Розділ 3. «Історіографічні революції» тривають: Ренесанс, Бароко, Просвітництво

в кожній країні тогочасної Европи. Приміром, французький чернець Кон­грегації св. Мавра Бернар де Монфокон протягом 1719-1724 pp. опубліку­вав п'ятнадцятитомний ілюстрований корпус римських старожитностей на території Франції «L'Antiquite Expliquee», а в 1729-1733 pp. - п'ятитомну збірку джерел до історії французької монархії «Les monuments de la monar­chic frangaise». Водночас його колега, чернець-бенедиктинець Мартен Буке 1738 р. започаткував монументальне видання хронік «Recueil des kistoriens des Gaules et de la France» («Зібрання істориків Ґаллії та Франції»); цю се­рію було завершено щойно 1904 p., на 24-му томі. В Італії між 1723-1751 pp. вийшло друком 28 томів «Rerum Italicarum scriptores ah anno 500 ad 1500» («Письменники італійської історії від 500 до 1500 року»), а в 1738-1742 pp. - ще й шеститомне доповнення цієї серії під назвою «Antiquitates Italicae medii aevi» («Італійські старожитності Се­редньовіччя»): те й те — доробок біб­ліотекаря й архівіста Людовіко Антоніо Мураторі. Тут-таки, в Італії, між 1759-1798 pp. побачила світ серія актів соборів і синодів Римо-Католицької Церкви «Sacrorum conciliorum nova et amplissima соїіесйо» в 31 томі, започат­кована архієпископом Доменіко Ман­сі. В Німеччині між 1721-1725 pp. вихо­дить двотомне зібрання австрійських хронік «Scriptores rerum Austriacarum», що його підготував Гієронім Пец у 1728-1730 pp.; аналогічне тритомне зібрання саксонських хронік «Scriptores rerum Germanicarum precipueque Saхопісаrит» видав Буркгард Менке тощо. В Речі Посполитій між 1732-1739 pp. з ініціятиви ченця-піяра Станіслава Конарського було видано шеститомну збірку законів і сеймових конс­титуцій «Volumina legum» (у повторній публікації середини XIX ст. додано ще один том; цим виданням ми корис­туємося до сьогодні). Чеський чернець-піяр Ґеласій Добнер упродовж 1764-1785 pp. підготував до видання шість томів пам'яток чеського пись­менства «Monumenta Historica Boheтіае», куди увійшли давні чеські хро­ніки. Видавничий рух не оминув і Російської імперії: 1772 р. виходить друком перший том багатотомної публікації російських історичних пам'яток «Древняя российская вивлиофика», що її готував Николай Новіков, а 1787 р. виходець із Україні Федір Туманський видає десятитом­ну збірку «Собрание разных записок и сочинений... о жизни и деяниях госуда­ря императора Петра Великого» (сю­ди, до речі, ввійшло чимало доку­ментів з історії України кінця XVII - початку XVIII ст.).

На додачу до всіх цих занять «ан­тиквари» роблять перші кроки на шля­ху інституалізації історичної науки. В 1716-1724 pp. було відкрито перші катедри історії в університетах Глазго, Единбурга, Оксфорда й Кембриджа; від половини століття аналогічні катедри створюють у французьких уні­верситетах; починаючи з 1760-х - в університетах Німеччини, де історію як окрему дисципліну викладали, зга­даймо, вже від половини XVI століття. Хоча академічні титули бакалавра, магістра та доктора середньовічні уні-

[108]