Сучасний монетаризм
Приріст грошової маси > приріст номінального доходу = зв'язок прямий.
Швидкість обігу грошей має бути незмінною (соnstant).
Виробництво не залежне від грошової політики.
Грошова політика пов'язана тільки з інфляцією.
Пропозиція грошей відбувається екзогенне (автономно).
Державна інтервенція в господарство не бажана.
Мета – постійний низький темп зростання грошей і цін відповідно до обсягів ВВП.
Кейнсіанські теорії
Приріст грошей => приріст доходу = зв'язок непрямий.
Гроші > процентні ставки > інвестиції > виробництво.
Зміна цін = інституційна залежність.
Державна інтервенція = необхідна.
Мета – зростання виробництва, зайнятість, позиція міжнародного платіжного балансу.
3. Механізм формування пропозиції грошей
На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, спираючись на які, він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить таким макроекономічним показникам, як грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор. Вони широко використовуються під час визначення потенційних можливостей емісії і прогнозування динаміки грошової маси.
Грошова база – це консолідуючий показник резервних, грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.
Тоді пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі (Мh) і залежить від величини грошового мультиплікатора (т) :
Мs = Мh • m , (1)
Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або «сильних» грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як Мh. – hignpowerel money. Він визначає категорію грошей, котра може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто належить до найважливіших показників діяльності банківської системи з погляду впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.
За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що перебувають на рахунках у центральному банку. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів готівки у касах комерційних банків та їхніх коштів на рахунках у центральному банку (рис. 7).
Рис. 7. Компоненти грошової бази та пропозиції грошей
На рисунку грошова маса (пропозиція) показана як сума двох грошових компонентів: Мо (готівка в обігу) і D (депозити до запитання):
М1 = М0 + D ,
Грошова база включає: М0 (гроші готівкою) і R (банківські резерви):
Мh = М0 + R ,
Банківські резерви – це резервна категорія, яка охоплює також готівку, що перебуває у касах банків. Характерною особливістю банківських ресурсів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (Мо, М1). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який здебільшого впливає на структуру грошової маси. Це означає, що готівка може переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною. Наявність такого зв'язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів Для цього в кожній країні вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.
Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, виявиться меншою, ніж сума обов'язкового резерву, банк зобов'язаний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв виявиться більшим від обов'язкового, це свідчить про наявність у банку вільного (наднормативного) резерву, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Отже, вільні резерви відіграють роль кредитного потенціалу банку.
Грошовий мультиплікатор. Нагадаємо, що зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).
Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.
Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою:
або:
Отже, величина мультиплікатора (m) залежить від співвідношення суми готівки до депозитів (Мо/D = Kq) і норми ефективного резервування (R/D = Кр).
Одержаний коефіцієнта показує, у скільки разів зростатиме ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми банківських резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що зі збільшенням резервної норми, або частки готівки, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.
Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує, максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на монетарному ринку.
Тепер рівняння пропозиції грошей можна записати у розгорнутому вигляді:
Мs = Мh (1 + Кq) / (Кр + Кq) .
Розглядаючи це рівняння, можна зробити висновок, що існує безпосередня залежність пропозиції грошей від грошової бази і грошового мультиплікатора. Взаємодія цих двох макроекономічних показників визначає можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.