36) Механічна вентиляція.

Вимоги до механічної вентиляції. Механічна вентиляція – це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів.

Механічна вентиляція

1. Припливна

2. витяжна

3. припливно-витяжна – коли в приміщенні 2 системи, які можуть об’єднуватися.

Розрахунок механічної вентиляції проводиться за :

1. кількістю надлишкових тепловиділень

2. волого виділенням

3. газовиділенням

4. кратністю

Штучна вентиляція може бути загально обмінною, місцевою та комбінованою.

Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсичного забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиляцію.

Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними (комбінованими).

При роботі припливно-витяжної вентиляції необхідно, щоб кількість повітря, що надходить ззовні, не перевищувала або була на 10-15% меншою від кількості повітря, що видаляється витяжними пристроями.

Ефективність вентиляції залежить від різниці зовнішньої і внутрішньої температури, від правильного розміщення і площі поперечного перетину витяжних і припливних каналів. Припливні канали розміщуються у верхній частині поздовжніх стін на 40-45 см нижче горищного перекриття у шаховому порядку між вікнами, а витяжні – у стелі з виходом на гребінь покрівлі.

Основне завдання розрахунку систем штучної вентиляції - визначити кількість повітря, яке необхідно подати та вилучити з приміщення, опір в системі, вибір вентилятора згідно з аеродинамічною характеристикою, потужність електродвигуна даного вентилятора, тип електродвигуна

Під час розрахунку вентиляції повітрообмін визначають за допомогою розрахунків за такими даними:

- кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів, пилу);

- за кількістю людей, які знаходяться в приміщенні;

- кратністю повітрообміну;

- швидкістю руху повітря в повітропроводі.

37) Виробниче освітлення,види,призначення,вимоги до нього. Освітлення виробничих приміщень.

Сила світла – кандел, світловий потік – люмен, освітленість – люкс, яскравість – ніт.

Класифікація виробничого освітлення:

За джерелом світла:

1. природне

   1. бокове

      1. одностороннє

      2. двохстороннє

   2. верхнє

   3. комбіноване

2. штучне

   1. за функціональним призначенням

      1. робоче

      2. аварійне

      3. охоронне

      4. чергове

      5. евакуаційне

   2. за типами:

      1. загальне

      2. місцеве

      3. комбіноване

3. суміщене

ДБН В.2.5.28-2006. Природне та штучне освітлення.

Ефективність природнього освітлення характеризується КПО (коефіцієнт природного освітлення) – Евн/Езов*100%.

Розряди зорової роботи:

1. найвищої точності – розмір об’єкта <0.15 мм

2. дуже висока точність 0.15-0.3 мм

3. висока точність 0.3-0.5 мм

4. середня точність 0.5-1 мм

5. мала точність 1-5 мм

6. груба робота >5 мм

7. робота з матеріалами що світяться і виробами в гарячих цехах >5 мм

8. загальне спостереження за ходом виконання робіт.

Штучне освітлення – за рахунок світильників в приміщенні.

Лампи:

1. розжарювання – дешевші, включаються миттєво

2. Газорозрядні. «+»: більш економічні, колір ближчий до кольору неба. «-»: Створюється стробоскопічний ефект.

Методи розрахунку штучного освітлення:

1. Метод світлового потоку

2. Метод питомої потужності

3. Точковий метод

Види і основні вимоги до виробничого освітлення

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини під час праці, світло на першому місці. Відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей переважно залежить від напруженості процесів, що супроводжує зорове сприйняття. До таких процесів належать: адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація - пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція - здатність ока під час розглядання близьких предметів займати положення, за якого зорові осі обох очей перетинаються на предметі

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму загалом. При недостатній освітленості людина швидко втомлюється, працює менш

продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і НВ. Згідно із статистичними даними до 5 % травм можна пояснити недостатнім або нераціональ­ним освітленням, а в 20 % воно сприяло виникненню травм. Погане освітлення може призвести до профзахворювань, наприклад таких, як робоча міопія (короткозорість), спазм акомодації.

Для створення оптимальних умов зорової роботи необхідно враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітлення підвищується на 20-40 % (при тій самій потужності джерела), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

За надмірної яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводить до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок, - до швидкого стомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання знаходиться в межах 0,3 - 0,6, і бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б усували швидку втомлюваність очей, виникнення профзахворювань, нещасних випадків і сприяли б підвищенню продуктивності праці та якості продукції виробниче освітлення повинно відповідати таким вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- не повинно чинити засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору,

- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпеку ураження електричним струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

- повинно бути надійним і простим в експлуатації економічним та естетичним.

Види освітлення. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

- природним, що здійснюється прямими сонячними променями, та розсіяним світлом небосхилу; Воно поділяється на: бокове (одностороннє, двохстороннє), верхнє , комбіноване.

- штучним, що здійснюється електричними джерелами світла; Поділяється: загальне (рівномірне, локалізоване), комбіноване.

- суміщеним (змішаним), за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Основними документами, якими регламентується освітлення, є:

1. СНиП 11-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування".

2. ГОСТ 12.1.046-85 ССБП "Будівництво. Норми освітлення будівельних майданчиків".