
- •Загальні правила проведення випробувань матеріалів
- •Оформлення звіту по лабораторній роботі
- •Загальні відомості про добір проб (вибірок) для проведення випробувань
- •Методи добору проб
- •Особливості добору та приготування проб волокон та ниток
- •Лабораторна робота № 1 Визначення параметрів кліматичних умов оточуючого середовища
- •Завдання:
- •Загальні відомості:
- •Методика виконання роботи
- •Реєстрація відносної вологості та температури повітря гігрографами та термографами
- •Кондиціонування матеріалів перед випробуваннями
- •Контрольні запитання
- •Відносна вологість повітря, %, що визначається за допомогою простого психрометра.
- •Відносна вологість повітря, %, що визначається за допомогою аспіраційного психрометра.
- •Методика виконання роботи Визначення вологості ниток та текстильних полотен у сушильному апараті
- •Визначення вологості ниток та текстильних полотен у сушильній шафі
- •Практична робота № 3 Світлова мікроскопія текстильних волокон
- •Завдання:
- •Загальні відомості:
- •Методика виконання роботи
- •Натуральні текстильні волокна Бавовна
- •Натуральний шовк
- •Штучні волокна Віскозні волокна
- •Ацетілцелюлозні волокна
- •Синтетичні волокна
- •Натуральні текстильні волокна
- •Штучні текстильні волокна
- •Синтетичні текстильні волокна
- •Розпізнавання волокон рослинного та тваринного походження за характером горіння
- •Характер горіння натуральних волокон
- •Характер горіння хімічних волокон
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 4 Визначення основних структурних характеристик текстильних ниток
- •Завдання
- •Загальні відомості Визначення лінійної густини, діаметру пряжі та швейних ниток
- •Визначення характеристик скрученості пряжі та швейних ниток
- •Методика виконання работи Визначення лінійної густини пряжі та ниток
- •Визначення напрямку крутіння, числа скручень, складень та укрутки ниток та пряжі
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 5 Визначення напівциклових розривних характеристик пряжі та швейних ниток.
- •Завдання
- •Загальні відомості
- •Будова та принцип дії розривної машини рм-3-1
- •Методика виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 6 Визначення повної деформації та її компонентів при одноцикловому розтягуванні текстильних та швейних ниток
- •Завдання
- •Загальні відомості
- •Методика виконання роботи
- •Будова та принцип дії релаксометра рм-5
- •Найменування проби _____________________________________ Величина навантаження __________________________________
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 7 Визначення характеристик ниток при багатократному розтягуванні
- •Завдання
- •Загальні відомості
- •Методика виконнання роботи
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 8 Визначення витривалості пряжі та швейних ниток при багатократному згинанні
- •Завдання
- •Загальні відомості
- •Методика виконнання роботи
- •Контрольні запитання
- •Практична робота № 9 Визначення нерівноважності та жорсткості при скручуванні пряжі та швейних ниток
- •Завдання
- •Характеристики типу приладу км-20-2м
- •Методика виконнання роботи Визначення нерівноважності ниток
- •Визначення жорсткості ниток
- •Контрольні запитання
- •Загальні відомості
- •Бавовняні швейні нитки
- •Характеристика бавовняних швейних ниток
- •Методика виконання роботи Бавовняна пряжа
- •Нормативні показники якості до основної кардної бавовняної пряжі
- •Бавовняні нитки
- •Контрольні запитання
- •Практична робота №11 Вивчення та аналіз асортименту текстильних ниток
- •Завдання:
- •Загальні відомості
- •Методика виконання роботи
- •Результати аналізу текстильних ниток (пряжі) за різними класифікаційними ознаками
- •Математична обробка результатів вимірювання властивостей текстильних матеріалів
- •Класифікація помилок вимірювання
- •Запис результатів вимірювань
- •Математична обробка результатів експерименту
- •Нормальний закон розподілу
- •Методи виключення грубих помилок
- •Середні значення та їх оцінки
- •Приклад 5
- •Статистичні методи встановлення емпіричних залежностей
- •Кореляційні залежності
- •Перелік діючої нормативної документації Випробування
- •Технологія текстильного виробництва
- •Iso 4880 – 2002/гост исо 4880 – 2002
- •Текстильні волокна взагалі
- •Натуральні волокна
- •Хімічні волокна
- •Міждержавні стандарти
- •Искусственные волокна
- •Список літератури
Методи добору проб
У практиці випробувань волокон і ниток методи добору проб (вибірок) бувають одноступеневі, двоступеневі та багатоступеневі; з останніх використовують триступеневі.
Одноступеневі методи добору проб передбачають добір проби з усієї генеральної сукупності без попереднього розподілу її на частини. Так, пробою одного ступеню є проба з декількох ділянок ниток з одного пакування або середня проба волокна з однієї паки. При доборі проб часто використовують метод «всліпу», який полягає у доборі об'єктів з різних частин партії матеріалу незалежно від суб'єктивної оцінки якості відібраних об'єктів. Якщо при цьому можна візуально виявляти дефектні об'єкти, або вони відрізняються за іншими ознаками, то даний метод застосовувати не можна. Якщо об'єкти генеральної сукупності можна пронумерувати, то використовують випадковий добір із застосуванням таблиць випадкових чисел. Можливо також використання систематичного добору, який передбачає відбір об'єктів через визначений інтервал.
Двоступеневі методи добору проб застосовують при поділі генеральної сукупності (партії продукції) на окремі, приблизно рівні, частини і фіксації цього поділу у вибірці, а також при запису й обробці результатів випробувань.
Партії сировини найчастіше складаються з пак (пакувальних одиниць), а партії ниток з пакувальних одиниць і окремих одиниць продукції – пакувань. Тому при двоступеневому доборі спочатку відбирають пакувальні одиниці або одиниці продукції (паки або пакування), а потім на другому ступеню відбирають волокна з кожної паки або ділянки ниток з кожного пакування. Однак, якщо партія матеріалу поділена на частині, відібрані з різних її частин об'єкти (волокна, ділянки ниток) потім поєднують в одну загальну вибірку. Така вибірка називається одноступінчатою. Вона буде такою ж і при об'єднанні всіх результатів випробувань, без підрозділу їх відповідно окремим частинам сукупності.
Триступеневі методи добору використовують у випадку, коли генеральна сукупність розділена на приблизно рівні частини, кожна з яких поділяється на серії з приблизно однаковою кількістю продукції. З декількох частин продукції відбирають по однаковій кількості серій, а з кожної відібраної серії випробують по однаковому числу одиниць продукції. Наприклад, при випробуванні партії ниток відбирають кілька пакувальних одиниць, потім з кожної беруть однакове число пакувань (одиниць продукції), а з кожного пакування випробовують однакове число відрізків ниток (точечних проб). На кожному ступеню звичайно практикують добір проб методом «всліпу», хоча іноді використовують методи випадкового та систематичного добору.
Особливості добору та приготування проб волокон та ниток
З партії сировини масою в кілька тонн розкривають певну кількість пак (пакувальних одиниць) і відбирають точечні проби, а з них складають об'єднану пробу до 1 кг. З неї в один або в кілька прийомів складають проби, або малі проби масою у декілька грамів, які мають у стандартах для волокон різних видів різноманітні найменування. Для деяких випробувань сировину необхідно звільнити від сторонніх домішок, а при визначенні довжини – розпрямити та паралелізувати окремі волокна. Тому пробу волокон часто піддають додатковій обробці, у процесі якої, крім видалення домішок і паралелізації волокон, досягається їх найкраще перемішування. Приготовлені проби можуть досліджуватися не цілком, а частково. У підсумку при вимірі деяких показників якості використовують лише кілька міліграмів волокон.
Частина партії текстильних ниток, упакована в окрему тару (ящик, тюк, мішок, пачку та ін.), називається пакувальною одиницею, а найменша частина партії ниток – одиницею продукції (моток, початок, шпуля та ін.). У літературі, крім терміна “одиниця продукції”, використовується термін “пакування”. Мотки (пасми) або відрізки (ділянки) одиночних ниток для випробовувань називаються точечними пробами.
Пакувальні одиниці ниток для їх випробувань відбирають методом найбільшої об'єктивності (“всліпу”) або випадковим методом.
Число пакувальних одиниць, які відбираються, і одиниць продукції (пакувань) для випробувань залежить від маси партії ниток і для різних видів регламентується стандартами.
Для забезпечення однакової ймовірності вилучення у вибірку з пакувальної одиниці будь-якого пакування можна також використовувати систематичний добір. Для цього пакування перекладають з розкритого упакування в порожній ящик й одночасно їх перераховують. Пакування з порядковими номерами, які відрізняються на постійний інтервал, наприклад пакування 10-е, 20-е, 30-е і т.д., відкладають убік і з них складають вибірку. Кількість випробувань (точечних проб) з кожного пакування при визначенні лінійної густини ниток, розривного навантаження та подовження, крутки і укрутки ниток вказуються у відповідних стандартах. Перед початком випробувань з кожного пакування відмотують і відкидають нитку довжиною, що зазначена у перерахованих стандартах. У них також регламентується довжина нитки між окремими випробуваннями, яка змотується і не використовується. Слід враховувати, що на пакуваннях властивості нитки, особливо з великою довжиною, можуть відрізнятися у зовнішніх, серединних і внутрішніх шарах. У цьому випадку проби відбирають окремо з різних шарів, а результати випробувань також обробляють окремо.
Для визначення фактичної вологості ниток одиниці продукції відбирають з внутрішньої частини пакувальної одиниці та з частин, які контактують з тарою. Добір проб на підприємстві-виробникові роблять у процесі упакування партії ниток безпосередньо перед її зважуванням, а на підприємстві-споживачеві – у процесі зважування або відразу після нього. З відібраних одиниць продукції відбирають, для випробувань у сушильному апараті одну пробу масою 100-250г, а для випробувань у сушильній шафі – дві по 8-10г. Перед добором проб з кожної одиниці продукції відмотують або зрізають десять зовнішніх шарів ниток, які потім відкидають. Якщо немає можливості зважити пробу в момент добору, її поміщають у вологонепроникну тару. Масу проби допускається визначати за різницею маси одиниць продукції до і після відмотування проби.