11.2.Регулювання правовідносин у сфері підприємницька діяльність

Доцільність запровадження, дієвість і ефективність партнерськизх зв'язків значною мірою залежать від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку.

Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мейнард Кейнс ще на початку XIX ст. у своїх працях "Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей", "Для чого ринку держава" визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він наголошував, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний дохід, споживання, нагромадження.

Західна економіка накопичила великий досвід державного регулювання ринку і підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: від розумного державного регулювання ринку залежить добробут людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави.

Державне регулювання передбачає великий арсенал соціально-економічних заходів — затвердження правових засад ринкового механізму, що регламентують й ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів у розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо.

Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності — це система зумовлених об'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.

Основним завданням такого регулювання є:

• забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності;

• надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;

-створення умов для розвитку ринкової конкуренції и обмеження монополізму;

• стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які збігаються з економічними пріоритетами держави;

— забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності.

Водночас, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів у процесі господарської діяльності, держава не повинна переступати ту хитку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.

Господарські взаємовідносини між суб'єктами оптового ринку належать до майнових (цивільних) відносин, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У даний час основним нормативно-правовим документом, який регулює цивільні відносини, є Цивільний кодекс України. У ньому викладено загальні положення про зобов'язання (поняття та умови договору, укладення, зміна і розірвання договору), розглянуті окремі види зобов'язань.

Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності передбачені Господарським кодексом України. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Господарський кодекс України визначає зміст, порядок укладання договорів, ціни і ціноутворення у сфері господарювання, виконання та припинення господарських зобов'язань, відповідальність за правопорушення та відшкодування збитків.

З метою формування ринкових відносин в Україні ухвалено низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів підприємницької омерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про споживчу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" тощо. Концептуальна єдність цих актів забезпечує запровадження в Україні дійсно ринкового механізму.

Крім того, діють й інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості й торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Усі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання' відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.

В умовах розвинутої ринкової економіки регулювання господарських зв'язків між конкретними постачальниками і покупцями здійснюється укладеними між ними договорами та контрактами, зміст яких не повинен входити в протиріччя з чинним законодавством.