого середній рядок найдовший, а два інших помітно відрізняються довжиною. При цьому вважається неприпустимим змінювати формат (довжину) рядків, застосовуючи шрифт іншої щільності (вузький/широкий) або змінюючи міжслівні пробіли.

Ступінчасте групування характеризується розташуванням рядків однакового формату драбинкою з однаковими відступами. Блочне (закрите) групування утворюється з двох і більше рядків одного формату, при цьому за умови чотирирядкового групування перший та останній рядки можуть бути або того ж самого формату, або значно меншого. За умови фігурного групування рядки утворюють певну геометричну фігуру. І, нарешті, змішане групування передбачає змішування триступінчатого й блочного групувань із вирівнюванням рядків по одній вертикалі (лівій, правій або центральній осі).

Пробіли в акцидентній смузі відіграють важливу роль: міжрядкові пробіли (інтерліньяж) зорово відділяють один від одного співпідпорядковані елементи, задаючи їх ієрархічний порядок. Тій самій меті слугує використання різних кеглів шрифту. Рекомендований кегль для заголовків – від 12 до 24 пунктів при інтерліньяжі, відповідно, 14 і 28 пункти. У разі використання шрифтів із кеглем понад 16 пунктів необхідне ручне коректування міжбуквених пробілів – кернінг. Це пов’язане із зоровим відчуттям нерівності пробілів між прямими й округлими літерами.

Головний титульний аркуш оформюється, як правило, шрифтом тієї ж гарнітури, що й обкладинка, але в більш світлому (тонкому) накресленні великими літерами. Зазвичай ця ж гарнітура використовується і для заголовків. Кегль шрифту обирається залежно від формату смуги, кількості рядків і значимості тексту.

Акцидентним (дрібним) набором називається набір дрібних самостійних знаків – запрошень, афіш, бланків і под., а також окремих елементів книг і журналів – титулів, набірних обкладинок, оголошень, у яких в одній формі поєднуються різні шрифти й матеріали.

Усі види акцидентних робіт зазвичай поділяють на 3 групи: видавнича акцидентна продукція, у тому числі книжково-журнальна акциденція та особливі види видань – проспекти, буклети, каталоги та ін., афішо-плакатна продукція та акцидентна продукція малих форм – запрошення, бланки, товаросупровідна документація, візитки та інші різновиди „дрібниць”.

До книжково-журнальної акциденції відносять:

1) набірні обкладинки та суперобкладинки; останнім часом найчастіше застосовують мальовані обкладинки, однак у простих виданнях набірні обкладинки досить поширені; набірна обкладинка має містити назву книги й здебільшого – прізвище автора (у деяких випадках на обкладинці вміщують ті ж відомості, що й на титулі);

2) титульні аркуші (титули) – сторінки, що передують тексту видання, на титулі розташовують прізвище автора (авторів), назву книги, назву видавництва та його марку, місце і рік видання; крім того, на титулі можуть бути зазначені назва організації, від імені якої випускається дане видання (надзаголовкові відомості), прізвище титульного редактора, перекладача, укладача, вказівка про допуск книги як підручника чи навчального посібника (гриф), а також вказівка на порядковий номер видання (у перевиданнях);

3) контртитули – додаткові титульні аркуші (головним чином, у багатотомних виданнях або перекладних книгах), розташовувані на одному розвороті з титулом, ліворуч від нього в багатотомних виданнях, а на титулі – лише до даного тому; у перекладних виданнях на контртитулі вміщують, як правило, прізвище автора й назву книги мовою оригінального видання, а іноді й відомості про видавництво, що випустило книгу вперше, або ж видання, з якого зроблено переклад;

4) фронтисписи – малюнки, що розміщаються на одному розвороті з титулом; найчастіше на фронтисписі вміщують портрет автора або малюнок, що відбиває зміст або найбільш характерні моменти змісту книги; як правило, під малюнком на фронтисписі підпису не роблять;

5) шмуцтитули – внутрішні титули, тобто окремі сторінки, на яких вміщують рубрику, що стосується розділу або частини книги, а іноді й номер цієї частини; шмуцтитул завжди розміщають на непарній смузі, залишаючи оборот пустим;

6) шапки – заголовки, що стосуються розділу або частини книги, але розташовані не на шмуцтитулі, а вгорі смуги, з якої починається розділ, і відокремлені від тексту досить великим пробілом;

7) ініціали – заголовні літери на початку розділів, набрані шрифтом значно більшого кегля, часто спеціальними орнаментованими знаками або з використанням кліше; ініціал є особливим різновидом рубрикації та елементом художнього елемента видання;

8) набірні рамки та колонлінійки, що створюються з лінійок або орнаментів і є особливим елементом художнього оформлення видання; до цього типу книжково-журнальної продукції слід віднести також заставки й кінцівки – оздоблення на початку та в кінці розділів і частин видання;

9) книжкові оголошення, що вміщують відомості про книги, що випускаються або вже були випущені в цьому видавництві; книжкові оголошення розміщають на вільних смугах у кінці видання на третій смузі обкладинки в брошурах, на клапанах суперобкладинки й под.;

10) у журнальних виданнях титульний аркуш майже завжди замінюють шапкою на першій смузі, яка також вміщує текст або зміст номера, назву журналу, його номер, місяць і рік видання, назву органу, що випустив журнал, рік початку видання журналу;

11) газетно-журнальні оголошення – це, як правило, реклама (у тому числі й видавнича реклама) найрізноманітнішого оформлення, а також репертуарні оголошення, програми радіо й телебачення, оголошення про працевлаштування і багато інших видів оголошень, що набираються за правилом акцидентного набору;

Виноска – нотатки, що вміщуються внизу смуги (бібліографічні посилання, переклад іноземного тексту), пов’язані з основним текстом знаком виноски.

Набираючи заголовки у великих кеглях, букви природно ставити тісніше одна до одної. Змішувати гарнітури й накреслення в естетичних цілях стали не так давно. Тобто для заголовків і для набору використовувались літери однієї гарнітури, але різних кеглів.

Цікава система визначення апрошів, запропонована фірмою B&P – Incremental spacing. Більшість гарнітур в її бібліотеці мають по 7 градацій жирності. Вони запропонували зменшувати апроші в процесі збільшення жирності. Тобто в разі нарощення товщини штрихів і зменшенні внутрішньобуквених пробілів відбувається паралельне зменшення апрошів, що створює гармонійне враження. З погляду зручності читання відбувається нарощення акцидентних ознак.

Акцидентні гарнітури

До акцидентних гарнітур належать Акцидентна Телінгатери, Балтика, Брускова газетна, Давня, Журнальна рублена декоративна, Відтінена, Журнальна рублена відтінена, Декор, Кама, Корінна, Ладога, Лідія, Пальміра, Плакатна, Реклама, Рублена, Рукописна Жихарева, Рукописна Коробкової, Жовтнева, Рукописна Кулькова і Сергєєвої, Соврємєннік, Юність.

До афішно-плакатних гарнітур відносять Граніт, Плакатна Кричевського, до заголовкових – Агат, Бажанівська, Брускова газетна, Газетна рублена, Давня, Журнальна рублена, Заголовкова газетна, Звичайна, Жовтнева, Плакатна, Реклама, Рерберга, Рублена, Рукописна Жихарева.

Книжкові гарнітури, художні, з мистецтва – Академічна, Байконур, Банниківська, Бажанівська, Бодоні книжкова, Єлизаветинська, Куваняна, Ладога, Лазурського, Літературна, Нева, Піскарьовська, Світлана, Рерберга, Хоменко.

В акцидентній (рекламній) естетиці іноді ставиться прямо протилежне завдання. Незручність читання шрифту може використовуватись для привертання уваги. Шрифти постійно змінюються, стають більш тенденційними.

Тема 3. Макетування

1.Створення публікації від задуму до друку.

2.Вимоги до макету:

2.1. Початкова стадія розробки макета;

2.2. Добір шрифтів;

2.3. Основні елементи макета;

2.4. Колонки;

2.5. Ілюстрації і текст

3. Виведення та отримання плівки.

4. Співпраця з друкарнею.

1. Створення публікації від задуму до друку

Розглянемо загальну схему отримання поліграфічної продукції із застосуванням офсетного друку. Офсетний друк – найбільш поширений на сьогодні спосіб друку великих накладів, що відрізняється невеликою кінцевою собівартістю і достатньою швидкістю при значних тиражах. Дана технологія не підходить для друку невеликих накладів, оскільки в такому разі друк виявляється надто дорогим.

Спочатку зароджується задум поліграфічної продукції. Потім іде розробка загальної ідеї й дизайну, добір ілюстрацій, верстка матеріалу, тобто створення готового макета. Успішне створення макета залежить не лише від професіоналізму задіяних спеціалістів додрукарської продукції, але й від узгодженості їх взаємодії із замовником. Результатом роботи є виведення створеної публікації в PostScript-файл, який можна буде перенести на плівки. Справа в тому, що будь-яке кольорове видання, надруковане лише чотирма фарбами. Це – блактина (С - Cyan), пурпурова (М - Magenta), жовта (Y-Yellow) і чорна (K - Black). Усе те розмаїття кольорів, яке ми бачимо, – результат їх оптичного зміщування.

Повністю готовий і затверджений замовником макет передають на фотовиведення. Для виведення готового макета на плівки найчастіше використовують фотонабірний автомат (ФНА) або спеціалізований лазерний принтер. У разі поліграфічного друку для отримання кольорового відбитка всі складові кольори друкуються по черзі (якщо використовують однофарбну друкарську машину). Тому для кожного відбитка на папері роблять виведення плівок по кожному зі складових кольорів (CMYK). ФНА виводить зображення окремих кольорів на плівки з точністю розташування до кількох мікрон і з високою роздільною здатністю. Зараз роль ФНА дещо зменшилась у зв’язку з появою нових технологій, таких як пряме виведення на форми та прямий друк.

У випадку прямого виведення на форми стадія плівки пропускається, оскільки експонування виконується одразу на форму. Виведення друкованої форми безпосередньо, оминаючи плівку, означає перехід від ручного методу монтажу друкованих аркушів до електронного, а також електронного виведення друкований форм. Цей процес передбачає, що весь матеріал видання надходить у друкарню в електронному вигляді.

Друковані форми в цьому випадку забезпечують більш високу якість друку. Немає ручного монтажу плівок, тому точність суміщення вища порівняно з традиційним процесом робіт. Повністю електронний виробничий процес легше контролювати, що скорочує кількість помилок. З вилученням плівок з технологічного процесу зникає необхідність у вивідних пристроях і хімічних реактивах. За технологією прямого друку растрові дані подаються прямо на друкарську машину.

Звичайно, обидва ці методи дають економічний виграш за рахунок відмови від плівки, хімікатів, обробки відходів. І слід було б очікувати повної відмови від ФНА. Але цього не сталося, плівка досі залишається актуальною. Передусім тому, що ФНА значно дешевший за системи прямого експонування аналогічного формату, технологічний процес на базі плівки більш гнучкий і дає можливість компонувати форми будь-якого формату. До того ж ФНА передбачає традиційний технологічний процес, добре налагоджений і знайомий тим, хто займається додрукарською підготовкою видань і не потребує перенавчання.

Коли плівки готові, у друкарні зображення з плівок переносять на друковані форми – офсетні пластини. Це прямокутний алюмінієвий лист, вкритий спеціальним світлочутливим шаром. Можливе застосування полімірних і паперових пластин, але вони недовготривалі, придатні для друку відносно невеликих накладів і зазвичай не використовуються для повноколірного друку.

У разі просвічування плівки ультрафіолетовим світлом фоточутливий шар пластини змінює якості, унаслідок чого на ній залишається чіткий відбиток зображення з плівки. Виготовлені таким способом пластини (фотоформи) готові для встановлення в друкарську машину. Процес друку достатньо складний, оскільки слід враховувати певний розмір і товщину паперу, точно суміщати кольори, стежити за передачею кольорів і т.ін. Наклад, що виходить з друкарської машини, являє собою практично готову продукцію. Для отримання звичайних віддрукованих аркушів залишається лише розрізати наклад за потрібним форматом.