14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Обласний комунальний вищий навчальний заклад інститут підприємництва «стратегія»

Факультет управління

Кафедра управління і підприємництва

ІНДЗ №2

Тема: Організація та планування інноваційної діяльності підприємства легкої промисловості

Виконав:

студент гр. М-09-51

Бордун.О.С

Перевірив:

Часовських Ю.П.

м. Жовті Води

2013р.

ПЛАН

Вступ

1. Складання характеристики підрозділу, що відповідає за здійснення інноваційної діяльності.

2.Складання характеристики начальника відділу інновацій, його функції,завдання права та відповідальність.………………………….......

3. Оцінка доцільності та можливості розробки інноваційної стратегії діяльності підприємства.. …...........................................................

4. Планування процесу генерації раціоналізаторських і новаторських пропозицій окремими працівниками........................................

5. Висновок …………………………………………………..…..………

6. Список використаної літератури……………………….……………

Вступ

Планування діяльності підприємства, є одною із найважливіших функцій управління, вона охоплює всі аспекти своєї діяльності. В першу чергу це стосується інноваційної діяльності.

Мета ІНДЗ №2: дослідження процесу організації та планування діяльності промислового підприємства, кінцевим результатом якого є випуск інноваційного продукту.

Завдання до виконання в ІНДЗ роботі:

1. Визначення характеристики підрозділу, що відповідає за здійснення інноваційної діяльності.

2. Складання характеристики начальника відділу інновацій,його функції,завдання, права та відповідальність.

3. Оцінка доцільність та можливість розробки інноваційної стратегії діяльності підприємства

4. Дослідження процесу генерації раціоналізаторських і новаторських пропозицій окремими працівниками

1.Складання характеристики підрозділу, що відповідає за здійснення інноваційної діяльності

Процес інновацій передбачає створення центральних служб для координації інноваційної діяльності, формування цільових проектних груп чи центрів з розробки інновацій, організацію консультаційної допомоги у сфері інновацій.

Ступінь участі різних підрозділів у розробці інновації визначається значною мірою сферою діяльності організації і характером продукції, що випускається. В організаціях з виробництва споживчих товарів визначальна роль щодо асортиментної політики належить фахівцям з маркетингу. Натомість у компаніях, що спеціалізуються на випуску продукції виробничого призначення, важливіша роль у науково-технічній політиці належить конструкторським і технологічним підрозділам.

Ініціатива розробки інновації, що надходить від керуючих маркетинговою діяльністю, представлена як результат маркетингового дослідження, що містить інформацію про потреби і попит ринку, про технологічні потреби і можливості організації, конкурентні аналоги на ринку. Коли ідеї про розробку інновації надходять від конструкторських і технологічних підрозділів, вони представлені як результат цілеспрямованої дослідницької діяльності щодо перспективних виробів і технології.

Центральні служби координації діяльності забезпечують комплексний підхід до такої діяльності: розробляють єдину науково-технічну політику, контролюють і координують інноваційну діяльність, проведену у різних виробничих підрозділах.

Спеціалізовані підрозділи — ради, комітети з розробки інноваційної політики — створюються переважно у великих організаціях, що випускають наукоємну продукцію. Завданням таких підрозділів є визначення ключових напрямів інноваційного процесу і подання конкретних пропозицій вищому керівництву для ухвалення рішень.

Програмно-цільові групи з проведення наукових досліджень, розробки і виробництва нової продукції та технології — це самостійні господарські підрозділи для комплексного здійснення інноваційного процесу від ідей до виробництва конкретної програми. Вони створюються на середньому рівні менеджменту у складі підрозділів маркетингу, ИДКР, служб головного конструктора і технолога. Цільові групи, що створюються на тимчасовій чи постійній основі терміном па 1—5 років, сприяють ефективній організації творчого пошуку.

Програмно-цільова група також може бути організована так. Інженер-конструктор (технолог), який є автором ідеї, очолює цільову групу і безпосередньо відповідає за розробку і впровадження конкретної інновації. У цьому разі реалізується принцип гнучкого наскрізного менеджменту інноваціями, що ґрунтується на децентралізації управління.

Проектно-цільові групи мають власну систему мотивації для розробки і впровадження інновацій і підпорядковуються вищому менеджменту організації у разі вирішення питань фінансування інновацій. Зазвичай створюються невеликі групи у складі 5—15 осіб, а потім вони можуть перетворюватися в самостійні науково-виробничі підрозділи з розвитку нових сфер діяльності, що поєднують усі основні етапи науково-виробничого процесу.

Центри розвитку — це нова форма організації інноваційного процесу, що передбачає створення самостійних підрозділів, не зв'язаних з основними видами діяльності організації. Вони призначені для розробки інновацій, які скорочують витрати виробництва, підвищують якість продукції, забезпечують виробництво нової продукції, стимулюють розширення обсягу продажів і сприяють завоюванню ринкових позицій.