Оформлення посилань у наукових роботах

У процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти. Науковий факт – це елемент, який лежить в основі наукового пізнання, відображає об'єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об'єктивність і достовірність. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати – це дослівний уривок твору, чийсь вислів, що органічно вписується в текст наукової роботи як підтвердження чи заперечення певної думки. Тут потрібна особлива старанність, адже будь-яка недбалість у виписках даних спричиняє втрату часу на уточнення. Іноді окремі судження передаються своїми словами без цитування.

Цитати використовуються і для підтвердження окремих поглядів, які висловлює дослідник. При цитуванні слід дотримуватись таких правил:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі думки), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, конкретним щодо оцінювання його результатів і також давати відповідні посилання на джерело;

• цитати мають органічно «вписуватись» у контекст наукової роботи.

Посилання в тексті позначаються номерами джерел, за якими вони зазначені у «Списку використаної літератури»: ставиться порядковий номер у квадратних дужках.

	«...у працях [1–3; 7; 23] приділено особливу увагу дослідженням цього аспекту проблеми».

При цитуванні або наведенні статистичних даних з джерела з великою кількістю сторінок, крім номера зазначають сторінку, де розміщена вказана інформація.

	«...на думку Н. В. Сугацької певним показником визнання наукової термінології є її використання в підручниках і навчальних посібниках [43, с. 62]...».

Джерела, з яких запозичені таблиці та рисунки подають безпосередньо після таблиць та рисунків. Далі залишають два інтервали та продовжують текстову частину.

Посилаючись на рисунки та таблиці в кваліфікаційній роботі вказують їх порядковий номер.

	«на рис. 2.3 можна побачити...» «повернемося до табл. 1.3...»

Посилання на використану літературу можуть бути також посторінковими. У такому разі вони нумеруються за порядковим номером у кінці сторінки в порядку наростання (1, 2, 3... і т. д.). Допускається нумерація на кожній сторінці, або наскрізна – до кінця роботи.

Посилання на наукову літературу необхідно робити згідно з правилами бібліографічного опису, вказуючи номер сторінки, на якій розміщена використана інформація.

	Сугацька Н. В. Трагічні події на Миколаївщині (1941 – 1944 рр.) / Н. В. Сугацька. – Миколаїв, Вид-во Ірини Гудим, 2010. – С. 32.

У випадку, коли основні положення статті не цитуються, а формулюються своїми словами, посилання оформлюється наступним чином:



Див.: Билык Н. М. Роль информационных технологий в работе современного юриста / Н. М. Билык // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наукової конференції професорсько-викладацького складу (Одеса, 20 – 21 квітня 2012 р.) / відп. за випуск д.ю.н., проф. В. М. Дрьомін ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 493.

У разі, коли на одній сторінці автор робить посилання на одне і те саме джерело, але на різні сторінки, посилання оформлюється так:

	1 Козляковський П. А. Соціальна психологія : курс лекцій, практикум, хрестоматія / П. А. Козляковський, А. П. Козляковський. – Миколаїв : Дизайн і поліграфія, 2005. – С. 133. 2 Там само. – С. 142.

Іноді дослідникові доводиться наводити цитати не з першоджерела, а з роботи іншого автора, в такому разі посилання оформлюється таким чином:

	Цит. за Щукин В. Брачный обыск в Российской империи / В. Щукин // Людина і закон: публічно-правовий вимір : матеріали Міжнар. наково-практ. конф. (Миколаїв, 25 – 26 листопада 2011р.) / За ред. С. В. Ківалова, В. О. Тулякова, О. В. Козаченка. – Миколаїв, 2011. – С. 73.

Посилання на нормативні джерела можуть не виноситись у кінець сторінки, а вказуватись у тексті, при цьому необхідно зазначити назву нормативно-правового акта, дату його прийняття. Назву, рік, місце та сторінку видання, в якому цей документ був опублікований необхідно зазначати в списку використаної літератури в кінці роботи.



«Відповідно до законодавства України, усі громадяни України, юридичні особи, державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування мають право на відкриту науково-технічну інформацію, яке передбачає можливість вільного її одержання, зберігання, використання і поширення під час здійснення наукової, науково-дослідної, виробничої, громадської та іншої діяльності, що не забороняється чинним законодавством (Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 року).» У списку літератури: 1. Про науково-технічну інформацію : Закон України від 25 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.