Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OK_ООАУД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.15 Mб
Скачать

4.3. Процес оцінювання аудиторів

Взаємозв’язки між стадіями оцінювання аудиторів відповідно до вимог ДСТУ ISO 19011:2003 представлені на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Взаємозв’язки між стадіями оцінювання аудиторів

Тема 5 Моделі та процедури самооцінювання

Питання:

5.1.

Самооцінювання: основні положення

5.2.

Проактивне діагностичне самооцінювання: модель Т.Конті

5.1. Самооцінювання: основні положення

У прогнозах ставлення суспільства до управління організаціями, чітко простежується орієнтація на гармонізацію інтересів усіх зацікавлених сторін, гуманізацію управління, перехід від «панування карного впливу контролю» до застосування механізмів самооцінювання, самокоригування, самовдосконалення.

Самооцінювання (self-assessment) – підхід до аналізу діяльності спрямований на визначення причин низького рівня виконання або перешкод для покращення виконання.

Процес самооцінювання ініціюється у внутрішньому середовищі організації. Можливо проведення самооцінювання за різними моделями. Найбільш поширеною є практика підготовки звітів за результатами самооцінювання відповідно до моделей конкурсів ділової / організаційної досконалості (дів. табл. 1.2).

Організації, що вирішили взяти участь у конкурсі, подають заявки та готують звіт за певними правилами. Організація сама визначає суму балів за критеріями відповідної моделі.

Звіт за результатами самооцінювання може бути поданий на розгляд конкурсних комісій нагород з досконалості.

Експерти конкурсу здійснюють перевірку звіту, можуть вимагати проведення візиту в організацію з метою перевіряння інформації, наведеної у звіті, за результатами експортування може бути виставлена інша сума балів.

5.2. Проактивне діагностичне самооцінювання: модель т.Конті

Підхід до самооцінювання, представлений Тіто Конті, спрямований на покращення виконання. Основною метою такого самооцінювання є визначення причин низького рівня виконання або перешкод для покращання виконання. Бали розглядаються лише умовно.

П рофесор Тіто Конті (Італія).

Віце-президент Міжнародної академії якості, екс-президент Європейського фонду управління якістю. Автор власної моделі ділової досконалості (проавтивне самооцінювання). Автор багатьох публікацій.

У 2002–2008 рр. неодноразово проводив в Україні авторські семінари за тематикою впровадження процесного підходу та здійснення самооцінювання зокрема в органах публічного управлінняза моделлю CAF.

Модель, що застосовується, концептуально виникла із моделі організаційної досконалості EFQM, але містить значні відмінності в силу особливих потреб процесу самооцінювання.

Так, в моделі EFQM системними факторами є лідерство, люди, політика й стратегія, партнерство й ресурси. В моделі ISO 9001:2008 системними факторами є відповідальність керівництва, менеджмент ресурсів, вимірювання, аналіз і вдосконалення. В моделі TQM основна увага приділяється процесам, тому системне представлення організації виражено не досить чітко.

!

Модель Т. Конті була спеціально розроблена для діагностичної, орієнтованої на поліпшення, організаційної самооцінки. Найбільша увага в моделі приділяється системним факторам.

В моделі Т. Конті системні фактори складаються з організаційних особливостей організації, частково нематеріальних, пов'язаних з менеджментом й утворюючих середовище, в якому діють процеси. В реальності системні фактори – переважно нематеріальні, такі як лідерство й люди, – складають основу досконалості.

За підходом Конті досконалість процесів обумовлена досконалістю системних факторів. При тому, найбільш вагомим фактором в управлінні процесами як з технічної, так і з організаційної точки зору, є лідерство (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Підхід до самооцінювання за моделлю Т. Конті

!

Підхід є перевернутим:

  • оцінювання розпочинається справа з аналізу результатів, зокрема недоліків виконання та …

  • розвивається вліво з метою виявлення причин в процесах та системних факторах (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Підхід до оцінювання «СПРАВА – НАЛІВО»

!

Для кожного елементу, виникає перелік як слабких сторін, так і сильних. Це основа для планування покращань.

Синтез слабких сторін може бути зроблений, наприклад, на рівні «фактор» та «Категорії факторів»:

  • для подання кількісної оцінки рівня недоліків (або переваг) на рівні фактору або категорії, будуть корисні бали;

  • для поєднання в єдиній формі усного переліку недоліків та переваг, було б доцільно асоційовані бали.

!

Планування покращень основане на результатах «оцінки результатів» та «оцінки системних факторів» – це комплексний процес, який розглядає цілу картину:

  • розбіжність у виконанні (відправна точка), рівень пріоритету, визначені причини в факторах процесів та/або системних факторах; але й також труднощі та «ціна» можливих рішень.

Ініціативи по покращенню/реінжинірингу можуть бути внесені в існуючий план діяльності або майбутні плани. Ініціативи щодо планування покращень повинні бути тісно пов'язані із стратегічними цілями організації. Це можливо, якщо процес оцінки здійснювався на основі правого-лівого підходу, від розбіжностей у виконанні поєднаних із важливістю, до управлінського вибору Областей Пріоритетних Дій.

!

План покращення повинен розглядати як ініціативи по покращенню, так і реінжиніринг, останній детально погоджений вищим керівництвом.

Очікувані результати повинні бути виразно визначені з точки зору ефективності та результативності.

Повинно бути чітко визначені відповідальність разом із точним часовим графіком.

При підготовці проектів проведення самооціновання можна скористатися методичними рекомендаціями щодо оцінювання за моделлю CAF:

http://www.eipa.eu/CAF/CAF_2006/Brochures/English_2006.pdf

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]