- •1.Поняття охорони праці. Терміни та визначення основних понять
- •2.”Основа охорони праці” – мета,предмет,структура та зв»язок з іншими дисциплінами
- •3.Основні законодавчі акти,норми та правила,які регламентують охоронку праці
- •4.Принципи державної політики в сфері охорони праці
- •5.Права громадян на охоронку праці
- •7) Оп неповнолітніх.
- •8) Пільги та компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.
- •9) Лікувально-профілактичного харчування
- •10) Відповідальність за порушення вимог по оп.
- •11. Система управління охороною праці.
- •12. Повноваження Держнаглядохоронпраці.
- •13. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •Держнагляд оп
- •Громадський контроль
- •14. Створення служби охорони праці підприємства.
- •15. Структура служби охорони праці підприємства.
- •16) Навчання з питань охорони праці
- •17) Інструктажі з питань охорони праці
- •18) Кабінет охорони праці
- •19) Розслідування нещасних випадків на виробництві
- •20) Звичайне розслідування нещасних випадків
- •21. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •22. Основні причини виробничого травматизму
- •23. Спеціальний захист потерпілих на виробництві
- •24. Кольори безпеки та знаки безпеки праці
- •25. Гігієна праці, виробнича санітарія, основні терміни та визначення
- •26.Гігієнічна класифікація праці
- •27.Мікроклімат виробничих приміщень
- •28.Катеорії робіт за важкістю
- •29.Прилади для вимірювання метеоумов
- •30. Визначення параметрів мікроклімату та їх оцінка.
- •31. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату.
- •32.Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини.
- •33. Вплив шкідливих речовин на організм людини. Основні заходи захисту від шкідливих речовин.
- •34. Призначення та класифікація систем вентиляції у виробничих приміщеннях.
- •35. Природна вентиляція.
- •36) Механічна вентиляція.
- •37) Виробниче освітлення,види,призначення,вимоги до нього. Освітлення виробничих приміщень.
- •38) Природнє освітлення. Нормування та методи розрахунку.
- •39) Штучне освітлення. Нормування та методи розрахунку.
- •40) Шум,його характеристика та вплив на організм людини.
- •41. Засоби захисту від шуму
- •42. Виробнича вібрація, її вплив на людину
- •43. Засоби захисту від вібрації
- •44. Дія електричного струму на організм людини.
- •45. Види електричних травм
- •46. Умови ураження людей електричним струмом.
- •47.Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •48.Засоби індивідуального захисту
- •49.Захисне заземлення
- •50.Занулення
- •Блискавкозахист
- •Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані із пожежами.
- •Джерела і причини виникання пожеж і вибухів.
- •Поняття про процес горіння.
- •Категорія приміщень по вибухопожежонебезпеці згідно онтп 24-86.
- •Способи і засоби гасіння пожеж.
- •4. Хімічні способи
- •Типи і будова вогнегасників. Первинні засоби гасіння пожежі.
4. Хімічні способи
- об'ємне розрідження горючої пило-, газо- та повітряної системи флегматизуючими речовинами (вогнегасними порошками, галогеновими вуглеводнями);
- зрошення поверхонь горючих матеріалів флегматизуючими речовинами - інгібіторами, які сповільнюють реакцію.
Засоби гасіння пожеж
Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від наявності вогнегасник засобів, вміння користуватися ними, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасник засобів.
Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:
- води (у вигляді струменя або в розпиленому вигляді);
- негорючих (інертних) газів, вуглекислоти, азоту тощо;
- хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);
- порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);
- пожежних покривал з брезенту та азбесту.
Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин залежить від масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.
Вода - найдешевша і найдоступніша вогнегасна речовина Вона має найбільшу теплоємність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і термічну стійкість (1700 °С). Для випаровування 1 л води необхідно 2684 кДж теплоти, при цьому утворюється 1725 л пари. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилюючих струменів і як пара Струменем води гасять тверді ГР; дощем і водяним пилом - тверді, волокнисті, сипкі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила
Водою не можна гасити - ЛЗР (бензин, гас), вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, а також лужні метали (Na, К, Мg), електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.
Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщенні об'ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 %.
Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювачі, сульфаноли тощо.
Інертні та негорючі гази
Вуглекислий газ (СО2) за тиску 36 атмосфер перетворюється у вуглекислоту. Охолоджує і ізолює зону горіння. При випаровуванні в повітрі з 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 506 л вуглекислого газу (снігу). Вуглекислий газ використовують для гасіння ЛЗР і ГР, що знаходяться в ємностях, а також для гасіння електричного обладнання, яке горить.
Азот. Розбавляє та охолоджує реагуючі речовини (температура рідкого азоту і = -250 °С) і ізолює зону горіння.
Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок -бульбашок газу. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни поділяються на хімічні та повітряно-механічні.
Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна складається із 80 % СО2, 19,7 % води та 0,3 піноутворювальної речовини. Утворюється в піногенераторах типу ПГ-50 і ПГ-100 при взаємодії піногенераторного порошку з водою. Піна охолоджує верхній шар, і зокрема зону горіння, зменшуючи здатність горючих речовин випаровуватися. Кратність хімічної піни 5-8, стійкість - до 50 хвилин.
Повітряпв-мехашчна піна є одним з найефективніших засобів вогнегасіння і утворюється при механічному змішуванні повітря (90 %), води (9,4-9,8 %) та піноутворювача (0,2-0,6 %). Кратність повітряно-механічної піни 10-200, стійкість - до 20 хв.
Піноутворювач типу ПО-1 складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Повітряно-механічна піна утворюється внаслідок інтенсивного перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям, яка здійснюється в піногенераторі.
Піногенератори типів ГВП-200, ГВП-600 і ГВП-2000 мають продуктивність 200-2000 л/с піни, кратністю 100.
Піни застосовуються для гасіння легкозаймистих рідин.
Вогнегасні порошки
Це - мілко подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що протидіють злежуванню та утворенню грудок. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та універсальністю щодо сфери застосування Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, зокрема для інгібування та подавлення горіння вибухом. Розрізняють порошки загального та спеціального призначення. Основним компонентом порошку ПСБ є бікарбонат натрію (технічна сода); ПФ - діамоній фосфат; ПС - карбонат натрію; СН -селікогель, насичений хладоном.
Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі У табл. 4.3 наведена класифікація пожеж відповідно до стандарту ІSО № 3941-77 та ГОСТ 27331-87, а також рекомендовані вогнегасні речовини.
