Веселий сніг

Падав сніг,

Падав сніг –

Для усіх, усіх, усіх,

І дорослих і малих,

І вселих і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,

Він тихцем сідав на ніс.

А веселі грали в сніжки –

Сніг сідав їм на усмішки

І сміявся з усіма:

- Ой, зима, зима, зима!

Снігу, ой снігу якого!

Снігу, ой снігу якого!

В білих снігах потонули

Гори, степи і долини…

Наче чекаючи любого гостя якогось,

Радий господар

Свитку свою розіслав по дорозі,

Свитку свою з найбілішої вовни,

Свитку свою, не надівану й разу.

Наче тут паслися гуси уранці,

Скублись, кричали

І пух свій білий розкидали.

***

Ми горобчиків попросим:

- Не летіть до діда в просо.

Вранці просо дід покосить,

Ляже просо у покоси.

Натовчем для вас пшона

Із просяного зерна.

Соромно перед соловейком

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчата вже закінчили обідати, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав.

Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда сиділи, боячись поворухнутись. Соловейко перестав співати.

Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.

Ліда зібрала недоїдки в газету, загорнула й поклала в сумку.

- Навіщо ти зібрала сміття? - запитала Оля. - Це ж у лісі... Ніхто не бачить...

- Соромно перед соловейком, - тихо відповіла Ліда.

Навіщо кажуть "Спасибі"

Спасибі

Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

- Спасибі тобі, струмочку.

Хлопчик усміхнувся.

- Чого ти усміхнувся, хлопче? - запитав дідусь.

- Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові "Спасибі"? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

- Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже "Спасибі"? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

Косар скосив увесь овес.

На столі стоїть сільниця,

У сільниці сіль.

Коса косить – бруса просить.

Сонце гріє аж пече,

З сома сьомий піт тече.

Радить сому сонний кит:

-Покупатись, соме, слід.

Ми носили воду в ситі,

Та дерева не политі.

Воду в ситі не носити,

Саду ситом не полити.

Від солі у Соні

Всі супи солоні.

Ріс лаврик -

Не доріс,

Приснивсь сьогодні сон синиці:

Приніс сусіда сік з суниці.

Ось спритно шиють вісім ос

Аж вісім ворків осам –

Пообіцяв тим осам хтось

Аж вісім ворків проса.

У оси не вуса, а вусики.

Як місили тісто в місті,

Усе місто стало в тісті.

Пилип посіяв просо,

Просо поспіло,

Пташки прилетіли.

Ходить посмітюха по смітничку

Зі своїми посмітюшенятами.

Босий хлопець сіно косить,

Роса росить ноги босі.