
- •Кафедра менеджменту та управління проектами
- •Передмова
- •Тема 1 Оцінювання діяльності організації
- •1.1. Оцінювання: основні положення
- •1.2. Зв'язок оцінювання та моделей управління на основі якості
- •1.3. Моделі організаційної досконалості та модель системи управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів iso серії 9000
- •1.4. Комплексна система оцінювання і визнання рівнів досконалості підприємств та організацій України
- •1.5. Оцінювання в організаціях державного сектора: оцінювання державних політик та програм; модель caf
- •Тема 2 Аудит систем управління та адміністративної діяльності
- •2.1. Визначення аудиту систем управління
- •2.2. Особливості аудиту систем управління
- •2.3. Огляд стандарту дсту iso 19011:2003: Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління
- •2.4. Концепція аудиту адміністративної діяльності
- •2.5. Модель «Внесок – Продукт – Наслідки»
- •2.6. Вимоги щодо аудиту адміністративної діяльності
- •2.7. Стандарти аудиту адміністративної діяльності (intosai)
- •Тема 3 Проведення оцінювання та аудиту управлінської діяльності
- •3.1. Кроки оцінювання
- •3.2. «Аудиторська лійка»
- •3.3. Використання результатів оцінювання
- •3.4. Проведення аудиту систем управління відповідно до вимог дсту iso 19011:2003 та аудиту управлінської діяльності
- •3.5. Рекомендації аудиторам
- •Тема 4 Компетентність та оцінювання аудиторів
- •4.1. Вимоги щодо аудиторів систем управління та аудиторів адміністративної діяльності
- •Принципи здійснення аудиту відповідно до дсту iso 19011:2003
- •4.2. Складові компетентності аудитора
- •4.3. Процес оцінювання аудиторів
- •Тема 5 Моделі та процедури самооцінювання
- •5.1. Самооцінювання: основні положення
- •5.2. Проактивне діагностичне самооцінювання: модель т.Конті
- •Список використаної літератури
- •Список рекомендованих Інтернет-ресурсів
- •Навчальне видання Основи оцінювання та аудиту управлінської діяльності
4.3. Процес оцінювання аудиторів
Взаємозв’язки між стадіями оцінювання аудиторів відповідно до вимог ДСТУ ISO 19011:2003 представлені на рис. 4.2.
Рис. 4.2. Взаємозв’язки між стадіями оцінювання аудиторів
Тема 5 Моделі та процедури самооцінювання
Питання:
5.1. |
Самооцінювання: основні положення |
5.2. |
Проактивне діагностичне самооцінювання: модель Т.Конті |
|
|
5.1. Самооцінювання: основні положення
У прогнозах ставлення суспільства до управління організаціями, чітко простежується орієнтація на гармонізацію інтересів усіх зацікавлених сторін, гуманізацію управління, перехід від «панування карного впливу контролю» до застосування механізмів самооцінювання, самокоригування, самовдосконалення.
|
Самооцінювання (self-assessment) – підхід до аналізу діяльності спрямований на визначення причин низького рівня виконання або перешкод для покращення виконання. |
Процес самооцінювання ініціюється у внутрішньому середовищі організації. Можливо проведення самооцінювання за різними моделями. Найбільш поширеною є практика підготовки звітів за результатами самооцінювання відповідно до моделей конкурсів ділової / організаційної досконалості (дів. табл. 1.2).
|
Організації, що вирішили взяти участь у конкурсі, подають заявки та готують звіт за певними правилами. Організація сама визначає суму балів за критеріями відповідної моделі. Звіт за результатами самооцінювання може бути поданий на розгляд конкурсних комісій нагород з досконалості. Експерти конкурсу здійснюють перевірку звіту, можуть вимагати проведення візиту в організацію з метою перевіряння інформації, наведеної у звіті, за результатами експортування може бути виставлена інша сума балів. |
5.2. Проактивне діагностичне самооцінювання: модель т.Конті
Підхід до самооцінювання, представлений Тіто Конті, спрямований на покращення виконання. Основною метою такого самооцінювання є визначення причин низького рівня виконання або перешкод для покращання виконання. Бали розглядаються лише умовно.
|
П Віце-президент Міжнародної академії якості, екс-президент Європейського фонду управління якістю. Автор власної моделі ділової досконалості (проавтивне самооцінювання). Автор багатьох публікацій. У 2002–2008 рр. неодноразово проводив в Україні авторські семінари за тематикою впровадження процесного підходу та здійснення самооцінювання зокрема в органах публічного управлінняза моделлю CAF. |
Модель, що застосовується, концептуально виникла із моделі організаційної досконалості EFQM, але містить значні відмінності в силу особливих потреб процесу самооцінювання.
Так, в моделі EFQM системними факторами є лідерство, люди, політика й стратегія, партнерство й ресурси. В моделі ISO 9001:2008 системними факторами є відповідальність керівництва, менеджмент ресурсів, вимірювання, аналіз і вдосконалення. В моделі TQM основна увага приділяється процесам, тому системне представлення організації виражено не досить чітко.
! |
Модель Т. Конті була спеціально розроблена для діагностичної, орієнтованої на поліпшення, організаційної самооцінки. Найбільша увага в моделі приділяється системним факторам. |
В моделі Т. Конті системні фактори складаються з організаційних особливостей організації, частково нематеріальних, пов'язаних з менеджментом й утворюючих середовище, в якому діють процеси. В реальності системні фактори – переважно нематеріальні, такі як лідерство й люди, – складають основу досконалості.
За підходом Конті досконалість процесів обумовлена досконалістю системних факторів. При тому, найбільш вагомим фактором в управлінні процесами як з технічної, так і з організаційної точки зору, є лідерство (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Підхід до самооцінювання за моделлю Т. Конті
! |
Підхід є перевернутим:
|
Рис. 5.2. Підхід до оцінювання «СПРАВА – НАЛІВО»
! |
Для кожного елементу, виникає перелік як слабких сторін, так і сильних. Це основа для планування покращань. Синтез слабких сторін може бути зроблений, наприклад, на рівні «фактор» та «Категорії факторів»:
|
! |
Планування покращень основане на результатах «оцінки результатів» та «оцінки системних факторів» – це комплексний процес, який розглядає цілу картину:
|
Ініціативи по покращенню/реінжинірингу можуть бути внесені в існуючий план діяльності або майбутні плани. Ініціативи щодо планування покращень повинні бути тісно пов'язані із стратегічними цілями організації. Це можливо, якщо процес оцінки здійснювався на основі правого-лівого підходу, від розбіжностей у виконанні поєднаних із важливістю, до управлінського вибору Областей Пріоритетних Дій.
! |
План покращення повинен розглядати як ініціативи по покращенню, так і реінжиніринг, останній детально погоджений вищим керівництвом. Очікувані результати повинні бути виразно визначені з точки зору ефективності та результативності. Повинно бути чітко визначені відповідальність разом із точним часовим графіком. |
|
При підготовці проектів проведення самооціновання можна скористатися методичними рекомендаціями щодо оцінювання за моделлю CAF: http://www.eipa.eu/CAF/CAF_2006/Brochures/English_2006.pdf |