Розділ 7. Плата за концептуальну свободу: століття криз і шукань

охопивши, крім традиційних писем­них джерел (документів і хронік), лі­тературу, живопис, археологічний та етнологічний матеріял, пам'ятки ма­теріальної культури, дещо пізніше - так звані масові джерела; метричні за­писи, однотипну фіскальну й торго­вельну документацію тощо.

Ще однією новацією анналістів ста­ло застереження проти анахронізації джерел, себто проектування на минуле способів мислення та світосприйняття самого історика — людини XX століт­тя. Марк Блок називав це непрощен­ним «гріхом анахронізму», здатним проникнути навіть у коментарі до Гомерової «Іліяди», а Люсьєн Февр у книжці «Le problème de l'incroyance au seizième siècle: la religion de Rabelais» («Проблема безвір'я y XVI столітті: релігія Раблє», 1942 p.) переконливо показав, наскільки докорінно можна спростувати усталені історіографічні уявлення, звернувшись до пошуку тих питомих змістів, що їх люди XVI ст. вкладали в доступні історикові свід­чення й тексти.

Врешті, під очевидним впливом Дюркгаймового поняття «колектив­ної свідомосте» «нові історики» зап­роваджують у дослідження концепт ментальности (mentalité). Менталь­ність - це складне поняття, якому важко дати строге означення. Істори­ки більш-менш одностайні в тому, що йдеться про так звані «звички свідо­мости», себто комплекс уявлень про навколишній світ, притаманний лю­дям певної епохи чи певної соціяльної групи, який немовби автоматично, неусвідомлено зумовлює їхню поведінку. Знання ментальности певної спільноти, сперте на вивченні масових і повторюваних феноменів, дає змогу історикові моделювати «колективний портрет» цієї спільноти, а відтак - по­яснювати специфіку перебігу її історії, вірування, колективні фобії тощо. Чи не найранішим прикладом рекон­струкції ментальностей за допомоги даних етнології (ритуали й забобони) та психології (реакція на чудо) може служити одна з найзнаменитіших книжок XX ст., монографія Марка Блока «Les Rois thaumaturges. Etude sur le caractère surnaturel attribué à la puissanee royale, particulièrement en Franca et en Angleterre» («Королі-чудотворці. Розвідка про надприродний характер приписуваний королівській владі, зокрема у Франції та Англії», 1924). За об'єкт спостережень тут узято уявлення людей Середньовіччя про сакраль­ну природу влади й ширше - той містичний ірраціоналізм, що з ним; сприймали королів-помазаників і їхню владу підданці.

Згодом, надто у 1960-х pp., за так званого «другого покоління» анналістів, дослідження історії ментальностей стало свого роду «візитівкою» спіль­ноти «Анналів», а через їхніх послі­довників охопило всю західну історіографію, перетворившись на самостійний дослідницький напрям соціяльної історії. Це безмірно розширювало ко­ло проблем, на які поняття менталь­ностей претендувало, що призвело доз його розмивання. Адже й справді, до «змістів мислення» людського буття належать усі основні етичні, релігійні, політичні, ідеологічні та інші стерео-

[206]

«Тотальна», «вимірювана» та «серійна» історії

типи чи концепції, на яких воно зіпер­то, отже, в цій ділянці історія менталь­ностей неминуче перетинатиметься з Історією ідей. З другого боку, «способи сприйняття світу» завжди щільно пов'язані з буденним баченням речей та їх неусвідомленою «тематизацією», себто історія ментальностей заходить на територію історії побуту. Те саме можна сказати про сферу релігійних уявлень, про вплив на свідомість соціяльної приналежности, про осмис­лення людиною часу й простору, в яких вона перебуває, тощо. В такий спосіб історія ментальностей, що по­первах виглядала як всеохопна дисципліна, почала неуникненно подріб­нюватися на численні самостійні ді­лянки з власними завданнями, що їх можна охопити загальним поняттям історичної (чи культурної) антропо­логії, про яку мова піде трохи далі.

«Тотальна», «вимірювана»

та «серійна» історії

Безперечним лідером руху до синтезу, властивого першому й дру­гому поколінню «анналістів» (1920-І960-ті pp.), вважають Фернана Броделя (1902-1985), учня Люсьєна Февра, рід 1957 р. - головного редактора часо-пису «Аннали» та першого директора створеного 1962 р. в Парижі Будинку наук про людину, а також автора монографії «La Méditerranée et le monde mediterrапееп a l'époque de Philippe II» («Середземномор'я і середземноморський світ за часів Філіпа II», 1949 p.), тритомної синтези «La Civilisation та-штейе,économie et capitalisme, XVe – XVIIIe siècle» («Матеріяльна цивіліза­ція і капіталізм у XV-XVIII ст., 1967—1979 pp.) та багатьох інших розвідок. Дослідницьким гаслом Броделя було вивчення минулого «в гло­бальній тотальності» - l'histoire glo­bale на всіх її рівнях й у всіх проявах. Ця l'histoire globale постає з його праць тривимірною - представленою трьома структурними рівнями, кожен із яких існує у власному часовому рит­мі (Бродель був послідовним структу­ралістом). Перший рівень («геоісторія») - це природно-географічне середовище, «історія поза часом», «не­рухома історія людини у стосунках із природним середовищем, що її ото-

[207]