1. Стандартизованих значень (балів) кожного з показників по регіонах;

2. Приватного рейтингу регіону по п’ятьох групах за формулою серед­ньої арифметичної стандартизованих значень;

3. Інтегрального рейтингового балу як середньозваженої приватних рей­тингів по групах. При цьому для зважування показників, за результатами опитування 54 експертів із питань інвестиційного клімату, вико­ристовуються значення ваги груп показників:

Група 1. Економічний розвиток регіону — 25%.

Група 2. Ринкова інфраструктура — 22%.

Група 3. Фінансовий сектор — 25%.

Група 4. Людські ресурси — 13%.

Група 5. Підприємництво і місцева влада — 15%.

Методика оцінки інвестиційної привабливості регіонів українського вченого І. О. Бланка практично аналогічна методиці упорядкування Рейтингу інвестиційної при­вабливості регіонів України. Тут інвестиційна приваб­ливість регіонів оцінюється на основі ранжування за групами показників, наведеними в табл. 2.12:

Таблиця 2.12

Групи показників для оцінки інвестиційної привабливості регіонів

№ з/п	Група показників	Показники
1.	Рівень загальноекономічний розвиток регіону	Питома вага регіону у ВВП та національному доході; обсяг виробництва на душу населення; рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування; середній рівень заробітної плати працівників; обсяг та динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення; кількість підприємств; питома вага збиткових підприємств
2.	Розвиток інвестиційної інфраструктури регіону	Кількість підрядних будівельних компаній; обсяг місцевого виробництва будівельних матеріалів; виробництво енергетичних ресурсів на душу населення; щільність залізничних шляхів сполучення та автомобільних шляхів
3.	Демографічна характеристика	Питома вага населення регіону в загальній чисельності країни; співвідношення міського та сільського населення; питома вага населення, зайнятого у суспільному виробництві; рівень кваліфікації працівників
4.	Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону	Питома вага приватизованих підприємств та підприємств недержавного сектора у загальній їх кількості; кількість підприємств з іноземними інвестиціями; банківські установи, страхові компанії, товарні біржі
5.	Криміногенні, екологічні та інші ризики	Рівень економічних злочинів на 100 тис. мешканців; питома вага підприємств зі шкідливими викидами, що перевищують гранично допустимі норми в загальній кількості промислових підприємств; середній радіаційний фон у містах регіону; питома вага об’єктів незавершеного будівництва в загальній кількості розпочатих будівельних об’єктів за останніх три роки

При оцінці загальноекономічного розвитку регіону вивчають потенційну потребу в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок влас­них джерел, соціальну місткість регіонального ринку.

У демографічній характеристиці виявляють потенційний обсяг попиту населення на споживчі товари та послуги, а також можливості залучення кваліфікованої робочої сили у виробництво, що інвестується.

При оцінці розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону звертають увагу на ставлення місцевих органів самоврядування до розвитку ринкових реформ та створення відповідного підприємницького клімату.

По кожній групі розраховується синтетичний (узагальнювальний) показник за сукуп­ністю аналітичних показників, що входять до нього. Причому кількісна оцінка кожного синтетичного показника визначається підсумовуванням рангових значень (у системі регіонів) аналітичних показників, що входять до його складу.

На основі отриманої кількісної оцінки показників розраховується інтегральний показ­ник оцінки інвестиційної привабливості регіону країни. При цьому враховується, що окремі синтетичні показники відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень. Так, І. О. Бланк експериментально визначив таку значущість кожного синтетичного показ­ника в сукупній оцінці інвестиційної привабливості регіону:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону – 35%;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури – 15%;

• демографічна характеристика – 15%;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури – 25%;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків – 10%.

На основі підсумовування добутків рангового значення кожного синтетичного (узагальнювального) показника на його значущість при прийнятті інвестиційних рішень (у відсот­ках) провадиться розрахунок інтегрального показника оцінки інвестиційної привабли­вості регіону країни.

Крім того, з 2008 р. Фонд «Ефективне управління» (який патронується Ренатом Ахметовим за підтримки Всесвітнього економічного форуму) розраховує національний індекс конкурентоспроможності у 27 регіонах України за методологією, яка багато в чому запозичена з досліджень ВЕФ. Конкурентоспроможність регіону оцінюється за 12-ма основними складовими (від інституціонального середовища і макроекономічного стану до рівня розвитку бізнесу та інновацій), зміст яких розшифровано в детальніших показниках. Для оцінки використовують статистичні дані плюс опитування 2100 керівників підприємств, державних і приватних.

Реалізація прямих іноземних інвестицій передбачає також деталізований аналіз інвестиційної привабливості окремих галузей економіки, підприємств та конкретних об’єктів.

Так, одним із головних завдань, що стоять перед інвестором, є вибір об’єктом інвесту­вання підприємств тих галузей, що мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найвищу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка інвестиційної привабливості галузей.

Інвестиційна привабливість галузей — це інтегральна характеристика окремих га­лузей економіки з позиції перспективності розвитку, прибутковості інвестицій і рівня інвестиційних ризиків. Вона оцінюється під час розробки інвестиційної стратегії підприємства і галузевої диверсифікації його інвестиційного портфеля. У процесі оцінки інвестиційної привабливості галузей насамперед враховують жит­тєвий цикл галузей економіки, що відповідно до теорії ринку складається з низки стадій, а саме:

• «Народження» – характеризує розробку і впровадження на ринку принципово нових видів товарів. Цей період визначається значними обсягами інвестування;

• «Зростання» – характеризує визнання споживачами нових видів продукції і зростання попиту на них. На цій стадії інвестування здійснюється більш високими темпами;

• «Розширення» – характеризує період між високими темпами зростання кількості нових підприємств і стабілізацією цього зростання. На цій стадії ще продовжується інвесту­вання в нове будівництво, але основний його обсяг спрямовується на розширення вже наявних виробничих об’єктів;

• «Зрілість» – характеризує період найбільшого попиту на товари певної галузі, удоскона­лення якісних характеристик продукції, що випускається. Основний обсяг інвестицій у цьому періоді спрямовується на модернізацію обладнання або на технічне пере­озброєння підприємства;

• «Спад» – характеризує період різкого зменшення обсягу попиту на товари певної галузі в зв’язку з розвитком нових галузей, товари яких замінюють традиційну потребу. Ця стадія характерна не для всіх галузей, а тільки для тих, що випускають продукцію, яка зазнає значного впливу науково-технічного прогресу.

Критеріями для прийняття рішень у виборі галузевих напрямів інвестування, зокрема Всесвітній банк, вважають наступні (табл. 2.13):

Таблиця 2.13

Критерії прийняття рішень щодо галузевих напрямів інвестування

№ з/п	Групи критеріїв	Критерії
1.	Ринкові	Розмір ринку, темпи його зростання і потенціал; циклічність попиту; еластичність цін; прибутковість; диференціація продукту
2.	Конкуренції	Стан конкуренції галузевого ринку; наявність рівнозначних конкурентів; інтенсивність конкуренції; ступінь спеціалізації конкурентів; наявність товарів-замінників; завантаження потужностей
3.	Бар’єри входження до галузі	Капіталомісткість галузі; наявність каналів розподілу і доступу до них; доступ до сировинних ресурсів; захищеність із боку держави; соціальні проблеми галузі, які можуть мати негативний вплив на входження; обмеження державного і соціального порядку, що перешкоджають виходові з галузі; спеціалізація активів і можливість їх перепрофілювання і використання за іншим призначенням

Закінчення табл. 2.13

4.	Взаємовідносини з постачальниками	Наявність місцевих постачальників, матеріалів-замінників; інтенсивність конкуренції серед постачальників, стратегічних спілок та інших взаємовідносин із постачальниками сировини і матеріалів; рівень вертикальної інтеграції з постачальниками
5.	Технологічні чинники	Рівень технічних нововведень у галузі; складність продукції і виробництва; патентно-ліцензійна ситуація в галузі; капітало- і наукомісткість продукції
6.	Соціальні чинники	Дисципліна працівників; демографічні процеси; ступінь охоплення працівників профспілками і вплив громадських організацій; виробничі відносини працівників із керівництвом

При визначенні рівня інвестиційної привабливості галузі також використовують ме­тод стандартизації показників досліджуваних явищ, який дає змогу виявити наявність (або відсутність) великої відмінності в досліджуваних явищах, що можливо на основі підсумовування, ранжування та поділу на класи стандартизованих показників. Метою застосування методу стандартизації показників досліджуваних явищ є зведення різнорідних показників для можливості їх порівняння.

Результатом стандартизації показників є висновок про те, який з об’єктів має найбільші параметри досліджуваного явища, а який із них знаходиться в кінці ранжувального ряду.

Критерії, за якими вибирають чинники, що враховуються при дослідженні, зводяться до такого:

• чинник, що береться до уваги, повинен мати чітке кількісне вираження;

• кількісне вираження чинника має ґрунтуватися на даних статистики або звітності.

При визначенні інвестиційної привабливості галузі враховують такі чинники:

• рентабельність (характеризує ефективність інвестицій);

• інвестиції в основний капітал (характеризує наявність об’єктів вкладення капіталу);

• кількість значних і середніх підприємств (характеризує концентрацію вироб­ництва);

• питому вагу галузі в загальному обсязі промислового виробництва (характери­зує рівень виробництва і реалізації).

При аналізі інвестиційної привабливості галузі враховують і комплекс зовнішніх чинників, се­ред яких виділяють:

• важливість галузі, тобто значення продукції галузі, її особливості, частка експор­ту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, част­ка галузі або конкретної продукції у ВВП;

• рівень державного втручання в розвиток галузі — низький, середній або значний, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість приско­реної амортизації тощо.

Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка її щодо окремих суб’єктів господарювання. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснен­ня інвестицій у розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, при виборі для придбання альтернативних об’єктів, купівлі акцій окремих акціонерних товариств.

Інвестиційна привабливість підприємства — це його інтегральна характеристика як об’єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також зна­чення низки неформалізованих показників.

У загальному вигляді аспекти інвестиційної привабливості підприємства включають визначення:

• економіко-географічного положення;

• галузевої приналежності;

• статусу власності;

• інтелектуального капіталу підприємства;

• ділового іміджу керівництва підприємства;

• лояльності клієнтів;

• вартості бренда;

• положення на ринку;

• конкурентоспроможності підприємства;

• збалансованості контрольних карт;

• оборотності капіталу;

• фінансової стійкості підприємства;

• прибутковості (рентабельності) діяльності;

• платоспроможності і ліквідності;

• структури активів і капіталу.

Найважливішим завданням аналізу інвестиційної привабливості підприємства є по­слідовний збір даних і вибір такої системи показників, які можна було б ефективніше використовувати для оцінки інвестиційної привабливості.

При оцінці інвестиційної привабливості необхідно враховувати галузеву приналежність суб’єкта господарювання. Це пов’язано із впливом галузевої специфіки на фінансо­вий і інвестиційний цикл підприємства, ресурсний потенціал і джерела фінансування. Порівняльну оцінку інвестиційної привабливості доцільно здійснювати по підприєм­ствах, що належать до однієї галузі народного господарства.

При аналізі інвестиційної привабливості підприємства слід пам’ятати, що вона пере­буває під впливом таких чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноеко­номічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва підприємства та ін.

Напрями аналізу інвестиційної при­вабливості підприємства і, відповідно, методика такого аналізу залежать від цілей, що стоять перед інвестором. Оцінка інвестиційної привабливості може здійснюватися як із позиції ре­зультатів аналізу показників фінансо­вого стану підприємства, так і з по­зиції його виробничих можливостей. Оцінка інвестиційної привабливості з першої позиції є традиційною і широ­ко використовується в інвестиційному менеджменті, з другої – здійснюєть­ся в ході об’єктного аналізу.

В Україні застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприєм­ства, основні з яких:

• методика, що ґрунтується на аналізі не фінансових показників;

• інтеграція фінансових і не фінансових показників;

• методика на основі аналізу фінансових показників;

• методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості;

• об’єктивний аналіз.

Методика, що ґрунтується на аналізі фінансових показників, є найбільш відомою з усієї сукупності вказаних методик. Відповідно до цієї методики аналіз інвести­ційної привабливості підприємства здійснюється в послідовності, наведеній в табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Послідовність аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників

№ з/п	Етапи аналізу і оцінки	Зміст етапів
1.	Загальна характеристика підприємства	Характеристика підприємства; дотримання правил обліку і облікової політики
2.	Оцінка фінансової стійкості підприємства	Розрахунок відповідних показників; оцінка динаміки показників фінансової стійкості; ідентифікація типу фінансової стійкості
3.	Оцінка ліквідності балансу підприємства	Характеристика складу, динаміки ліквідних активів і короткострокових зобов’язань; розрахунок показників ліквідності й аналіз її чинників; аналіз взаємозв’язку динаміки показників, що забезпечують ступінь платоспроможності підприємства – обсягу продажу, потреби в оборотних коштах (короткострокових зобов’язаннях), наявності чистих мобільних коштів
4.	Розрахунок і аналіз грошових потоків підприємства	Характеристика елементів загального грошового потоку та їх динаміки; операційні грошові потоки; інвестиційні грошові потоки; грошові потоки від фінансових операцій
5.	Аналіз рентабельності підприємства	Розрахунок і оцінка динаміки показників рентабельності продукції, рентабельності капіталу або рентабельності акціонерного капіталу (залежно від форми власності); аналіз взаємозв’язку показників рентабельності та їх динаміки
6.	Аналіз ринкової вартості підприємства	Розрахунок ринкової вартості підприємства
7.	Узагальнювальна оцінка інвестиційної привабливості підприємства	Для одержання комплексної оцінки визначається пріоритет показників, що відповідає завданням суб’єкта аналізу; використовуються методи бальної оцінки; визначається зведений рейтинг підприємства

Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різноманітні фінансові коефі­цієнти. Їх склад визначається відповідно до цілей і глибини аналізу, а також із враху­ванням інтересів трьох основних груп користувачів – короткострокових кредиторів (інвесторів), довгострокових кредиторів (інвесторів), акціонерів (інвесторів). Варто підкреслити, що коефіцієнти несуть найбільший зміст у тому випадку, коли можна простежити їх дина­міку за певний час, наприклад, 3-5 років, або провести порівняльний аналіз, наприк­лад, до і після реалізації інвестиційного проекту. Проте навіть у цьому випадку до їх тлумачення необхідно підходити з певною обе­режністю.

Аналіз фінансового стану підприємства за всієї його важливості і значущості не дає змогу одержати повну всебічну оцінку інвестиційної привабливості підприємства. У зв’язку з цим результати аналізу й оцінки фінансового стану підприємства повинні бути доповнені оцінкою його виробничого потенціалу і ринкових можливостей, що можна здійснити в ході об’єктного аналізу, який має комплексний характер.

Запитання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте поняття «інвестиційна привабливість» (об’єкта інвестування) і «інвести­ційний клімат». Чи можна ці поняття розглядати як синонімічні?

2. Назвіть чинники, що впливають на характер інвестиційного клімату в національній еко­номіці. Яким чином ці чинники впливають на інвестиційний клімат в Україні?

3. Які типи інформаційного забезпечення аналізу інвестиційної привабливості використо­вуються найчастіше?

4. У чому полягає сутність параметричного аналізу інвестиційної привабливості? Опишіть послідовність застосування, переваги і недоліки параметричного аналізу.

5. З якою метою в аналізі інвестиційної привабливості використовується рейтингова оцін­ка? У чому особливості її застосування, інформаційного забезпечення і послідовності проведення рейтингової оцінки?

6. Як розглядається поняття «інвестиційна привабливість країни»? Які системи оцінок інве­стиційної привабливості країн і ризику інвестицій у їхню економіку набули поширення у світовій економіці?

7. У чому зміст оцінки інвестиційної привабливості регіонів? Які її особливості?

8. Які методи використовуються для оцінки інвестиційної привабливості регіонів? У чому їхня сутність?

9. Які заходи можуть бути вжиті на рівні місцевої влади для підвищення інвестиційної при­вабливості регіону?

10. Які чинники враховуються при виборі галузевих напрямів інвестування?

11. Чим характеризується інвестиційна привабливість підприємства?

Тестові завдання

1. При оцінці інвестиційного клімату приймаючої країни враховують в тому числі наступні макроекономічні фактори:

а) підприємницький клімат та відкритість національної економіки;

б) наявність правового контролю за рухом капіталу;

в) інформацію щодо методів та інструментів зменшення ризиків міжнародних інвестицій;

г) показники якості портфеля міжнародних інвестицій.

2. Інвестиційний потенціал – це:

а) об’єктивні, переважно кількісні, умови інвестування;

б) переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни, що свідчать про ймовірність втрати інвестицій чи доходу від них;

в) ранжування країн шляхом визначення їх інвестиційного рейтингу;

г) стан інвестиційної інфраструктури.

3. Інвестиційний ризик – це:

а) показники якості портфеля міжнародних інвестицій;

б) якісні характеристики приймаючої країни, що свідчать про ймовірність втрати інвестицій чи доходу від них;

в) об’єктивні, переважно кількісні, умови інвестування;

г) венчурне інвестування.

4. Інвестиційний потенціал та інвестиційний ризик визначають:

а) стан інвестиційної інфраструктури;

б) рейтинг країни;

в) інвестиційний клімат країни;

г) співвідношення споживання та заощадження у країні.

5. Інвестиційний клімат країни визначається:

1. внутрішньою стабільністю;

2. рівнем інвестиційного ризику;

3. макроекономічними показниками;

4. інвестиційним потенціалом та інвестиційним ризиком.

6. Експертно-аналітичне оцінювання інвестиційного клімату країни пов'язане з:

1. виведенням інтегрального показника ризику та відповідним ранжуванням країн;

2. аналізом факторів політичного та економічного середовища;

3. аналізом факторів соціально-культурного та інституціонального середовища;

4. оцінкою ринкової інфраструктури.

7. Параметричний аналіз проводять:

1. при аналізі інвестиційної привабливості підприємства;

2. у тому випадку, коли необхідно визначити рівень інвестиційної привабливості (країни або підприємства) і розробити інвестиційну стратегію;

3. при ухваленні рішення про інвестування засобів;

4. для залучення прямих іноземних інвестицій.

8. Параметричний аналіз більшою мірою:

1. має якісний (неформалізований) характер;

2. слід розглядати як форму статистичного аналізу;

3. варто розглядати як форму економіко-математичного моделювання;

4. має кількісний (формалізований) характер.

9. Рейтинговий аналіз використовується:

1. при аналізі інвестиційного клімату;

2. при розробці інвестиційної стратегії;

3. для ранжування країн, регіонів, галузей або підприємств;

4. при цільовому порівнянні кількох країн, регіонів, галузей або підприємств із метою ранжування їх за визначеними критеріями.

10. Оцінка, використовувана при цільовому порівнянні ряду країн, регіонів, галузей і підприємств із метою ранжування за певними критеріями, називається:

1. параметричною;

2. рейтинговою;

3. порівняльною;

4. інтегральною.

11. Базовими для упорядкування рейтингів агентств Moody’s, Standard&Poors, Fitch IBCA є:

1. показники соціально-економічного рівня життя;

2. фінансові індикатори;

3. показники динаміки розвитку країни;

4. показники розвитку країни.

12. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів складається на основі:

1. п’ятьох укрупнених даних про інвестиційний клімат регіону (економічний розвиток регіону; ринкова інфраструктура; фінансовий сектор; людські ресурси; підприємництво і місцева влада);

2. чотирьох укрупнених даних про інвестиційний клімат регіону (економічний розвиток регіону; показники динаміки розвитку регіону; фінансові індикатори; індекс корумпованості місцевої влади);

3. чотирьох укрупнених даних про інвестиційний клімат регіону (економічний розвиток регіону; показники соціально-економічного рівня життя; кількість банківських установ; показники розвитку підприємництва);

4. трьох укрупнених даних про інвестиційний клімат регіону (економічний розвиток регіону; показники соціально-економічного рівня життя; показники розвитку підприємництва).

13. У процесі оцінки інвестиційної привабливості галузі насамперед враховують:

1. рівень інтенсивності конкуренції в галузі;

2. її життєвий цикл;

3. організаційно-технічний рівень підприємств, що входять до складу галузі;

4. показники розвитку.

14. Метод стандартизації показників досліджуваних явищ дає змогу виявити значні відмінності у досліджуваних явищах, що можливо на основі:

1. підсумовування, ранжування та поділу на класи стандартизованих показників;

2. стандартизації показників;

3. поділу на класи стандартизованих показників;

4. стандартизованих показників.

Використана література

1. Бланк И. А. Основы инвестиционного менеджмента. / И. А. Бланк. Т.1. – К. : Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 536 с.

2. Бланк И. А. Управление инвестициями предприятия / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2003. – 480 с.

3. Інвестиційний менеджмент : навч. посібн. / під заг. ред. В. М. Гриньової. – 2-ге вид., доопрац. і доп. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. – 664 с.

4. Інвестиційний менеджмент : підручн. / Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П., Великий Ю. М. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2011. – 511 с.

5. Інвестування: Навчальний посібник / Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І. та ін.; під заг. ред. В. М. Гриньової. – 2-ге вид. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2004. – 404 с.

6. Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П. Основи інвестиційного менеджменту : навч. посібн. / В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда. – К.: Кондор, 2008. – 340 с.

7. Лук' яненко Д. Г., Губський Б. В., Мозговий О. М. Міжнародна інвестиційна діяльність: підручник / Д. Г. Лук' яненко, Б. В. Губський, О. М. Мозговий. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.

8. Матюшенко І. Ю., Божко В. П. Іноземні інвестиції : навч. посібн. / І. Ю. Матюшенко, В. П. Божко. – К. : ВД «Професіонал», 2005. – 336 с.

9. Музиченко А. С. Інвестиційна діяльність в Україні. Проблеми регулювання : навч. посібн. / А. С. Музиченко. – К.: Кондор, 2009. – 406 с.

10. Основи сталого розвитку Харківської області до 2020 року : моногр. / М. М. Добкін, С. І. Чернов, Г. А. Кернес, Ю. А Сапронов, В. С. Пономаренко, М. О. Кизим та ін. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2010. – 512 с.

11. Управління інвестиціями на підприємстві / Г. В. Козаченко, О. М. Антіпов, О. М. Ляшенко, Г. І. та ін. – К. : Лібра, 2004. – 368 с.

12. Федоренко В. Г. Інвестування : підручн. / В. Г. Федоренко. – К. : Алерта, 2008. – 448 с.

Рекомендована література

1. Бурик З. М. Оцінка ефективності програм регіонального розвитку (на прикладі Львівської області). — Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej7/doc_pdf/buryk.pdf.

2. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Е. Ведунг ; пер. з англ. В. Шульга. – К.,2003. – 350 с.

3. Всемирный банк реконструкции и развития [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.ereport.ru/articles/organiz/ wbank.htm.

4. Геєць В. М. Про характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка знань: виклики глобалізації та Україна ; Під заг. ред. А. П. Гальчинського, С. В. Льовочкіна, В. П. Семіноженка. — Х. : ХФ НІСД, 2004. — С.40 — 80.

5. Гончаренко Л. П. Менеджмент инвестиций и инноваций / Л. П. Гончаренко. — М. : Изд. КноРус. — 2009. — 315 с.

6. Державна служба фінансового моніторингу — [Електронний ресурс] — режим доступу до сайту : http://www.sdfm.gov.ua.

7. Державне регулювання економіки : навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. — К. : КНЕУ, 2000. — 316 с.

8. Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Інвестування» для студентів спеціальності 7.050103 заочної форми навчання / укл. І. В. Юлегіна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2006. – 60 с.

9. Національний інститут стратегічних досліджень. Офіційний веб-сайт. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua.

10. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки / Д. М. Стеченко. — К. :МАУП, 2000. — 176 с.

11. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / За заг. ред. д-ра екон. наук, професора Іванова Ю. Б., д-ра екон. наук, професора Тищенка О. М. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2006. — 384 с.

12. Ястремська О. М. Інвестиційна діяльність промислових підприємств: методологічні та методичні засади: наукове видання / О. М. Ястремская. – Х. : Вид. ХДЕУ, 2004. – 472 с.

Словник термінів

Інвестиційний потенціал – об’єктивні, переважно кількісні умови інвестування.

Інвестиційна привабливість – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Інвестиційна привабливість країни – це сукупність політичних, правових, еко­номічних і соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

Інвестиційна привабливість регіону – це інтегральна характеристика окремого регіо­ну країни з позиції інвестиційного клімату, рівня розвитку інвестиційної інфраструкту­ри, можливостей залучення інвестиційних ресурсів та інших чинників, що істотно впли­вають на формування прибутковості інвестицій та інвестиційних ризиків.

Інвестиційна привабливість галузей — це інтегральна характеристика окремих га­лузей економіки з позиції перспективності розвитку, прибутковості інвестицій і рівня інвестиційних ризиків із врахуванням життєвого циклу галузей економіки.

Інвестиційна привабливість підприємства — це його інтегральна характеристика як об’єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також зна­чення низки неформалізованих показників.

Інвестиційний ризик країни – переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни, які свідчать про ймовірність втрати інвестицій чи доходу від них.

Ме­тод стандартизації показників досліджуваних явищ – дає змогу виявити наявність (або відсутність) великої відмінності в досліджуваних явищах, що можливо на основі підсумовування, ранжування та поділу на класи стандартизованих показників.

Параметричний аналіз інвестиційної привабливості — це аналіз інвестиційної привабливості через зіставлення країн, регіонів, галузей або підприємств за певними параметрами діяльності.

Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості – використовується при цільовому порівнянні кількох країн, регіо­нів, галузей або підприємств із метою ранжування їх за певними критеріями.

16