Міністерство аграрної політики та продовольства України

Борщівський агротехнічний коледж

К У Р С Л Е К Ц І Й

З навчальної дисципліни

Підприємницька діяльність

Для аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації із спеціальності 5.03050702 «Комерційна діяльність»

Борщів 2011

ПЕРЕДМОВА

В умовах становлення й розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання має бути підприємництво — особливий вид діяльності, певні тип і стиль господарської поведінки, що характеризуються повною свободою вибору типу діяльності, інноваційним характером здійснення та орієнтацію на отримання зиску. Як показує світовий досвід, саме підприємництво є потужним «локомотивом», здатним істотно прискорити реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах, що надасть можливість забезпечити належне зростання обсягів виробництва й добробуту населення.

Феномен підприємництва полягає в тому, що воно є постійним «збуджувачем» суспільного виробництва, оскільки не дозволяє йому застоюватись на місці. Підприємництво виступає тією рушійною силою, що виводить економіку на шлях ефективності, раціоналізації, бережливості та оновлення. Отже, підприємництво є стимулом розвитку виробництва та основою розвитку економіки.

Нарощування темпів розвитку та зростання ефективності підприємництва як сучасної форми господарювання неодмінно потребує підготовки висококваліфікованих менеджерів підприємницького типу, готових діяти в умовах підвищеного ризику, динамічності й невизначеності зовнішнього оточення, що притаманні сучасним ринковим реаліям.

Вивчення теоретичних і практичних основ підприємництва є обов’язковою умовою успішного переходу до нових принципів господарювання, характерних для ринкової економіки. Підготовка майбутніх фахівців — творчий процес, активними учасниками якого мають бути самі студенти. При цьому важливу роль відіграє самостійна аналітична робота кожного з них із законодавчими і нормативними актами, підручниками, навчальними посібниками, спеціальною літературою, відповідними практичними матеріалами органів державного управління та суб’єктів первинної ланки підприємницької діяльності.

Мета навчального посібника — надати системного характеру роботі студентів із дисципліни «Підприємницька діяльність» у процесі набуття необхідного рівня теоретичних знань і практичних навичок, та формувати здібності студентів мислити, опановувати ефективні прийоми, методи, стиль і тип господарської поведінки в підприємницькій діяльності, підкріпленої необхідними навичками.

Конспект лекцій «Підприємницька діяльність» за навчальною програмою 2010 року підготувала Демчук О.В. – викладач Борщівського агротехнічного коледжу

Тема

Загальна характеристика підприємницької

діяльності

План

1.Історія розвитку поглядів на підприємництво

2.Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності,

їх функції, права та обов’язки.

3.Формування підприємницького середовища

Література М.М. Ільчук Підприємницька діяльність та агробізнес

ст .33- 35

С.З. Варналій Основи підприємницької діяльності ст25-35

1.1.Історія розвитку поглядів на підприємництво

Підприємництво як особлива форма економічної діяльності виникло одночасно із зародженням економічних відносин у суспільстві. Першими підприємцями можна вважати ремісників, купців, землеробів, скотарів тощо давнього періоду, оскільки вони вели власний бізнес на засадах самостійності ризику, об'єднання різних ресурсів і мали на меті збагачення.

Розгляд проблематики підприємництва, всебічна характеристика його особливостей неможливі без історичного підходу. Важливо врахувати вже набутий досвід дослідження цього феномену. Слід звернути увагу на те, що більшість науковців зосереджували увагу на дослідженні категорії “підприємець”, розглядаючи категорію “підприємництво” як похідну з попередньої, що пояснюється визначною роллю особистості у його здійсненні. У зв’язку з цим повному розумінню суті підприємництва сприятиме короткий нарис історії та теорії поняття «підприємництво».

Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва беруть свій початок із XVII ст., хоча співтовариства підприємств, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з'явилися значно раніше. Первісне поняття «підприємець» до наукового обігу ввів англійський економіст Річард Кантільон, який зробив систематизований аналіз підприємництва. Він визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, аби виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов'язання з витрат, не знає, за якими цінами може бути. здійснена реалізація. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Тому головною рисою підприємця Кантільон і вважав готовність до ризику.

Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII — XIX ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.

Адам Сміт перебував під сильним впливом Річарда Кан-тільона і фізіократів. Він багато говорив про роботодавців, майстрів, купців і підприємців, але не приділяв уваги бізнесменам, які відігравали, на диво, незначну роль у його аналізі економічних процесів. Адам Сміт відрізнявся схильністю до переоцінки значення праці і недооцінки бізнесу, в межах якого здійснювалася праця. Він намагався поставити знак рівності між власниками капіталу та бізнесменами і був твердо переконаний, що за наявності капіталу, праці й сировини бізнес виникає спонтанно. Підприємець, за висловом Адама Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує та організовує виробництво і розпоряджається його результатами.

У XVII і ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан-Батіст Сей. Він пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Учений мав власний досвід у сфері бізнесу. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.-Б. Сей візажав, що підприємець — це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал, працю). У XIX ст. дослідженням проблем підприємництва займався англійський економіст Альфред Маршалл. Він ототожнював підприємництво з менеджментом, тобто з управлінням. У своїй фундаментальній праці «Принципи економікс» (1890 р.) А. Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця в застосуванні нових машин і технологічних процесів.

Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста і соціолога Йозефа Шумпетера. Його концепція підприємництва ґрунтується на трьох головних засадах:

1) змістом підприємництва є «здійснення нових комбінацій» факторів виробництва або різні нововведення;

2) підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи й поєднується із виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом і т. ін.) і тому «розсіюється» серед різних спеціалістів.

3) Шумпетер зазначав, що інновація — дітище підприємництва, а підприємець — творець інновації.

Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.

Отже, підприємництво — це форма економічної діяльності, спрямована на отримання прибутку на основі поєднання індивідуальної та суспільної вигоди на засадах самостійності, ризику, відповідальності й інноваційності, що здійснюється індивідуально або колективно.

Метою підприємництва є створення такого продукту (товару, послуги, інформації тощо), який би викликав інтерес у споживача на ринку і міг би принести підприємцю прибуток.

Існування підприємництва можливе лише за наявності економічної свободи, яка включає в себе:

- економічну самостійність (можливість вільного вибору видів діяльності, форми власності та господарювання, вільне розпорядження прибутком, встановлення господарських контактів тощо);

- економічну відповідальність (відповідальність за результати господарювання, за прийняті рішення, договірні зобов'язання тощо своїм майном, продукцією, коштами, відшкодування завданих збитків та інші види відповідальності);

- економічну рівноправність (рівні економічні умови для будь-якого виду діяльності, форми власності, обсягів бізнесу: оподаткування, доступ до ресурсів, розподіл прибутку, інвестиційна, кредитна, інноваційна політика тощо.

Розглядаючи сутність поняття підприємництво, не можна залишити поза увагою певну категоріальну “підміну”, що зустрічається доволі часто навіть в науковій літературі. Мова йде про ототожнення категорій “підприємництво” та “бізнес”. Варто усвідомити, що ці категорії дуже тісно пов’язані між собою, але не є синонімами і мають різну сутність (табл.1.1.)

Таблиця 1.1.