4. Рівновага на грошовому ринку та процент

Дестабілізація грошової системи, а звідси й розвиток інфляційних процесів, починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Однак, надмірної пропозиції грошей не існує взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише стосовно попиту грошей.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходити такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність виробництво і споживання, нагромадження та інвестиції.

Графічний аналіз грошового ринку. На рис. 9 на горизон­тальній осі показано загальну кількість грошей (М), по вертикальній – номінальну процентну ставку. Пряма (Мs), щo вертикальна вісі абсцис, характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою (екзогенною) величиною; попит на гроші змінна величина, динаміка якої показана у вигляді лінії Мd, нахиленої вниз. За вищих процентних ставок суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу) до високодохідних активів.

Рис 9. Грошовий ринок

Перетин ліній Мd і Мs в точці Е визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента (г₀), яка в даному разі є похідною величиною. З будь-якою більш низькою процентною ставкою рівень попиту на гроші буде перевершувати їх кількісну пропозицію. І навпаки, з будь-якою більш високою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Лише в точці E пропозиція і попит збігаються (рівноважні).

Тепер графічно покажемо наслідки зміни в пропозиції або в попиті на гроші, що відбуваються на монетарному ринку. Скажімо, у центрального банку виникли побоювання щодо інфляції і він вирішив зробити монетарну політику більш жорсткою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей. Вплив такої політики показано на рис. 10. Переміщення лінії (Мs) пропозиції грошей ліворуч означає, що за існуючої ставки (г₀), запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку в грошах. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано на рис. 10 у точці Е, за нової вищої процентної ставки (г).

Послаблення монетарної політики або зменшення попиту на гроші призводить до протилежних результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні папери і тим самим збілшує пропозицію грошей, як показано на рис. 10, тоді лінія (Мs) переміститься вправо. Тепер у точці E спостерігається залишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в точці Е₂ за нижчої процентної ставки (г₂). Таке зниження рівня процентної ставки спонукає суб'єктів ринку тримати активи в вій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери є менш привабливою.

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється таким чином, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

Грошовий ринок та інфляція. У кейнсіанській макроекономічній моделі формою прояву інфляції є динаміка цін, імпульс до зростання яких може виходити як з боку попиту, так і з боку пропозиції. Зупинимося на цих висновках більш детально.

На рис. 12 показано спочатку лінію сукупного попиту Мd i лінію сукупної пропозиції Мs. Лінія сукупного попиту Мd, показує рівень випуску продукції і доходів, за яких видатки дорівнюють доходам, а грошовий ринок знаходиться в стані рівноваги. Лінія сукупної пропозиції Мs показує, який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати на ринку на кожному рівні цін. Отож, стан рівноваги на ринку буде знаходитися на перетині ліній Мd i Мs, у точці Е. У разі рівноважного рівня ціни (Р₀) попит відповідає обсягу продукції (Y₀), який господарські агенти готові реалізувати на ринку.

Якщо лінія сукупного попиту Мd' стрімко підніметься вгору, то в основному пристосовуються ціни, а випуск продукції збільшується помірковано, непомітно. Такий варіант називається "інфляцією попиту", оскільки зростаючий попит підштовхує вгору рівень цін (Р'). Причиною зростання цін є надмірний сукупний попит на гроші відносно загальної пропозиції товарів в умовах повної зайнятості.

Тепер розглянемо зміни чи порушення, що мають місце у сфері пропозиції (рис. 13). Припустимо, що ціни на фактори виробниц­тва (на енергоносії) зростають. Господарські агенти, щоб покрити свої зростаючі витрати, намагатимуться продати свою продукцію За більш високою ціною. Лінія сукупної пропозиції під впливом зростаючих витрат зміщується вліво і вгору – із положення Мs в положення Мs'.

Зростання витрат виробництва призводить до утворення нової точки короткострокової рівноваги E'. Рівень цін зростає з Pо до Р', а реальний випуск продукції зменшується з Y₀ до Y₁. Як бачимо, негативні зміни у сфері пропозиції викликають спад виробництва і зростання цін. Такий варіант називається "інфляцією витрат", оскільки ціни зростають за рахунок очікуваного збільшення витрат виробництва.