Лекція 4. Екологія й здоров'я людини

Основні поняття й закони екології людини. Екологічна криза. Варіанти біологічної дії забруднювачів навколишнього середовища. Глобальні забруднювачі об'єктів навколишнього середовища. Атмосферне повітря й здоров'я. Питна вода й здоров'я. Екологія житлових і суспільних приміщень. Ґрунт і здоров'я людини. Екологія продуктів харчування. Клімат і здоров'я. Ендоекологія. Міжнародні природоохоронні й екологічні організації.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ЗАКОНИ

ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Поняття про екосистеми. Будь-яку сукупність організмів і неорганічних компонентів, у якій може здійснюватися круговорот речовин, називають екосистемою. Відповідно до відомого вітчизняного еколога Н.Ф. Реймерсу поділ дисциплін "екологія людини" й "соціальна екологія" варто проводити по дуалістичних якостях самої людини. Коли мова йде про індивідуума, організм - це "екологія людини" (як аутоекологія особини). Коли розглядається соціальний ряд - це "соціальна екологія". Екологія людини як аутоекологія особини, вивчає взаємини організму із середовищем перебування.

Серед законів, принципів і правил екології можна відзначити ті, які безпосередньо мають відношення до здоров'я людини, наприклад:

1. Слабкі впливи можуть і не викликати відповідних реакцій природної системи, але, нагромадившись, вони приведуть до розвитку бурхливого, непередбаченого динамічного процесу (Х. Боумен). Для людини: слабкі впливи різних забруднень викликають довгий час непомітні руйнування в організмі, які, нагромадившись, через кілька років виливаються в "пишний букет" різних захворювань;

2. Вид організму може існувати доти й остільки, оскільки навколишня його природне середовище відповідає генетичним можливостям пристосування цього виду до її коливань і змін. Людський організм еволюційно не пристосований до такого потужного впливу антропогенних забруднень, що випробовує в цей час. Підсумок - зниження імунітету й ріст захворюваності, скорочення тривалості життя ...

3. Екологічна ніша, тобто місце виду в природі, обов'язково заповнюється. Приклад: виникнення нових захворювань. СНІД був передвіщений ученими за 10 років до його виявлення, як гриппоподібний вірус із високим летальним результатом. Підставою для пророкування послужило те, що перемога над багатьма інфекційними захворюваннями людини визволила екологічну нішу;

4. Біосферна відповідь: у ході експлуатації природних систем не можна переходити межі, що дозволяють цим системам зберігати властивості самопідтримки (самоорганізації й саморегуляції); відповідна сила протидії природи дорівнює силі антропогенного впливу.

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

Екологічна криза - це стійке порушення рівноваги між суспільством і природою, що проявляється в дегпорадації навколишнього природного середовища - з одного боку, і нездатності державних управлінських структур вийти зі стану, що створилося, і відновіти рівновага суспільства й природи - з іншої сторони.

Причини екологічної кризи. У цей час до глобальної екологічної кризи веде непомірна господарська діяльність людини. Серед причин виснаження, забруднення й руйнування природного середовища, що виходять від антропогенної діяльності людини можна виділити об'єктивні й суб'єктивні.

До об'єктивного можна віднести наступні:

Граничні здатності земної природи до самоочищення й саморегуляції;

2. Фізична обмеженість земельної території в рамках однієї планети;

3. Безвідхідність виробництва в природі й відхфднфсть людського виробництва;

4. Неповне пізнання й використання людиною законів розвитку природи.

До суб'єктивних причин екологічної кризи належать:

1. Недоліки організаційно-правової й економічної діяльності держави по охороні навколишнього середовища;

2. Дефекти екологічного виховання й утворення;

3. Екологічне неуцтво - небажання вивчати закони взаємозв'язку людини й навколишнього середовища;

4. Екологічний нігілізм - небажання керуватися цими законами, зневажливе відношення до даних законів. Варто назвати дві особливості прояву результатів впливу людини на природне середовище.

ВАРІАНТИ БІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ ЗАБРУДНЮВАЧІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Забруднювачі навколишнього середовища викликають в організмі людини різні біологічні ефекти - від подразнення слизуватих оболонок верхніх дихальних шляхів до токсичної поразки печінки, серця, нирок і мутагенного ефекту (уроджені каліцтва й спадкоємні хвороби).

1. Подразнювальна дія. Речовини викликають гостре або хронічне подразнення, а потім асептичне запалення слизуватих оболонок верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивів, шкіри. При тривалому впливі й більше значних концентраціях у наслідку розвивається атрофія слизуватих оболонок і розвивається хронічний бронхіт.

2. Токсична дія забруднювачів - отрутна дія, що викликає отруєння, поразка тканини печінки, легенів, нирок, серця. Така речовина в токсикології розглядають як отрута. Отрутами називають чужорідні хімічні сполуки (ксенобіотики), які при надходженні в організм будь-якими шляхами (через дихальні шляхи, шкірні покриви, травний тракт) у незначних кількостях здатні вступати у взаємодію з життєво важливими структурами організму й викликати порушення його життєдіяльності, що переходить за певних умов у хворобливий стан, тобто в отруєння або смерть.

3. Алергенна дія - дія речовини, що викликає сенсибілізацію організму й розвиток алергійних хвороб і станів: алергійний дерматит, риніт, кон’юнктивіт, бронхіальну астму, набряк Квінке, анафілактичний шок.

Тератогенна дія забруднювачів - дія речовини на організм людини в стадії внутрішньоутробного розвитку, що приводить до ненаслідуваного каліцтва (наприклад, дефект кінцівок, піднебіння, уроджені пороки серця й т.д.).

5. Ембріотоксична дія - токсична дія речовини на організм плода при внутрішньоутробному розвитку, викликає загибель плода або хвороби новонароджених дітей (гіпотрофія плода, гепатит, порушення функції нирок, дихання й серцево-судинної системи.

6. Мутагенна дія забруднювачів - дія, що викликає мутаційні зміни в організмі, наслідку якого зображені на схемі: Відомий хімічний і радіаційний мутагенез. Хімічний мутагенез - явище виникнення мутацій, тобто змін хімічної структури молекул ДНК під дією хімічних полютантів. Радіаційний мутагенез - явище виникнення мутацій під дією радіоактивних речовин.

Онкогенне (канцерогенне) дія забруднювачів - дія, що приводить до утворення злоякісних пухлин (варіант мутагенної дії).

7. Імунодепресивна дія - дія забруднювачів, що приводить до зниження імунітету, розвитку вторинного імунодефіциту.

ГЛОБАЛЬНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ ОБ'ЄКТІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Пестициди - засоби захисту рослин (від лат. pestіs -зараза, cіde -убиваю). Діоксини. Діоксини - це група речовин, які називають суперекотоксикантами в силу їх надзвичайно високої з і біологічної активності. Нітрати й нітрити. Забруднення навколишнього середовища цими з'єднаннями пов'язане із широким застосуванням їх як добрива в сільському господарстві. Нітрати - солі азотної кислоти (селітри). Вінілхлорид- виникають гемангіосаркоми (одна з форм злоякісних пухлин, що швидко розвиваються, що утворяться зі стінок кровоносних судин). Фтористі з'єднання - передозування фтору може викликати флюороз (ушкодження костей). Важкі метали. Вони здатні накопичуватися в рослинній і тваринній тканинах, маючи токсичну дію. Деякі товари й препарати, використовувані в побуті, містять важкі метали. Головні джерела надходження важких металів у ваш будинок - вода, вихлопні гази й фарби.Свинець діє на нервову систему, репродуктивну функцію, добре відомий їх гонадотоксичний ефект. Кадмій - поразка нирок (білок у сечі), м'яза серця, нервової системи, порушення функцій статевих органів, легенів. Пізніше виникають гострі кісткові болі в спині й ногах. Крім того, передбачається канцерогенна дія кадмію. Цинк - у підвищеній концентрації цинк придушує фотосинтез всіх планктонних рослинних організмів. Тому що планктони служить початковою ланкою харчового ланцюга й головним харчовим ресурсом для багатьох видів риб, то придушення фотосинтезу (синтез крохмалю й цукру в зелених рослинах за допомогою сонячної енергії) може мати далеко, що йдуть наслідки. Радіонукліди - це ті ізотопи елементів, які випускають радіоактивне випромінювання, здатне вибивати електрони з атомів і приєднувати їх до інших атомів з утворенням пар позитивних і негативних іонів. Таке випромінювання називають іонізуючої. Радіонукліди надходять у навколишнє середовище й із промисловими відходами або з радіоактивними викидами атомної енергетики. Радіація - по своїй природі це завжди ризик для здоров'я людини.

АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ

Антропогенні викиди в атмосферу. Запилення атмосфери, із глобальні круговороти води, З2 і ПРО2. Пил постійно подразнює дихальні органи й слизуваті оболонки, викликаючи гострі й хронічні захворювання. Окисли сірки й різноманітні дрібні частки (суміш сажі, попелу, пилу, крапельок сірчаної кислоти, азбестових волокон і т.д.) викликають більше хвороб, чим вихлопні гази автомобілів. Серед них оксиди азоту, вуглецю, свинець і канцерогенні речовини (бенз\а\пірен, акролеїн й ін.). У цей час інтенсивно вивчається роль азбесту в розвитку злоякісних новотворів (ЗНО). Більша частина азбесту, впливу якого піддається населення, перебуває в повітрі - це результат зношування гальмових накладок і зношування будинків, що будувалися із застосуванням асбествмісних матеріалів. Вдихання навіть невеликої кількості азбестового пилу може через 20-30 років привести до розвитку раку легенів.

Парниковий ефект. Кислотні дощі. Змог (суміш диму й тумана). Озоновий екран Землі.

Головні фактори, що руйнують озоновий екран Землі:

· застосування фреонів у техніку, парфумерної й хімічної продукції,

· запуск потужних ракет,

· польоти реактивних літаків у високих шарах атмосфери,

· випробування ядерної й термоядерної зброї,

· знищення природного озонатора - лісів.

Атмосферне повітря й здоров'я. Забруднене повітря насамперед вражає легені. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі й хронічні поразки верхніх дихальних шляхів, бронхів і паренхіми легенів. Виявлено зв'язок забруднення атмосферного повітря з ростом захворювань генетичної природи. Більший ступінь забруднення повітря викликає вповільнення процесів росту й розвитку, наростання дисгармонічності за рахунок підвищення жировідкладення, а малі концентрації шкідливих речовин стимулюють процеси акселерації. Установлено зв'язок між змістом твердих часток у повітрі й частотою рака шлунка й передміхурової залози.

ПИТНА ВОДА Й ЗДОРОВ'Я

Класифікація забруднювачів, що скидають у водойми:

1. Органічні забруднювачі, для розщеплення яких потрібен кисень (побутові й промислові відходи);

2. Збудники інфекційних захворювань, що втримуються в побутових відходах тваринного походження;

3. Штучні добрива;

4. Синтетичні органічні речовини (мийні засоби, пестициди, промислові хімікати);

5. Неорганічні хімічні й мінеральні речовини (солі металів, кислоти, тверді частки), що попадають у воду із шахт і заводів, нафтоочищувальних підприємств і сільськогосподарських угідь;

6. Радіоактивні речовини, які попадають у воду при видобутку радіоактивних руд, з атомних реакторів, стічних вод промислових підприємств, НДІ й лікарняних установ, у яких вони використаються. Варто виділити 2 види забруднення питної води: хімічне й біологічне.

Основні правила попередження поширення інфекцій водним шляхом:

купання у відведені для цих цілей місцях; купання в ділянках рік нижче надходження стічних вод і розташування тваринницьких ферм категорично забороняється;

· з відкритих водойм для питва можна використати воду тільки після кип'ятіння;

· благоустрій шахтних колодязів (наявність глиняного замка, даху, навісу, суспільного цебра);

· правильна експлуатація водоочистних споруджень;

· лабораторний контроль за джерелами питної води.

На водопровідних станціях у нашій країні використається наступна технічна схема водоочищення: водозабір, хлорування, флокуляція (осадження зважених домішок на осаді гідроокису алюмінію), фільтрація.

Основні причини неефективності технології очищення води методом хлорування:

· утворення хлорорганічних з'єднань;

· утворення комплексів хлорорганичних з'єднань із іонами важких металів;

· корозія водопровідних труб й арматури;

· утворення складних комплексів хлорпохідних, важких металів із продуктами корозії водопровідних труб;

· збереження при хлоруванні (і тривалому кип'ятінні!) і утворення нових класів стійких мікроорганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності з мутагенними й імунодепресивними властивостями;

· забруднення хлорованою водою природних джерел води.

Таким чином, при хлоруванні водопровідної води утворяться ще більш небезпечні для людини речовини, чим хлор і вихідні органічні забруднення, тому що вони не затримуються на фільтрах і попадають у питну воду. З них ідентифіковано більше 600 токсичних з'єднань із канцерогенними й мутагенними властивостями.

Рекомендації для здоров'я. Не вживайте хлоровану воду. Використайте тільки воду, очищену за допомогою високоефективних очисників або методом виморожуванові.

Про кип'ячену воду. Учені перевіряли активність "холодного окропу" на собі й своїх близьких. З його й відзначали, що поліпшується загальне самопочуття, підвищується працездатність. Він діяв заспокійливо й на нервову систему. Корисна для питва вода, настояна на кислих ягодах (брусниці, журавлині, калині) або підкислена лимонним соком кип'ячена вода.

ЕКОЛОГІЯ ЖИТЛОВИХ І СУСПІЛЬНИХ ПРИМІЩЕНЬ

У будинках формується особливе повітряне середовище й зовсім відмінна від атмосферного повітря композиція хімічних речовин. Основні джерела забруднення повітряного середовища приміщень умовно можна розділити на чотири групи:

1. Речовини, що надходять у приміщення із забрудненим повітрям;

2. Продукти деструкції полімерних матеріалів;

3. Антропотоксини;

4. Продукти згоряння побутового газу й побутової діяльності.

ЕКОЛОГІЯ ҐРУНТУ

Виник новий науковий напрямок - геохімічна екологія ендемічних захворювань, що вивчає вплив мікроелементів і макроелементів на організм людини. Розповсюджені в різних регіонах країни захворювання безпосередньо пов'язані з особливостями хімічного складу води, ґрунту й харчових продуктів, використовуваних людьми в даній місцевості. Мікроелементи надходять в організм людини з рослинною й тваринною їжею, почасти з водою за схемою: ґрунт - рослина - організм тварини, людини. Недолік або надлишок мікроелементів у ґрунті приведе до недоліку або надлишку їх не тільки в травоїдних, але й м'ясоїдних тварин й у людини. Це спричиняє порушення проміжного обміну речовин і виникнення ендемічних (від грецького endemos - місцевий) захворювань.

ЕКОЛОГІЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

Про екологічну чистоту сучасних продуктів. У продукти харчування хімічні речовини можуть попадати в результаті обробки сільськогосподарських полів мінеральними добривами, пестицидами, при транспортуванні, при використанні хімічних добавок з метою поліпшення зовнішнього вигляду, товарних й інших властивостей продуктів.

Рекомендації з готування продуктів, що містять підвищену дозу нітратів:

· не використайте для готування їжі алюмінієвий посуд;

· при тепловій обробці частина нітратів руйнується,

частина переходить у відвар, тому його не треба використати в їжу;

· варити яловичину починайте в холодній воді, так у бульйон перейде більше токсинів; після п'ятихвилинного кипіння, не жалуючи, виливайте перший бульйон, варите супи тільки на другому бульйоні;

· очищені овочі треба заздалегідь (не менше години) вимочувати в ледве підсоленій кип'яченій воді, щоб видалити надлишок нітратів.

Харчові добавки. Існує ще одне важливе джерело "забруднення" харчових продуктів - додавання в них (з метою консервування, для поліпшення смаку, кольору й т.д. ) безлічі синтетичних хімічних сполук, негативний вплив багатьох з яких на організм до кінця ще не вивчено. Підсмажене до коричневого кольору м'ясо, сильно підсмажений у тостері хліб також містять мутагенно- і канцерогенно-активні речовини.

Ряд рекомендацій з безпеки харчування:

· Не вживайте в їжу цвілі продукти! Помнете, що цвіль виділяє токсини (афлатоксин, охратоксини й ін.), які переходять у товщу продукту; афлатоксини переходять у продукти переробки овочів і фруктів. Не використайте цвілі продукти для виготовлення соків, провина, з й ін. В арахісі, сочевиці, горіхах, абрикосових кісточках афлатоксини можуть утримуватися без видимої цвілі й відчуття цвілевого заходу;

· Не їжте овочі й фрукти, якщо вони вирощені поруч із автомагістралями або заводами;

· При тривалому зберіганні спиртових настойок на кісточкових фруктах у розчин переходить сильна отрута - синильна кислота;

· При зберіганні картоплі на світлі, а також при його проростанні утвориться соланін. Він надає картоплі зелений колір. Отруєння соланіном не смертельно, але все-таки краще його уникнути. Варто ретельно чистити картоплю, що позеленіла, видаляючи "вічка";

· Не використайте для обгортання харчових продуктів папір газет: вона містить у більших кількостях свинець і кадмій;

· При користуванні чавунною сковорідкою залізо менше поглинається харчовими продуктами;

· Ступінь екстракції міді й свинцю продуктами залежить від ступеня зношування посуду. Після тривалого строку експлуатації ефективність захисного шару олова, що покриває мідь, зменшується;

· Цинк, у якому втримується деяка кількість кадмію, легко розчиняється розведеними кислотами, і посуд не можна використати для зберігання харчових продуктів, що містять кислоту;

· Після розкриття консервної банки й зберіганні при кімнатній температурі підвищується кількість олова, що переходить із лудженої жерсті в їжу; перехід олова в їжу з консервних банок збільшується при наявності нітратів, причому токсичність олова в присутності нітратів підвищується.

КЛІМАТ І ЗДОРОВ'Я

Сама важка пора року - це весна. Оптимальним сезоном для людини є осінь. Клімат впливає на самопочуття людини, впливаючи на нього через погодні фактори. Погода, як фізичний стан приземного шару атмосфери характеризується наступними метеорологічними елементами: інтенсивністю променистої енергії, атмосферним тиском, температурою й вологістю повітря, напрямком і швидкістю руху повітря, концентрацією кисню, ступенем обуреності магнітного поля Землі.

Важливий кліматичний фактор - сонячна радіація.

Надмірний вплив природних сонячних променів може викликати:

1. Гострий ефект (опік шкіри із тривалою червоністю, набряком, пухирями й шелушенням);

2. Хронічне ушкодження шкіри (сухість, складчастість, млявість, гніздна пігментація, "старіння", різні типи раку шкіри).

До профілактичних заходів варто віднести:

· інформацію про ризик;

· використання засобів, що охороняють від сонця (лосьйони із захищаючу шкіру факторами /КЕФ/, сонцезахисні окуляри, капелюхи, парасольки й ін.);

· помірне використання штучних джерел При переохолодженні подих стає рідким, знижується зміст цукру в крові й при зниженні температури ротової порожнини до 25-28 градусів може наступити смерть від зупинки дихання.

Основні проблеми, пов'язані із впливом холоди на організм:

· поява почуття теплового дискомфорту й болючих відчуттів, особливо у верхніх і нижніх кінцівках;

· при тривалому повторюваному впливі холоду можливий розвиток холодової поліневропатії (захворювання периферичних нервів і судин на руках і ногах, що супроводжується болючими відчуттями й зниженням чутливості кінцівок);

· збільшення ризику загального переохолодження організму й виникнення холодової травми (відмороження);

· виникнення в деяких людей холодової алергії по типі набряку Квінке або кропивниці;

виникнення поразок органа зору відбитою сонячною радіацією в ранній весняний період (сніжна офтальмія або сніжна сліпота);

· збільшення захворюваності гострими катарами дихальних шляхів й іншими респіраторними інфекційними захворюваннями;

· збільшення ризику травм у результаті падіння людей у зв'язку зі зледенінням поверхонь і погіршенням видимості.

Зміни атмосферного тиску, пов'язані з переміщенням циклонів й антициклонів, впливають , насамперед , на серцево-судинну систему. Особливо чутливі до цих коливань люди похилого віку. В умовах високогір'я (понад 4000 м) внаслідок зниження парціального тиску кисень із працею надходить в організм, розвивається висотна хвороба (непереборна слабість, втрата свідомості). У той же час рекомендується проводити відпустку в горах на відносно невеликих висотах. При цьому організм випробовує стимуляцію життєво важливих функцій, що сприятливо впливає на загальний стан. Кесонна (декомпресійна) хвороба - захворювання, що виникає при швидкому переході людини від підвищеного атмосферного тиску до нормальних умов.

ЕНДОЕКОЛОГІЯ

Важливу роль у рішенні цього завдання зіграло новий медико-біологічний напрямок, ендоекологія - наука про екологію внутрішнього середовища організму.

Отруєння екологічного генезу у своєму розвитку проходить три стадії:

1) ушкодження тонких структур організму й порушення їхніх функцій без клінічних проявів захворювання;

2) виснаження захисних механізмів і поява перших ознак захворювання;

3) клінічні прояви захворювання.

Сполучення декількох, нехай слабких, але однонаправлено діючих факторів може привести до достовірних зрушень показників здоров'я. Таким чином, додавання кожного нового фактора має ризик захворювання більше високим. Зареєстровано нові, ще не до кінця вивчені захворювання, які зв'язують із забрудненням навколишнього середовища. Їх називають екологічною патологією: алопеція, "картопляна хвороба", "жовті" діти", "передчасна дитяча старість", "синдром хронічної утоми", хвороба "Мінамата", хвороба "ітай-ітай". З метою боротьби зі шкідливою дією полютантів існують різні заходи. Для цього створені різні наукові напрямки, такі як:

· екотоксикологія - розділ токсикології, що вивчає інгредіентний склад, особливості поширення, біологічної дії, актиВООЗації, дезактивизації шкідливих речовин у навколишнім середовищі;

· медико-генетичне консультування - консультації в спеціальних медичних установах для з'ясування характеру й наслідків дії екотоксикантів на генетичний апарат людини з метою народження здорового потомства;

· скринінг - відбір і перевірка на мутагеність і канцерогенність факторів середовища (виробничого, домашнього, природного середовища);

· гігієнічна регламентація шкідливих речовин у середовищі (нормування) - тобто встановлення санітарно-гігієнічних нормативів.

МІЖНАРОДНІ ПРИРОДООХОРОННІ ЕКОЛОГІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Організація Об'єднаних Націй (ООН) з питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО). Сфера діяльності: 1. Керівництво міжурядовими програмами;

2. Облік й організація охорони природних об'єктів, віднесених до Всесвітньої спадщини; 3. Надання допомоги в розвитку екологічного утворення.

Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів (МСОП). Сфера діяльності: 1. Збереження природних екосистем; 2. Збереження рідких і зникаючих видів рослин і тварин, пам'ятників природи; 3. Організація заповідників, резерватів, національних природних парків; 4. Екологічна освіта.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Сфера діяльності: 1. Охорона здоров'я людини в аспекті його взаємодії з навколишнім середовищем; 2. Організація санітарно-епідеміологічного моніторингу навколишнього середовища; 3. Проведення санітарно-гігієнічної експертизи й оцінка якості навколишнього середовища.

Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ).

Сфера діяльності: 1. Розробка правил будівництва й експлуатації АЕС; 2. Проведення експертизи проектованих і діючих АЕС; 3. Оцінка впливу радіоактивних матеріалів на навколишнє середовище; 4. Установка норм радіаційної безпеки.

Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Сфера діяльності: 1. Рішення екологічних проблем у сільському господарстві; 2. Охорона й використання земель, водних ресурсів, лісів, тваринного миру, біологічних ресурсів Світового океану.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО). Сфера діяльності: 1. Вивчення й узагальнення впливу людини на погоду й клімат планети в цілому й по окремих регіонах; 2. Глобальний моніторинг.

Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ). Сфера діяльності:

1. Підвищення рівня утворення керівників, фахівців і трудящих в області безпеки й охорони праці; 2. Створення умов для безпечної праці; 3. Попередження професійних захворювань; 4. Зменшення забруднення середовища й ліквідація інших u1092 факторів, що негативно позначаються на здоров'ї й благополуччі працюючих. Грінпіс (Зелений мир) - міжнародна неурядова організація, створена в 1971 році з метою збереження природного середовища Землі від руйнування. Основні цілі: залучення широкої громадськості до питань охорони навколишнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаджанян Н.А. и др. Екологія человека: словарь – справочник / 1997

2. Алексеев В.П. Очерки екології человека, 1993.

3. Алексеев С.В. Екологія: наука и область утворення/ Методичнийие рекомендації. – СПб. - 1994. – 55 с.

4. Афанасьев А.И. Проблеми електромагнитної безопасности и аттестації рабочих мест с компьютерної техникой /ГНПП «Циклон – Тест», Апрель, 2000.

5. Безопасность жизнедеятельности (учебное пособие) \ Под ред. Е.А. Арустамова. – Москва, 1999. – Часть 2. – 303 с.

6. Вдовиченко Л.М. Некоторие екологичнийие проблеми Россії и их связь с национальними особенностями россиян \\ Вестник Балтийской Академії. - 1998. - Вип. 20. - С.73-75.

7. Гігієничнийие требования к видеодисплейним терминалам, персональним електронно-вичислительним машинам и организация работи. СанПиН 2.2.2.542-96.

8. Дубров А.П. Екологія жилища и здоровье человека / Уфа: Издательство «Слово». – 1995. – 96 с.

9. Криксунов Е.А. Екологія / Москва, 1995. – 240 с.

10. Кузовникова Т.А. Екологія. Основи екології. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 67 с.

11. Кузовникова Т.А. Екологія. Екологія человека. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 92 с.

12. Марьясис В.В. Берегите себя от болезней / Москва, 1992. – 112 с.

13. Моисеев Н.Н. Екологія человечества глазами математика / М.: Молодая гвардия. – 1988

14. Новиков Ю.П. Екологія, окружающая среда и человек // М., 1998. – 411 с.

15. Основи валеології \ Билич Г.Л., Назарова Л.В. ОсМСМХСV111, Санкт-Петербург – 1998. – С. 16. Петленко В.П. Валеологія Человека: Здоровье – Красота / СПб. – 1998. – 5 томов.

17. Ревелль П., Реввель Ч. Среда нашего обитания / В 4-х книгах. Кн. 4. Здоровье и среда, в которой ми живем: Пер. с англ. - М.: Мир. – 1995. – 191 с.

18. Справочник по гігієне труда /Под ред. Карпова Б.Д., Ковшило В.Е. – Л. «Медицина». – 1976. – 536 с.

19. Старостенко В. Аварії с вибросом порадиоактивних веществ //Основи безопасности жизни. – 1997. - №4-5. - С. 71-92.

20. Суравегина И.Т., Сенкевич В.М. Как учить екології / М.: «Просвещение». – 1995. – 95 с.

21. Ушаков И.В., Солдатов С.К. Порадиация и здоровье //Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №3. – С. 35-38.

22. Чернова Н.М., Билова А.М. Екологія /М.,Просвещение. – 1988. – 272 с.

23. Чрезмерная експозиция ультрафиолетовой порадиації // Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №2. – С. 42-43.