Склад грошових агрегатів

Агрегат М0	Готівкові гроші поза НБУ та банками
Агрегат М1	М0 + переказні депозити в національній валюті
Агрегат М2	Агрегат М1 + переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити
Агрегат М3	Агрегат М2 + цінні папери, крім акцій

Переказні депозити – фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти.

Інші депозити – строкові кошти та ощадні депозити.

Цінні папери, крім акцій – це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, депозитні (ощадні) сертифікати банків.

Найліквіднішим агрегатом є М0, найменш ліквідним – М3.

Чим нижча частка М0 у загальній грошовій масі, тим ефективнішою і розвиненішою вважається національна грошова система і навпаки.

Серед найвагоміших причин зростання частки готівки в обігу – намагання багатьох суб’єктів господарювання здійснювати розрахунки готівкою з метою уникнення податків; мала довіра юридичних і фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Зростання готівки в загальній грошовій масі ускладнює стан з розрахунками у народному господарстві, зменшує грошові надходження на розрахункові рахунки підприємств (фірм), знижує ліквідність та послаблює кредитний потенціал комерційних банків. Негативний наслідок має заміщення в українській економіці засобів обігу, платежу і заощаджень іноземною валютою.

Рівень монетизації розраховують за формулою:

4. Швидкість обігу грошей. Вплив швидкості на масу та стабільність грошей.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Способи визначення показника швидкості обігу грошей:

1. Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

,

де V - швидкість обігу грошей; P - середній рівень цін на товари та послуги; Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; М – середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P×Q) й обернено пропорційно – з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Приклад. В Україні обсяг ВВП у 2000 р. становив 172,9 млрд грн На початок року в обороті перебувало (за агрегатом М3) 22,1 млрд грн і на кінець року – 32,1 млрд грн., середньорічний обсяг – 27,1 млрд грн. Середня швидкість обігу гривні (V) за 2000 р. становила 6,4 раза ( ), середня тривалість одного обороту гривні – 56,2 днів ( ).

Визначений таким способом показник V характеризує інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються.

Швидкість обігу грошей - явище об'єктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та регулювати. Тому практика не виробила дійових інструментів оперативного регулювання швидкості обігу грошей для впливу на кон'юнктуру ринку. Невипадково, представники кількісної теорії грошей тривалий час намагалися абстрагуватися від цього чинника впливу на економіку, вважаючи швидкість обігу грошей незмінною. Лише Дж. М. Кейнс довів безпідставність цього припущення і визнав, що швидкість обігу може істотно змінюватися і відчутно впливати на економіку. Тому абстрагування від цього чинника в економічних розрахунках, особливо в короткостроковій перспективі, недопустиме М. Фрідман - засновник сучасної монетаристської теорії - слідом за Кейнсом визнав здатність швидкості обігу грошей до коливання. Проте він не погодився з Кейнсом щодо неможливості їх прогнозувати, що дало йому підстави відновити пріоритетну роль монетарної політики в державному регулюванні економіки. Передбачення зміни V дає можливість нейтралізувати його вплив на економіку шляхом адекватної зміни маси грошей в обороті. Наприклад, якщо V уповільнюється, то нейтралізувати його вплив на ринок можна збільшенням пропозиції грошей, а якщо прискорюється - то зменшенням. Завдяки цьому вплив на масу грошей стає ефективним регулятивним заходом грошово-кредитної політики.

2. За середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу (визначається діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті.

3. За середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту (визначається діленням загального обсягу грошового обороту на М. Однак офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, тому розрахувати цей показник V практично неможливо).

4. За частотою проходження готівки через каси банків (визначається діленням загального обсягу касових оборотів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті).

Ч инники впливу на швидкість обігу грошей: 1. Діють на боці платоспроможного попиту (зміна попиту на гроші, розвиок структури споживання, зміна культурних потреб населення). Швидкість обігу грошей та попит на гроші - це два взаємопов'язаних показники з оберненою залежністю. 2. Діють на боці пропозиції (розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку). Швидкість обігу грошей та фактори, що діють на боці пропозиції пов'язані здебільшого прямо пропорційною залежністю, однак зміна швидкості грошового обігу не є дзеркальним відображенням зміни інтенсивності процесу суспільного відтворення. При зниженні останньої сповільнення швидкості обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки суб'єкти економіки не відчують загрози знецінення грошей. За таких умов починають діяти чинники, що прискорюють обіг грошей, відбувається «втеча» від грошей. Економічні наслідки зміни швидкості обігу грошей збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу