Розділ 7. Плата за концептуальну свободу: століття криз і шукань

чує» (ця історія, за знаменитою фор­мулою Броделя, застигла у часі «дов­гого тривання» [longue durée]). Дру­гий рівень — це соціяльні структури, себто держави, суспільства, циві­лізації, економіка (це, за Броделем, - соціяльна історія, що «повільно ру­хається»; тут географічний час «довго­го тривання» вступає в діялог із корот­ким, «соціяльним» часом). Нарешті, третій рівень - це політичні події, що їх науковець називає «одноденними квітами», «гучними новинами й годі» (це історія індивіда, яка і здійснюєть­ся, і щезає миттєво - в «індивідуаль­ний» час). Визначальні тенденції про­являють себе на першому та другому рівнях, тоді як життя й діяльність лю­дини зумовлено макропроцесами, де свободу індивіда обмежено, а роль ви­падку мізерна. Як писав Бродель, «ко­ли мова заходить про людину, мені завжди хочеться розглядати її як бран­ця власної долі, що навряд чи була справою її рук».

На епоху Броделя, який до 1972 р. посідав керівні позиції в науковому істеблішменті Франції, припадає зоря­ний час спільноти «Анналів». Її пред­ставники були визнаними лідерами західної науки, їхні книжки перекла­дали на десятки мов, а в самій Франції понад 40% дисертацій було присвяче­но проблемам, популяризованим в «Анналах». Тому броделівська кон­цепція «історії без людини», історії-метасинтезу тріумфально захопила дослідницьке співтовариство. Наприк­лад, Броделів учень Еманюель Лє Руа Лядюрі у виданій 1967 р. праці «Histoire du climat depuis Van mil» («Історія клімату від тисячного року») досліджує кліматичні зміни та ландшафт у категоріях «нерухомої історії» в її «довгому триванні», натомі соціяльні процеси - як рухливі та непевні - цікавлять його винятково з перс­пективи свідчення про кліматичні об­ставини. Дещо пізніше, у відомій збірці статтей «La territoire de l'histo­rien» («Територія історика»), називаю­чи дослідження такого типу «історією без людей», він ще виразніше закликатиме колеґ долати «антропоцентричні забобони».

Паралельно у сліди Броделя та й колеги Ернеста Лябруса, фахівця соціоекономічної історії Франції, автора двотомної праці «Esquisse du то ment des prix et des revenus en France XVIIIe siècle» («Нарис коливання ціні доходів у Франції XVIII ст.», 1933 р. книжки «La crise de l'économie fronça à la fin de l'Ancien Régime et au début la Revolution» («Криза французькі економіки наприкінці Старого Пор ку й на початку Революції», 1944 р.) ін., їхні численні учні й послідовий започаткували цілий напрям синя заційних праць, спертих на ретельно обрахунку даних із документації масо­вого характеру. На їхню думку, це дава­ло змогу внести елемент «точности» реконструкцію тих чи тих процесів «довгого тривання». Такий напрям от­римав назву «квантитативної» (кількісної) історії, або «кліометрії», де ви­сновки має бути обґрунтовано чисельними показниками й статистично пот­верджено. За хрестоматійний взірець такої історії править розвідка П'єш Шоню про іспано-американську торгів-

[208]