Тема 9

Навчання за допомогою різних типів навчальних текстів

1. Класифікація текстів та особливості використання підручни­ка на уроці історії.

2. Методика роботи з історичним докумен­том.

3. Художня та науково-популярна література у навчанні історії.

4. Проблема інтерпретації навчальних текстів на уроках історії.

Основні поняття теми: класифікація навчальних текстів, підруч­ник, історичний документ. Первинне, вторинне джерело, художня та науково-популярна література, інтерпретація.

1. Класифікація текстів та особливості використання підручника на уроці історії

Важливим засобом навчання історії є друкований текст. Застосу­вання тексту дає можливість знайти, відструктурувати та засвоїти на­вчальний історичний матеріал, сприяє розвитку мислення, емоційно-ціннісної сфери особистості, створює умови для досягнення загальних цілей навчання історії. Слід зауважити, що зі зростанням інтелекту­ального рівня учня роль друкованого слова як засобу навчання збіль­шується. Книга посідає серйозне місце у навчанні та допомагає опти-мізувати його як в школі, так і поза нею. Як писав Я. Коменський: «Добра книга, якщо вона дійсно гарно і мудро написана, є для учня воронкою для втягування мудрості». 96

Вирішення завдань формування в учнів умінь самостійно попов­нювати знання, орієнтуватися у потоці інформації та критично оціню­вати її неможливо без роботи з книжкою.

У навчанні історії застосовуються різні види текстів. їх можна кла­сифікувати за характером інтерпретації (інтерпретація - розкриття змісту чого-небудь, пояснення, витлумачення97) історичної інформації.

Термін «інтерпретація», як застосовує його вчитель з Великої Бри­танії, експерт-консультант «Єврокліо» Т. Мак-Елеві, тотожний по­няттям «тлумачення», «трактування», певна версія історичних подій. 98

96 Коменский ЯЛ. Великая дидактика / Избр. пед. соч. - М.,1982. - С. 35.

97 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 402.

98 Пометун О.І. Навчання історії без пристрастей і пересудів // Історія в школах України. - 2002. - № 4. - С. 7-11.

Історик завжди є не безпосереднім свідком, а інтерпретатором мину­лої реальності. Достовірність тієї чи іншої інтерпретації залежить від того, скільки і яких джерел вивчено, чи вірно визначені поняття, що розкривають сутність явищ, чи простежені зв'язки, залежності, спів­відношення між окремими подіями, явищами, процесами тощо.

Зазначимо, що інтерпретацією минулого займаються не тільки фахівці-історики, а й письменники, популяризатори і просто сучасни­ки тих чи інших подій. Отже, різні інтерпретатори по-різному підхо­дять до завдань та змісту історії. Тому у навчанні історії розрізняють такі типи інтерпретації:

- науково-історична. Прикладами такої штерпретації є книги і статті, написані професійними істориками, наукові доповіді, лекції;

- освітня (шкільна або вузівська). До такого типу відносять підруч­ники (посібники), текстові фонди музеїв, довідкову літературу;

- художня - це романи, драматичні твори, фольклорні твори про минуле;

- популярна історія - матеріали преси, науково-популярна література;

- персональна - мемуари, спогади, розповіді, листи тощо. Відповідно до характеру інтерпретації автором історичного мину­лого виділяють такі типи навчальних текстів.

* Подумайте

Працюючи в парах, обговоріть, як пов язані між собою види інтер­претацій та типи навчальних текстів. Проілюструйте зв'язок прик­ладами.

Основним типом навчального тексту на уроці історії є підручник, який містить систему знань відповідно до Державного стандарту та програми. Основу змісту підручника з історії складає авторський текст, що визначає методологію і систему викладення навчального історичного матеріалу. Учні використовують такий текст як джерело нових знань та як засіб осмислення, систематизації і закріплення істо­ричних знань, що отримані з інших джерел, зокрема включених у підручник, документів, ілюстрацій і т. д. Підручник служить для шко­лярів тим посібником, працюючи з яким вони засвоюють і відпрацьо­вують способи самостійної навчальної діяльності з науковим текстом, таблицями, документами, ілюстраціями й іншими джерелами інфор­мації з історії.

Отже, основними функціями підручника у навчанні є:

1) носій історичної інформації;

2) засіб засвоєння знань;

3) засіб організації самостійної роботи;

4) інструмент навчання, розвитку та виховання особистості учня та формування його предметних компетенцій.

Виконати зазначені функції підручник історії може лише в тому ви­падку, якщо вчитель вчить школярів ним користуватися, систематично застосовує його в процесі навчання, організує самостійну роботу уч­нів з його компонентами і перевіряє виконання своїх вимог. У 5-6-х кла­сах необхідне детальне пояснення структурних компонентів підручни­ка: різних видів тексту, ілюстрацій, змісту, питань, завдань, карт. У підручниках з історії насамперед мають бути вміщені рекомендації, як працювати з підручником вдома. Довести рекомендації до шко­лярів є задачею вчителя. Надалі, коли здатність школярів самостійно орієнтуватися в підручнику зростає, учитель залучає учнів до вияв­лення в підручнику знайомих компонентів і пояснює нові. Фактично навчання учнів роботі з підручниками і з іншими книгами і посібни­ками історії продовжується протягом усього навчання в школі.

Першочерговим і далеко не легким завданням учителя історії є навчання школярів самостійно засвоювати й осмислювати зміст ав­торського тексту підручника. Важливе місце посідає робота з терміно­логією. Роз'яснення значення історичної термінології і запис її на дошці недостатньо для свідомого і міцного засвоєння школярами, особливо в середніх класах.

Корисно доручати учням знайти в підручнику і прочитати вголос термін і його пояснення. Таке читання привчає школярів звертати увагу на термінологію і при виконанні домашніх завдань. Від нього можна відмовитися після того, як робота з термінологією стане в учнів усвідомленою звичкою.

У підручниках часто вміщені термінологічні словники із посиланням на параграфи, де дано їхнє пояснення, - покажчики. Користуватися покажчиками вчитель учить школярів при повторному зіткненні з терміном, рекомендуючи знайти і відновити в пам яті його пояснення. Це особливо важливо тоді, коли з'ясовується, що учні недостатньо чітко уявляють собі значення терміна.

З роботою над історичною термінологією тісно пов'язана диференці­ація елементів тексту в підручнику, необхідна для його свідомого читан­ня і засвоєння змісту. Значна частина елементів тексту відома школя­рам із занять з мови й інших навчальних предметів. Вони розрізняють поняття: «опис», «оповідання», «ознака», «визначення», «висновок», «доказ», «оцінка», «термін», «період» і ін. У тексті з історії ці поняття ма­ють свою специфіку. Крім того, у текст включається і низка нових по­нять: «хронологічна дата», «подія», «історичне явище», «історичний діяч», «факт», «процес»; «причинно-наслідкові зв'язки», «тенденції істо­ричного розвитку».

Вчителю необхідно перевірити, чи правильно учні розуміють і вживають стосовно до історії відомі їм слова, і, якщо треба, уточнити і роз'яснити їхній зміст і значення. Ще більш ґрунтовними повинні бу­ти роз'яснення специфічних для історії елементів тексту і перевірка вміння учнів виділяти їх у процесі роботи з книжкою, а також при викладенні матеріалу вчителем.

Дієвим прийомом є використання вчителем окремих елементів з тексту підручника під час викладення матеріалу. Вчитель включає ті елементи, на яких він хоче зосередити увагу і мислення школярів, на­приклад це може бути висновок до теми чи розділу. Вчитель може запропонувати прочитати висновок одному з учнів вголос, а іншим -стежити по тексту. Таке переключення уваги учнів забезпечує краще осмислення і запам'ятовування матеріалу безпосередньо на уроці. Крім того, воно показує школярам, на що необхідно звернути особли­ву увагу при виконанні домашнього завдання.

Різноманітні методи і прийоми роботи вчителя і учнів з текстом під­ручника супроводжують процес навчання в усіх його ланках: під час сприйняття, осмислення, закріплення, застосування історичних знань і вмінь та перевірки їх засвоєння і застосовуються вчителем для організації роботи учнів на різних рівнях пізнавальної діяльності. Систему прийомів навчання за допомогою тексту підручника відображено схемою.

* Подумайте

Працюючи в парах, поясніть, чим керується вчитель, відбираючи конкретні прийоми навчання за допомогою тексту для того чи іншо­го уроку. Власну думку обґрунтуйте прикладами.

Для формування в учнів умінь працювати з текстом підручника можна надати їм таку пам'ятку.

Як працювати з текстом параграфа підручника історії:

- Перш ніж читати текст параграфа, постарайся згадати зміст уроку з даної теми, використовуй для цього записи, зроблені на уроці. Зга­дай, що ти читав з досліджуваної теми, бачив у музеї, у телепередачі.

- Якщо це не перший урок з теми, переглянь параграфи, вивчені раніше.

- Переглянь заголовки усередині параграфа, щоб одержати загаль­не уявлення про зміст.

- Прочитай запитання і завдання після тексту параграфа, щоб у процесі читання готуватися до їх виконання.

- Прочитай увесь параграф, склади цілісне уявлення про описані в ньому події, явища.

- Уважно розглянь ілюстрації, схеми, карти, постарайся витягти з них якомога більше історичних знань. Знайди на карті всі географічні назви, що ти зустрів у тексті.

- Виділяй у тексті головні думки. Звертай особливу увагу на виділені в тексті факти, імена, дати, висновки.

- Пов'яжи зміст прочитаного тексту з тим, що ти почув на уроці і записав у зошит.

- Натрапивши на незнайоме слово, обов'язково довідайся в слов­нику чи енциклопедії про його значення.

- Перевір, чи знаєш ти матеріал теми, перекажи параграф, спочат­ку користуючись планом, потім без нього. Якщо на уроці складався опорний конспект, відтвори його на чернетці.

- Дай відповіді на запитання, виконай завдання наприкінці парагра­фа. Виконай завдання, запропоновані вчителем.

- Можна скласти запитання для перевірки знань, тести, питання вікторини, кросворд з теми.

- Якщо щось залишилося незрозумілим, звернися до словника, довідника, енциклопедії.

- Якщо якесь питання тебе зацікавило, прочитай про це у науково-популярній чи художній літературі.

* Подумайте

Працюючи в малих групах, складіть перелік прийомів навчальної ро­боти учнів з підручником, які треба сформувати в учнів в основній школі. Порівняйте результати роботи різних груп. Спробуйте виз­начити, чи будуть відрізнятись ці переліки для різних класів, чим са­ме і чому?

Перевірте себе

1) За якими критеріями і як класифікуються навчальні тексти?

2) Що таке інтерпретація і чому важливо розрізняти її види?

3) Які прийоми навчання застосовує вчитель у роботі з підручником?

2. Методика роботи з історичним документом

Як відомо, до історичних джерел належить все створене людиною, у тому числі результати її взаємодії з навколишнім середовищем, а та­кож предмети матеріальної культури, звичаї, обряди, пам'ятки писем­ності. У широкому сенсі пам'ятки писемності в методиці називають документами.

Ще в 1863 р. відомий методист професор М. Стасюлевич висловив думку, що для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів із джерелами історичного знання (доку­ментами), ніж робота з підручником. Він запропонував вести заняття із застосуванням реального методу, заснованого на роботі з першо­джерелами. З цією метою М. Стасюлевич склав і опублікував три томи хрестоматії «Історія середніх віків у творах її письменників і до­слідженнях новітніх учених».

Учені, методисти на межі ХІХ-ХХ ст. (М. Коваленський, А. Гартвіг, М. Рожков) закликали до організації лабораторних занять з іс­торії - самостійних занять учнів на основі історичних документів. Од­нак більшість методистів за радянських часів вважали, що не бажано будувати всі заняття в школі тільки на вивченні документів. Історичні документи варто застосовувати лише як допоміжний засіб до основ­них джерел історичних знань учнів - розповіді вчителя і тексту підруч­ника. «Документ покликаний лише поглиблювати, конкретизувати і додавати знанням, що здобуваються учнями, живу зображувальність, розуміння своєрідності історичної епохи і лише елементарно знайоми­ти з деякими методами досліджень, що застосовуються в історичній науці».99 Висловлювалася також думка, що документ потрібний не для доповнення змісту шкільного курсу історії, а для його конкрети­зації, поглиблення й уточнення. 100

Відповідно до функцій документа у навчанні історії визначалося його місце на уроці. Прихильники лабораторного методу вважали, що вивчення документа має випереджати роботу з підручником. Методисти, що дотримувались іншої точки зору, пропонували вико­ристовувати документи лише після читання учнями відповідного па­раграфа підручника.

*Подумайте

Проведіть вправу «Займи позицію» щодо твердження: «Історію в школі треба вивчати тільки шляхом вивчення учнями історичних джерел».

У чому ж полягає значення застосування історичних документів?

По-перше, за допомогою документа реалізується принцип наочно­сті в навчанні історії. Документ робить розповідь учителя жвавою і яскравою, а висновки більш переконливими. Значимість документа також у тім, що він сприяє конкретизації історичного матеріалу, ство­ренню яскравих образів і картин минулого, створює відчуття духу епохи.

По-друге, за допомогою документа в учнів формується інтерес до історії. Залучення нових фактів дозволяє їм відчути дух епохи. Як відзначав методист дореволюційної школи В. Уланів, зрозумілими, живими і трошки смішними здаються учням князі, «що пишуть свої за­повіти цілим своїм розумом, у своєму здоров'ї, що розподіляють свої пояси, коробки, сердолікові буси, разом з конями, селами і слу­гами. Старий документ служить такою же яскравою ілюстрацією

99 Зиновьев М.А. Очерки методики преподавания истории. - М., 1955. -С. 141.

100 Андреевская Н.И., Вернадский В.Н. Методика преподавания истории в семилетней школе. - М., 1947. - С. 153.

давньої мови і форми думки, яким виступає залишок старовини для характеристики побуту і потреб віджилих поколінь». 101

По-третє, при роботі з документами в учнів активізуються процеси мислення й уяви, що сприяє більш плідному засвоєнню історичних знань і розвитку історичної свідомості. В учнів формуються уміння навчальної роботи: читати документи, аналізувати і визначати потрібну інформацію, міркувати, оцінювати значення документів минулого і сьогодення. На уроках учні довідаються про значимість документів для історичної науки, бачать у них слід діяльності людей, які жили у минулому.

Провідний сучасний європейський методист Р. Страдлінг визначає такі функціональні можливості історичного документа як засобу нав­чання: 102

- ретельно відібрані першоджерела можуть допомогти оживити історію для багатьох учнів, оскільки вони розповідають про особис­тий життєвий досвід, розумові процеси і турботи людей, що прямо чи опосередковано пов'язані з подіями, що вони вивчають;

- у підручниках події завжди описуються заради накопичення фактів. У поєднанні з необхідністю давати коротке викладення того, що відбулося, учням часто пропонується розповідь, де люди, від яких залежало рішення, виглядають переконаними у своїй правоті, а ре­зультати подій - неминучими. Письмові свідчення того часу (дипло­матичні депеші чи протоколи нарад, листи чи щоденникові записи) часто допомагають показати процес прийняття рішення (під тиском, при наявності неповної і суперечливої інформації) в реальному часі;

- при безпосередній роботі з письмовими джерелами учні мають застосовувати основні історичні поняття, задавати питання, аналізу­вати і пояснювати зміст інформації, робити висновки і власні умови­води, які вони потім можуть перевірити з іншими способами їх тлума­чення;

- первинні джерела надають учням прекрасні можливості відчути се­бе в ролі людей, безпосередньо пов'язаних з подіями, що вивчаються;

- опрацювання первинних письмових джерел показує учням різні погляди на окрему історичну подію чи процес, а також надає мож­ливість порівняти тексти, написані в той час учасниками, очевидцями і коментаторами, з текстами, складеними істориками згодом;

- звернення до різних письмових джерел, особливо першоджерел, також дозволяє учням перевірити висновки і пояснення, викладені в підручниках, викладачами чи засобами масової інформації. У біль­шості випадків регулярне використання першоджерел поряд з підруч-

101 Студеникин М.Т. Методика преподавания истории в школе. - М., 2000.-С. 132.

102 Страдлинг Р. Преподавание истории Европы XX столетия. - К., 2003. - С. 227-228.

никами й іншими навчальними матеріалами сприяє надбанню «звич­ки» перехресної перевірки фактів і їхніх тлумачень;

- вивчення письмових свідчень у хронологічній послідовності ви­робляє «звичку» до критичного аналізу того, як кожен новий елемент інформації підтверджує чи заперечує інформацію й її тлумачення, хро­нологічно викладені в інших документах. Це не просто частина про­цесу ознайомлення учнів з методом вивчення історії, але це також є способом подальшого розвитку їх здібностей міркувати, вміння дума­ти, аналітичних навичок, що, у свою чергу, сприяє розвитку в них гро­мадянськості.

* Подумайте

Працюючи в парах, наведіть аргументи на користь використання історичних документів на уроках в основній школі.

Сьогодні в методиці прийнято поділяти історичні документи на первинні і вторинні джерела. Під первинними джерелами розуміються неопрацьовані свідчення очевидців подій та їх учасників, а вторинними джерелами - опис і міркування істориків, журналістів, коментаторів і оглядачів з приводу історичних подій.103 На практиці відмінності між первинними і вторинними джерелами часто залежать від того, наскільки близько автор документа був до описуваних подій чи напи­саний його виклад під час чи після події, а також від мотивів автора. Наприклад, автобіографія політика чи воєначальника, революційно­го лідера може вважатися первинним джерелом, що відбиває події, у яких брала участь ця людина. З іншого боку, якщо автобіографія бу­ла написана пізніше й в основному з метою самовиправдання, вона може розглядатися учнями як вторинне і, можливо, ненадійне джерело.

Однак незалежно від того, чи є джерело первинним, вторинним чи поєднанням перших двох, необхідно застосовувати наукові методи оцін­ки. Насамперед, необхідно отримати відповідь на такі запитання:

- ким був написаний документ і чому;

- наскільки можна довіряти авторові, чи є текст тенденційним, тоб­то чи є в ньому явні ознаки упередженості чи перекручування;

- для кого був написаний документ і чому;

- звідки надійшла інформація і яким чином була отримана;

- чи співпадає вона з іншими документами з того ж питання?

* Подумайте

Працюючи в парах, визначте, чим відрізняються первинні джерела від вторинних. Які з них є більш об'єктивними? Чому?