1.5. Роль грошей у ринковій економіці

Роль грошей у ринковій економіці полягає у тому, що вони перетворюються в капітал або самозростаючу вартість.

Гроші стають капіталом у відтворенні індивідуального капіталу.

Це стає можливим тому, що:

1. їх функціонування включено в кругообіг промислового капіталу;

2. вони є вихідним пунктом у результаті кругообігу капіталу.

Гроші обслуговують:

• виробництво;

• реалізацію суспільного капіталу.

З 80-х років посилюється роль грошей як інструменту регулювання економіки. Відповідно до монетарної концепції проводиться грошово-кредитна політика.

Гроші в економіці розвинутих країн – це боргові зобов'язання держави і комерційних банків. Боргові зобов'язання успішно виконують функції грошей доти, доки їх вартість (купівельна спроможність) відносно стабільна.

Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

1. Класична кількісна теорія грошей

Гроші досліджували ще античні філософи Платон і Аристотель. Погляди Аристотеля на сутність грошей, їхні функції та роль у товарообміні в результаті тривалого еволюційного розвитку мали методологічне підґрунтя "найдавнішої теорії" грошових відносин — кількісної, що сформувалася у XVI-XVII століттях. Це найпопулярніша із монетарних теорій, яка у видозміненому варіанті домінує і в сучасних теоріях грошей. Рання кількісна теорія грошей намагається дати відповідь на питання про відносну вартість товарів, купівельну спромож­ність грошей та причини її зміни. Окремі положення цієї теорії сформульовані Дж. Локком (1632—1704) та Ш. Монтескьє (1689—1755). Але найлогічніше ця теорія була доведе­на англійським вченим Д. Юмом (1711 — 1776) у трактаті "Про гроші", що був опублікований у 1752 році. На відміну від меркантилістів, переконаних, що приріст грошей у державі стимулює розвиток торгівлі та промисловості, Д. Юм довів, що збільшення кількості грошей в обігу ще не означає збагачен­ня держави, але сприяє зростанню цін на товари. Тому він був переконаний, що вартість грошей визначається їхньою кількістю, яка перебуває в обігу.

Д. Юм вивів до­сить просту залежність — так званий "постулат однорідності" – подвоєння кількості грошей призводить до відповідного подвоєння абсолютного рівня цін, вираженого у цих грошах, але не впливає на відносні мінові співвідношення між окреми­ми товарами. Причому, вартість грошей — величина суто умовна, вона визначається кількістю грошей в обігу і співвідноситься з товарами, що обертаються. Тобто, гроші залучаються до обігу без вартості і отримують її лише в процесі обміну. Вартість грошей за Д. Юмом — це величина фіктив­на і визначається так: сума цін товарів / число обертів грошової одиниці.

Для ранньої кількісної теорії були характерні такі постулати:

1. причинність, тобто, ціни залежать від маси грошей;

2. пропорційність, тобто ціни змінюються пропорційно кількості грошей;

3. універсальність, тобто зміна кількості грошей впливає однаково на ціни усіх товарів.

Теоретичні ідеї класичної кількісної теорії стали методич­ною основою для теорії грошей класичного та неокласичного напрямків.

На початку XX століття кількісна теорія грошей стала панувати на Заході і увійшла до складу неокласичної теорії відтворення, як її важлива частина. У складі неокласичної кількісної теорії сформувалося два напрямки: трансакційний варіант І. Фішера та кембриджський варіант А. Маршалла і А. Пігу.