2. Фітоценотичні методи дослідження

Фітоценотичний опис

Крім описаних вище методик обліку бур'янів, які розроблені, вико­ристовувались і використовуються в землеробстві, в гербології застосо­вують також методи розроблені в фітоценології та агрофітоценології. Одним з таких методів є фітоценотичний опис сегетальної рослинності агрофітоценозу. Об'єктом опису є не окрема рослина, а агрофітоценоз в цілому та його складові компоненти - культура і сегетальна рослин­ність.

Опис проводять на ділянках значно більших, ніж при використанні інструментальних методів - 10 х 10 м. Результати записують у спеціа­льні бланки, де фіксують:

1. Номер і дату опису.

2. Назву агрофітоценозу.

3. Розмір пробної ділянки.

4. Географічне місце розташування.

5. Рельєфне положення та екологічні умови.

6. Експозицію і крутизну схилу.

7. Характеристику ґрунту.

8. Умови зволоження.

9. Загальне проективне покриття, в тому числі:

- проективне покриття культурою;

- проективне покриття бур'янами.

10. Загальну характеристику травостою:

- рівномірність розташування культурних рослин і бур'янів;

- висота культурних рослин і бур'янів;

- аспективність (зовнішній вигляд агрофітоценозу чи окремого виду).

11. Ярусність агрофітоценозу. Крім опису, вертикальну структуру агрофітоценозу зарисовують через спеціальну рамку 100 х 180 см із сіт­кою 10x10. її становлять вертикально, а з сторони зарисовки травостій скошують або приймають.

12. Перераховують всі види, які зустрічаються на даній ділянці, і визначають їх рівень присутності окомірно по проективному покриттю або для підвищення точності, рідше використовують кількісний та кількі­сно-ваговий інструментальний метод.

13. Визначають життєвий стан рослин, фіксуючи певні показники вибрані у відповідності з метою дослідження у 25-100 рослин кожного виду. При цьому дотримуються правила відбору рослин для аналізу по їх положенню до рослин культури (в міжряддях чи в рядку). Основними показниками оцінки життєвого стану, які найбільш часто використову­ються, є:

- довжина рослини, пагону і т. д.;

- розміри і кількість суцвіть;

- характер галуження;

- кількість листків, плодів;

- вага рослини та окремих її органів.

14. Фіксується історія поля (попередник, обробіток, види і дози до­брив, механічні прийоми догляду та гербіциди, які застосовувались).

15. Записують оточення агрофітоценозу і перехід його в суміжні угрупування.

16. Особливості умов (шкідники, хвороби, кліматичні фактори).

Проведення такого детального опису дозволяє глибоко проаналі­зувати стан агрофітоценозу, визначити стратегію та підібрати найбільш ефективні прийоми регулювання рівня присутності сегетальної рослин­ності в даному агрофітоценозі. Крім відміченого, застосовують і інші ме­тоди.

Екологічні ряди, трансекти

Це група методів, яка дозволяє встановити закономірності складу і будови агрофітоценозу або окремих його компонентів у залежності від екологічних і фітоценотичних умов. Останнє стосується, в основному, використання даних методів при вивченні співвідношення або взаємо­впливу між різними компонентами агрофітоценозу.

Метод екологічних рядів особливо доцільно застосовувати в агро-фітоценології на полях, що мають суттєву зміну екологічних характерис­тик у певному просторовому напрямі. Частіше, це поля із схилами різної крутизни. Вздовж схилу може чітко просліджуватися зміна:

- рівня зволоження;

- рівня родючості ґрунту, зумовлена його змивом;

- наявністю різних типів ґрунту.

Ці екологічні відмінності викликають суттєві зміни в видовому скла­ді, рівні присутності і розвитку як сегетальних, так і культурних видів. Ці відмінності необхідно враховувати в системі агротехнічних прийомів ре­гулювання рівня забур'яненості.

В методі екологічних рядів пробні ділянки закладаються дослідни­ком у відповідності з масштабом диференціації екологічного ряду або систематично для виявлення просторових меж впливу того чи іншого фактора. Таким чином, суть методу екологічних рядів полягає в ураху­ванні впливу екологічних умов на формування, ріст і розвиток агрофіто­ценозу шляхом розміщення облікових ділянок на площі, яка обстежу­ється.

Трансекти. Екологічні і фітоценотичні умови для проростання, росту і розвитку сегетальних видів у посівах сільськогосподарських культур не однакові в зоні рядка і у міжряддях. Для вивчення впливу цих факторів найбільше підходить метод закладання трансект - ву­зьких пробних ділянок, які закладаються по зоні рядка або навпаки, по міжряддю. Особливо доцільно користуватися цим методом в посі­вах широкорядних культур. Ширина дослідної ділянки може відпові­дати ширині необробленої захисної смуги рядка. На пробних ділянках доцільно визначати не лише видовий склад, а і якісні показники рос­лин - висоту, фазу розвитку, масу та ін. При наявності бур'янів, що знаходяться в генеративній фазі (достигання насіння), доцільно до­слідження доповнювати визначенням насіннєвої продуктивності рос­лин.

Будь-який фактичний матеріал, отриманий в польових або лабора­торних дослідженнях, потребує наступної обробки. Для цього викорис­товується цілий ряд математичних методів:

- метод аналізу популяційного поля;

- метод взаємного усереднення;

- метод виважених середніх;

- метод головних компонентів;

- метод групового обліку аргументу;

- методи класифікації і ординації;

- методи оцінки віталітетного та вікового спектра.