При ізольованій вимові губи дещо розтягнуті, видно передні зуби. Перед лабіалізованими голосними [о], [у] губи дещо заокруглюються перед іншими голосними [а], [е], [и], [і] – розтягуються у посмішці.
Зуби на відстані 1 – 1,5 мм..
Широкий кінчик язика змикається з нижніми різцями.
Передняя частина спинки язика піднімається до переднього краю піднебіння, до альвеол, утворюючи з ним вузьку щілину.
Бічні краї язика щільно притискаються до верхніх кутніх зубів і частково до твердого піднебіння.
Впродовж спинки язика по його середній лінії утворюється жолобок, по якому потік повітря проходить між різцями, що спричиняє різкий шум, який нагадує свист (холоднее повітря).
М’яке піднебіння підняте і закриває прохід у носову порожнину.
Голосові зв’язки розімкнені і не вібрують, тому звук глухий.
Характеристика звука
|
Приголосний Ротовий Передньоязиковий (зубний) Щілинний (однофокусний) Глухий Твердий |
Міжзубний сигматизм – язик знаходиться в міжзубному положенні. Кінчик язика не опускається за нижні зуби, а висувається між ними. Кругла щілина замінюється пласкою. Звук набуває шепелявого відтінку.
Губно-зубний сигматизм – нижня губа піднімається до верхніх зубів, утворюючи звуження, через яке проходить струмінь повітря. Язик знаходиться в положенні звука [с]. Така вимова нагадує російськомовні звуки [в], [ф].
Носовий сигматизм – корінь язика піднімається і примикає до м’якого піднебіння, яке опускається і утворює прохід для видихуваного повітря через ніс, тому вимовляється звук, схожий на [х], але з носовим відтінком.
Бічний сигматизм має 3 варіанти:
Кінчик язика впирається у верхні альвеоли, внаслідок чого бічні краї язика не змикаються з верхніми кутніми зубами – там утворюється щілина, через яку проходить повітряний потік (право-, лівобічний, двобічний).
Кінчик язика упирається в нижні різці, а спинка піднімається і торкається твердого піднебіння. Повітряний струмінь проходить так само, як і в першому варіанті.
Кінчик язика впирається в альвеоли, а весь язик лягає ребром, один з його країв піднімається до внутрішньої сторони корінних зубів, пропускаючи видихуване повітря по бокових краях язика. Внаслідок такої артикуляції утворюється «хлюпаючий» звук.
Інфантильний сигматизм ( у розумово відсталих дітей) – спинка язика напружена і наближається до твердого піднебіння, щілина дуже вузька. Звук має шепелявий відтінок, схожий до пом’якшеного [ш].
Призубний сигматизм – кінчик язика знаходиться на рівні щілини між верхніми та нижніми різцями, закриваючи прохід для струменю повітря, жолобок не утворюється. Внаслідок цього чується звук [т].
Зрідка зустрічаються вади м’якості приголосних (замінюються, плутаються звуки [c] – [с’]).
Призубний парасигматизм – язик набуває передньої зімкненої артикуляції замість щілинної. Заміна [с] на [т].
Шиплячий парасигматизм – кінчик язика опущений вниз, але дещо відтягнутий в середину рота. Спинка язика напружена, жолобок не утворюється. Бокові краї язика не змикаються з верхніми кутніми зубами. Повітря розтікається по всій довжині язика. Мовлення набуває шепелявого відтінку.
Цей етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.
Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки.
Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.
Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті:
“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання:
“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади:
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк
“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;
“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише ті, які починаються на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]
Ігри та вправи на розвиток дихання:
“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звука [с]:
“Лопатка” . Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
“Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
“Чисті зуби”. Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми зубами виконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Повторити 10-15 раз.
“Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
“Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10 разів.
“Язичок-футболіст”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
При міжзубному сигматизмі треба запропонувати дитині зблизити зуби, губи розтягнути в посмішку та в такому положенні спробувати вимовити подовжений звук [с], а потім склад [са].
При губно-зубному сигматизмі треба зняти губну артикуляцію. Для цього треба:
Запропонувати дитині розкрити губи, дещо розкрити зуби, утворивши щілину між різцями та подовжено вимовити звук [с]. Можна допомогти дитині, притримуючи своєю рукою її нижню губу, оголивши таким чином її різці.
За допомогою зонда №2 – дитина багаторазово вимовляє склад [та], логопед вводить зонд між яснами і кінчиком язика, а також спинкою язика і злегка натискає ним вниз. Утворюється кругла щілина, через яку проходить струмінь повітря і утворюється свистячий звук.
При призубному сигматизмі корекція проводиться на основі пояснення правильної артикуляції.
Можна використовувати механічний спосіб постановки:
Легке натискання шпателем на кінчик язика опускає його за нижні різці так, щоб утворився прохід для повітря через зубну щілину (зонд №2).
Використовують зонд №4, який розміщують поперек рота, перед нижніми іклами, щоб завадити передньому краю язика піднятися. зонду треба відсунути за нижні різці.
При носовому сигматизмі стоїть завдання перевести язик в переднє положення, навчити дитину правильно спрямовувати повітряний струмінь. Дитина повинна диференціювати носове та ротове дихання. Треба навчити та закріпити вміння дитини відчувати повітряний струмінь на кінчику свого язика, просунутого між зубами. Коли язик достатньо закріпиться в такому положенні, можна поступово переводити його кінчик за нижні різці, після чого тимчасова шепелява вимова заміниться на правильну артикуляцію звука [с].
При боковому сигматизмі необхідна спеціальна підготовча робота з активізації м’язів бокових країв язика, які в результаті вправ мають підійматися до щільного зімкнення з кутніми зубами. Спочатку дитині пропонують подути крізь зближені губи, контролюючи струмінь видихуваного повітря за допомогою піднесеного до рота легкого предмету (наприклад ватки). Ця ж вправа виконується перед дзеркалом з широко просунутим між зубами язиком, який боковими краями торкається кутиків рота. Для утворення жолобка використовують зонд №1.
При шиплячому парасигматизмі дитину необхідно відучити від звички напружувати язик та відтягувати його углиб рота. З цією метою рекомендується якомога довше затриматися на стадії міжзубної вимови звука [с] у складах, словах та фразах. Коли язик остаточно закріпиться у такому положенні, можна поступово переводити кінчик язика за нижні різці, що зазвичай відбувається автоматично.
Са-са-са – великі колеса.
Са-са-са – в Соні довга коса.
Са-са-са – косить коса.
Са-са-са – вкусила оса.
Си-си-си – полетіли гуси.
Си-си-си – смачні абрикоси.
Си-си-си – налетіли оси.
Со-со-со – на полі росте просо.
Со-со-со – котиться колесо.
Су-су-су – діти люблять ковбасу.
Су-су-су – я пакет несу.
Ас-ас-ас – Соня любить ананас.
Ас-ас-ас – свято матері у нас.
Ас-ас-ас – Степанчик любить квас.
Ес-ес-ес – він качає прес.
Ис-ис-ис – у лісі живе лис.
Ос-ос-ос – у Соні піднос.
Ус-ус-ус – ми купили глобус.
Ус-ус-ус – у дідуся сивий вус.
Іс-іс-іс – ми пішли у ліс.
Еса-еса-еса – лежать колеса.
Уса-уса-уса – у діда довгі вуса.
Асо-асо-асо – ми купили м’ясо.
Сар-сар-сар – їде санітар.
Сок-сок-сок – сиплеться пісок.
Ста-ста-ста – зелена капуста.
Сто-сто-сто – у Соні намисто.
Аска-аска-аска – у Саші маска.
Су-су-су - чистомовки про осу
Са-са-са — змахнула крильцями оса.
Су-су-су — побачив я в саду
осу.
Со-со-со — не кусай, осо.
Си-си-си — вже нема в саду
оси.
Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. (сонце)
Не скляний він, не з металу, а прислухаєтесь — дзвенить, риє землю він розталу. (струмок)
Червоне коромисло через річку повисло. (веселка)
Стоїть палиця, а на палиці — хатинка, а в тій хатинці повно людей.(соняшник)
Червона, солодка, пахуча, росте низько, до землі близько. (суниця)
Собою не птиця, співати не співає, а хто до хазяїна йде — знати дає. (собака)
Зоря-зоряниця, молода дівиця,
Ти ходила, сльозу зронила,
Місяць побачив — не підняв,
Сонце побачило підняло. (роса)
Тільки сонечко пригріло –
І розтанув килим білий.
Клен радіє: певно, зна –
В гості йде до нас …(весна)
Що то за голова,
Що лиш зуби й борода? (часник)
Зійшли сніги, шумить вода,
Земля вже квіти викида.
Буяє травка молода,
Все мертве оживає.
Коли, діти, це буває? (навесні)
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає.
Коли, діти, це буває? (восени)
Низький та колючий, солодкий та запашний.
Ягоду зірвеш – усю руку обдереш. (аґрус).
Сто хустин собі напнула,
Кожушок вдягнуть забула. (капуста)
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
І замела мітлою слід. (лисиця)
Гладить все, чого торкається,
а торкнеш – кусається. (праска)
Дуже товсті ноги маю,
Ледве їх переставляю,
Сам високий я на зріст,
Замість рота в мене хвіст. (слон)
***
Садівник в саду працює,
Сапа в нього і граблі.
Він сапає й обгортає
Все, що лізе із землі.
***
І посилки, і листи носить листоноша.
Хоч від нас далеко пошта – це приємна ноша.
Я подякую йому, чаю теплого наллю.
***
Мати просить в Саші: "Син!
Ти сходи у магазин!
Купиш сир, ситро, сирок,
І яєць один лоток,
М’яса, сухарів, редиски,
Сині сливи і іриски,
Ще насіння, сіль, сирок,
І смородину, синок,
Трохи сала й ковбасу!"
"Мамо, я ж не донесу!"
Друзі
Сумно хом'яку самому ягідки збирати.
Може, запросити гнома, хай виходить з хати?
Будуть сонячної днини друзі серед лісу
класти ягідки малини в кошики з меліси.
***
Йшов їжак, кошик ніс,
в кошику малина.
Важко нести через ліс
ягоди для сина.
А хом'як не носив
ягоди для сина,
просто хату він зробив
прямо у малині!
***
Є у лісі ведмедик,
дуже ласий до меду,
до солодких ожинок,
до суничок, малинок.
Ще у лісі густому
є малесенький гномик,
теж він любить ожину
і суницю, й малину.
Велет-гном і Малятко,
так ведмедика звати
добрі друзі, щоранку
разом сходять із ганку,
щоб збирати ожину,
і суницю, й малину.
Для мами
Сказав мені мій тато,
Що скоро в мами свято,
Я так його чекаю,
Хустинку вишиваю.
Червоними нитками
Для рідної, для мами
Лисички
Я лисичка, я сестричка
Не сиджу без діла,
Я гусятка пасла,
Полювать ходила
А сьогодні у неділю
Треба відпочити,
Свою хатку гарнесенько
Треба прикрасити
Їжачок
Їжачок пішов у ліс.
Що із лісу він приніс?
Під листком жовтеньким
Знайшов гриб смачненький
Ведмежатко
В лісі є зелена хатка
Там поснули ведмежатка
Лиш маленький вереда
Мамі в очі загляда,
Каже він:
Не буду спати!
Утечу вночі із хати,
Якщо меду не даси,
Сала, риби й ковбаси!
«Люлі-люлі», - каже мати,
Мій маленький, треба спати,
Як заснеш, тобі усе
Сон в корзині принесе!
Синиця
Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.
На скрипці грала під хатою,
Але не просила їди,
Бо стала сама багатою –
Минулися холоди.
І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй відповідала
Щасливим сміхом дітей.
Славмо, славмо літо!
Червень дбав про нас —
Ягід нам припас.
Липень дав нам радо
Меду повен кадуб.
Серпень серед нив
Жниварів зустрів.
Жнімо, жнімо жито!
Славмо, славмо літо!
Носик
Тільки я у двір зайду –
Пахне грушами в саду,
Ароматом м’яти,
Теплим хлібом з хати…
– Звідки знаєш, Костику?
– Відчуваю носиком.
Сонце і сосни
Сонце мовило: «Засну!»
Сосни сонечко гойдали,
Сосни сонечко благали,
-Сонце, сонечко, не треба,
Стане темно нам без тебе!
Сава
Сава сидить біля ставка. Біля ставка ростуть сосни і овес. На соснах сидять сови та сороки. На ставку плавають гуси. Коні їдять овес. Сава їх пасе.
Ліс восени
Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки.
Пишається проти сонця ліс, а разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.