13

Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

«Затверджено»

на засіданні кафедри

пропедевтики ортопедичної стоматології

Завідувач кафедри

д.мед.н., доцент Король Д.М.

“_____”_____________20__р.

Методичні вказівки

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Ортопедична стоматологія
Модуль №2	Протезування знімними конструкціями зубних протезів
Змістовний модуль №8	Клініко-лабораторні етапи виготовлення бюгельних протезів
Тема заняття	Методи фіксації бюгельних протезів.
Курс	ІІI
Факультет	Стоматологічний

Полтава 2011

1. Актуальність теми:

Для зміцнення бюгельних протезів використовують не тільки кламер, а й інші варіанти фіксуючих елементів, що дозволяють добитися більшого естетичного та функціонального ефекта. Форма їх залежить від того, які завдання поставлені перед фахівцем.

2. Конкретні цілі :

- Трактувати поняття кламер; - Класифікувати кламер; - Аналізувати вибір кламера; - Трактувати будова кламмера; Базовий рівень підготовки :

Назва попередніх дисципліни	Отримані навички
1. Анатомія	Знати будову зубів і щелеп
3. Фізика	Володіти основними поняттями біофізики

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття та альбом для самопідготовки студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Поняття кламер 2. Класифікація кламерів 3. Будова кламера 4. Розташування окремих частин кламера на зубі 5. Поняття опорного і утримуючого кламерів 6. Вибір кламерів в залежності від клінічної ситуації 4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Вибір фіксуючих елементів залежно від клінічної ситуації 2. Креслення фіксуючих елементів на моделях

Зміст теми:

Фіксація за допомогою телескопічних систем.

До опорно-фіксуючих пристосувань знімних протезів, у тому числі і бюгельных, відносяться всілякі телескопічні системи, що включають різні конструкції коронок, опорних балок. Ця система характеризується наявністю двох конструктивних елементів — опорної (незнімною), фіксованої на зубах і знімного протеза.

Протези з фіксацією телескопічними коронками показані при дефектах I, II або III класів по Кенеді. Опорні зуби, на яких кріпляться телескопічні коронки, мають бути стійкими, без патологічних змін в тканинах пародонту, осі опорних зубів паралельні. У антагонуючому зубному ряді не повинно бути вираженого феномену Попова. Застосування телескопічних коронок вважається найбільш показаними при дефектах з поодинокими зубами, що стоять, зберегли нормальну висоту.

Виготовлення телескопічних коронок протипоказано в наступних випадках:

1. наявність выраженых патологічних змін в пародонті опорних зубів;

2. значний нахил опорних зубів, що не дозволяє створити паралельність між ними шляхом препарування;

3. наявність серцево-судинних захворювань в анамнезі, зубів, що не допускають препарування;

4. п атологічна стертість твердих тканин зубів II і III ступеня.

Телескопічні фіксувальні елементи

Виготовлення схемних протезів з телескопічною системою фіксації включає наступне клінічні і лабораторні етапи:

1. препарування опорних зубів під внутрішні коронки;

2. зняття зліпків, отримання робочих моделей;

3. лабораторне виготовлення внутрішніх коронок;

4. припасувала і фіксація внутрішніх коронок у роті хворого;

5. отримання робочих зліпків для наружных коронок;

6. лабораторне виготовлення наружных коронок;

7. припасувала зовнішніх коронок у роті хворого;

8. зняття зліпків для виготовлення знімних протезів;

9. визначення центральної оклюзії;

10. перевірка воскової композиції знімних зубних протезів з штучними зубами;

11. припасувала і накладення готового протеза.

Перша — внутрішня коронка готується у формі «наперстка» в зуботехнічій лабораторії без відновлення анатомічної форми зуба. Припасовують у роті, фіксують цементом. Після твердіння цементу знімають зліпок для виготовлення другої — зовнішньої телескопічною коронки.

Моделювання зовнішньої коронки проводять так, щоб по відношенню до внутрішньої коронки утворився проміжок в 0,5 мм з вестибулярної, оральної і апроксимальної поверхонь і 1мм по жувальній поверхні. У пришийковій області зовнішня коронка повинна щільно прилягати до внутрішньої.

До телескопічних систем слід віднести і балочну або штангову фіксацію знімних протезів. Така фіксація найбільш доцільна при великих дефектах III класу. На опорні зуби виготовляють коронки, до яких припаюють штанги. Уперше таку конструкцію запропонував Вайсер (1911).

Ця конструкція включає опорну незнімну частину у вигляді коронок або надкореневих ковпачків, між якими є штанга або балка (патриця); відповідно у базисі располагаеться металева контрштанга (матриця), що точно повторює форму штанги.

Для зміцнення в пластмасі до покривної пластинки припаюють дротяні відгалуження. Зарубіжні фірми випускають пластмасові і металеві заготівлі телескопічних штанг з квадратним, эллипсовидним і каплевидним перерізом. Такі штанги добре фіксують про-тез при усіх жувальних рухах і, крім того, здійснюють надійну стабілізацію опорних зубів. Завдяки балці зуби об'єднуються в еди-ный блок, що робить їх стійкішими до жувального тиску.

Найкраще застосування цих штанг — включенні дефекти у бічних відділах при високій коронковій частині опорних зубів. При низькій корон-ке бракує місця для штанги і базису.

Проте така система фіксації протезів має ряд недоліків :

• по-перше, така конструкція слож-на по своєму виконанню, оскільки замість одного знімного протеза — необхідно виготовити два, тобто незнімний і знімний;

• по-друге, вона пов'язана завжди з виготовленням незнімного протеза, пока-зания до якого мають бути дуже обмежені із-за неминучості препарування твердих тка-ней зубів.

Тому штангове кріплення показане пре-имущественно при дефектах, ускладнених заболе-ванием пародонту, коли потрібне стабилизиро-вать (імуннодефіцит) опорні зуби. З'єднання можливе в різних напрямах: сагитталь-ном, фронтальному, і навіть в круговому (мал. 391, в).